Способи збільшення статутного капіталу акціонерного товариства

4)      додаткові внески  окремих учасників. Ініціатива  щодо збільшення статутного капіталу  може виходити від одного з  учасників товариства. Загальні  збори учасників можуть прийняти  таке рішення за заявою такого  учасника.

5)      індексація основних  фондів. Це особливий спосіб збільшення  статутного капіталу, оскільки він  застосовується лише до акціонерних  товариств. Він обумовлений суто  економічними причинами – інфляцією.  Нині цей спосіб збільшення  статутного капіталу практично  не застосовується.[3] 

2. Облігації  підприємства, їх види та характеристика.

Облігації підприємства розглядаються  як класичний інструмент залучення  суб’єктами господарювання позичкового  капіталу на довгостроковий період. Випуск облігацій, як правило, розрахований не на якихось конкретних капіталодавців, а на ринок капіталів у цілому.

Облігація — це цінний папір, що засвідчує  внесення його власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного  папера в передбачений у ньому  строк з виплатою доходу, порядок  визначення якого передбачається умовами випуску.

Облігація є одним з найпоширеніших інструментів боргу. Емітентами облігацій  можуть виступати держава та підприємства всіх передбачених законом форм власності. Причому облігації можуть емітувати  не тільки підприємства різних форм власності, а й об'єднання підприємств, акціонерні та інші товариства. Облігації підприємств, або корпоративні облігації, є одним  із способів формування позикового капіталу, основою якого є коротко-, довгострокові кредити та боргові цінні папери.

 Державні облігації гарантуються всім майном держави і призначені для залучення коштів на міжнародному (облігації зовнішньої позики) або внутрішньому фінансових ринках (облігації республіканських та місцевих позик). Кошти, одержані від їх реалізації, надходять до республіканських, місцевих бюджетів та позабюджетних фондів.

 Вважають, що державні облігації  менш ризикові, ніж корпоративні. У держави, навіть у найскрутнішій  економічній ситуації, існує можливість  розрахуватись за борговими зобов'язаннями  за рахунок випуску нових боргових  зобов'язань або додаткової емісії  грошей. Як наслідок, рівень доходу  за державними облігаціями меншими  від рівня доходу за корпоративними облігаціями.

 Для створення ринку довгострокового  позикового капіталу необхідно  утримувати темпи інфляції на  стабільному та невисокому рівні  не менш як 10%). У країнах, де  темпи інфляції перевищують 20% на які дуже важко створити  ринок довгострокового позикового  капіталу в тому числі ринок облігацій.

 Існує два основних типи  облігацій: процентні та безпроцентні, або дисконтні. За процентними облігаціями періодично через певний термін має сплачуватись визначений в умовах випуску процент, який називають купонним. Якщо процентна облігація запропонована для відкритого продажа з подальшим вільним обігом, вона повинна мати купонний лист на виплату процентів. Купони на виплату процентів на дату чергового платежу відрізаються і пред'являються для оплати.

 Частіше за такими облігаціями  сплачується фіксований процент,  який визначається емітентом  в умовах емісії, хоча може  сплачуватись і змінний процент,  який підлягає зміні через визначені інтервали часу.

 За безпроцентними облігаціями, або облігаціями "з нульовим купоном", процентні виплати не здійснюються, проте такі облігації продаються за ціною, меншою від ціни погашення. В такому разі кажуть, що облігація продається зі знижкою, або дисконтом.

 Існують так звані цільові облігації. За ними, як і за безпроцентними, не здійснюються процентні виплати, але при закінченні терміну обігу надаються визначені в умовах емісії товари чи послуги.

 Іноді емітуються облігації, за якими емітент не бере на себе зобов'язань про їх остаточне погашення. Такі облігації називають вічними.

 Абсолютна величина доходу  за процентною облігацією дорівнює  сумі отриманих процентних виплат  та різниці цін купівлі та  продажу цієї облігації, за  безпроцентною облігацією — це  додатна різниця цін купівлі та продажу цієї облігації.

Випускаються облігації таких видів:

а) внутрішніх республіканських і місцевих позик;

б) облігації підприємств.

Облігації підприємств можуть випускати  підприємства всіх передбачених законом  форм власності, об’єднання підприємств, акціонерні та інші товариства. Власники таких облігацій не мають права  на участь в управлінні. Умови випуску  й розповсюдження облігацій підприємств  визначаються згаданим Законом, іншими законодавчими актами України і статутом емітента.

Облігації можуть бути іменними і  на пред’явника, відсотковими і безвідсотковими (цільовими), такими, що мають вільний обіг або з обмеженням обігу.

Облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик випускаються тільки на пред’явника.

Обов’язковим реквізитом цільових облігацій є точне визначення товару (послуг), під який їх випущено.

Облігації можуть випускатися підприємствами всіх передбачених законом форм власності, об’єднаннями підприємств, акціонерними та іншими товариствами і не дають  їх власникам права на участь в  управлінні. Як правило, облігації емітуються крупними АТ чи ТОВ, які мають достатній рівень кредитоспроможності та репутацію для успішного розміщення цінних паперів на ринку. Враховуючи те, що строк, на який розміщуються облігації, становить здебільшого від 5 до 15 років, для спрощення процедури передачі права власності більшість підприємств випускають облігації на пред’явника.

Облігації підприємств повинні мати такі реквізити:

1. найменування цінного папера — «облігація»,
2. фірмове найменування і місцезнаходження емітента облігацій;
3. фірмове найменування або ім’я покупця (для іменної облігації);
4. номінальну вартість облігації;
5. строки погашення, розмір і строки виплати процентів (для процентних облігацій);
6. місце і дату випуску, а також серію і номер облігації;
7. підпис керівника емітента або іншої уповноваженої на це особи, печатку емітента.

Крім основної частини до облігації  може додаватися купонний лист на виплату  процентів. Купон на виплату процентів  повинен містити такі основні  дані: порядковий номер купона на виплату  процентів; номер облігації, по якій виплачуються проценти; найменування емітента і рік виплати процентів. Облігації, запропоновані для відкритого продажу з наступним вільним  обігом (крім безпроцентних облігацій), повинні містити купонний лист. Якщо облігація має електрону форму, то вона існує лише у вигляді записів  на банківських рахунках або на депозитних рахунках в депозитаріях.

 Взагалі-то, вичерпний перелік  всіх назв різних видів облігацій  був би дуже довгим. Часто різні  назви використовуються для позначення  одного і того ж інструмента,  а іноді буває, що одна й  таж назва дана зовсім різним  видам. Проте найбільш розповсюдженими  є лише декілька основних видів  облігацій з відносно стандартними  назвами:

1. іпотечні облігації;
2. облігації під заставу фондових паперів;
3. облігації під заставу обладнання;
4. незабезпечені облігації;
5. інші види облігацій.

 Іпотечні облігації являють собою боргові зобов’язання, що забезпечені майном підприємства (емітента). У випадку її банкрутства або неплатіжоспроможності утримувачі облігацій мають право на отримання цього майна, яке вони можуть продати для задоволення своїх претензій. Утримувачі іпотечних облігацій під заставу майна, як правило, захищені умовами облігаційного договору. Емітенту може бути заборонено випускати нові облігації під заставу майна, яке вже є забезпеченням для інших облігацій.

 Облігації під заставу фондових паперів забезпечені іншими цінними паперами, що зберігаються на умовах трасту (довіри). Найбільш розповсюдженою є ситуація, коли в якості забезпечення облігацій компанії-емітента виступають цінні папери її філії.

 В якості забезпечення облігацій під заставу обладнання, які відомі також під назвою сертифікатів, що забезпечені рухомим майном, право на яке має довірча особа, використовуються транспортні засоби (літаки, локомотиви). У випадку необхідності це обладнання може бути продано і кошти передані новому власнику. Юридичні процедури, що вимагаються для емісій таких облігації мажуть бути дуже складними. В більшості випадків використовується так звана “філадельфійська схема”, суть якої полягає в тому, що довірча особа, яка володіє обладнанням, випускає облігації, а потім здає це обладнання емітенту в оренду. Орендна плата використовується для виплат утримувачам облігацій процентів і суми боргу. В підсумку, коли всі виплати зроблені в зазначені строки, підприємство-емітент отримує право на обладнання.

 Незабезпечені облігації являють собою облігації під загальне зобов’язання емітента, що їх випускає і за суттю є незабезпеченим кредитом.

 Також існують і інші види  облігацій. Так гарантовані облігації  випускаються одним підприємством,  а гарантуються іншим (наприклад,  випускаються дочірньою компанією,  а гарантуються головною). По облігаціях  участі окрім гарантованого проценту  може виплачуватися надбавка, якщо  доходи корпорації перевищують певний рівень.

 Конвертовані облігації можуть  бути, за бажанням їх власника, обмінені на інші цінні папери, як правило звичайні акції (того ж емітента).[5]

 Доход по облігаціях усіх  видів виплачується відповідно  до умов їх випуску. Доход  по облігаціях цільових позик  (безпроцентних облігаціях) не виплачується. Власникові такої облігації надається  право на придбання відповідних товарів або послуг, під які випущено позики. Якщо ціна товару до моменту його одержання перевищуватиме вартість облігації, то власник одержує товар по ціні, вказаній на облігації, а при одержанні більш дешевого товару він одержує різницю між вартістю облігації та ціною товару. По облігаціях підприємств доходи виплачуються з рахунок коштів, що залишаються після розрахунків з бюджетом і сплати інших обов'язкових платежів. У разі невиконання чи несвоєчасного виконання емітентом зобов'язання по виплаті доходів по процентних облігаціях, надання права придбання відповідних товарів або послуг по безпроцентних (цільових) облігаціях чи погашення зазначеної в облігації суми у визначений строк стягнення відповідних сум провадиться примусово судом

Облігації всіх видів оплачуються  в гривнях, а у випадках, передбачених умовами їх випуску, — в іноземній  валюті. Незалежно від виду валюти, якою проведено оплату облігацій, її вартість виражається у гривнях. Кошти від розміщення облігацій  підприємств направляються на цілі, визначені при їх випуску (як правило, це реалізація довгострокових інвестиційних проектів).

До основних переваг фінансування на основі емісії облігацій можна віднести такі:

1. диверсифікація капіталодавців, зокрема кредиторів;
2. залучення коштів здійснюється на довгостроковий період;
3. податкові переваги, оскільки проценти за облігаціями відносяться на зменшення оподаткованого доходу емітента;
4. порівняно з акціями облігації є менш ризиковим об’єктом вкладення коштів для інвесторів.

Серед найсуттєвіших недоліків  цього інструменту фінансування найчастіше наводяться такі:

порівняно високий рівень накладних  витрат, пов’язаних із випуском облігацій;

ризик сплати завищених процентів, передбачених умовами випуску облігацій, у разі зменшення ставок на ринку капіталів;

через значну кількість держателів облігацій і широку географію  їх знаходження можуть виникнути  труднощі ведення переговорів з  капіталодавцями у разі необхідності пролонгації строків погашення.

У разі невиконання чи несвоєчасного  виконання емітентом зобов’язання щодо виплати доходів по процентних облігаціях чи погашення зазначеної в облігації суми у визначений строк стягнення відповідних сум провадиться примусово судом або господарським судом.

На відміну від акцій, курс емісії облігацій (за винятком конвертованих  облігацій) може збігатися з номіналом, бути вищим чи нижчим за нього. Якщо курс емісії перевищує номінал, то підприємство-емітент  отримує дохід у вигляді ажіо (премію), аналогічно до емісійного доходу за корпоративними правами. Курс погашення  може збігатися з номіналом або  перевищувати його. Дохід по облігаціях усіх видів виплачується відповідно до умов їх випуску.

Отже, облігацію слід трактувати як боргове зобов’язання позичальника перед кредитором, за яким передбачаються:

а) періодичні платежі (процентні облігації);

б) початковий продаж за зниженою ціною  та виплата номіналу при настанні строку її погашення (облігації з нульовим купоном);

в) комбіновані облігації (продаються з дисконтом чи премією з нарахуванням процентів).

Окрім вказаних видів облігацій, підприємства можуть емітувати конвертовані облігації, які можна обміняти на прості акції  чи облігації з варантом на право придбання акцій.

Акціонерні товариства випускають облігації на суму не більше 25 % від  розміру статутного капіталу і лише після повної оплати всіх випущених  акцій.