Состояние и проблемы управления ликвидностью банков Украины

Рис. 2.4 Динаміка структури ресурсної бази банків України у 2007-2010 роках.

     Як  видно з діаграми, динаміка ресурсної  бази банків України у досліджуваному проміжку часу є неоднозначною. Так, у 2007-2008 роках спостерігається збільшення частки коштів інших банків за рахунок зменшення часток коштів фізичних та юридичних осіб. Починаючи ж з 2009 року тенденція дещо змінюється. Частка коштів юридичних осіб продовжує зменшуватися, та разом з нею зменшується і частка коштів інших банків. Частка ж коштів фізичних осіб зростає, як і частка інших залучених коштів. Безумовно, це явище наслідком впливу фінансової кризи, пік якої припав саме на 2009 рік. Проте його наслідком стало поглиблення диверсифікації ресурсної бази банків України, що, позитивно вплинуло на рівень їх ліквідності. Серед позитивних тенденцій також варто відзначити стабільне заростання частки власного капіталу в пасивах банків.

     Нарешті, слід також проаналізувати склад  та динаміку головного джерела банківських  ресурсів, а саме клієнтської бази, тобто коштів фізичних та юридичних  осіб у банківській системі. І в контексті дослідження банківської ліквідності вони нас цікавлять, перш за все, у розрізі їх строковості. На жаль, дані про строковість коштів фізичних та юридичних осіб наявні лише з 2010 року, тому даний аналіз охоплюватиме лише період з 01.01.2010 до 01.01.2011. Результати аналізу представимо у вигляді діаграми (рис. 2.5.)[8].

Рис. 2.5 Структура та динаміка клієнтської бази банків України у 2010 році, тис. грн.

     Як  видно з діаграми, у 2010 році спостерігається зростання обсягу клієнтської бази банків України. І його джерелом, перш за все, є значне зростання величини строкових коштів фізичних осіб ( з 159 до 212 млрд. грн.). Наразі саме ці кошти складають основу клієнтської бази банків. Це явище не можна однозначно охарактеризувати як позитивне чи негативне для ліквідності українських банків. З одного боку, ці кошти є строковими, отже, теоретично вони є прогнозованими ресурсами. З іншого , досвід нашої держави доводить значну схильність населення до панічних настроїв і дострокового розриву депозитних договорів. У такому випадку значний обсяг строкових коштів фізичних осіб може, навпаки, створювати додаткові ризики для ліквідності банків.

     Таким чином, можна зробити висновок про  переважно сприятливий вплив  складу ресурсної бази банків України  на їх ліквідність. Як показали результати аналізу, її структура є достатньо  диверсифікованою, спостерігається  стабільне зростання частки власного капіталу у структурі пасивів. Разом  з тим, існують і певні ризики, зокрема, пов’язані зі структурою клієнтської  бази банків.

     4. Збалансованість активів і пасивів за сумами та строками. Даний фактор має основне значення у процесі підтримки ліквідності банку зокрема та його фінансової стійкості в цілому. Така збалансованість практично виключає можливість виникнення кризи ліквідності та платоспроможності в банку, оскільки зобов'язання банку будуть забезпечені наявними ресурсами, а узгодженість активів і пасивів за термінами забезпечить своєчасне виконання зобов'язань без збиткової реалізації активів. Чим вище ця узгодженість, тим більш збалансованою є політика банка, вище його ліквідність, стійкіше фінансовий стан[6].

     В українських умовах особливо важливою є збалансованість за строками та сумами основного джерела банківських  ресурсів  - депозитів – та основного  напрямку їх розміщення – кредитних  вкладень банку. Тому, на нашу думку, доцільним буде провести аналіз банківської системи України саме за цим фактором. На жаль, дані про розподіл активів та пасивів банків України за строками станом на 31.12.2010 відсутні, тому аналіз включатиме в себе лише період з 31.12.2007р до 31.12.2009р. Результати аналізу представимо у вигляді таблиці (табл. 2.2)[11, 12].

Таблиця 2.2

     Аналіз  збалансованості кредитів і депозитів  банків України за сумам та строками

     Як  видно з таблиці, у досліджуваному проміжку часу збалансованість кредитів та депозитів українських банків за строками та сумами є досить незадовільною. Впродовж всіх трьох років спостерігається  тенденція до збільшення розриву  між обсягом залучених довгострокових депозитів та наданих довгострокових ресурсів. Так, якщо станом на 31.12.2007р. він складає 165,5 млрд. грн., то вже на 31.12.2009  - 412,5 млрд. грн. отже, для видачі довгострокових кредитів банки України використовують короткострокові ресурси, що, безперечно, негативно впливає на їх ліквідність.

     5. Структура і диверсифікація активів. У процесі управління ліквідністю особливу увагу слід приділяти структурі активів. Наприклад, для здійснення розрахунково-касового обслуговування клієнтів, повернення коштів з рахунків до запитання банку необхідно мати певний запас високоліквідних активів. Враховуючи їх низьку або нульову прибутковість, банк повинен підтримувати частку цих активів на мінімально можливому рівні, достатньому, однак, для того, щоб залишатися платоспроможним і ліквідним.

     Проведемо аналіз структури активів банків України за рівнем їх ліквідності. З  цією метою розділимо їх на 4 групи[3]:

1. Високоліквідні активи - кошти, що знаходяться в стані негайної готовності при їх затребуваності
2. Ліквідні активи - активи, які є в розпорядженні банку і можуть бути звернені в готівкові або безготівкові кошти досить швидко.
3. Активи довгострокової ліквідності, наприклад:
1. Довгострокові кредити, видані банком;
2. Лізингові операції банку;
3. Пайова участь у діяльності інших підприємств і банків; - цінні папери, придбані з інвестиційними цілями;
4. Нематеріальні активи.
4. Найменш ліквідні або неліквідні активи банку:
1. Прострочені та безнадійні (проблемні) борги; - капітальні вкладення;
2. Будівлі, споруди та обладнання, що належать банку і відносяться до основних фондів.

     Результати  аналізу представимо у вигляді  діаграми (рис. 2.6.)[8].

Рис. 2.6 Динаміка структури активів банків України за ліквідністю у 2007-2010 роках.

     Як  видно з діаграми, протягом всього досліджуваного періоду часу абсолютну  більшість в структурі активів  займають активи довгострокової ліквідності. І хоча з 01.01.2009р.спостерігається тенденція до деякого зменшення їхньої частки, та вона все ще залишається надзвичайно високою.

     Серед негативних тенденцій у зміні  структури активів банків України  варто зазначити поступове збільшення починаючи з 01.01.2009р. частки найменш ліквідних активів у загальній структурі активів. Разом з тим, на цьому ж проміжку часу спостерігається поступове збільшення частки високоліквідних та ліквідних пасивів у структурі активів за рахунок зменшення частки активів довгострокової ліквідності. Висновок про їх достатність для нормального функціонування українських банків нами буде зроблено пізніше.

     6. Рентабельність активів банку. Цей фактор має неоднозначний вплив на ліквідність. З одного боку, чим більше частка працюючих активів у балансі банку і чим вище їх ефективність, прибутковість, тим стійкіше фінансовий стан банку. З іншого боку, зростання дохідності майже завжди пов'язане зі збільшенням ризику, у зв'язку з чим підвищуються вимоги до ліквідності.

     Результат аналізу рентабельності українських банків представимо у вигляді графіка (рис. 2.7.)

Рис. 2.7. Динаміка рентабельності активів банків України у 2007-2010 роках

     Як  видно з діаграми, протягом досліджуваного періоду часу спостерігається негативна  динаміка рентабельності активів банків України. Більше того, починаючи з 01.01.2010 вона приймає від’ємні значення, що свідчить про збитковість діяльності українських банків. Звичайно, це негативно впливає на їхню ліквідність.

     7. Ризикованість активів банку означає ймовірність потенційних втрат при реалізації активів або ризик неповернення вкладених банком коштів. Ризикованість активів залежить від багатьох факторів внутрішнього і зовнішнього порядку, таких, як: стратегія банку при розміщенні коштів, структура і якість його кредитного портфеля, активність інвестування в цінні папери, якість проведеного фінансового аналізу, стан реального сектора економіки, державних фінансів та ін. Так , кредитний ризик, як одна із складових ризику активних операцій, представляє в умовах неплатежів і загальної економічної кризи вкрай серйозну проблему для українських банків, у зв'язку з чим особлива увага повинна приділятися оцінці кредитоспроможності та фінансового стану позичальників. У цілому, чим вище ризик активних операцій банку, тим більша ймовірність виникнення втрат при трансформації активів у грошові кошти, а це, у свою чергу, негативно позначиться і на його ліквідності.

     В якості показника, що характеризує ризикованість  активів банку можна використовувати  показник частки резервів під активні  операції у загальній сумі банківських  активів. Адже резерви, фактично, являють  собою суму прогнозованих можливих збитків банку, тобто, фактично, і  являють собою величину ризику банку  за його активними операціями.

     Результати  аналізу динаміки частки резервів у  загальній сумі активів банків України  представимо у вигляді графіку (рис. 2.8.).

Рис. 2.8 Динаміка частки резервів у загальній сумі активів банків України у 2007-2010 роках

     Як  видно з таблиці, на протязі досліджуваного періоду часу спостерігається тенденція  до збільшення частки резервів у загальній  структурі активів. Це свідчить про  погіршення якості активів банків України, а значить, і про погіршення їх ліквідності.

       Таким чином, за результатами аналізу, можна зробити висновок, що на досліджуваному проміжку часу вплив мікроекономічних факторів на стан ліквідності українських банків був досить неоднозначним.  З одного боку, нами було зроблено висновок про досить сприятливу структуру пасивів банків, яка свідчить про їх прагнення диверсифікувати свою ресурсну базу та зменшити таким чином пов’язані з нею ризики. Протягом всього періоду дослідження спостерігається досить високий рівень адекватності регулятивного капіталу банку, що також свідчить про обережність їхньої ресурсної політики. Разом з тим, нами було виявлено і цілу низку несприятливих для ліквідності банків України чинників. Так, зокрема, спостерігається значний дисбаланс між величинами довгострокових активів банків і довгострокових ресурсів, які є в їхньому розпорядженні, що створює значні ризики ліквідності. Крім того, починаючи з 2009 року спостерігається збільшення частки низько ліквідних активів в їх загальній структурі. Разом з зниженням якості банківських активів, що виражається у підвищенні їхньої ризикованості за зниження доходності, всі ці чинники свідчать про недостатню якість управління банками України своєю ліквідністю.

     Наступним етапом нашого дослідження є коефіцієнтний  аналіз ліквідності українських  банків.

     Коефіцієнтний аналіз є різновидом кількісного  аналізу діяльності банку, і його застосування до аналізу ліквідності  на практиці має величезне значення. Метод розрахунку коефіцієнтів дозволяє виявити кількісний взаємозв'язок між різними статтями, розділами чи групами статей балансу; відповідно, паралельно повинні також використовуватися методи групування і порівняння. У ході аналізу застосовуються угруповання рахунків балансу за допомогою виділення власних і залучених ресурсів банку, довгострокових і короткострокових кредитних вкладень, термінів активно-пасивних операцій, видів доходів, витрат і прибутку. Статті можуть бути також згруповані за ступенем ліквідності, економічної сутності банківських операцій, рівню прибутковості (за активом) і витратам (по пасиву) і т. д. Використання методу порівняння дає можливість визначити причини динамічних змін і відхилень по статтях і ступінь їх впливу на ліквідність банку і прибутковість його операцій, а також виявити резерви підвищення останніх.

     Враховуючи  обмеженість інформації, одержуваної  з розрахунків кожного з коефіцієнтів, для комплексного аналізу ліквідності  доцільно використовувати сукупність або систему таких коефіцієнтів.

     Нами  для аналізу буде використано  сукупність з трьох коефіцієнтів, що визначені  Національним банком України як нормативні[2]:

1. Норматив миттєвої ліквідності Н4: співвідношення високоліквідних активів до поточних зобов’язань банку. Установлює мінімально необхідний обсяг високоліквідних активів для забезпечення виконання поточних зобов’язань протягом одного операційного дня. Нормативне значення: не менше 20%.
2. Норматив поточної ліквідності Н5: визначається як співвідношення активів з кінцевим строком погашення до 31 дня (включно) до зобов’язань банку з кінцевим строком погашення до 31 дня (включно). Установлює мінімально необхідний обсяг активів банку для забезпечення виконання поточного обсягу зобов’язань протягом одного календарного місяця. Нормативне значення: не менше 40%.
3. Норматив короткострокової ліквідності: визначається як співвідношення ліквідних активів до зобов’язань з кінцевим строком погашення до одного року. Цей норматив установлює мінімально необхідний обсяг активів для забезпечення виконання своїх зобов’язань протягом одного року. Норматив короткострокової ліквідності розраховується з урахуванням сальдо розміщених і залучених коштів. Нормативне значення: не менше 60%.