Розвиток ринку цінних паперыв в Україні

Операції РЕПО використовуються банками через низьку питому вагу операцій з первинного розміщення, а також невисокого обсягу вторинних  торгів облігаціями, що пояснюється  наявністю вузького кола інвесторів і невеликого вибору ефективних інструментів для інвестування. Даний інструмент застосовується системними банками  та банками з іноземним капіталом  для оптимізації своїх портфелів  облігацій та одержання  додаткових доходів, залучення ресурсів і допомоги новим емітентам у закріпленні  на фінансовому ринку.

В основному угоди РЕПО укладаються з облігаціями –  угоди з акціями не є дуже розповсюдженими  в Україні. Місцем проведення операцій РЕПО в Україні є позабіржовий ринок, через ПФТС, де угоди укладаються  на короткий строк і на великі суми. Угоди РЕПО здійснюють двома способами: або укладаючи договір РЕПО, в  якому обговорені умови обох частин угоди, або підписуючи одночасно  два договори купівлі-продажу цінних паперів. Другий варіант в Україні  використовують частіше, тому що в такий  спосіб можна обійти ряд обмежень НБУ по операціях РЕПО - зокрема, необхідність надавати Нацбанку інформацію про РЕПО – угоду, а також мінімізувати ризик неплатежів контрагентів.

У 2010 р. обсяг операцій з розміщення державних цінних паперів на відкритому ринку зріс на 202 млрд. грн. порівняно з обсягом за 2009 р. Найбільшого приросту отримали обсяги операцій купівлі-продажу державних цінних паперів на позабіржовому ринку[7].

 

Таблиця 2.1.

Обсяг операцій з розміщення державних цінних паперів на відкритому ринку за 2008–2010 р., млн. грн

Період	Усього	Національний банк України			Суб’єкти господарювання
		Купівля-продаж		Угоди зворотного РЕПО	Купівля-продаж		Надані, отримані кредити, у т.ч. за угодами  РЕПО
		На біржовому  ринку	На позабіржовому  ринку		На біржовому  ринку	На позабіржовому  ринку
2008	85281	6568	2000	-	3982	33232	87
2009	73056	3862	33266	-	4018	27575	129
2010	275,06	20673	28396	2005	40075	182749	410

 

З таблиці 1. ми бачимо, що обсяг  операцій у 2010 р. збільшився на 189 775 млн. грн. порівняно з 2008 р. Купівля-продаж державних цінних паперів Національним банком України як на біржовому ринку, так і на позабіржовому ринку зросла у 2010 р., порівняно з 2008 р. На біржовому ринку різниця становила 14 105, а на позабіржовому – 26 396 млн грн. Спостерігається тенденція зниження рефінансування НБУ, включаючи угоди прямого РЕПО. Так, у 2008 р. цей показник становив 39 412, а у 2010 р. –

748 млн грн. На біржовому ринку купівля-продаж державних цінних паперів суб’єктами господарювання у 2010 р. становила 40 075 млн грн, що перевищує показник 2008 р. (3982 млн грн) на 36 093 млн грн. На позабіржовому ринку склалася відповідна тенденція: 2010 р. – 182 749, 2008 р. – 33 232, різниця – 149 517 млн грн. Сума на- даних/отриманих/кредитів від суб’єктів господарювання протягом 2008–2010 рр. збільшилася з 87 до 410 млн грн.

Отже, активний розвиток сегменту ринку вторинних торгів, які по суті, представляють собою кредитні операції, позитивно впливає на ринок облігацій в Україні в цілому. Операції типу РЕПО, з одного боку, є кредитними, бо той контрагент, що потребує коштів, продає цінні папери. А з іншого - вони регулюють грошовий обіг у країні і підтримують ліквідність банківської системи, господарчих суб’єктів. Не дивлячись на ризики, що несуть ці операції для банків, торгівців цінними паперами та підприємств, що вирішили управляти своїми вільними грошовими потоками за допомогою РЕПО-угод , частка подібних  операцій у загальному обсязі з роками не скорочується та складає 70-80% ринку облігацій[15].

 

2.3 Організація фондової біржі та фондові операції

 

Фондова біржа являє собою  організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами. Фондова  біржа — це спеціальна організація, що поєднує професійних учасників  ринку цінних паперів в одному приміщенні для проведення торгів, створює умови для концентрації попиту та пропозиції і збільшення ринку.

Фондові біржі України  ґрунтуються на безприбуткових засадах  і повинні діяти на принципах  ліквідності, тобто вільного перетворення цінних паперів у гроші без  фінансових втрат для власника, стабільності ринку, широкої гласності і довіри.

У 2010 році торгівля цінними  паперами в Україні здійснювалась  на десяти фондових біржах. Найбільший обсяг угод як і в попередні  роки, зафіксований на ФБ ПФТС, її результат  склав 61,35 млрд. грн. (46,6% від загального обсягу торгів). Іншими лідерами минулорічних торгів стали ФБ «Перспектива» - 36,7 млрд. грн. (27,9% від загального обсягу торгів) та «Українська біржа» - 27,53 млрд. грн. (20,9% від загального обсягу торгів). Мільярдний рубіж торгів цінними  паперами у 2010 році вдалось подолати КМФБ, результат якої склав 2,66 млрд. грн. (2,02%), УМФБ – 1,8 млрд. грн. (1,37%) та УМВБ – 1,27 млрд. грн. (0,96%). У свою чергу, частка інших бірж виявилась незначною й у сукупності дорівнювала 0,25% від загального обсягу торгів.

 

Рис. 2.3. Обсяг виконаних біржових контрактів з цінними паперами 2005-2010 рр.

Отже, динаміка розвитку біржового фондового ринку України у 2010 році була більш позитивною, ніж у попередньому році. Так, для порівняння, у 2009 році торги цінними паперами проводились на одинадцяти біржах, при цьому загальний обсяг торгів становив 36,01 млрд. грн., що 1,77 млрд. грн. менше 2010 року (37,78 млрд. грн.).

Розглядаючи структуру біржового  ринку в розрізі фінансових інструментів, слід зазначити, що лідерами за обсягами торгів у 2010 році стали ОВДП, з якими  було укладено угод на загальну суму 61,16 млрд. грн. Обсяг угод за акціями  дорівнював 52,7  млрд. грн., з корпоративними облігаціями – 6,79 млрд. грн., з інвестиційними сертифікатами – 7,14 млрд. грн., з  деривативами – 3,73 млрд. грн. Порівнюючи з 2009 роком, можна навести наступні дані: лідерами торгів стали акції  з якими було укладено угод на загальну суму 13,54 млрд. грн., з ОВДП – 7,88 млрд. грн., з облігаціями підприємств – 7,07 млрд. грн., з інвестиційними сертифікатами 7,14 млрд. грн., з деривативами – 0,05 млрд. грн. Отже, обсяг торгівлі  кожним із вище перелічених інструментів у 2010 році порівняно з 2009 роком зріс в середньому в чотири рази [6].

Позитивним явищем є значне зростання торгівлі деривативами, у 2010 році порівняно з 2009 обсяг торгівлі даним фінансовим інструментом зріс на 3,68 млрд. грн. (7360%). Чинником даного явища  став, початок торгів наприкінці травня 2010 року, в секції строкового ринку  на «Українській біржі». Основою даних  торгів стала торгівельна платформа  та система гарантійного забезпечення Російської біржі РТС, а також  технологія торгів із Центральним контрагентом, які вже не перший рік успішно  працюють у Росії і довели свою життєздатність, переживши не одну кризу. Першим інструментом, який був  запущений на строковому ринку біржі, став ф’ючерсний контракт на Індекс українських  акцій. У перспективі передбачається запровадження торгів ф’ючерсними  контрактами на різні базові активи (цінні папери, валюта, товари), а  також упровадження в обіг опціонних  контрактів.

   Але, не дивлячись на певний прогрес у розвитку фондового ринку України, у сфері випуску, розміщення та обслуговування обігу цінних паперів залишається ще цілий ряд невирішених проблем, серед яких можна виділити: недосконале та нестабільне законодавство, низький технологічний рівень функціонування ринкової інфраструктури, недостатність надійних фінансових інструментів, низький рівень прозорості фондового ринку.

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ  РОЗВИТКУ РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ В УКРАЇНІ

 

 

3.1. Проблеми ефективного функціонування ринку цінних паперів в Україні

 

В Україні формування і  розвиток РЦП ускладнювались цілою  низкою

несприятливих факторів, зумовлених найглибшим і найтривалішим серед постсоціалістичних держав падінням економіки, серйозними помилками у приватизаційній політиці та державному регулюванні РЦП, млявим ходом

трансформаційних перетворень в економіці країни [9].

Розвиток РЦП в Україні  та формування його ефективнішої моделі вимагає врахування довготривалих тенденцій, які визначились в сучасних економіках у кризовий та післякризовий період, що пов'язано зі збільшенням

масштабів державного регулювання. Держава має зменшувати ризики в діяльності РЦП, які виникають внаслідок глобалізації, запровадження фінансових інновацій та розвитку інформаційних технологій. 

До основних проблем розвитку ринку цінних паперів в Україні на сьогоднішній день відносять:

- криза української економіки, високий рівень інфляції, відсутність твердої національної грошової одиниці;

- невідповідність окремих елементів вітчизняного фондового ринку стандартам Міжнародної організації з стандартизації;

- не вирішено проблеми перереєстрації і надання гарантій щодо доставки ЦП;

- не реалізовані функції Державної комісії з ЦП і ФР;

- нерозвиненість вторинного ринку;

- відсутність належної інфраструктури;

- невизначеність правового забезпечення механізмів котирування ЦП;

- відсутність заборони на спекуляції на різниці курсів ЦП однієї емісії в різних регіонах;

- невизначеність статусу біржового контракту як документа;

- відсутність стандартів і технічного забезпечення повідомлень про укладену угоду між торговельними системами та ін. інститутами ринку.

- відставання існуючої законодавчої і нормативно-правової бази функціонування фондового ринку і розвитку властивих йому реальних процесів (як приклад можна пригадати ситуацію, яка склалася з трастами і іншими фінансовими посередниками);

- недостатність державного регулювання національного ринку цінних паперів;

- слаборозвиненість первинного  ринку цінних паперів, невелика кількість операцій з похідними від цінних паперів;

- відсутність гарантій по операціях з цінними паперами, недовір'я населення і його психологічна непідготовленість до операцій на фондовому ринку;

- убогість більшої частини населення, його низька купівельна спроможність, яка заважає появі масового приватного інвестора;

- відсутність гарантій держави по захисту грошових заощаджень населення, в тому числі і в цінних паперах.

  Також однією з  важливих проблем є незначна частка організованого ринку цінних паперів. На відміну від більшості розвинених країн в Україні лише 4,27% угод з купівлі-продажу цінних паперів проводиться на організованому ринку, що призводить до концентрації негативних для інвесторів тенденцій: непрозорість ціноутворення, інформаційна закритість емітента, що перешкоджає оцінці інвестором реальної вартості й потенціалу вітчизняних підприємств Світова практика показує, що частка організованого ринку у загальному обсязі торгів має становити не менше 30%. У той же час, наприклад, у розвинених країнах цей показник ще вищий: у США співвідношення обсягів біржової і позабіржової торгівлі з акцій становить від 3 до 1; в Японії обсяг позабіржових угод з акціями дорівнює 1% від загального обсягу угод; в Австрії ємність позабіржового ринку становить до 30%, в Канаді та Франції – до 3-4% [12]

Наступною важливою проблемою  є недостатня прозорість українського ринку цінних паперів, тобто, недотримання стандартів корпоративного управління, а саме недостовірність наведеної інформації емітентом та недостатньо неврегульоване питання доступу акціонерів до проспекту емісії.

Отже,ми можемо зробити висновок,що, хоча на сьогоднішній день ринок цінних паперів досить активно розвивається, але все ще зберігається ряд важливих та не вирішених питань.

 

3.2. Перспективи розвитку вітчизняного ринку цінних паперів

 

Вихід України з кризи, стабілізація економічного становища, підвищення добробуту людей неможливі  без розвиненого ринку цінних паперів.

Для покращення стану ринку цінних паперів України та підтримання його фінансової безпеки потрібно підвищити роль держави на фондовому ринку.

Одним з основних елементів  державного регулювання ринку цінних паперів є контроль за діяльністю емітентів, професійних учасників ринку, фондових бірж та самоврядних організацій, спрямованих на виявлення і своєчасне запобігання порушенню законодавства на ринку цінних паперів [4].

Держава повинна створити довготермінову концепцію щодо розвитку ринку цінних паперів, має знайти шляхи поєднання ресурсів держави і приватного сектору з метою його формування, а також впорядкувати низку нормативно-правових актів. Так, створення єдиної біржової фондової системи та централізованого клірингового депозитарію на сучасному етапі розвитку вітчизняного ринку цінних паперів стане потужним чинником підвищення його ефективності [7].