Роль податків на нерухомість в країнах з ринковою економікою та в Україні

Значну роль у формування надходжень до бюджету відіграють і рентні платежі за нафту, природний газ, а також плата за транзит природного газу через територію України. 
З метою поступового вирівнювання цін на природний газ і нафту, що видобуваються в Україні та ввозяться із-за її меж, створення умов для розвитку нафтової та газової промисловості Указом Президента України від 21 грудня 1994 року № 785/94 «Про встановлення рентної плати за нафту і природний газ, що видобуваються в Україні» встановлена рентна плата. 
Рентна плата встановлена в доларах США, а сплата проводиться у валюті України за офіційним валютним курсом на дату відпуску продукції нафтогазовидобувними підприємствами і включається до ціни нафти і газу без урахування податку на додану вартість. 
Ставки рентної плати затверджуються Кабінетом Міністрів України. 
Рентна плата зараховується до державного бюджету. 
У 1999 році рентна плата за природний газ становила близько 60 млн. грн., рентна плата за нафту - 7,5 млн. грн., відрахування від плати за транзит природного газу через територію України - 1,6 млрд. грн., надходження зазначених платежів у 2000 році згідно із Законом України «Про Державний бюджет на 2000 рік» відповідно було заплановано у сумах: 178,2 млн. грн., 38 млн. грн. та 1 млрд. грн.

Останнім часом все більш  важливу роль у формуванні місцевих бюджетів відіграють місцеві податки і збори. 
Декретом Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року «Про місцеві податки і збори» визначено види місцевих податків і зборів, їх граничні розміри, об'єкти оподаткування, джерела сплати. Особливість цього Декрету полягає в тому, що він передбачає запровадження місцевих податків і зборів рішенням місцевого органу самоврядування. Цей же орган по кожному платежу розробляє і затверджує положення, яким визначається порядок сплати та перерахування до місцевого бюджету податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених Декретом Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року «Про місцеві податки і збори» граничних ставок. 
Органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції мають право вводити пільгові ставки, повністю скасовувати місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавати відстрочки у сплаті місцевих податків і зборів.

Разом з цим слід зазначити, що деякі місцеві податки, передбачені  чинним законодавством, не відіграють істотної ролі у формуванні доходів місцевих бюджетів. 
Так, за підсумками надходження місцевих податків і зборів у 1999 році можна зробити висновок, що найбільш суттєву роль у формуванні місцевих бюджетів відіграли такі місцеві податки і збори: 
комунальний податок, який становив 40 відсотків у загальній сумі надходжень місцевих податків і зборів, або 176,9 млн. грн.; 
ринковий збір - 38,1 відсотка, або 168,4 млн. грн.; 
збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі - 7,6 відсотка, або 33,4 млн. грн.; 
готельний збір - 6,4 відсотка, або 28,5 млн. грн.; 
збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, - 3,6 відсотка, або 15,9 млн. грн.;

податок з реклами - 1,6 відсотка, або 7,3 млн. грн.; 
збір за припаркування автотранспорту - 1,4 відсотка, або 6,0 млн. грн. 
При цьому надходження від 9 інших місцевих зборів, передбачених законодавством, становлять всього 1,3 відсотка від загальної суми надходжень місцевих податків і зборів, або 5,8 млн. грн., і адміністрування таких зборів коштує дорожче, ніж вони дають надходжень до бюджету.

Основні принципи формування податкової політики держави  та побудови податкової системи

Основні терміни та поняття: податкова політика, система оподаткування, принципи побудови податкової політики та системи оподаткування, фінансові принципи оподаткування, народногосподарські принципи оподаткування, етичні принципи оподаткування, принципи податкового управління, стимулювання підприємницької діяльності й інвестиційної активності, обов'язковість, рівнозначність та пропорційність, рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, соціальна справедливість, стабільність, економічне обґрунтування, рівномірність сплати, компетенція, єдиний підхід до розробки податкового законодавства, доступність та зрозумілість норм податкового законодавства, адміністративна спрощеність, економічна ефективність, інфляційна нейтральність, гнучкість. 
Податкова політика провадиться, виходячи з певних принципів, які відображають її завдання. 
Принципи оподаткування, що вперше були сформульовані А. Смітом в його класичній роботі «Дослідження про природу та причини багатства народів», із якими в послідуючому, як правило, погоджувались економісти, зводяться до чотирьох понять: всеобщність, справедливість, визначеність і зручність. 
Для того, щоб більш поглиблено зазирнути в суть податкових платежів, важливо визначити основні принципи оподаткування. 
«Якості, з економічної точки зору, бажані в будь-якій системі оподаткування, - зазначав Дж. Мілль, - сформовані Адамом Смітом у формі чотирьох положень, чотирьох основоположних, можна сказати, що стали класичними, принципів, з якими, як правило, погоджувались наступні автори, й навряд чи можна розпочати наші роздуми краще, ніж процитувати ці положення». У викладі вченого А. Буковецького ці принципи сформульовані так: 
«1. Піддані держави повинні брати участь у покритті витрат уряду, кожний по можливості, залежно від доходу, яким він користується під охороною уряду. Дотримання цього положення або нехтування ним веде до так званої рівності або нерівності в оподаткуванні. 
Податок, який повинен сплачувати кожний, повинен бути точно визначений... Розмір податку, час та спосіб його сплати повинні бути ясними та відомими... самому платникові, так і всякому іншому... 
Кожен податок повинен стягуватись у такий час й таким чином, які найбільш зручні для платника... 
Кожен податок повинен бути так побудований, щоб він забезпечував стягнення коштів з платника якомога менше від того, що надходить до каси держави». 
Принципи Адама Сміта, дякуючи їх простоті та зрозумілості, не потребують ніяких інших пояснень, окрім тих, які є в них самих. Вони стали аксіомами податкової політики. Заслуга німецького економіста А. Ватера в доповненні й обґрунтуванні цих принципів. Він запропонував 9 основних принципів, які класифікує в 4 групи: 
1.Фінансові принципи оподаткування: 
а)достатність обкладання податками; 
б)еластичність, тобто здатність адаптуватися до державних потреб. 
2.Народногосподарські принципи: 
а)правильний вибір об'єкта оподаткування; 
б)вірна комбінація різних податків у таку систему, яка б рахувалася з наслідками й умовами їх перекладання. 
3.Етичні принципи: 
а)всезагальність оподаткування; 
б)рівномірність. 
4.Принципи податкового управління: 
а)визначеність; 
б)зручність сплати податку; 
в)максимальне зменшення витрат на стягнення податків. 
Ще один німецький економіст К. Еберг із принципів А. Вагнера виділяє ті, що стосуються народного господарства і головної мети його функціонування - як зростання добробуту населення в цілому, так і зокрема кожного громадянина. Він вважає, що принципів побудови податкової системи є два: 
оподатковувати треба тільки прибуток, тобто суму тих благ, які знову створюються на кожному етапі господарської діяльності і можуть нести витрати без зменшення основного майна. Саме ж майно треба щадити; 
податкова система повинна по можливості уникати прямого втручання в діяльність окремих господарств, щоб не зашкодити в цілому джерелу одержання суспільних доходів. 
Як бачимо, всі наведені принципи організації податкової системи сформовані з точки зору впливу податків на загальний економічний розвиток і добробут. По суті всі вони в загальному вигляді були висловлені ще Ж. Сисмонді. «Податок ніколи не повинен припадати на ту частину доходу, яка необхідна для збереження цього доходу». Це фактично головний макроекономічний принцип податкової політики, спрямований на досягнення рівноваги між державою і платниками податків, зборів та інших обов'язкових платежів. 
З розвитком суспільства відбувається постійне вдосконалення системи оподаткування, тобто йде процес постійної зміни структури податків, зростання їх ролі в доходах держави. Однак є певні положення, які визначають підхід держави до цієї сфери діяльності. Для того, щоб ця діяльність давала позитивні результати, необхідно наукове обґрунтування основ податкової системи. 
Науковий підхід до побудови податкової системи передбачає: 
системність; 
встановлення визначальної бази цієї системи; 
формування правової основи і вихідних принципів. 
Системність полягає в тому, що податки повинні бути взаємопов'язані між собою й органічно доповнювати один одного. Визначальною базою побудови податкової системи є обсяги бюджетних видатків. Правову основу системи становлять відносини власності, адже форма власності відбивається на формуванні доходів відповідних юридичних і фізичних осіб, а особливості формування доходів повинні враховуватись при встановленні об'єкта оподаткування.

І, нарешті, вихідні принципи побудови податкової системи передбачають: 
формування доходів бюджету тільки в процесі перерозподілу створеного в суспільстві валового національного продукту, оскільки його розподіл проходить дві стадії: первинного розподілу і перерозподілу, і якщо формування доходів юридичних і фізичних осіб відбувається в процесі первинного розподілу, то оподаткування з боку держави повинно здійснюватись на стадії перерозподілу, тобто її доходи мають вторинний характер. Це повинно стосуватись як приватного, так і державного сектора; 
встановлення рівноцінних прав і обов'язків перед бюджетом для платників усіх форм власності. Тобто оподаткування юридичних і фізичних осіб має ставити всіх в однакове початкове становище, але далі доходи, отримані від подальшої господарської діяльності, що веде до їх диференціації, не повинні вирівнюватись податками, бо це може знизити всі стимули до зростання доходів, і, як наслідок, - до подальшого розвитку; 
застосування фінансових регуляторів з метою встановлення оптимального співвідношення між доходами власників підприємств і їх працівників, між коштами, що спрямовуються на споживання і нагромадження, бо оскільки в умовах ринкової економіки адміністративне регулювання має бути мінімальним, то його повинні замінити в розумних масштабах фінансові важелі, передусім, ставки податків з прибутку та з доходів громадян. 
Сьогодні в Україні ці принципи розширені та доповнені у відповідності з вимогами сьогодення. 
У прийнятому 18 лютого 1997 року Верховною Радою України Законі України «Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування"» № 77/97-ВР були визначені лише основні з них. 
Для України і для самих громадян дуже важливим є сам факт існування цих принципів, а також реальні результати від їх дії, такі, як створення сприятливого середовища для вітчизняних товаровиробників, для розвитку їх конкурентоспроможності; відлагоджена та компетентна робота податкових органів тощо. 
До принципів побудови податкової системи України належать: 
стимулювання підприємницької діяльності й інвестиційної активності; 
обов'язковість; 
рівнозначність та пропорційність; 
рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації; 
соціальна справедливість; 
стабільність; 
економічне обґрунтування; 
рівномірність сплати; 
компетенція; 
єдиний підхід до розробки податкового законодавства; 
доступність та зрозумілість норм податкового законодавства; 
адміністративна спрощеність; 
економічна ефективність; 
інфляційна нейтральність; 
гнучкість. 
Принцип стимулювання підприємницької діяльності й ділової активності передбачає введення податкових пільг при оподаткуванні прибутку, що спрямовується на розвиток виробництва. 
Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», який було введено в дію з 1 липня 1997 року, визначено таку схему оподаткування прибутку, яка є сприятливою для ефективного господарювання підприємств матеріального виробництва, зокрема, шляхом надання можливості відносити до валових витрат затрати на придбання товарно-матеріальних цінностей в міру їх використання. Відповідно до раніше діючого податкового законодавства такі витрати можна було відносити до валових витрат тільки після моменту реалізації продукції. 
При одержанні збитків сьогодні підприємству також надано право перенесення збитків на майбутні податкові періоди. 
Законом передбачена й індексація збитків, що не перекриті валовими доходами звітного кварталу, що дає змогу вирішити багато проблем підприємств у момент становлення або здійснення інвестиційної діяльності. 
Широко застосовуються заходи для стимулювання окремих секторів та галузей народного господарства шляхом надання податкових пільг. 
Збільшенню обсягів інвестиційних ресурсів сприяє також порядок визначення амортизації. Найбільш розповсюджений - прискорена амортизація. Підприємствам надається право переводити частину свого прибутку у неоподатковуваний податком на прибуток амортизаційний фонд. Шляхом зниження податків таким чином проводиться стимулювання інвестиційних та інноваційних витрат підприємств. 
Відповідно до Закону платник може вибрати особливий режим оподаткування результатів діяльності, яка здійснюється за довгостроковими договорами (контрактами). У цьому випадку платник може самостійно визначити свої доходи та витрати, виходячи з оціночного коефіцієнта виконання такого довгострокового договору.

Чинне сьогодні законодавство, на відміну від раніше діючого, не створює перепони залученню підприємствами кредитів, у тому числі й довгострокових, при недостатності власних джерел для капіталовкладень. Відповідно до закону до складу валових витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями. 
Законом передбачено звільнення від оподаткування доходу, одержаного нерезидентами у вигляді процентів за надані Україні кредити та державні зовнішні запозичення. 
Як для юридичних, так і для фізичних осіб, які одночасно одержують доходи та мають майно на території України та за її межами, дуже актуальною є проблема уникнення подвійного оподаткування, 3 метою її вирішення Україна укладає угоди з іншими державами про уникнення подвійного оподаткування. 
З точки зору міжнародного права поняття подвійного оподаткування означає сплату порівняних податків у двох (або більше) державах тим же самим платником податків стосовно одного й того ж предмета та за ідентичні періоди. 
Міжнародне подвійне оподаткування характеризується: 
ідентичністю об'єкта оподаткування; 
ідентичністю платника податків; 
ідентичністю податкового періоду; 
порівняністю стягнення податків. 
Хоча Україна отримала повний суверенітет і незалежність всього десять років тому, на сьогодні країна вже має добре розвинену мережу угод (конвенцій) про уникнення подвійного оподаткування. 
Після здобуття незалежності Україна уклала значну кількість угод про уникнення подвійного оподаткування, в тому числі з державами-членами Європейського Союзу. 
Ці угоди є корисним інструментом для розв'язання відповідних проблем і мають вплив на подальший розвиток економічних і комерційних відносин між Україною та Європейським Союзом і його державами-членами. 
З цього питання Україною було ратифіковано 40 угод, з яких 35 - вже набули чинності, 5 - були ратифіковані, але чинності не набули, а по відношенню до 8 країн продовжено дію аналогічних актів, які були раніше укладені СРСР. 
Так, зокрема, чинності набули угоди з такими країнами і з такого періоду: 
Великобританією з 11.08.93. 
Польщею з 24.03.94. 
Білоруссю з 30.01.95. 
Узбекистаном з 25.07.95. 
Молдовою з 27.05.96. 
Швецією з 04.06.96. 
Угорщиною з 24.06.96. 
Данією з 21.08.96. 
Канадою з 22.08.96. 
Норвегією з 18.09.96. 
ФРН з 04.10.96. 
Китаєм з 18.10.96. 
Нідерландами з 02.11.96. 
Вірменією 319.11.96. 
Латвією з 21.11.96. 
Словаччиною з 22.11.96. 
Естонією з 24.12.96. 
Казахстаном з 14.04.97. 
Болгарією з 03.10.97. 
Румунією з 17.11.97. 
Литвою з 25.12.97. 
Фінляндією з 14.02.98. 
Туреччиною з 29.04.98. 
Індонезією з 09.14.98. 
Македонією з 23.11.98. 
Бельгією з 25.02.99. 
Грузією з 01.04.99. 
Чехією з 20,04.99. 
Киргизією з 01.05.99. 
Австрією з 20.05.99. 
Хорватією з 01.06.99. 
Росією з 03.08.99. 
Туркменістаном з 21.10.99. 
Францією з 01.11.99. 
США з 05.06.2000. 
Ратифіковані, але на даний час ще не набрали чинності угоди з В'єтнамом, Іраном, Італією, Єгиптом та Азербайджаном. 
Урядом України були підписані угоди з Люксембургом, Індією, Республікою Корея, Португалією та передані для ухвалення до Парламентів обох країн. 
По відношенню до таких країн, як Індія, Ісландія, Італія, Кіпр, Малайзія, Монголія, Швейцарія та Японія діють угоди, які раніше були укладені цими країнами з СРСР.

Порядок застосування угод про уникнення подвійного оподаткування  диференційовано в залежності від категорії платників податків та виду податку. Положення зазначених документів стосуються двох видів прямих податків: податку на майно та на доходи юридичних та фізичних осіб. 
Фізичні особи, які не мають постійного місця проживання в Україні, сплачують податок лише на ті доходи, джерело яких знаходиться в Україні. Якщо дана особа згідно з міжнародною угодою має право на вирахування або повне звільнення від податку, то звільнення проводиться за заявою, поданою до податкового органу. 
Головна мета укладання угод про уникнення подвійного оподаткування полягає у визначенні, яка держава буде мати право стягувати податки, а яка - надавати відповідні пільги. 
Сума доходу або прибутку, одержана юридичними особами, їх філіями, відділеннями за кордоном, включається до загальної суми доходу (прибутку), що підлягає оподаткуванню в Україні, і враховується при визначенні розміру податку. 
Суми податку на доход (прибуток), одержані за межами митної території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, сплачені юридичними особами, їх філіями, відділеннями за кордоном відповідно до законодавства іноземних держав, зараховуються під час сплати ними податку з доходів (прибутку) в Україні. При цьому розмір зараховуваних сум не може перевищувати суми податку з доходів (прибутку), що підлягає сплаті в Україні, стосовно доходу (прибутку), одержаного за кордоном. 
Доходи, одержані за межами митної території України фізичними особами з постійним місцем проживання в Україні, зараховуються під час сплати ними податку з доходів фізичних осіб в Україні. 
Суми податку на доходи фізичних осіб, сплачені за кордоном відповідно до законодавства іноземних держав громадянами з постійним місцем проживання в Україні, зараховуються під час сплати ними податку на доходи фізичних осіб в Україні. При цьому розмір зараховуваних сум податку на доходи фізичних осіб не може перевищувати розміру сум, що підлягають сплаті цими особами в Україні. 
Суми податку на нерухоме майно (нерухомість), сплачені за межами митної території України відповідно до законодавства іноземних держав фізичними особами, які постійно проживають в Україні, за об'єкти, які знаходяться за її межами, зараховуються під час сплати ними податку на об'єкти в Україні. При цьому розмір зараховуваних сум податку, сплачених за межами України, не може перевищувати суми, що підлягають сплаті цими особами в Україні. 
Завдяки таким угодам підприємці обох країн мають гарантії, що їх доходи, одержані від комерційної діяльності на території іншої держави, а також з джерел у цій країні у вигляді дивідендів, процентів та роялті, тобто у вигляді пасивних доходів, не підлягають подвійному оподаткуванню. 
До доходів із джерелом їх походження з України належать будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо). 
До дивідендів належать платежі, які провадяться юридичними особами на користь власників або довірених осіб власників корпоративних прав, емітованих такою юридичною особою, у зв'язку з розподілом частини прибутку. 
До дивідендів не включаються виплати юридичних осіб, пов'язані зі зворотним викупом акцій, часток (паїв), раніше емітованих такою юридичною особою. 
Проценти - це дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. 
До процентів включаються: 
платіж за використання коштів або товарів, робіт, послуг, отриманих у кредит; 
платіж за використання коштів, залучених у депозит; 
платіж за придбання товарів у розстрочку. 
Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості або у вигляді фіксованих сум. У разі, коли залучення коштів здійснюється шляхом продажу облігацій, казначейських зобов'язань або ощадних (депозитних) сертифікатів, емітованих позичальником, сума процентів визначається шляхом нарахування відсотків на номінал такого цінного паперу, виплати фіксованої премії чи виграшу або шляхом визначення різниці між ціною розміщення та ціною погашення такого цінного паперу (сума дисконту). 
Платежі за іншими цивільно-правовими договорами, незалежно від того, чи встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках до суми договору, або до іншої вартісної бази, не вважаються процентом. 
Роялті - це платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми, плівки для радіо- чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау). 
Не вважаються роялті платежі за отримання вищезазначених об'єктів власності у володіння або розпорядження чи власність особи, або якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або відчужити іншим способом такий об'єкт власності, або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошування) є обов'язковим згідно з чинним законодавством України. 
Зарахування сплачених за межами митної території України сум податків з податку на майно та на доходи юридичних та фізичних осіб провадиться за умови письмового підтвердження податкового органу відповідної іноземної держави щодо факту сплати податку та наявності міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та запобігання ухиленням від сплати податку.