Роль податків на нерухомість в країнах з ринковою економікою та в Україні

Податок на додану вартість сьогодні стягується за ставкою 15 - 17 відсотків. Ставку цього податку Уряд планує найближчим часом знизити. 
Очікується, що ці заходи повинні стимулювати економічний зріст в країні. 
Основні засади податкової політики Швеції 
Важливе місце в системі оподаткування займає податок на прибуток корпорацій. Ставка податку встановлена у розмірі 28 відсотків. 
Прибуток визначається відповідно до загальновизнаних принципів бухгалтерського обліку з невеликим корегуванням його з метою оподаткування. 
База оподаткування зменшується на суми витрат на ведення бізнесу, з урахуванням процентів за кредитами та на придбання нового обладнання. Однак існує перелік витрат, які не вираховуються. Це, зокрема, суми перевищення норм витрат на розважальні заходи та витрати на проведення операцій з алкогольними напоями. 
Норми амортизаційних відрахувань для цілей оподаткування збігаються з нормами амортизації, які застосовуються в бухгалтерському обліку. Норми амортизації будівель залежать, в основному, від цілей використання будівель. 
Обладнання з терміном використання менше 3 років або балансовою вартістю не більше 2000 швецьких крон може бути списано в рік його придбання. 
Земля не є об'єктом нарахування амортизації. 
Дивіденди, одержані від шведських компаній, звільняються від оподаткування. 
Одержані в звітному році збитки переносяться на майбутні звітні періоди і погашаються за рахунок одержаних в цих періодах прибутків. 
Роботодавець зобов'язаний сплачувати внески до соціальних фондів за своїх працівників у розмірі 33 відсотки від фонду заробітної плати, з урахуванням додаткових виплат та додатково наданих пільг. Понижена ставка внесків у розмірі 21,39 відсотка встановлена на підприємницький та трудовий дохід громадян, чий вік перевищує 65 років. 
У деяких сільських північних районах Швеції діюча ставка може бути понижена на 5 - 10 відсотків. 
Більшу частину податку до соціальних фондів сплачує роботодавець. Однак працівник, вік якого не перевищує 65 років, повинен сплачувати внески на індивідуальне медичне страхування в розмірі 3,95 відсотка та на пенсійне забезпечення - 1 відсоток. 
Для розрахунку суми, належної до сплати, база оподаткування підлягає зменшенню на суму витрат, понесених при одержанні громадянином доходів. 
Так, зокрема, громадяни мають право на вирахування зі своєї заробітної плати до 1000 шведських крон та витрат на проїзд до місця роботи - 6000 шведських крон. Право на персональні вирахування надається лише при сплаті муніципального податку в розмірі від 8600 до 18000 шведських крон залежно від рівня одержаного доходу. Як правило, 70 відсотків всіх понесених витрат підлягають вирахуванню із заробітної плати, яка оподатковується. 
Громадяни країн - членів Європейського Союзу, які працюють у Швеції, керуються законодавчими актами ЄС. 
Резиденти Швеції зобов'язані сплачувати національний та муніципальний прибутковий податок з громадян з доходу, одержаного на території Швеції, а також за її межами. Резиденти Швеції, які виїжджають за межі митної території Швеції на термін не більше 6 місяців, звільняються від сплати прибуткового податку з громадян за умови, що такий податок сплачено в країні перебування. 
Сімейні пари оподатковуються податком окремо. Дохід у розмірі не більше 209100 шведських крон оподатковується муніципальним податком за ставкою приблизно 32 відсотки. Дохід, сума якого перевищує 209100 шведських крон, підлягає оподаткуванню також національним податком за ставкою 25 відсотків. Таким чином, максимальна ставка прибуткового податку з громадян (муніципального та національного) становить 57 відсотків. 
Податок за ставкою 25 відсотків повинен утримуватись роботодавцем при оплаті виконаних у Швеції робіт та послуг. 
Дохід від капіталу в Швеції підлягає оподаткуванню за ставкою ЗО відсотків. При цьому приріст капіталу обчислюється як різниця між ціною реалізації та ціною придбання товарів. 
Система оподаткування податком на додану вартість у Швеції подібна системі оподаткування цим податком в ЄС. Підприємство, яке має обороти, що підлягають оподаткуванню податком, у розмірі більше 1 млн. шведських крон, повинно зареєструватись у податковому органі як платник податку на додану вартість. Якщо обороти не перевищують названу суму, реєстрація не є обов'язковою.

Податок на додану вартість стягується за ставкою 25 відсотків, але  продукти харчування та послуги з  туризму оподатковуються за ставкою 12 відсотків, газетні видання - 6 відсотків. 
Податок сплачується одержувачем майна, яке переходить за спадком, оподатковується за прогресивними ставками, розмір яких залежить від оціночної вартості одержаного майна та від ступеню рідства. Якщо одержувачем є чоловік або жінка чи дитина, то ставки податку встановлено від 10 (коли майно оцінюється в 300000 шведських крон) до ЗО відсотків (коли майно оцінюється в суму більше 600000 шведських крон). В інших випадках ставки цього податку диференціюються від 10 до ЗО відсотків. Майно, яке успадковується чоловіком або жінкою в розмірі до 280000 шведських крон та дітьми 70000 шведських крон (додатково 10000 шведських крон для дітей віком до 18 років), звільняється від оподаткування. 
Такі ж правила в оподаткуванні застосовуються й по відношенню до подарунків. 
Ніяких місцевих податків для корпорацій в Швеції не існує. 
Основні засади податково/політики Норвегії 
Як і в інших країнах із розвиненою ринковою економікою, у Норвегії прибутковий податок з громадян має пріоритетне значення в доходах бюджету. Фізична особа, яка фактично більше б місяців проживає на території Норвегії, вважається податковим резидентом і зобов'язана сплачувати як національні, так і місцеві податки зі всього доходу, одержаного в країні та за її межами. Нерезиденти мають податкове зобов'язання лише по доходах, одержаних з норвезьких джерел.

З прибуткового податку  з громадян виділяється дві групи  платників: одинокі громадяни та громадяни, які мають одного або  більше осіб на утриманні. 
Ставка муніципального податку дорівнює 21 відсоток плюс 7 відсотків - відрахування до фонду вирівнювання, які сплачуються від суми чистого доходу, що перевищує 23300 норвезьких крон для першої групи та 46000 норвезьких крон - для другої групи платників податку. 
Індивідуальний дохід, який визначається як валовий дохід від трудової діяльності, включаючи пенсії, є об'єктом оподаткування. Національний податок має дві ставки. Для першої групи платників податку, які мають дохід у сумі 220501-248600 норвезьких крон, податок встановлено в розмірі 9,5 відсотка, а при доходах більше 248500 норвезьких крон - 13,7 відсотка. Для другої групи платників податку діє ставка 9,5 відсотка при одержаних доходах 267501-278500 норвезьких крон, 13,7 відсотка - коли дохід перевищує 278500 норвезьких крон. 
Працівники зі своєї заробітної плати сплачують внески до соціальних фондів у розмірі 7,8 відсотка. Для підприємців ставка внесків до соціальних фондів встановлена в розмірі 10,7 відсотка від одержаних ними доходів, які не перевищують 447600 норвезьких крон, та 7,8 відсотка - при перевищенні цього рівня доходу. Із суми пенсій також відраховуються платежі до соціальних фондів, але за пониженою ставкою - 3 відсотки. Така ж ставка застосовується й до доходів осіб віком до 17 років та старше 69 років. 
Одержаний дохід може бути зменшений на суми підтверджених фактичних витрат, але не більше 20 відсотків від одержаної суми доходу. З метою оподаткування також вираховується неоподатковуваний мінімум у розмірі 36000 норвезьких крон для першої групи та 29800 норвезьких крон - для другої групи платників. 
База оподаткування може бути зменшена також на суми сплачених процентів, аліментів тощо. Однак, вирахування суми одержаних процентів законодавчо обмежене якщо платник податку має за межами Норвегії об'єкти нерухомості. Таким чином, якщо, наприклад, ЗО відсотків нерухомого майна особи знаходиться за межами митної території Норвегії, то лише 70 відсотків від суми одержаних відсотків вираховуються з оподатковуваного прибутку. 
Прибуток, одержаний по акціях та облігаціях, підлягає оподаткуванню за ставкою 28 відсотків як і дохід від інвестицій. 
Підприємство, яке протягом календарного року має обороти, що підлягають оподаткуванню податком, у розмірі більше 30000 норвезьких крон, повинно зареєструватись у податковому органі як платник податку на додану вартість. 
Податок на додану вартість стягується за ставкою 23 відсотки. Деякі операції звільнені від оподаткування податком на додану вартість. Це, зокрема, діяльність в області фінансових та страхових послуг, освітні та медичні послуги, деякі професійні послуги та експортні операції. 
Замість податку на додану вартість на окремі види виробничого обладнання в Норвегії за ставкою 7 відсотків стягується податок на капіталовкладення. 
У Норвегії в розмірі 70 відсотків встановлено податок з продаж на такі предмети розкоші, як духи, бензин, спирт. 
Важливе місце в системі оподаткування країни посідає податок на прибуток корпорацій. 
Ставка податку на прибуток корпорацій встановлена в розмірі 28 відсотків. Оподатковуваний прибуток складається з балансового прибутку корпорації, зменшеного на суму витрат на виробництво та реалізацію продукції та на суму сплачених податків до бюджету Норвегії. Виключенням є витрати на проведення розважальних заходів. 
Амортизаційні відрахування проводяться лише по тих виробничих фондах, вартість яких перевищує 15000 норвезьких крон і строк експлуатації яких передбачається не менше 3 років.

Дивіденди оподатковуються  на тих же умовах, що і прибуток корпорацій. Виплачені акціонерам дивіденди оподатковуються також і у їх одержувачів. 
Законодавчо дозволено перенесення збитків, одержаних у звітному періоді, на майбутні десять років. 
Внески на соціальне страхування, які сплачує роботодавець, повністю вираховуються з оподатковуваного прибутку корпорацій. 
Поряд з цим, роботодавець повинен сплачувати податок у розмірі 10 відсотків від суми доходу, що перевищує 656000 норвезьких крон. 
Заохочуючи децентралізацію розміщення промислових підприємств та переміщення з великих міст до північних районів країни, законодавчо встановлено ставку відрахувань до соціальних фондів, які проводять роботодавці, від 0 відсотків в північних районах країни до 14,1 відсотка - в центральних областях. 
Майно, право власності на яке переходить у процесі дарування або успадкування, підлягає оподаткуванню за ставками від 18 до ЗО відсотків залежно від ступеню рідства та вартості цього майна. 
Перші 100000 норвезьких крон вартості такого майна не підлягають оподаткуванню. 
Якщо сума податку на майно становить більше 65 відсотків від суми оподатковуваного доходу особи, то ставка податку може бути зниженою. Сплачений податок на майно базу оподаткування не зменшує. 
Із вартості купівлі земельних угідь стягується державне мито у розмірі 2,5 відсотка. 
Спеціальним податком оподатковуються нафтові та газові компанії. 
Основні засади податкової політики Данії 
У структурі доходів бюджету Данії близько половини посідає прибутковий податок з громадян. Різні види доходів оподатковуються за різними ставками. Для цілей оподаткування доходи особи диференціюються по таких групах: особисті доходи, доходи від капіталу, оподатковуваного простого доходу та доходу від акцій. 
Особистий дохід включає в себе заробітну плату, суми повернутого податку, вартість безплатного житла, витрати по службовому автомобілю, який використовується в особистих цілях, пенсії, дохід від підприємницької діяльності за виключенням понесених витрат та суми процентного доходу. 
Дохід від капіталу складається з чистих процентів, оподатковуваного прибутку від продажу акцій, дивідендів від зарубіжних компаній (якщо податок в іноземній державі менший за датський), сум орендної плати за житло, яке надається в найм. 
Оподатковуваний простий дохід - це сукупність особистого доходу та доходу від капіталу за виключенням пільг, вирахувань та звільнень. 
Дохід від акцій включає оподатковуваний прибуток від продажу акцій, дивіденди, одержані від датських компаній, зарубіжних компаній (якщо податок в іноземній державі менший чим в Данії), та деякі інші доходи, які розподіляються інвестиційними компаніями. 
Дивіденди оподатковуються за ставкою 25 відсотків. Цей податок утримується з платника компанією, яка здійснює свої зобов'язання. Дохід отриманий від дивідендів, що перевищує 33800 датських крон, оподатковується за ставкою 40 відсотків. 
Для іноземних громадян у Данії встановлені особливі правила оподаткування. Іноземні громадяни, які знаходяться на території Данії від 6 місяців до трьох років, за умови, що вони є резидентами Данії й найняті на роботу датським роботодавцем, мають постійне представництво, а також їх заробітна плата становить не менше 44700 датських крон, можуть оподатковуватись за спеціальним податковим режимом. 
У відповідності до особливого податкового режиму дохід оподатковується за фіксованою ставкою 25 відсотків, а сам податок утримується роботодавцем. Із суми такого доходу іноземного громадянина ніякі вирахування не проводяться. 
Прибутковий податок включає в себе державний, муніципальний та церковний податки. Середня ставка муніципального та церковного податків у сумі становить 29,5 відсотків. Ставка державного податку диференційована в залежності від доходу. 
Якщо простий податок перевищує 134500 датських крон, додатково встановлюється податок у розмірі 5 відсотків та 15 відсотків - при перевищенні доходу 243500 датських крон.

Гранична ставка прибуткового податку в Данії встановлена в розмірі 58 відсотків. 
Прибутковий податок протягом податкового року на основі попередньої реєстрації сплачується до бюджету авансовими платежами. Суми, які були сплачені понад суму належних до сплати платежів, відшкодовуються платникові з додатковими нарахуваннями у розмірі 4 відсотків. 
У 1994 році в Данії запроваджено відрахування до соціальних фондів із ставкою оподаткування 7 відсотків від валової заробітної плати. Ці відрахування проводяться роботодавцями. 
Суттєва увага в країні приділяється корпоративному оподаткуванню. Компанія вважається резидентом Данії, якщо вона була зареєстрована згідно з датським законодавством або якщо орган управління цієї компанії розташований на території Данії. 
Юридична особа - резидент Данії має повні податкові зобов'язання по всьому одержаному в звітному році в Данії доходу, включаючи прибуток постійного представництва, доходи від земельних ділянок, авторські гонорари, дивіденди та інші джерела доходів. 
Ставка податку на прибуток корпорацій встановлена в розмірі 34 відсотків і застосовується як до резидентів, так і до нерезидентів Данії. 
Датським законодавством встановлено досить жорсткі правила визначення оподатковуваного прибутку. Оподатковуваним вважається прибуток, який відображено у фінансовій звітності звітного періоду, зменшений на суму фактичних витрат на ведення бізнесу. Деякі види витрат на відкриття та розширення бізнесу - витрати на маркетингові дослідження, виплати експертам гонорарів, сплачене за реєстрацію мито, дивіденди та проценти - зменшують базу оподаткування. З бази оподаткування може бути вирахувано 25 відсотків витрат, понесених на підготовку та проведення розважальних заходів. Однак капітальні витрати звичайно не зменшують оподатковувану базу. 
Понесені протягом звітного року збитки можуть бути списаними за рахунок прибутку року, в якому вони були одержані. 
Роботодавець зобов'язаний виплачувати за кожного свого працівника, який зайнятий повний робочий день, щомісячний внесок до пенсійного фонду у розмірі 1491 датських крони. Суми, які сплачуються до пенсійного фонду, повністю вираховуються з бази оподаткування при розрахунку податку на прибуток корпорацій. 
Підприємства з оподатковуваним оборотом, який перевищує 20000 датських крон, зобов'язані зареєструватися як платник податку на додану вартість. 
Ставка податку, в тому числі яка застосовується й по імпортних операціях, встановлена в розмірі 25 відсотків. Експортні поставки товарів та надання деяких послуг (наприклад, медичних, освітнянських, фінансових, страхових, пасажирського транспорту тощо) звільнені від оподаткування податком на додану вартість. 
При неповній або несвоєчасній сплаті податку на додану вартість на платника податку накладаються штрафні санкції, а переплачені суми податку відшкодовуються з бюджету з виплатою процентних нарахувань на суму переплати. 
Резиденти Данії сплачують податок на майно, яке знаходиться на території Данії, а також за її межами. Нерезиденти сплачують податок на майно, яке знаходиться на території Данії. Ставка цього податку встановлена на рівні 0,7 відсотків від чистої вартості майна, яка перевищує 2,4 млн. датських крон. 
Подружжя оподатковуються податком на майно окремо. 
Податок з успадковуваного майна сплачується з вартості всього майна, якщо померлий громадянин є резидентом Данії, та лише з вартості майна, розташованого на території Данії, якщо він є нерезидентом. 
Як звичайний дохід підлягають оподаткуванню подарунки. Подарунки чоловікові (дружині), батькам або дітям оподатковуються спеціальним податком на подарунки за ставкою 15 відсотків. Щорічним неоподатковуваним розміром подарунка дітям у Данії вважається 41000 датських крон.

Становлення та розвиток податкової політики України  як незалежної держави

Основні терміни та поняття: податкова реформа, реформування системи оподаткування, стягнення податків, зборів і обов'язкових платежів, акцизи, податкова політика, нарахування на фонд оплати праці, податкове навантаження, державні цільові фонди, рентні платежі за нафту та природний газ, плата за транзит природного газу, звітний період, нульова ставка, податкова накладна, податковий кредит, податкове зобов'язання, відшкодування податку, об'єкт оподаткування, прибутковий податок з громадян, сукупний оподатковуваний дохід громадян, орендна плата, плата за землю, місцеві податки і збори, комунальний податок, податок з реклами, готельний збір, ринковий збір, курортний збір, збір за припаркування автотранспорту, списання та реструктуризація податкової заборгованості. 
Історія сучасної податкової системи України починає свій відлік з 1992 року. Це досить короткий час для створення високоефективної політики оподаткування, оскільки створення ефективної системи оподаткування - це не тільки практична, а й дуже серйозна наукова проблема. Адже податкова система включає в себе цілу низку встановлених в країні податків, зборів і обов'язкових платежів, а також складні механізми їх нарахування та внесення до бюджету та до державних цільових фондів. У той же час це не механічна сукупність, а внутрішньо організована, функціонально взаємоузгоджена, взаємодоповнююча, цілеспрямована система, яка базується на науково обґрунтованих і вже історично перевірених принципах податкової політики. Принцип відносно будь-якої системи - це та наукова основа та правило, від якого не відступають. Дотримання основних принципів оподаткування дуже важливе для ефективної реалізації податкової політики сьогодні та створення оптимально справедливої та економічно виправданої системи оподаткування в найближчому майбутньому. 
Підвалини податкової політики України були закладені Постановами Верховної Ради України від 13 грудня 1995 року № 466/95-ВР «Про основні положення податкової політики та податкової реформи в Україні» та від 4 грудня 1996 року № 561/96-ВР «Про основні положення податкової політики в Україні», а також Указом Президента України від 31 липня 1996 року № 621/96 «Про заходи по реформуванню податкової політики». Цими документами було визначено основні принципи побудови податкової політики та системи оподаткування в Україні, які в подальшому знайшли відображення та розвиток в Законі України від 18 лютого 1997 року № 77/97-ВР «Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування"».

У 1996 році в Україні  був покладений початок проведення податкової реформи. 
Протягом останніх десяти років податкова політика України була спрямована на вирішення конкретних завдань та проблем. Це, зокрема, обмеження росту цін та інфляції, подолання кризи платежів, укріплення грошового обігу. Ці заходи повинні забезпечити захист внутрішнього ринку, створення умов для розвитку здорової конкуренції, здійснити реальну допомогу в становленні та розвитку малого бізнесу, підвищити рівень правової свідомості та культури суспільства. 
При цьому в Україні суттєва увага постійно приділяється впорядкуванню стягнення податків, зборів та обов'язкових платежів, а також посиленню відповідальності за ухилення від їх сплати або за несвоєчасність їх сплати до бюджетів усіх рівнів та до державних цільових фондів. 
Як вже зазначалося, не менш важливою проблемою в Україні і сьогодні залишається відсутність стабільності податкового законодавства. Постійні зміни та доповнення податкових законів призводять до невиконання суб'єктами господарювання прогнозних показників виробничо-господарської діяльності та її кінцевих показників - прибутку, рентабельності, окупності капіталовкладень тощо. Це створює фактор невизначеності в організації господарської діяльності. 
Не можна заперечувати, що для окремих суб'єктів господарювання сума податків сьогодні є обтяжливою і створює певні передумови для подорожчання продукції, що ними випускається, звужуючи при цьому ринок її збуту. 
Крім того, дійсність сьогодення така, що рентабельні прибуткові підприємства, сплачуючи всі законодавчо встановлені платежі до бюджету та до державних цільових фондів, несуть весь податковий тягар. Вони не можуть спрямовувати кошти на реконструкцію та оновлення обладнання. 
Тому суб'єкти господарської діяльності самостійно вирішують питання щодо зниження податкового навантаження, виводячи свої відносини з іншими суб'єктами за межі офіційної економіки. За рахунок цього вони мають змогу: 
зменшувати свої витрати виробництва (обігу); 
знижувати ціни на продукцію, що реалізується; 
активізовувати попит на свою продукцію. 
При реформуванні системи оподаткування одним із важливих напрямів в удосконаленні податкової системи є зменшення нарахувань на фонд оплати праці, які виступають суттєвим чинником підвищення цін, деформації їхньої структури, зниження конкурентоздатної українських товарів. Однак істотне зменшення цих нарахувань повинно бути взаємопов'язане з реформуванням системи оплати праці, соціального та пенсійного забезпечення, впровадженням системи персональних пенсійних рахунків. 
При проведенні економічної реформи в Україні за останні роки нарахування на заробітну плату зменшено з 51 до 37,5 відсотка. 
З 1 січня 1999 року призупинено справляння відрахувань до фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення.