Роль непрямих податків у формуванні Державного бюджету України

Принцип збалансованості  – повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати  обсягу надходжень до бюджету на відповідний  бюджетний період.

Принцип самостійності  – Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов’язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні за бюджетні зобов’язання одне одного, а також за бюджетні зобов’язання держави.

Принцип повноти –  до складу бюджетів мають бути включені всі надходження до бюджетів і  витрати бюджетів, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Принцип обґрунтованості  – бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і  соціального розвитку держави та розрахунках надходжень до бюджету  і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик і правил.

Принцип ефективності – при складанні й виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів і досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Принцип субсидіарності – розподіл видів видатків між  державним бюджетом і місцевими  бюджетами, а також між місцевими  бюджетами повинен ґрунтуватися на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього  споживача.

Принцип цільового використання бюджетних коштів – бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями.

Принцип справедливості й неупередженості – бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.

Принцип публічності  та прозорості – Державний бюджет України й місцеві бюджети  затверджуються, а рішення щодо звіту  про їх виконання приймаються  відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і відповідними владами.

Принцип відповідальності учасників бюджетного процесу –  кожен учасник бюджетного процесу  несе відповідальність за свої дії  або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.[1, c. 12-13]

Всі вище наведені принципи є дуже важливими для ефективного функціонування бюджетної системи, адже без них вона б не була стабільною, справедливою до кожного громадянина, а учасники б зловживали своїми правами.

З розвитком економічних відносин вага держави в розподільчих та перерозподільчих процесах зростає, саме тому бюджет є досконалим способом здійснення державою її функцій та завдань. У розвинутих країнах через бюджет перерозподіляється від 30 до 50 % ВВП. Питання в тому, як знайти зважені форми і методи цього перерозподілу, що в умовах України є одним з найважливіших завдань.

 

Розділ II Дослідження сучасного стану бюджетної системи України.

 

Для того, аби провести аналіз доходів і видатків Державного бюджету України, необхідно розглянути власне саму бюджетну класифікацію.

Рис. 2.1 «Доходи бюджету»

*Примітка: укладено автором згідно [3, c. 143-146]

Таблиця 2.1

«Склад доходів бюджету за 2008-2012 роки»

Показник млрд. грн	2008 рік	2009 рік	2010 рік	2011 рік	2012 рік
Податкові надходження	170,9	175,5	190,6	256,9	286,1
Неподаткові надходження	47,4	57,4	55,3	42,7	43,8
Доходи від операцій з капіталом	5,4	2,5	0,8	0,6	0,8
Трансферти	7,4	8,7	0,7	2,5	1,1

*Примітка: укладено автором згідно [5], [6], [7], [8], [9].

Рис. 2.1 « Доходи Державного бюджету України»

*Примітка: укладено автором згідно Таб.2.1

Отже, з наведених даних, можна зробити висновок, що найбільшу  частку в доходах державного бюджету України займають податкові надходження.

Наступними по величині виступають неподаткові надходження, пізніше трансферти. На відміну від України, частка неподаткових надходжень в європейських державах перевищує податкові.

Податкові надходження  впродовж всього періоду мають тенденцію  до зростання, з 2008 по 2012 роки, вони зросли на 115,2 млрд.грн, що може свідчити про активну роботу податкових органів.

Неподаткові надходження, починаючи з 2010 року зменшилися на 11,5 млрд. грн. Обсяг трансфертів в період з 2009 по 2012 роки зменшився на 7,6 млрд. грн, це майже у сім разів. Це значить, що держава зменшила обсяг виплати трансфертів, тобто платежів на безповоротній основі. Також значно зменшились доходи від операцій з капіталу з 2008 по 2012 роки на 4,6 млрд. гривень.

Рис. 2.2 «Видатки бюджету»

*Примітка: укладено автором згідно [3, c. 147-149].

 

Таблиця 2.2

«Динаміка видатків бюджету за 2008-2012 роки»

Показник	2008рік	2009рік	2010рік	2011рік	2012рік
Видатки млрд.грн	200,1	194,4	240,9	295,9	359,4

*Примітка: укладено автором згідно [5],[6],[7],[8],[9].

 

Рис. 2.1 «Видатки Державного бюджету України»

*Примітка: укладено автором згідно Таб.2.2

Отже, проаналізувавши  дані, можна зробити висновок що видатки Державного бюджету України впродовж 2008-2012 років зросли на 159,3 млрд. гривень.

Детальніше проаналізувавши  видатки місцевого значення, можна  зробити висновок, що нині витрати республіканського бюджету АР Крим та обласних бюджетів становить 26,5 відсотка від загального обсягу витрат місцевих бюджетів, а бюджетів міст загальнодержавного та обласного підпорядкування – 45,9 відсотка, районних бюджетів – 19,4 відсотка. Значно меншу частку становлять витрати інших видів місцевих бюджетів: сільських – 4,5 відсотка, міст районного підпорядкування – 1,9 відсотка, селищних – 1,8 відсотка.[4]

Із наведених даних  видно, що найбільш чисельну групу складають  бюджети районів, що об’єднують районні, селищні, сільські та міст районного  підпорядкування, які є базовими у бюджетній системі країни.

Усе це означає, що при реформуванні бюджетної системи проблеми місцевих бюджетів необхідно розв’язати не взагалі, а з урахуванням особливостей і чіткого розмежування функцій між окремими ланками місцевих бюджетів. Диференціація функцій має залежати від рівня розвитку кожного з цих бюджетів у бюджетній системі держави. Чого не може коректно і правильно зробити уряд України, адже як ми знаємо, регіони України різко відрізняються у показнику своїх доходів і застосовувати одну систему оподаткування до них просто не можна.

Це чи не перша проблема функціонування бюджетної системи  України, яка не дозволяє їй функціонувати  на стільки якісно, як би хотілося.

Реалізація цього положення  вимагає визначення розміру гарантованого  рівня витрат на соціально-економічний розвиток адміністративно-територіальних одиниць. Забезпечення такого рівня має здійснюватись з урахуванням сукупності відносин щодо розподілу і використання фінансових ресурсів, створюваних на відповідній території і перерозподільчих регіональних процесів.

Проаналізуємо доходи і видатки Державного бюджету за останні п’ять років.

Для цього наведемо значення номінального ВВП за 5 років.

Таблиця 2.3

«Обсяг  номінального ВВП за 2008-2012 роки»

Рік	Номінальний ВВП  млрд. грн
2008	959,2
2009	1046,5
2010	1083,1
2011	1291
2012	1515, 5

*Примітка: укладено автором згідно [5], [6], [7], [8], [9].

Аналіз доходів і  видатків Державного бюджету України(див. Додаток 2).

Попри негативний вплив  світової фінансової кризи на всі  економічні процеси в Україні наприкінці 2008 року, бюджет був виконаний.

У цілому загальна сума доходів  Державного бюджету України за 2008 рік становила 232 млрд. грн., що на 39,6% більше, ніж у 2007 році. Видатки Державного бюджету України за 2008 рік становили 253 млрд. грн., або 95,4 % бюджетних призначень. Дефіцит становив 25 млрд. грн. або 1,3 % валового внутрішнього продукту.

У 2009 році доходи становили 245,3 млрд. грн, що на 13,3 млрд. грн. більше аніж у 2008. Видатки становили 274,2 млрд. грн, це на 21,2 млрд. грн. менше, ніж у попередньому періоді, плановий бюджетний дефіцит зріс на 6,6 млрд. гривень.

У 2010 році доходи становили 255 млрд. грн, що порівняно з 2009 роком більше на 10млрд. грн, видатки 307,8 млрд. грн, що на 33,6 млрд. грн. менше за попередній період. Дефіцит бюджету у 2010 році досягнув найбільшого значення, і становив 54,1 млрд. грн, що на 22,5 млрд. грн. більше за попередній період.

2011 рік характеризується  зменшенням планового показника бюджетного дефіциту з 54,1 млрд.грн. до 35,3 млрд. гривень. Доходи становили 303,9 млрд. грн, що на 48,9 млрд. більше за попередній період, а видатки зросли на 34,9 млрд. гривень.

У 2012 році доходи зросли на 28,9 млрд. грн.,видатки на 15,3 млрд. грн, а державний дефіцит становив 25,1 млрд. грн., що на 10,2 млрд. грн. менше ніж у попередньому періоді.

З наведених вище даних  можна зробити висновок, що в період світової кризи 2008-2010 років, Україна  пережила потрясіння. Саме тому очікуваний державний дефіцит у 2010 році в  двічі перевищив показник 2009 року.

Отже, для ефективного функціонування, державі необхідно намагатися якнайменше позичати та найбільше виробляти, адже наповнення бюджету в Україні в більшій мірі відбувається саме через податкові надходження.

Бюджетну систему України  не можна назвати однією з найефективніших в світі, вона має багато недоліків, які і спричиняють велику суму державного дефіциту, для того аби його покрити держава змушена позичати.

З наведених вище розрахунків  бачимо, що Україна спромоглася після  світової фінансової кризи, стати на попередні позиції, зменшивши рівень свого запланованого дефіциту до до кризового рівня. Але варто зауважити, що для ефективного її функціонування цього замало. Необхідно намагатися уряду реформувати економіку, вивести великі державні підприємства з депресії, а не лише латати дирки бюджету шляхом великих запозичень, які рано чи пізно все одно доведеться повертати.

 

Розділ III Напрями вдосконалення функціонування бюджетної системи України.

 

Під час розвитку економіки держави все більшої необхідності набуває реформування бюджетних взаємозв'язків за доходами і видатками, а також міжбюджетних відносин. Насамперед тому, що в ринкових умовах бюджет є основним джерелом фінансового забезпечення соціально-економічної політики в державі.

Відсутність належного  законодавчого регулювання бюджетних відносин створює низку негативних соціально-економічних наслідків:

• неповне надходження протягом останніх років належних державному бюджетові платежів, недофінансування або затримка з фінансуванням окремих видів видатків;
• відсутність механізму правового регулювання бюджетних відносин, відповідальності за порушення бюджетного законодавства;
• послаблення контролю за цільовим і ефективним використанням бюджетних ресурсів, що призводить до численних порушень, а від цього втрат державних коштів;
• неповне відображення в бюджеті доходів, які одержують бюджетні установи, органи виконавчої влади від використання власності та здійснення позабюджетної діяльності, що створює систему не контрольованості щодо використання коштів та майна;
• відсутність належної методології виконання державного бюджету через систему органів Державного казначейства України, чіткого розмежування повноважень усіх рівнів законодавчої та виконавчої влади.
• високий показник тіньової економіки та велика кількість витрат місцевих бюджетів.