Податковий механізм

Саме в даний момент варто  визнати, що регулююча функція податків спрямована в першу чергу на досягнення за допомогою податкових механізмів тих чи інших задач  фінансово-економічної політики держави.

 

                             

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                         2. Класифікація податків, їх ознаки

      Податки як основне джерело утворення державних фінансів через вилучення у виді обов'язкових платежів частини суспільного продукту відомі з незапам'ятних часів. Причому податок, як елемент економічної культури властивий усім державним системам як ринкового, так і неринкового типу господарювання. У зв'язку з цим про податок  можна говорити як про феномен людської цивілізації, як про її невід'ємну частину[4,30].

     Історія податків нараховує тисячоріччя. Вони виступили необхідною ланкою економічних відносин з моменту виникнення держави і поділу суспільства на класи. За словами англійського економіста С. Паркінсона: "  Податок старий, як світ, і його початкова форма виникла, коли який-небудь місцевий вождь перегороджував устя ріки, місце злиття двох рік чи гірський перевал і стягував плату за прохід з купців і мандрівників" .

Податки безпосередньо  пов´язані з функціонуванням  держави. Для їх мобілізації вироблено  різні види податків і методи оподаткування. Податки і податкові платежі відрізняються за: назвою, формою утримання, методом та елементами оподаткування. Всі вони виступають засобом вилучення у фізичних і юридичних осіб певної частини їх доходів на користь держави.        

      Усі податки класифікуються за такими ознаками: за формою оподаткування, за економічним змістом об´єкта оподаткування залежно від рівня державних структур, які встановлюють податки, за способом вилучення (стягнення), за способом зарахування податкових надходжень та залежно від суб´єкта оподаткування (рис.2.1).

Рис. 2.1. Класифікація податків[6,78]

1. За формою оподаткування всі податки поділяються на прямі і непрямі. 

Прямі податки встановлюються безпосередньо для платника. їх розмір залежить від обсягу об´єкта оподаткування і сплачується за його рахунок. За цією формою оподаткування більше платять ті фізичні і юридичні особи, котрі мають більший об´єкт оподаткування (дохід, майно тощо). Чимало економістів світу визнають найсправедливішим пряме оподаткування. Водночас складність механізму їх утримання із значними на те витратами держави та іншими чинниками зумовлюють застосування непрямих податків.

Непрямі податки встановлюються у цінах на товари й послуги  і сплачуються за рахунок цінової надбавки. їх розмір не залежить від обсягу доходів платника такого податку. Оскільки непрямі податки включаються до цін на товари і послуги, то їх більше платять ті суб´єкти суспільства, хто більше споживає. Тому непрямі податки вважаються найбільш несправедливими. Водночас податки, що реалізуються за допомогою цін, дозволяють виконувати такі соціально-економічні функції:

-податки у ціні  є одним з головних джерел  формування доходів державного  бюджету;

- впливають на розвиток  виробництва, сприяючи його зростанню або, навпаки, скороченню;

- можуть бути фактором  регулювання рівня цін, засобом  впливу на їх динаміку;

- такі податки сприяють  здійсненню регулюючого впливу  на доходи різних соціальних груп населення.

До непрямих податків належать податок на додану вартість, акцизний збір, мито.

2. За економічним змістом об´єкта оподаткування податки поділяються на три групи: податки на доходи, споживання та майно.

Податки на доходи утримуються з доходів фізичних і юридичних осіб. Об´єктами оподаткування виступає заробітна плата, інші доходи фізичних осіб та прибуток або валовий дохід юридичних осіб. Податки на споживання сплачуються фізичними і юридичними особами у формі непрямих податків при купівлі товарів. Податок на майно встановлюється за наявності у фізичної і юридичної особи рухомого чи нерухомого майна та майна, яке передається і отримується у спадщину[3,14].

3. Залежно від рівня державних структур, які вводять податки, останні поділяються на загальнодержавні та місцеві.

Загальнодержавні податки встановлюють вищі органи влади. їх утримання є обов´язковим за єдиними ставками на всій території України. Місцеві податки встановлюються місцевими органами влади та управління. Вони можуть бути у формі надбавок до загальнодержавних податків, можуть вводитися місцевими органами за переліком податків, що встановлюються вищими органами, а також можуть упроваджуватися місцевими органами без обмежень з боку центральної влади. Місцеві податки є обов´язковими до сплати за встановленими ставками лише на певній території. Вони надходять виключно до місцевих

бюджетів( рис.2.2).

Рис.2.2. Місцеві податки та збори[21,13].

4. За способом вилучення (стягнення) податки можуть бути розкладними та окладними.

Механізм справляння розкладних податків базується на потребах для фінансового забезпечення певних витрат. Загальний обсяг податку визначається залежно від потреб. Потім він розкладається на окремі частини за адміністративно-територіальними одиницями, а далі — між безпосередніми платниками. Окладні або квотарні податки утримуються за певними ставками, виходячи із чітко визначеного об´єкта оподаткування. їх величина визначається не потребами фінансування, а можливостями сплати[2,65].

5. За способом зарахування податкових надходжень податки поділяються на закріплені й регулюючі. Закріпленими є податки, які на тривалий період повністю або частково закріплюються за конкретним бюджетом як джерело доходів. Регулюючими є податки, які можуть зараховуватися до різних бюджетів. Регулюючими податками здебільшого виступають загальнодержавні податки.

6. Залежно від суб´єкта оподаткування розрізняють податки з юридичних осіб (податок на прибуток, комунальний податок тощо), податок з фізичних осіб ( податок на доходи фізичних осіб, збір з власників собак тощо) і змішані податки (плата за землю, податок з власників транспортних засобів тощо)[2,66].

      Кожний вид податків має свої специфічні риси та функціональне призначення і посідає окреме місце в податковій системі. Роль того чи іншого податку характеризується його приналежністю до певної групи у відповідності з існуючою класифікацією податків.  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                3. Податковий механізм

Податки завжди були важливою категорією фінансової науки. Зараз вже важко встановити, коли зазначене положення стало  панівним у фінансовій науці, але наукове тлумачення податків, дослідження їхньої суті, економічного змісту та ролі має більш як двохсотлітню історію. Можна достовірно стверджувати, що фінансова наука бере свій початок із дослідження податків. 
Спочатку дослідження податків здійснювалося в контексті науки про державне господарство. З розвитком науки про державу виникла потреба у глибшому всезнанні щодо податків.

       Сучасний стан управління розвитком економіки України забезпечується шляхом поєднання ринкового саморегулювання та системи державного регламентування ринкових відносин. Ринок самостійно регулює розвиток суб’єктів господарювання та виробництв товарів і сфери послуг на основі взаємодії елементів ринковою механізму: попиту, пропозиції і ціни. Система державного регламентування доповнює ринкове саморегулювання, спрямовуючи його на досягнення цілей і завдань, визначених економічною політикою уряду. Державне регулювання економічною сферою пов’язане із застосуванням господарського механізму. Його сутність економісти трактують неоднозначно[11,211].

       Однією з найважливіших умов забезпечення економічного зростання та соціально-політичної стабільності України є ефективне функціонування державних фінансів, що залежить від цілісності та збалансованості податкового механізму. Одним із найдієвіших важелів стимулювання розвитку економіки є податки і дієвість податкового механізму. Податки регулюють основні макроекономічні процеси та пропорції. Завдяки податковому механізму відбувається розподіл і перерозподіл у просторі й часі значної частини виробленої вартості.

      Податковим механізмом вважається сукупність організаційно-правових норм і методів управління оподаткуванням. Враховуючи його важливість, держава надає податковому механізму юридичну форму шляхом законодавства і підзаконних актів. Розробці концептуальних підходів до податкового механізму присвячують дослідження як вітчизняні: О.С. Вилкова, К.Ф. Ковальчук, Д.Ю. Мельник, Т.М. Рева, М.В. Романовський, такі закордонні вчені: Брели Р., Майерс С, Ван Хорн Дж. К., Колапс Б. Незважаючи на наявність досліджень стосовно деяких аспектів податкового механізму, сукупне вивчення його складових поки що не достатньо висвітлене.

      В підходах Л.М. Худолія визначення сутності податкового механізму зводиться до сукупності засобів і методів впливу на економіку, що регламентується чинним податковим законодавством. До елементів податкового механізму він відносить: податкові інструменти, методи управління, правове забезпечення податкового механізму, нормативно-правове забезпечення. Цим самим податковий механізм зводиться до інструментів та сукупності правових норм і методів управління оподаткуванням[8,64].

    Аналогічної точки зору дотримується Г.Ю. Ісаншина, яка акцентує увагу на функціях економіко-організаційного механізму оподаткування.

    Особливої уваги заслуговує точка зору Л.М. Безгубенко та О.Ю. Безгубенко, на думку яких, ефективна реалізація податкового механізму забезпечується за допомогою взаємодії всіх його елементів.

       Податковий механізм визначає роль податків у суспільстві, що тісно пов’язаний з виконанням державою її функцій. Розмежування механізму оподаткування, що реально діє в країні, дає змогу зрозуміти об’єктивність податків та суб’єктивну діяльність держави щодо цього. Слід зазначити, що цільову спрямованість податкового механізму визначає податкова політика держави. Вона має бути сформована таким чином, щоб, з одного боку, забезпечити виконання базової функції податків — фіскальної, а з іншого — сприяти реалізації регулюючої функції податків з метою посилення впливу податкового механізму на процеси відтворення. Податковий механізм використовується державою як інструментарій податкової політики для економічного впливу на суспільне виробництво, його структуру та динаміку, на стан науково-технічного прогресу. Здійснюючи регулювання економіки через податки, держава шляхом зменшення (збільшення) маси податкових надходжень, зміни ставок податків і форм оподаткування, надання податкових пільг може сприяти створенню умов для розвитку пріоритетних галузей економіки, стимулювати інвестиційну, інноваційну і підприємницьку активність[5,97].

    Принципи формування податкової політики виступають основними критеріями оцінки якості податкового механізму(рис.3.1)

1. Принципи  бюджетного забезпечення
Принцип достатності — обумовлює забезпечення достатніх доходів усіх бюджетів (державного та місцевого) для фінансування їх видатків
2. Принципи  етико-правового спрямування
Принцип податкоспроможності — означає, що тягар оподаткування має бути поставлений у залежність безпосередньо від конкретного доходу та рівня добробуту	Принцип рівнонапруженості — передбачає, що зобов’язання перед бюджетом щодо сплати податків встановлюється для всіх платників відповідно до їх можливостей і результатів діяльності шляхом єдиних або диференційованих ставок
3. Принципи  загальноекономічного спрямування
Принцип системності та внутрішньої цілісності оподаткування — відображається у взаємопов’язаності, узгодженості змін основних податкових показників при зміні ключових параметрів (ВВП та його структури), спрацьовує на єдність економічного простору країни	Принцип стабільності в оподаткуванні — означає, що податкова си-стема має залишатись сталою протягом кількох років, що забезпечить інтереси не тільки платників податків, але й держави; зміна механізму має відбуватись еволюційним шляхом

Рис.3.1.Принципи формування податкової політики[10,43].

            Податки є самостійною економічною категорією, а отже, існує податковий механізм з властивими йому особливими методами. Теоретичні питання методів податкового механізму знаходять відображення у працях В.Г. Дем’янишина, М.П. Кучерявенка, Є.С. Вилкової, О.В. Балашової, Г.Ю. Ісаншоної та ін. дослідників. Проте, в наукових колах немає єдиної думки щодо складу методів податкового механізму.

Поняття «метод»  означає систематизований спосіб досягнення теоретичного чи практичного результату, визначеної мети. Методами податкового механізму є:

• податкове прогнозування;
• податкове планування;
• податковий контроль;
• податкове регулювання;
• оперативне управління оподаткуванням[15,452].