Особливості фінансів державних підприємств

До елементу фінансових ресурсів підприємства —«додаткового  капіталу» належать:

• результати переоцінки основних фондів, тобто їхня дооцінка;
• емісійний дохід акціонерного товариства (дохід від продажу акцій більший від їхньої номінальної вартості);
• безкоштовно отримані грошові й матеріальні цінності на виробничі цілі;
• асигнування з бюджету на фінансування капітальних вкладень;
• асигнування на поповнення обігових коштів.

Резервний капітал — це грошовий фонд підприємства, що створюється з відрахувань  від прибутку. Він спрямовується  на покриття збитків[7].

Також на підприємстві формується низка інших  грошових фондів: для погашення кредитів банків, опанування нової техніки, науково-дослідних  робіт, відрахувань вищестоящій  організації.

Підприємства  використовують кошти не лише у фондовій формі. Так, використання підприємством  коштів для виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом і  позабюджетними фондами, банками, страховими організаціями здійснюється в не фондовій формі. У не фондовій формі  підприємства також одержують дотації  та субсидії, спонсорські внески. Отже, фінансові ресурси підприємства існують як у фондовій, так і у не фондовій формі, фактично будучи коштами підприємства, котрі мають або не мають цільової спрямованості.

Формування  та використання фінансових ресурсів на підприємствах – це процес утворення  грошових фондів для фінансового  забезпечення операційної, інвестиційної  діяльності, виконання фінансових зобов’язань  перед державою та іншими суб’єктами господарювання.

Відомо, що будь – які ресурси обмежені і досягти бажаного ефекту можна  не тільки регулюванням їхнього обсягу, а й через установлення оптимального співвідношення різних ресурсів. З  сіх видів ресурсів фінансові  мають першочергове значення, оскільки це єдиний вид ресурсів підприємства, що трансформується безпосередньо  і з мінімальною витратою часу в будь – який інший вид ресурсів.

Обсяг виробництва, його ефективність зумовлюють розмір, склад та структуру фінансових ресурсів підприємства. У свою черг, від величини фінансових ресурсів залежить зростання  виробництва та соціально – економічний розвиток підприємства. Наявність фінансових ресурсів, їх ефективне використання визначають фінансове благополуччя підприємства: платоспроможність, ліквідність, фінансову стійкість[16].

Пошук фінансових джерел розвитку підприємства, забезпечення найефективнішого інвестування фінансових ресурсів набувають важливого значення в роботі фінансових служб підприємства за умов ринкової економіки.

У процесі  формування фінансових ресурсів підприємств  важливу роль відіграє визначення оптимальної  структури їхніх джерел. Підвищення питомої ваги власних коштів позитивно  впливає на фінансову діяльність підприємства. Висока питома вага залучених  коштів ускладнює фінансову діяльність підприємства та потребує додаткових витрат на сплату відсотків за банківські кредити, зменшує ліквідність балансу  підприємства, підвищує фінансовий ризик. Тому в кожному окремому випадку  необхідно детально аналізувати доцільність залучення додаткових фінансових ресурсів з урахуванням фінансових ризиків[12].

Основними джерелами формування фінансових ресурсів підприємств є власні та залучені кошти. До власних фінансових ресурсів належать:

• статутний капітал;
• амортизаційні відрахування;
• резерви, накопичені підприємством;
• валовий дохід та прибуток від різних видів господарської діяльності;
• ресурси від реалізації майна;
• інші внески юридичних і фізичних осіб (цільове фінансування, добродійні внески й інше) [9].

При створенні  підприємства джерелом придбання основних коштів, нематеріальних активів, оборотних  коштів є статутний капітал. За рахунок  нього створюються необхідні  умови для здійснення підприємницької  діяльності. Статутної капітал являє  собою суму коштів, наданих власниками для забезпечення статутної діяльності підприємства.

Амортизаційні відрахування й частка прибутку, що направляється на накопичення, складають  грошові ресурси підприємства, що використовуються на його виробничо - технічний і науковий розвиток. Розподіл прибутку може проводитися шляхом утворення  спеціальних фондів - фонду накопичення, фонду споживання, резервних фондів - або шляхом безпосереднього витрачання чистого прибутку на окремі цілі.

Прибуток, що залишається в розпорядженні  підприємства - це багатоцільове джерело  фінансування його потреб, але основні  напрямки її використання можна визначити  як нагромадження і споживання. Пропорції розподілу прибутку на нагромадження і споживання визначають перспективи розвитку підприємства[2].

Резервний фонд створюється суб’єктами на випадок  припинення їх діяльності для відшкодування  кредиторської заборгованості.

Фонди нагромадження і фонди  споживання - це фонди спеціального призначення. Вони формуються, якщо це передбачено установчими документами. Фонд нагромадження представляє  собою джерело ресурсів господарюючого суб’єкта, акумулюючого прибуток, і  інші джерела для створення нового майна, купівлі основних фондів, оборотних  засобів і т.д. Фонд нагромадження  відображає зростання майнового  стану господарюючого суб’єкта, збільшення його власних засобів. Разом з  тим операції по придбанню і створенню  нового майна господарюючого суб’єкта не зачипають фонд нагромадження.

Фонд  споживання представляє собою джерело  фінансових ресурсів підприємства, зарезервованого  для проведення операцій по соціальному  розвитку і матеріальному заохоченню колективу.

Прибуток і амортизаційні відрахування є результатом кругообігу ресурсів, вкладених у виробництво, і відносяться  до власних фінансових ресурсів підприємства, якими вони розпоряджаються самостійно.

Оптимальне  використання амортизаційних відрахувань  і прибутку по цільовому призначенню  дозволяє відновити виробництво  продукції на розширеній основі [17].

У процесі  формування фінансових ресурсів підприємств  важливу роль відіграє визначення оптимальної  структури їхніх джерел. Підвищення питомої ваги власних коштів позитивно  впливає на фінансову діяльність підприємств. Висока питома вага залучених  коштів ускладнює фінансову діяльність підприємства та потребує додаткових витрат на сплату відсотків за банківські кредити, дивідендів за акціями, дохід за облігаціями, зменшення ліквідності балансу підприємства, підвищення фінансових ризиків.

Залучені  позикові фінансові ресурси підприємства найчастіше зустрічаються у формі:

• банківських кредитів ;
• кредиторська заборгованість;
• бюджетні асигнування;
• страхові відшкодування;
• благодійні внески і т.д.

Тому  в кожному конкретному випадку  необхідно детально аналізувати  доцільність залучених додаткових фінансових ресурсів з урахуванням  фінансових ризиків[6].

Кредиторська  заборгованість - це перш за все заборгованість по заробітній платні, відрахуванням  до позабюджетних фондів, пов’язані  з фондом оплати праці, резерв майбутніх  платежів і ін. Утворення заборгованості по заробітній платні викликане тим, що між строком її нарахування  і днем виплати є деяка кількість  днів за роботу, в які господарюючий  суб’єкт ще повинен виплатити  робітникам.

Кредит – означає «розпорядження визначеною сумою грошей на протязі  деякого часу, тобто ті, у кого є надлишок ресурсів, можуть їх давати в кредит тим, хто відчуває нестачу  або має потребу в додаткових сумах».

Так за допомогою кредиту можна  перебороти труднощі, пов’язані з  тим, що на одній ділянці визволяються тимчасово вільні ресурси, а на інших  виникає потреба в них. Кредит акумулює капітал, що визволився, тим  самим, обслуговує прилив капіталу, що забезпечує нормальний відтворювальний  процес. Також кредит прискорює процес грошового обігу, забезпечує виконання цілого ряду відносин: страхових, інвестиційних, грає велику роль у регулюванні ринкових відносин[11].

Джерелом позичкового капіталу служать, по-перше, ресурси, що вивільняються з кругообігу: засоби, призначені для відновлення основного капіталу (тобто амортизаційний фонд); частина оборотного капіталу, що вивільняється в грошовій формі в зв'язку з розбіжністю часу продажу товарів і купівлі сировини, палива, матеріалів. Капітал, тимчасово вільний у період між надходженням ресурсів від реалізації товарів і виплатою заробітної плати.

Іншим джерелом позичкового капіталу виступають грошові прибуток і нагромадження  приватного сектора. У якості третього джерела позичкового капіталу виступають грошові нагромадження держави, розміри яких визначаються масштабами державної власності і часткою  валового національного продукту.

Таким чином, тимчасово вільні ресурси, що виникають на основі кругообігу промислового і торгового капіталу, грошові нагромадження приватного сектора і держави утворюють джерела позичкового капіталу.

До джерел фінансових ресурсів відносять також  надходження грошових ресурсів за рахунок  благодійних внесків, страхових  внесків, від продажу закладеного  майна боржника, спонсорських внесків  і т.д.

Таким чином, основними джерелами формування фінансових ресурсів підприємств є  власні та залучені кошти. До власних  фінансових ресурсів належать: статутний  капітал, амортизаційні відрахування, резерви накопичені підприємством, валовий дохід та прибуток від різних видів господарської діяльності, ресурси від реалізації майна, інші внески юридичних і фізичних осіб (цільове фінансування, добродійні внески й інше.). До залучених позикових фінансових ресурсів підприємства відносяться: банківські кредити, кредиторська заборгованість, бюджетні асигнування, страхові відшкодування, благодійні внески і т.д [14].

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ КАМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЕМСТВА «ЗАТИШОК»

2.1 Загальна  характеристика КП «Затишок»

Первомайське  комунальне підприємство „Затишок” знаходиться на території Миколаївської області, м. Первомайськ, вул. Київська,63/а.

Підприємство  створене для забезпечення збереження і правильної експлуатації житлового  фонду та об’єктів комунального призначення, утримання їх в належному санітарно-технічному стані, надання комунальних та інших  послуг підприємствам, організаціям та населенню і являється планово-дотаційним підприємством.

Основною  метою даного підприємства є:

– управління житловим фондом територіальної громади  міста Первомайська, що перебуває на його балансі;

- виконання  покрівельних робіт на дахах  з м’якою та шиферною покрівлею,  малярно-штукатурних робіт, сажотрусних робіт . (періодична перевірка димових та вентиляційних каналів на щільність, відокремленість відсутність засмічень, справність і правильність розташування оголовка відносно даху, наявність нормальної тяги), молярних робіт, ведення вантажопідйомних робіт автокраном, ремонтних робіт телескопічною автовишкою ;

- проведення  ремонтно-будівельних, висотних, монтажних,  електромонтажних, наладочних, санітарно-технічних,  зварювальних та інших робіт по капітальному будівництву, ремонту, реставрації і художньому оформленню об’єктів ;

– оголошення конкурсів на надання житлово-комунальних  послуг та укладання договорів з  їх переможцями, контроль за їх виконанням, прийняття виконаних робіт (проведення технагляду);

– технічний  нагляд за експлуатацією, реконструкцією, поточним ремонтом будинків і споруд та прибудинкових територій, замовлення проектно-кошторисних робіт;

– створення  та ведення єдиної інформаційної  системи автоматизованого обліку житлово-комунальних  платежів, проведення нарахування та оплати за житлово-комунальні послуги  в розрізі окремих власників  квартир, квартиронаймачів, будинків (побудинковий облік), видів послуг та їх надавачів.

Первомайської міської ради  КП  „Затишок” є юридичною особою, веде самостійний баланс, має розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, круглу печатку, штампи зі своїм найменуванням, відповідні бланки. Підприємство може мати свій фірмовий знак, який реєструється відповідно до чинного законодавства України.

Управління  підприємством здійснює генеральний  директор, якого призначає Орган  управління майном за Рішенням Первомайської міської ради шляхом укладення з ним контракту в установленому законодавством порядку. Підприємство самостійно визначає структуру управління і встановлює штати, відповідно до вимог законодавства.