Методичні аспекти аналізу та аудиту фінансової звітності підприємства

Ключовим питанням аудиту є визначення показників, що характеризують формування загальної суми балансового  прибутку. Аудитор перш за все має оцінити вплив прогресивних факторів формування прибутку- зниження собіваотості продукції, підвищення якості і поліпшення асортименту продукції. Виявляються також фактори, які не є заслугою підприємства- завищення цін, тарифів, порушення встановлених стандартів, тощо.

3. Визначення величин  балансового прибутку, який підлягає  оподаткуванню. Балансовий прибуток  при цьому корегується таким  чином: збільшується (зменшується)  на суму перевищення (зниження) витрат на оплату праці персоналу  підприємства, зайнятого у основній діяльності, у складі собівартості реалізованої продукції порівняно з їх нормативною величиною, зменшення на суму рентних платежів, що вносяться до бюджету із прибутку в установленому порядку, зменшення на суму дивідендів, отриманих по акціях та інших цінних паперах, які належать підприємству, зменшення на суму доходу, одержаного від пайової участі у спільних підприємствах. Крім того суми, внесені до бюджету у вигляді санкцій відповідно до законодавства за рахунок прибутку, залишеного у розпорядженні підприємства, при оподаткуванні виключаються із складу витрат від позареалізаційних операцій.

4. Визначення величини  податку на прибуток (доход) , що  належить сплті до бюджету.  Аудитор користується нормативними  документами щодо оподаткування,  а також пільгами, які надаються суб’єктам підприємницької діяльності при обчисленні податків. Зокрема, це законодавство з оподаткування прибутку, податок на додану вартість, та інші обов’язкові податки і платежі до республіканського і місцевих бюджетів, а також нормативні документи з цих питань, видані Міністерством фінансів України.

Ставки податків для  окремих видів платників диференційовані. Законодавством визначається система  пільг при оподаткуванні. 

Так, орендні підприємства, утворені на базі державних підприємств та їх структурних підрозділів, зменшують суму податків на величину орендної плати (за вирахуванням амортизаційних відрахувань, що входять до її складу). Таке зменшення податку відноситься на відповідний бюджет залежно від належності підприємства і стосовно розподілення ставки податку між бюджетами.

5. Визначення і розподілення  чистого прибутку, що залишився  в розпорядження підприємства. Чистий  прибуток підприємства визначається  аудитором як різниця між балансовим  прибутком, який оподатковується,  і величиною податків з урахуванням пільг. Напрямки використання чистого прибутку визначаються підприємством самостійно.

Найбільш поширені на практиці напрямки використання прибутку показано на табл.№ 3.

Узагальнюючу характеристику діяльності підприємства в умовах ринкової економіки аудитор визначає за величиною чистого прибутку і фінансовим становищем. Важливо не тільки отримати як найбільший прибуток, але і використати прибуток, що залишився у розпорядженні підприємства, для оптимального співвідношення темпів науково-технічног, виробничого й соціального розширеного відтворення. У динаміці темпів зростання власних коштів підприємства проявляються успіхі або недоліки розвитку підприємства.

Аудитор для оцінки загального рівня диниміки фінансових результатів  діяльності за даними звітного балансу підприємства складає аналітичну таблицю.

Таблиця № 11.

Аналіз загальних показників фінансових результатів підприємства за 1998 рік.

 

Показники	За минулий звітний  період	За звітний період	В % до базових показників
Виручка від реалізації продукції без ПДВ	1284.4	1549.5	120.6%
Затрати на виробництво  реалізованої продукції	987.12	1114.52	112.9%
Прибуток від реалізації продукції	297.28	434.98	146.12%
Результати від іншої  реалізації	43.06	58.52	135.9%
Сальдо доходів і  витрат від позареалізаційних операцій	12.1	16.5	136.36%
Балансовий прибуток	352.35	504.06	143.06%
Чистий прибуток	211.41	302.44	143.06%

 

Приведені в таблиці  дані дозволяють аудитору зробити висновок, що підприємство у своїй діяльності має високі позитивні показники. Так, порівнюючи з результатом фінансової діяльності підприємства за 1998 рік з аналогічним періодом 1997 року установлено, що збільшилась виручка від реалізації продукції на 120.6%, при зростанні витрат на виробництво цієї продукції на 112.9%, що дозволяє збільшити прибуток від реалізації продукції на 146.12%, а з урахуванням виручки від іншої реалізації, доходів від позареалізаційних операцій, балансовий і чистий прибуток збільшилися на 143.6%.  Таким чином , прибуток зріс за досліджуваний період завдяки зростанню виручки від реалізайії і зниженню затрат на виробництво цієї продукції.

 

 

 

 

3.5 ДОКУМЕНТАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

АУДИТУ

 

Документальне оформлення аудиту складається з двох видів документів: робочих і підсумкових.

Підсумкова документація включає в себе:

-аудиторський висновок;

-документацію, яка передається замовнику.

Аудиторський висновок являється обов’язковим   компонентом підсумкової документації.

Робочі  документи  - це записи,  в яких аудитор фіксує використані процедури, тести, отриману інформацію і відповідні висновки, зроблені в процесі аудиту. Робочі  документи повинні включати в себе всю  інформацію, яку аудитор вважає важливою для правильного проведення перевірки і яка повинна підтвердити ті підсумки, які він приводить у своєму висновку.

Робочі  документи повинні виконувати наступні функції:

     - забезпечити обгрунтування аудиторського висновку і бути відповідними загальноприйнятим;

     - забезпечувати регістрацію планування і виконання аудиту;

     - полегшувати процес керівництва і контролю якості;

     - підтримувати методичний підход до аудиту;

     - допомогати аудитору в його роботі.

Робоча  документація повинна містити опис всіх важливих моментів і обставин, з якими аудитору прийшлось зіткнутись при проведенні аудиту.

Робоча  документація повинна  бути  достатньо повною і детальною настільки, щоб дозволити професійному аудитору, який не мав зв’язка з попереднім аудитором, визначити по ній, яка робота була   проведена,  і обгрунтувати зроблені висновки.   Робоча документація повинна складатись по мірі просунення процесу аудита з тим, щоб деталі і проблеми не були упущені.

Робоча документація повинна відображати наступні відомості по кожному з перевіряємих аспектів:

     - методика, що застосовується;

     - використані тести;

     - отримана інформація;

     - висновки.

Зміст робочих документів в значній мірі являється питанням професійного судження конкретного аудитора, так  як аудитор  не  повинен документувати кожне явище чи висновок, а тількі ті з них, які він вважає важливими, що являється його суб’єктивною оцінкою.

Робочі документи повинні бути професійно складеними. Їх оформлення повинно забезпечувати доступність для читання. Однак конкретні форми використаних робочих  документів визначаються аудиторами (аудиторськими фірмами) з врахуванням спеціфіки окремих питань аудиту.

Оскільки використання робочої документації встановленої форми (наприклад стандартні бланки і т.д.) безпосередньо впливає на ефективність і якість аудиторської роботи, в конкретній аудиторській  фірмі рекомендується дотримуватись уніфіцированої форми ведення робочої документації.

Аудитор повинен також використовувати цифрову або алітичну інформацію  і іншу документацію, підготовлену клієнтом. В таких випадках він повинен впевнитись у тому, що ці матеріали відповідним чином підготовленні.

З метою повторних аудитів робочі документи повинні бути розділені на:

     - постійні, які доповнюються новою інформацією, яка має постійне значення;

     - поточні, які містять інформацію, що стосується насамперед аудита окремого періоду.

При оформленні робочих документів необхідно дотримуватись наступних вимог:

     - на першій сторінці кожного робочого документа повинні бути вказані наіменування аудиторської фірми, яка проводила аудит, наіменування підприємства-клиєнта,  номер   і дата заключення договору, у відповідності з яким здійснюється аудит;

     - кожний робочий документ повинен мати  назву, наприклад: "Аудит обліку основних засобів", "Аудит проведення інвентаризації" і т.д.;

     - кожний робочий документ повинен мати свій номерний індекс. Робочі документи індексують за допомогою різних систем  -  як  літерних, так і цифрових, або різних поєднань цих систем;

     - сторінки кожного   робочего  документу повинні бути пронумеровані;

     - в кінці  кожного робочего  документа вказується призвіще аудитора, що заповнив цей документ  (тобто той,  хто  виконав перевірку аспектів, відображених в цьому документі), ставляться його підпис і дата (або період) складання документа.

Робочі документи зазначай включають:

     - нформацію, що стосується юридичної і організаційної структури підприємства;

     - необхідні копії юридичних документів, угод і протоколів;

     -  інформацію про сферу діяльності підприємства, технологічній і структурній системах його функціонування;

     - відображення вивчення і оцінки систем обліку і внутрішнього контролю;

     - документацію про планування аудиту;

     - аналіз операцій і залишків по рахункам;

     - аналіз важливих показників і тенденцій;

     - відображення сутності, строків і масштаба виконання аудиторських процедур і їх результатів;

     - посилання на конкретних осіб, які виконали аудиторські процедури, і час їх виконання;

     - висновки сторонніх аудиторів або експертів,  яких залучали до аудиту окремих конкретни питань;

     - переписку з клієнтом  по окремим питанням , якщо це мало місце, або копії бесід (устних обговорень);

     - копії переписки з третіми особами у випадку необхідності копії фінансових звітів клиєнта;

     -  опис відповідей клиєнту  по  різним питанням у ході проведення аудиту;

• висновки, зробленні аудитором,  по  різним аспектам аудиту, в тому числі винятки і надзвичайні моменти, якщо такі мали місце, розкриті в ході аудиторських процедур.

Повнота розкриття фактів  і інформація, що міститься в робочих документах, повинні бути достатніми для того, щоб:

     - забезпечувати можливість контролю керівникам аудиту  за проведенням його в поточному році;

     - підтверджувати обгрунтування аудиторського висновку;

     - підтверджувати узгодженність проведеного аудиту з прийнятими аудиторськими стандартами і професійними критеріями;

     - забезпечувати ефективну допомогу аудиторам у плануванні і проведенні наступних аудитів цього суб’єкта;

     - служити   аудитору довідковим матеріалом, у випадку необхідності і надаваим любі пояснення відносно змісту проведеного аудиту.

Після завершення  аудиту  робочі документи залишаються у аудитора. Робочі документи являються власністю аудитора. Він повинен складати справки на основі витягів із своїх робочих документів. Однак його право власності обмежене етичними нормами і умовами конфідеційності

Робочі документи аудитора не можуть розглядатися як частина фінансової документації клієнта.Робочі документи не можна вимагати у аудитора, за винятком тих випадків, коли це передбачено рішеннями судових і слідчих органів.

Аудитор повинен забезпечити надійне зберігання  робочих документів, яке задовільняє вимоги зберігання і конфіденційності.Строк зберігання робочої документації визначається як практикою аудиторської діяльності, так і юридичними вимогами, а у випадку необхідності також іншими додатковими умовами.

Після  завершення  аудиту  мінімум  один  екземпляр всієї підсумкової документації (аудиторського висновку і додаткової документації) залишається у аудитора (аудиторської фірми).Порядок збереження підсумкової документації встановлюється аудиторською фірмою із врахуванняи забезпечення вимог зберігання і конфіденційності.

Приклад робочого документу  при визначення аудиторського ризику наведено у таблиці № 12.