Майнове страхування в Україні

Страхування вантажів – один з найпоширеніших видів страхування. Страхувальниками можуть бути будь-які фізичні або юридичні особи, вантажовідправники чи вантажоодержувачі. Не виключається укладання договору страхування вантажоперевізником. На практиці вантаж страхує та сторона, на яку за договором лягає ризик втрати чи пошкодження вантажу. При внутрішніх перевезеннях – це продавець-вантажовідправник.

Конкретний зміст страхування  вантажів визначається у договорі. Поширені два види страхування вантажів, які відповідають стандартним умовам Інституту лондонських страховиків: «з відповідальністю за всі ризики»  та «без відповідальності за пошкодження, крім випадків катастрофи». При страхуванні  першого виду передбачається відшкодування  збитків від пошкодження чи загибелі вантажу від будь-яких причин. Але  з цих умов виключаються пошкодження  чи загибель вантажів від будь-яких військових, піратських дій, конфіскації  чи знищення на вимогу влади (ці ризики можуть бути застраховані за додаткову  плату); виключаються ризики радіації, спеціальної і грубої необережності  страхувальника чи його представників, порушення встановлених правил перевезення, пересилання і зберігання вантажів, невідповідності пакування; впливу трюмного повітря чи особливих властивостей вантажу, пошкодження вантажу гризунами  та ін., сповільнення в доставці вантажу  і падіння цін тощо.

При страхуванні другого  виду не відшкодовуються збитки внаслідок  відмокання вантажу атмосферними опадами, забруднення вантажу, його крадіжки або не доставляння. За угодою сторін вантаж може бути застрахований на інших умовах.

Страхування транспортних засобів – вид страхування, де об’єктом виступають механізовані та інші транспортні засоби (ТЗ). Залежно від виду шляху транспортне страхування поділяється на наземне, річкове, морське і повітряне.

Наземне транспортне  страхування громадян проводиться лише у добровільній формі (за винятком виїзду за кордон). На страхування приймаються ТЗ, які підлягають реєстрації в органах ДАІ.

Наземний транспорт як об’єкт підвищеної небезпеки містить ризик довкіллю, особливо життю та здоров’ю людей, а водночас сам досить часто і легко стає об’єктом ушкодження.

Страховик здійснює добровільне  страхування автотранспортних засобів, що належать юридичним і фізичним особам, і причепів до цих засобів, відповідного приладдя та обладнання. Як правило, на страхування приймається ТЗ та причеп до нього в технічно справному стані.

ТЗ страхуються за такими варіантами:

• на випадок пошкодження або втрати ТЗ внаслідок ДТП;
• на випадок пошкодження або втрати ТЗ, його складових частин, деталей, обладнання, при викраденні чи спробі його викрадення, пошкодження внаслідок дії третіх осіб;
• на випадок пошкодження внаслідок стихійного лиха;
• викрадення ТЗ й причепів до нього, а також крадіжка відповідного обладнання у разі перебування або у будь-якому місці, або на стоянці, що охороняється, чи в гаражі.

Страхування водного  транспорту. В умовах розвитку світо господарських зв’язків зростає обсяг перевезень вантажів і пасажирів морським транспортом. Тому страхування суден набирає дедалі більшого значення, що зумовлено як підвищеними ризиками використання цих ТЗ, так і їхньою величезною вартістю. Морське страхування – один із найдавніших видів страхування зі своїми багатовіковими традиціями.

До складу морського страхування  входять такі основні види: страхування  суден (каско), страхування вантажів (карго), страхування відповідальності судновласників.

Згідно з договором  страхування відшкодовуються збитки, які трапилися внаслідок випадковостей  і небезпек плавання, а також з  інших причин раптового і непередбачуваного  характеру. Виділяють такі варіанти страхового покриття:

• з відповідальністю за повну загибель і пошкодження;
• без відповідальності за пошкодження (крім випадків крушіння);
• без відповідальності за часткову аварію;
• з відповідальністю за повну загибель.

 

Страхування вантажів – один із найпоширеніших видів страхових операцій у морському страхуванні. При страхуванні вантажів (карго), як правило застосовуються такі поширені умови страхового покриття: з відповідальністю за всі ризики, з відповідальністю за часткову аварію, без відповідальності за пошкодження, крім випадків крушіння. Звичайно, в ці умови можуть вноситися зміни і доповнення.

Умови страхування вантажів визначаються правилами страхування, що розробляються індивідуально  кожною страховою компанією. Вантаж приймається на страхування в  сумі, заявленій страхувальником. Страхова сума має відповідати дійсній  страховій вартості вантажу.

 Авіаційне страхування – комплекс страхових послуг, який передбачає відповідальність за багатьма різними об’єктами, яка проявляється при настанні одного спільного для всіх випадку – авіаційної катастрофи. Цьому виду страхування притаманні як катастрофічність ризику, так і його кумуляція.

У міжнародній практиці до галузі авіаційного страхування, крім страхування авіакаско, відносять: страхування авіа запчастин та двигунів, пасажирів від нещасних випадків, членів екіпажів, авіадиспетчерів ат інших спеціалістів, страхування  відповідальності аеропортів і власників (операторів) ангарів, відповідальність виробників повітряних суден та іншої  продукції авіаційно-промислового комплексу і пов’язаних з авіацією галузей [2, с.123].

 

1.3. Страхування сільськогосподарських рослин і тварин

 

Сільське господарство – одна з найважливіших галузей економіки, але  водночас одна із найбільш ризикованих, яка постійно перебуває під впливом стихійних сил природи. В Україні на неї покладено завдання дедалі повніше забезпечувати внутрішні потреби країни в сировині і продовольстві та нарощувати відповідні експортні можливості [3, с.258]. Одним із важливих елементів гарантування економічної безпеки й стабілізації фінансового стану сільськогосподарських товаровиробників повинно стати страхування. Як відомо, загальні принципи страхування передбачають перерозподіл збитків як між одиницями, так і в часі. При цьому для ефективного ведення страхової діяльності необхідна велика кількість об’єктів страхування на значній території для створення і перерозподілу відповідного страхового фонду, що зумовлює необхідність розвитку регіональних ринкових інфраструктур і створення фінансово міцних і надійних страхових компаній.

Економічний механізм страхування  сільськогосподарського виробництва  полягає у створенні і використанні страхового фонду з метою відшкодування  непередбачуваних збитків, заподіяних сільськогосподарським підприємствам  стихійними лихами, іншими несприятливими подіями, що порушують нормальний процес відтворення.

Страхування сільськогосподарських  підприємств характеризується комплексністю. Об’єкти страхування майна сільськогосподарських підприємств поділяють на такі основні групи:

• урожай сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень плодоносного віку, крім урожаю природних сінокосів та пасовищ, культур посіяних на зелене добриво, культур, які господарство висівало протягом 3-5 років, але жодного разу не отримувало врожаю;
• дерева і плодово-ягідні кущі, що зростають у садах, та виноградники. Не приймаються на страхування багаторічні насадження, знос або зрідження яких становить понад 70%, а також ті, що підлягають списанню з балансу;
• сільськогосподарські тварини, птиця, кролі, хуторові звірі, бджоло сім’ї, крім господарств, де щодо тварин установлено карантин або інші обмеження у зв’язку з інфекційними захворювання;
• будівлі, споруди, сільськогосподарська техніка, об’єкти незавершеного будівництва, передавальні пристрої, силові, робочі, та інші машини, ТЗ, сировина, матеріали, продукція. Риболовецькі господарства можуть страхувати також судна та засоби лову.

Відповідно до Закону України  «Про страхування» [1] в обов’язковій формі здійснюється страхування  врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності.

Страхування сільськогосподарських  підприємств можуть здійснювати  лише ті страховики, які мають достатні страхові резерви, розгалужену мережу філій та представництв, фахівців у  даній галузі.

1.4. Страхування домашнього майна громадян

Будь-яка непередбачувана  подія може призвести до великих  майнових втрат для громадян. Одним  із ефективних методів, який забезпечує їм відшкодування збитків внаслідок  нещасних випадків є страхування. Майно  страхують громадяни, які проживають на території України. Страхувальниками домашнього майна можуть бути фізичні  та юридичні особи – власники домашнього майна.

Майно страхується на випадок  крадіжок, пошкодження внаслідок  дії третьої особи, внаслідок  знищення (пожежа).

Майно страхується:

1. за загальним договором (крім виробів з дорогоцінних металів, коштовного каміння, колекцій картин);
2. за окремими предметами домашнього майна;
3. за окремими групами предметів, наприклад, меблі, килими, вироби з дорогоцінних металів, колекції, картини.

Особливо цінне майно  може прийматись на страхування за спеціальним договором.

Розрахунок розміру нанесеного збитку має певні особливості:

• розмір збитку визначається окремо за кожним предметом домашнього майна;
• збиток визначається окремо за кожним ризиком знищення або ушкодження домашнього майна, оскільки втрати в обох випадках будуть різні.

Майно вважається знищеним, якщо воно стало цілком непридатним  для використання за початковим призначенням, а ушкодженим – якщо якість предмета погіршилась, але можливе відновлення  за допомогою ремонту та подальша його експлуатація [5].

Умови страхування домашнього майна вміщують такі групи ризиків:

• «пожежа» - пошкодження чи знищення майна вогнем ( у тому числі від удару блискавки, аварій електросітки, вибуху), а також продуктами горіння і засобами пожежогасіння;
• «підпал» - пошкодження чи знищення майна в результаті дії вогню, викликаного підпалом;
• «стихійне лихо» - пошкодження чи знищення майна в результаті бурі, урагану, смерчу, землетрусу, просідання ґрунту, гірського зсуву, селевих потоків, сильного дощу, снігопаду, зливи;
• «протиправні дії третіх осіб» - пошкодження чи знищення майна в результаті навмисних дій третіх осіб, у тому числі крадіжки зі зломом, грабежу тощо.

Страховиками пропонується кілька варіантів надання страхових  послуг: страхування будівель, тварин, домашнього майна, майна на подвір’ї, на випадок ремонту тощо.

Страхування будівель(нерухомості) проводиться у разі знищення або пошкодження їх внаслідок пожежі, стихійного лиха, нещасного випадку, навмисних, неправомірних дій третьої особи, аварії опалювальної системи, водопровідної і каналізаційної мережі, наїзду транспортних засобів.

За цими правилами можуть бути застраховані будівлі, що належать страхувальнику на правах приватної  власності (житлові будинки, садові будиночки, дачі, господарські будівлі, гаражі, погріб, хлів, огорожа).

Одночасно з будівлями  приймається на страхування додаткове  обладнання до них (газопровід, водяні, газові лічильники, грати на вікнах тощо). Договором можна передбачити  страхування цивільної відповідальності страхувальника та членів його родини за шкоду, яка може бути заподіяна  при користування (розпорядженні) будівлями.

Не приймаються на страхування  дуже старі будівлі, ті, що підлягають знесенню, аварійні, розташовані  в  зоні, якій загрожують повені, зсуви  та інші стихійні лиха, якщо про це оголошено  у встановленому порядку.

Страхування будівель не передбачає відшкодування збитків, що виникли  через гниття, знос, ураження домовим  грибком; конструктивні види будівель, які були відомі страхувальнику до настання страхового випадку; навмисні дії страхувальника; введення військових дій, виникнення громадських заворушень, конфіскацію майна, екологічні катастрофи [5].

Договір страхування може бути укладено:

• на всі будівлі (загальний договір);
• на окремі будівлі, що належать страхувальнику (наприклад, або лише житловий будинок або гараж);
• на окремі конструктивні елементи (вікна, двері тощо);
• на будівлі, зведення яких ще не завершено..

Страхова сума за договором  встановлюється за бажанням страхувальника, але не повинна перевищувати вартості будівель за ринковими цінами даного регіону .

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2: : Оцінка обсягів страхування в Україні

2.1. Аналіз страхових виплат за 2008-2010 рр.

Джерелом аналізу страхового ринку України є розрахунки страхового рейтингу «Insurance ТОР» по даним Держфінпослуг, Мінфіна.

Кількість страхових компаній (СК) станом на 31.12.10 становила 456,