Хеджування ризиків за допомогою послуг фінансових посередників

     Знайомий  С громадянина А займається підприємницькою  діяльністю, закуповуючи сировину за кордоном за долари, а готову продукцію продає в Україні за гривні. Тому він хоче купити наявні в громадянина А долари в сумі а за гривні, які останній може покласти, наприклад, на гривневий депозит в банк і отримати непоганий прибуток.

     Громадянину А потрібно організувати валютний своп, який для нього полягає в купівлі гривень за долари з одночасним продажем їх за гривні, але з різними термінами поставок. Валютні свопи широко застосовують в міжнародній торгівлі.

     Приклад 2. Нехай німецька компанія хоче придбати право на продаж

     товарів української фірми в Німеччині  і готова виплачувати за це певну  суму в євро щороку. Якщо українська компанія хоче хеджувати ризик, який підстерігає її дохід через коливання обмінного курсу гривні до євро, вона організовує зараз валютний своп, необхідний для того, щоб обмінювати майбутній дохід в гривнях при умові, що в даний момент визначаються форвардні валютні курси.

     Процентний  своп – це договір між двома  сторонами, який стосується

     обміну  грошових потоків, подібних до тих, які  виникли б, якщо вказані сторони  замість цього обмінялись еквівалентними грошовими вартостями активів різних типів.

     У багатьох процентних свопах плаваюча процентна ставка прив'язана

     до  ставки пропозиції на лондонському міжбанківському  ринку шестимісячних євродоларових депозитів. Цю процентну ставку будемо називати ставкою LIBOR.

     Приклад 3. Розглянемо ситуацію, з якою досить часто стикається ме-

     неджер  крупного портфеля, який включає в  даний час довготермінові облігації, загальна номінальна вартість яких Q гривень, а середня купонна ставка, яка виплачується за ними, дорівнює а%.

     Для уникнення ризику, пов'язаного з  майбутнім ростом процентних ставок, менеджер може обміняти "процентний" дохід, генерований на даний час даним портфелем величиною 0,01аQ гривень, на певну суму грошей, яка визначається короткотерміновою процентною ставкою. В такому випадку, якщо процентні ставки дійсно підвищуються, то процентний дохід, який забезпечується портфелем також підвищиться.

     В реальних умовах менеджерам, які бажають  укласти своповий контракт, непросто знайти один одного. Тому їм досить часто  доводиться користуватися послугами  посередника, в якості якого може виступати, наприклад, банк, який бере на себе зобов'язання з гарантування дотримання умов контракту.

     Припустимо, що посередник може обміняти поступаючий  йому грошовий потік на основі плаваючої  ставки LIBOR на грошовий потік на основі фіксованої а%-ої ставки. Тоді менеджер портфеля повинен укласти своп-контракт на виплату а% за узгодженою сторонами сумою контракту Q і отримання платежу за ставкою LIBOR стосовно цієї ж суми Q. Іншими словами, менеджер обмінює виплату 0,01аQ на отримання платежу в розмірі 0,01LIBOR Q. Таким чином, чистий грошовий потік менеджера від даного своп-контракту 0,01(LIBOR-

     а) Q. По суті, менеджер конвертував портфель облігацій з фіксованою

     ставкою в деякий синтетичний портфель з  плаваючою ставкою.

     г) хеджування ризиків  за допомогою опціонів

     Опціон  – це контракт, який надає його власнику право (але не зо- бов'язує) купувати або продавати певні активи за наперед обумовленою ціною, яку називають ціною страйк або ціною виконання.

     Європейський  опціон "колл" ("пут") надає  його власнику право купити (продати) певну кількість деяких активів  за наперед встановленою ціною виконання в момент закінчення дії контракту.

     Рішення про хеджування опціонами може бути прийнято, якщо очікується значне падінн або зростання ціни на базовий інструмент. В міжнародні практиці опціонн контракти, так само як і фінансові ф’ючерси,  стандартизованими. Існу багато різновидів опціонів, що дає змогу операторам ринку широкий вибі цих інструментів для хеджування.

     Ціна  опціону завжди складається з  двох компонентів – внутрішньої вартості і часової вартості. Внутрішня вартість опціону – це його економічн вартість при негайній реалізації. Якщо при негайній реалізації опціон результат буд від’ємним, то внутрішня вартість приймається за нульову Іншими словами, внутрішня вартість опціону – це різниця між ринково вартістю базового активу і ціною виконання опціону, так званою “ціно страйк”.

     Опціон, який має внутрішню вартість, називають опціон “в грошах” тобто такий, що при негайному виконанні приносить прибуток. Якщо цін виконання опціону кол перевищує ринкову ціну на базовий актив, то так опціон має назву опціон “поза грошима” і він не має внутрішньої вартості.

     У випадку, коли ціна виконання опціон дорівнює ринковій ціні, опціон називається опціон “на грошах”. Зрозуміло що для опціонів пут все навпаки. Опціон пут має внутрішню вартість у разі коли ринкова ціна базового активу нижче за ціну виконання опціону.

     Як  свідчить світовий досвід роботи на ринках деривативів, ці інструменти є найбільш привабливими як хеджування фінансових ризиків. Це пояснюється і їх порівняльною дешевизною і швидкістю здійснення операцій і відсутністю необхідного відволікання значних сум додаткових коштів.

     Незважаючи  на те, що популярна література в  фінансовому колі часто критикує і, взагалі, нехтує деривативами, на практиці вони дійсно здатні контролювати фінансові ризики та вартість інвестицій. Саме за допомогою цих інструментів фінансові ринки в усьому світі функціонують більш ефективно і можуть зробити більший внесок у розвиток світової економічної системи. 

Перспективи використання та розвитку хеджування ризиків  за допомогою послуг фінансових посередників в Україні 

     Глобалізація  фінансів і фінансового ринку  сприяла структурним змінам, що виникли  в національних і міжнародних  фінансових системах протягом останніх двох десятиріч. Як наслідок, фінансовий ринок став мінливішим і більш  непередбачуваним (постійні коливання  курсів валют, котирувань цінних паперів  і процентних ставок за кредитами), що дало поштовх до розвитку складних фінансових інструментів. Похідні фінансові  інструменти дають змогу перерозподіляти  та обмежувати наявні ризики, переносити їх на інших учасників ринку і  в такий спосіб виконувати функцію  страхування.

     На  сучасному етапі становлення  і розвиток організованого фінансового  ринку в нашій країні вимагає  впровадження і застосування нових  прогресивних видів інструментів хеджування ― товарних деривативів (форвардів, ф’ючерсів, опціонів, свопів та ін.), які  б змогли захистити власного товаровиробника  від дії негативних факторів економічної  системи та забезпечити прозоре  і паритетне ціноутворення, трансферт  товарних і фінансових потоків, прогнозування  прибутковості, а також дозволили  б досягнути успішного функціонування всіх суб'єктів ринку.

     Потрібно  звернути увагу також і на те, що створення в Україні умов для  розвитку та функціонування ринку похідних інструментів сприяє не лише вирішенню  питання про підтримку макроекономічної рівноваги, а й збільшенню податкових надходжень до бюджету. Проте система  оподаткування в сфері використання похідних фінансових інструментів в  Україні не дає змоги розвивати операції хеджування, оскільки, згідно із законами про оподаткування підприємств, податком на прибуток обкладається фінансовий результат, отриманий від операції з деривативами. Натомість фінансовий результат треба було б визначити як чисту позицію між доходом/збитком за деривативом та доходом/збитком за відповідним базовим активом, який хеджується деривативом. Тільки за такого визначення фінансового результату його можна оподатковувати.

     Крім  того, для підвищення прозорості операцій слід вжити заходів, спрямованих  на:

• консолідацію діючих бірж та інших організаторів торгівлі;
• скорочення обсягу операцій на неорганізованому ринку;
• створення повної інформаційної бази за основними індикаторами фондового ринку.

     Для подальшого розвитку хеджування необхідно  всебічно та глибоко проаналізувати уроки світової кризи фінансової системи та існуючі в Україні  проблеми та недоліки розвитку похідних фінансових інструментів і максимально  враховувати їх при подальшій  розбудові ринку похідних інструментів України.

     Отже, широке запровадження хеджування в  Україні стане можливим у середньостроковій  перспективі після вирішення  всіх проблем та при забезпеченні відповідних умов розвитку валютного, фондового ринків та економіки України  в цілому. Незважаючи на досить песимістичну позицію деяких експертів фондового  ринку стосовно розвитку національного  ринку похідних фінансових інструментів, можна стверджувати, що в середньостроковій  перспективі хеджуування має  в Україні потужні можливості, оскільки їх розвиток призводить до підвищення ефективності та ліквідності фінансового  ринку, зростання кількості можливих інвестиційних стратегій на ринку, зниження собівартості фінансових трансакцій. 
 

Висновок 

     Індустрія фінансових послуг зазнала парадигми зрушень її моделі по відношенню до бізнес-партнерів. Традиційна модель зсувається моделлю розширеного підприємства, у тому числі брокерами / дилерами, банками, страховими компаніями та іншими третіми сторонами.

     Компаніям з спільними інвестиціями в даний час необхідно приділити увагу управлінню ризиками, яка має бути пов’язана саме з цією моделлю розширеного розподілу і обслуговування. А посередники в свою чергу мають приділити увагу управлінню ризиками інвестиційних компаній, кожна з яких в свою чергу має свої унікальні вимоги та політику.

     Для посередників, важливо мати надійну і грунтовну програму в контексті відповідності очікуванням і вимогам фонду. Будівництво масштабованого підходу, який стосується фондів компанії а також залучення незалежних та об’єктивних звітів та рекомендацій третіх компаній, щоб допомогти продемонструвати стабільність показників організації і новітній підхід повинен допомогти збільшити прозорість і стабільність підприємства у моделі розширеного розподілу, в той час як воно позиціонує її для подальшого зростання. 
        Таким чином, враховуючі значний потенціал хеджування ризиків на вітчизняному ринку та подальші перспективи його розвитку, необхідно особливу увагу приділити вдосконаленню законодавчого забезпечення реалізації даного способу зниження фінансових ризиків. З цією метою необхідно визначити сутність і поняття фінансових ризиків, надати чітку класифікацію даної групи ризиків, а також розробити відповідні методики дії. 
 
 
 

Список  використаних джерел 

1.  Жуйков А. Управление активами в период высокой инфляции / А. Жуйков, Е. Солонина // Рынок ценных бумаг – 2008 - № 17.

2. Клапків М.С. Страхування фінансових ризиків: Монографія. – Тернопіль: Економічна думка, Карт-баш. – 2002. – 570 с.

3. Міщук Г., Особливості застосування біржових інструментів хеджування ризиків/Економіст № 2, лютий 2005.

4. Примостка Л.О. Фінансові дєривашви: аналітичні та облікові аспекти: Монографія. — (С: КНЕУ, 2001—263 с.)

5. Проект Закону України “Про похідні (деривативи)” , зареєстрований Верховною Радою України від 30.12.2008 за № 3583.

6. Пузирьова П.В. Базові методи нейтралізації фінансових ризиків у підприємницькій діяльності //Актуальні проблеми економіки. – 2010. - №5. – с.142-149.

7. Ходаківька В. П., Бєляєв В. В. Ринок фінансових послуг: теорія і практика. Навчальний посібник. – К.: ЦУП, 2004. – 628 с.

8. Чому Україна запізнилася з уведенням страхування валютних ризиків //

Контракти. – 2008. – №44. – С.16–17.

9. John Kambhu, Til Schuermann, and Kevin J. Stiroh, Hedge Funds, Financial Intermediation, and Systemic Risk, Federal Reserve Bank of New York Staff Reports, no. 291, July 2007.

10. Michael Atz, Hedging the risk, Federal Reserve Bank of Chicago, July 2000.