Формування доходів місцевих бюджетів за рахунок місцевих податків та зборів

Вступ

Актуальність теми. Нині однією з найважливіших у фінансовій політиці України є проблема місцевих бюджетів. Невиконання місцевими органами влади планів відрахувань до державного бюджету створює загрозу як власне фінансовій стабілізації, так і проведенню структурних реформ. Нестабільність доходної бази місцевих бюджетів, відсутність ефективного механізму міжрегіонального перерозподілу державних доходів, значні відмінності в рівні економічного розвитку регіонів і умовах життя в них потенціальне ведуть до соціальних конфліктів і політичної нестабільності. Тягар проблем, які нагромадилися, негативно позначається на розвитку регіонів.

Прийняття Законів  України «Про бюджетну систему України» і «Про місцеве самоврядування в  Україні», затвердження у 1994 р. єдиних для всіх областей нормативів відрахувань від загальнодержавних податків, апробація різних варіантів розподілу загальнодержавних податків і зборів між державним та місцевими бюджетами не привели до створення зваженої системи формування доходів місцевих бюджетів.

У сучасних демократичних  суспільствах децентралізація компетенцій  щодо розв'язання державних завдань  дозволяє досить гнучко пристосовувати надання суспільних благ і послуг до потреб як окремих громадян, так  і жителів різних регіонів. Можливість кращого врахування уподобань та інтересів громадян є основним економічним  аргументом на користь фінансової самостійності  регіональних та місцевих органів влади. Аргументом «проти» слугує необхідність створити в країні більш-менш однаковий  рівень забезпечення населення суспільними  благами і послугами. Тому багаторівневі  бюджетні системи завжди виступають результатом пошуку компромісу між  самостійністю регіонів і необхідністю міжрегіонального вирівнювання умов життя, що дістає відображення в розподілі  державних функцій між центральними і місцевими органами влади, компетенцій  щодо питань формування податкового  законодавства, а також прав в  управлінні податками і одержанні  конкретних податків до відповідних  бюджетів.

При формуванні доходів місцевих бюджетів демократичних  держав перевага може бути віддана  або принципові бюджетної еквівалентності, або принципові національної солідарності.

Все сказане  вище і зумовлює актуальність теми дослідження даної курсової роботи.

Об'єкт дослідження. Об'єктом дослідження курсової роботи є теоретичне підґрунтя фінансів взагалі і місцевих фінансів зокрема.

Предмет дослідження. Предметом дослідження даної курсової роботи є місцеві фінанси у фінансовій системі держави.

Мета дослідження. Мета дослідження полягає у дослідженні і вивченні проблеми місцевих фінансів у фінансовій системі держави, а також формулювання висновків, які стосуються даної проблеми.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

• дослідити суть, склад і роль фінансів;
• висвітлити проблему місцевих бюджетів як фінансової основи органів місцевого самоврядування;
• розкрити суть фінансів підприємств, установ, організацій комунальної власності.

1. Суть, склад і роль фінансів

Термін фінанси  походить від латинського «financia», що означає дохід, готівка. В широкому значенні фінанси – це грошові  кошти, грошові обороти. Фінанси  виникли в період формування державності  і становлення товарно-грошових відносин. Вперше цей термін почав  використовуватись в XIII–XV ст. в Італії, де міста Флоренція, Венеція, Греція перетворились на провідні торгові  центри. В умовах натурального господарства переважна частина доходів держави  мала натуральний характер. В цей  період фінанси зводились до формування доходів держави і державних  видатків. Розвиток міст, ремесел, торгівлі привів до поширення грошових відносин. Державні фінанси все більше приймають  грошові форми. В свою чергу, це спонукало  прискорення первісного нагромадження  капіталу.

В умовах розвитку ринкової економіки термін фінанси  став використовуватись в значенні «грошові доходи», «грошові платежі», «грошовий обіг». Разом з тим, паралельно з державними фінансами  розвиваються фінанси недержавних  підприємств, банківських установ, формуються фінансові ресурси громадян та ін. Виникають акціонерні товариства, фондові ринки, одержують розвиток цінні папери, міжнародні операції та інші важливі напрями розвитку фінансової системи. На протязі наступних  сторіч структура, функції і роль фінансів ускладнюються. Важливі зміни  в еволюції їх структури відбуваються в останні десятиріччя [15, 6].

Перехід України  від командної до ринкової економіки  супроводжується суттєвими змінами  в структурі фінансової системи. Здійснюється повернення до системи, яка  була сформована для забезпечення потреб ринкової економіки. Така система була зруйнована в ході соціалістичних перетворень  в колишньому СРСР. Задача розбудови  фінансів в Україні в сьогоднішні  дні – одна із складових задач  перехідного періоду. Від її вирішення  залежить поступ України до ринкових відносин.

Фінанси – це одна із важливих складових частин практично кожного виду діяльності. Зокрема, вони є невід'ємною стороною діяльності державних органів управління, підприємств, об'єднань підприємств і установ, фізичних осіб, партій, доброчинних організацій, міжнародних корпорацій та ін. Фінанси пов'язані з формуванням, обміном, розподілом і використанням валового внутрішнього продукту (ВВП) і національного багатства. Проведення різноманітних видів діяльності передбачає мобілізацію грошових ресурсів, необхідних для забезпечення відповідної діяльності; розподіл мобілізованих фінансових ресурсів, та організацію раціонального використання мобілізованих ресурсів.

Фінанси – це діяльність суб'єктів пов'язана з формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів з метою вирішення поставлених задач. До суб'єктів фінансових відносин відносяться державні органи управління, підприємства і установи, громадяни і групи громадян, іноземні інвестори, міжнародні фінансові організації та ін. Цілі, які ставлять перед собою ті або інші суб'єкти, залежать від сфери їх діяльності, організаційних форм, розвитку відносин з іншими суб'єктами та багатьох інших факторів.

Так, державні органи управління в процесі фінансової діяльності переслідують цілі забезпечення фінансовими ресурсами державних  видатків, проведення інвестиційної  діяльності держави, фінансування соціальних програм, розвитку зовнішньоекономічної діяльності, проведення регулювання  економіки та ін. Підприємці ставлять за мету одержання достатніх прибутків, забезпечення окупності капіталу, прискорення його обігу, зменшення фінансових ризиків, оптимізацію оподаткування та ін. Для громадян провідними задачами в процесі проведення фінансової діяльності є забезпечення своєї життєдіяльності, накопичення фінансових ресурсів, проведення інвестиційної діяльності та ін.

Стосовно  підприємницької діяльності фінанси  можна визначити як елемент бізнесу, пов'язаний з залученням, розподілом та використанням фінансових ресурсів з метою забезпечення підприємницької  діяльності. Нерідко в нашій економічній  літературі фінанси визначаються як економічні відносини, які проводяться  в грошовій формі і за допомогою  яких реалізуються процеси розподілу  і перерозподілу ВВП і національного  багатства. Передбачається, що такі відносини  здійснюються між певними суб'єктами, а в якості об'єктів виступають ВВП та національне багатство. Такий  підхід фіксує те, що в процесі фінансової діяльності приймають участь різні  суб'єкти, які взаємодіють між  собою. При цьому така взаємодія  зводиться до розподілу та перерозподілу  виробленого продукту та цінностей, які мали місце до господарського процесу.

В «Фінансовому словнику» (автори Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С.) видання 2006 р. міститься таке визначення фінансів:

«Фінанси  – сукупність економічних відносин, що виникають у процесі формування та використання централізованих і  децентралізованих грошових фондів» [10]. Та такий підхід залишає осторонь деякі важливі моменти. Перш за все  те, що в процесі проведення тієї чи іншої діяльності виникає проблема залучення фінансових ресурсів. Таке залучення не е пасивним процесом, а вимагає активної, цілеспрямованої  діяльності. З іншого боку, фінанси  відносяться до категорії не тільки розподільчої. Це одна із сторін будь-якої діяльності, яка проводиться постійно. Так, господарський розвиток підприємства передбачає проведення операцій із залучення  і використання грошових коштів, емісії цінних паперів, обслуговування позик  та ін. [15, 9]

Важливим  є і те, що проведення господарських  операцій здійснюється з урахуванням  фінансових важелів. В умовах ринкової економіки фінансова діяльність є визначальним фактором започаткувати  і розвитку підприємницької діяльності. Тому фінанси є присутніми в будь-якому  господарському процесі з самого його запровадження до одержання  і використання фінансових ресурсів. Фінанси не зводяться до розподілу  ресурсів. Це особливий вид діяльності, безпосередньо пов'язаний з підприємництвом, що здійснюється в будь-якій галузі.

Предметом фінансів є діяльність суб'єктів, що пов'язана з проведенням мобілізації, розподілу і використання фінансових ресурсів задля реалізації певної мети. Кожен з цих напрямів передбачає проведення певних операцій та використання визначених важелів. Вивчення організаційних засад виконання таких операцій та використання можливих важелів при проведенні як господарської, так і негосподарської діяльності суб'єктів і входе до предмету фінансової науки.

Фінанси відіграють важливу роль в економічному і  соціальному розвитку. Вони забезпечують залучення суб'єктами діяльності економічних  ресурсів, розподіл ВВП і національного  багатства, обіг економічних ресурсів, використання економічних важелів  управління та контролю. За допомогою  фінансів здійснюється організація  ефективного використання залучених  економічних ресурсів, створення  резервів, використання майбутніх доходів  з метою забезпечення поточної діяльності та ін.

Так, підприємницька діяльність в формі акціонерного товариства розпочинається з формування статутного фонду. Він може бути створений  шляхом внесків грошових коштів, матеріальних, і нематеріальних цінностей, цінних паперів та ін. Одержані кошти використовуються для забезпечення господарської  діяльності. В процесі її проведення постійно вирішуються питання щодо залучення додаткових економічних  ресурсів у разі їх недостатності. І, навпаки, надмірний їх обсяг, який не використовується в господарському процесі потребує зменшення. Визначення ціни продукції і умов її реалізації проводиться з урахуванням дії  фінансових факторів. Кошти, одержані від проведення фінансово-господарської  діяльності спрямовуються на заміщення  необоротних і поточних активів, виконання зобов'язань перед бюджетом, іншими суб'єктами господарювання, формування прибутку підприємств [15, 10].

У якості об'єктів  фінансових відносин виступають фінансові  ресурси.

Фінансові ресурси – це сукупність фондів, які приймають участь в забезпеченні діяльності суб'єктів і здійснюють обіг в грошовій формі. Фінансові ресурси завжди знаходяться у власності тих чи інших суб'єктів і використовуються для вирішення поставлених задач. До складу фінансових ресурсів відносяться активи, які залучаються «до проведення господарських або негосподарських операцій. Обіг фінансових ресурсів між суб'єктами відображається збільшенням або зменшенням цінностей та відповідних зобов'язань. Тому обіг фінансових ресурсів передбачає врахування змін у складі як активів, так і зобов'язань суб'єктів діяльності.

Фінансові ресурси  завжди є обмеженими. Тому їх залучення  потребує створення певних умов. Фінансові  ресурси можуть бути мобілізовані тільки тими суб'єктами, які мають можливості їх раціонального використання. Надання  фінансових ресурсів певним суб'єктам, як правило, передбачає їх повернення в установлені строки, платність, забезпечення, цільовий характер використання та виконання інших вимог. Разом  з тим, фінансові ресурси можуть надаватись суб'єктам і на безповоротній  основі. Такі операції мають місце  в процесі емісії і розміщення акцій, державного фінансування, безоплатної  передачі ресурсів та ін.

Обіг фінансових ресурсів відображається в змінах фінансових активів та зобов'язань. Фінансові активи – це такі активи, які використовуються суб'єктами в процесі проведення фінансових операцій. Згідно із Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» до фінансових активів відносяться кошти, цінні папери, боргові зобов'язання та права вимоги боргу, що не віднесені до пінних паперів. До складу коштів входять грошові активи в національній та іноземних валютах, дебіторська заборгованість, фінансові вкладення та ін. Цінні папери – це грошові документи, що засвідчують права власності чи відносини позики [15, 11].

Призначення фінансів – забезпечити необхідні  умови для здійснення процесу  створення, розподілу й використання валового внутрішнього продукту в державі  Це досягається шляхом створення  й використання різноманітних фондів фінансових ресурсів на всіх етапах діяльності держави, підприємців і кожного  громадянина

Фонди фінансових ресурсів, які обслуговують економічні процеси, є досить різноманітні як за методами створення, напрямками використання, рівнем відображення інтересів, так  і за суб'єктами економічної діяльності, методами виробничої й суспільної інтеграції та кінцевою метою відповідного виду діяльності.

Найважливіша  роль належить фінансам на рівні господарських  структур. Тут створення й використання фондів фінансових ресурсів спрямовані на підвищення ефективності господарської  діяльності, тобто одержання високої  норми прибутку на вкладений капітал. Досягнення визначеної мети імовірне при залученні фондів фінансових ресурсів на впровадження нових технологій, кращому використанні основних фондів через застосування методів прискореної  амортизації, забезпечення великих  резервів для підтримки зростання  ефективності виробництва, підвищення якості продукції та її конкурентоспроможності. Звісно, підвищення якості продукції  потребує додаткових затрат фінансових ресурсів, але вони дають значний  виробничий ефект і швидко скуповуються [8].