Державний фінансовий контроль

 

За формами здійснення фінансового контролю розрізняють:

• ревізії;
• аудит;
• тематичні перевірки;
• камеральні перевірки;
• фінансові експертизи;
• службове розслідування;
• слідство.

 

Ревізія - це форма документального  контролю за фінансово-господарською  діяльністю підприємства, установи, організації, дотриманням законодавства з  фінансових питань, достовірністю обліку і звітності; спосіб документального  викриття недостач, розтрат, привласнень  та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань. За наслідками ревізії складається  акт.

Основна мета ревізії - виявити  господарські і фінансові порушення, зловживання, факти безгосподарності, розкрадання, марнотратства, установити причини та умови, які їм сприяли, і винних у цьому осіб, ужити  заходів до відшкодування завданого  збитку, шкоди, розробити заходи по усуненню недоліків і порушень, а  також притягнути до відповідальності (адміністративної чи кримінальної) осіб, які допустили правопорушення.

Ревізія підприємницьких  структур надає всебічну оцінку виробничій і фінансово-господарській діяльності підприємств, ефективності використання виробничого потенціалу, забезпеченню збереження господарських ресурсів, повноті нарахування та сплати податків до бюджету тощо.

Ревізія здійснюється спеціальною  уповноваженою ревізійною групою після  виконання господарських операцій за минулий період часу. Виявлені під час ревізії недоліки і порушення чинного законодавства, нормативно-правових актів, які регулюють господарську діяльність, взаємовідносини з бюджетом обґрунтовані системою доказів з визначенням розмірів збитків, втрат, нестач, конкретизацією винних службових осіб, матеріальної та правової відповідальності.

Залежно від відомчої підпорядкованості  ревізії класифікуються на:

• відомчі - проводяться працівниками відомства на підпорядкованих підприємствах одного власника;
• позавідомчі - здійснюються органами державного, аудиторського контролю (системи Державної контрольно-ревізійної служби в Україні, Державної податкової адміністрації тощо).

За організаційними ознаками розрізняють ревізії:

• планові - здійснюються відповідно до заздалегідь розроблених і затверджених планів;
• позапланові - проводяться в строки, не передбачені затвердженим планом (у разі стихійного лиха, незадовільної роботи підприємства чи взаємопов'язаних підприємств).

Аудит - форма контролю, що є незалежною експертизою стану  бухгалтерського обліку, фінансових звітів і балансів.

Мета аудиту - підтвердити  достовірність показників балансу  і фінансової звітності, а також  перевірити, чи ведеться бухгалтерський облік згідно з чинними в державі  нормативно-правовими положеннями.

Аудит відрізняється від  ревізії не тільки цілями здійснення, а й організаційними формами  його проведення. Аудит виконують незалежні аудиторські фірми чи особи, які здійснюють приватну підприємницьку діяльність і мають сертифікат та ліцензію на проведення аудиту, причому на платній основі за договорами з адміністрацією різних підприємницьких структур, які бажають одержати такі аудиторські послуги. Аудитор несе відповідальність перед зовнішніми споживачами його інформації (акціонерами, кредиторами, банками) щодо якості та обґрунтованості результатів контролю.

Тематична перевірка - це форма  контролю окремих сторін чи тематичних питань фінансово-господарської діяльності підприємств та організацій. Тематична перевірка здійснюється за певним переліком питань і з однієї теми шляхом ознайомлення на місці з окремими сторонами фінансової діяльності. Такі перевірки можуть проводитися наскрізним методом за ознакою однотипності операцій або взаємного зв'язку між різними суб'єктами контролю. Наприклад, контроль стану збереження матеріальних цінностей, розрахунків з бюджетом, державними цільовими позабюджетними фондами і т. ін. Такі перевірки здійснюють вищестоящі і державні органи контролю відповідно до специфіки виконуваних ними функцій.

Камеральні перевірки - форма  фінансового контролю, яку застосовують в органах виконавчої влади при  одержанні і перевірці показників звітності. Наприклад, перевірка податкових декларацій в податкових інспекціях.

Фінансова експертиза - форма  державного фінансового контролю, яка  передбачає дослідження і оцінку законодавчих та інших нормативно-правових актів, фінансових й економічних  результатів діяльності, підготовку обґрунтованих висновків та пропозиції для прийняття рішень щодо об'єкта експертного дослідження.

Службове розслідування - це форма контролю дотримання працівниками підприємств, організацій службових  обов'язків, а також нормативно-правових актів, які регулюють виробничі  відносини. Проводиться спеціальною комісією за наказом керівника підприємства в разі виявлення крадіжок, нестач, втрат.

Слідство як форма контролю являє собою процесуальні дії, у  ході яких установлюється провина відповідальних посадових, службових осіб у здійсненні тих чи інших порушень, пов'язаних з присвоєнням матеріальних цінностей, безгосподарністю, службовими зловживаннями. Слідство проводиться судово-слідчими правоохоронними органами і регулюється особливим процесуальним законодавством.

 

 

4.Принципи організації та здійснення державного фінансового контролю

Існують такі основоположні  принципи здійснення фінансового контролю, використання яких дає змогу органам  фінансового контролю у повному  обсязі забезпечувати виконання  своїх повноважень:

1) розмежування місця,  ролі, завдань та функцій органів  державного фінансового контролю  відповідно до встановленого  Конституцією і законодавством  України розмежування компетенції  законодавчої та виконавчої влади;

2) функціональна, організаційна,  персональна й фінансова незалежність  органів державного фінансового  контролю та їх посадових осіб  від підконтрольних об'єктів;

3) координація діяльності  органів державного фінансового  контролю з метою виключення  дублювання у їх роботі та  забезпечення єдиної системи  державного фінансового контролю  на усіх рівнях державної влади. 

Основними принципами здійснення державного фінансового контролю є: законність, обов'язковість, стратегічна  спрямованість, неупередженість, всебічність (всеосяжність), системність, плановість, регулярність (своєчасність), конкретність, економічність, гласність (за умови  дотримання державної, службової, комерційної  та іншої таємниці, що охороняється законом), дієвість.

Основними принципами організації  державного фінансового контролю є:

• узгодженість та плановість дій суб'єктів державного фінансового контролю;
• функціональна, організаційна, персональна та фінансова незалежність суб'єктів державного фінансового контролю від підконтрольних об'єктів;
• неупередженість і об'єктивність у процесі здійснення державного фінансового контролю;
• невтручання в оперативну фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання, за винятком випадків, передбачених законом та фінансовим законодавством, в тому числі бюджетним;
• відповідальність за достовірність результатів здійснення фінансового контролю;
• системність, плановість і періодичність у контрольній діяльності суб'єктів державного фінансового контролю;
• відкритість і прозорість фінансового контролю, за винятком необхідності дотримання режиму спеціальних обмежень, у тому числі нерозголошення комерційної, державної та інших таємниць, відповідно до законодавства України;
• дотримання норм професійної етики.

 

 

5. Органи державного фінансового контролю

 

Ефективність фінансового  контролю у вирішальній мірі залежить від правильної його організації та розподілу ролей, компетенції суб'єктів фінансового контролю. Фінансовий контроль є логічним продовженням і завершенням державного управління фінансами. Функції державного фінансового контролю, як правило, розподіляються в них між вищими органами державної влади одночасно із закладами управління фінансовою та кредитно-грошовою системою. Конкретні форми розподілу зумовлюються особливостями політичної системи держави. При цьому обов'язково враховується принцип розподілу та врівноваження влад.

На найвищому рівні  державного фінансового контролю основні  контролюючі функції покладаються на парламенти чи відповідні їх органи. Ними, як правило, створюються спеціальні комітети чи комісії з питань фінансів, бюджету, податків і інших питань фінансової політики, на які покладаються обов'язки контролю за дотриманням  норм фінансового законодавства, за реалізацією фінансової політики органами виконавчої влади і головним інструментом її реалізації — державним бюджетом.

Державний фінансовий контроль здійснюється органами законодавчої (представницької) і виконавчої влади України. До системи органів державного фінансового контролю входять: Верховна Рада України, Міністерство фінансів, Рахункова палата, органи Державної контрольно-ревізійної служби, Державного казначейства, Державної податкової служби, Державної митної служби аудитори та аудиторські служби. Однак, якщо Рахункова палата і ДКРС є спеціальними органами державного фінансового контролю, тобто контроль є основним і єдиним завданням цих органів, то Державна податкова служба, Державне казначейство, внутрівідомчі контрольно-ревізійні підрозділи виконують контрольні функції паралельно з іншими покладеними на них завданнями; вони зобов'язані контролювати лише окремі напрямки руху державних коштів.

Верховна Рада України  здійснює контроль за дотриманням бюджетного законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу.

 Рахункова палата України:

- здійснює постійний  контроль за виконанням державного  бюджету в межах та обсягах,  визначених Конституцією України  та Законом України "Про  Рахункову Палату";

- перевіряє використання  за призначенням органами виконавчої  влади коштів загальнодержавних  цільових фондів та коштів  позабюджетних фондів;

- контролює утворення,  обслуговування і погашення внутрішнього  і зовнішнього державних боргів  України;

- відповідність затверджених  бюджетних асигнувань державного  бюджету бюджетному розпису та  виконанням бюджетного розпису;

- контролює ефективність  управління коштами державного  бюджету Державним казначейством  України, а також використання  коштів резервного фонду Кабінету  Міністрів України, законність  та своєчасність руху цих коштів  у Національному банку України,  уповноважених банках та кредитних  установах;

- контролює інвестиційну  діяльність органів виконавчої  влади, виконання рішень Верховної  Ради про надання Україною  позик.

 Основним органом державного  фінансового контролю по лінії  виконавчої влади є Міністерство  фінансів України. Воно здійснює  контроль за виконанням державного  бюджету, за дотриманням Правил  складання проектів бюджетів  в Україні,, за використанням бюджетних  асигнувань та лімітів бюджетних  асигнувань розпорядниками бюджетних  коштів, а також координує діяльність  з контролю за додержанням  надходжень та використанням  державних коштів.

 З метою організації  контролю за правильністю складання  і виконання бюджетів, зведених  фінансових планів галузей народного  господарства, управлінь та відділів  державних адміністрацій, виконкомів  місцевих рад, фінансових планів  підприємств, організацій та установ,  а також контролю за фінансовою  діяльністю, станом збереження і  використання матеріальних цінностей,  грошових коштів, достовірності  обліку і звітності в міністерствах,  відомствах, інших органах державної  виконавчої влади, на підприємствах,  в організаціях та установах  в Україні функціонує державна  контрольно-ревізійна служба.

 Головними завданнями  ДКРС Закон визначив здійснення  державного контролю за витрачанням  коштів і товарно-матеріальних  цінностей, їх збереженням, станом  і достовірністю бухгалтерського  обліку і звітності в міністерствах,  відомствах, державних комітетах,  державних фондах, бюджетних установах,  а також на підприємствах і  в організаціях, які отримують  кошти з бюджетів усіх рівнів  та державних валютних коштів, розроблення пропозицій щодо  усунення виявлених недоліків  і порушень та запобігання  їх у подальшому.

Особлива роль при здійсненні державного фінансового контролю відводиться  Головному Контрольно-ревізійному  управлінню, що має територіальні та місцеві органи. Головне контрольно-ревізійне управління України (ГоловКРУ України) згідно з Положенням про Головне контрольно-ревізійне управління України, затвердженим Указом Президента України 28 листопада 2000 року № 1265/2000, є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України.