Центральный банк

                                     Н10 = ,                                       (2.11)

де -  – сукупна заборгованість всіх інсайдерів, млн. грн.;

        РК – регулятивний капітал, млн. грн.

                             Н10 = * 100% = 11,43 %

Норматив максимального  сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам менше 40%, отже  обсяг суми всіх ризиків інсайдерів не загрожує збереженню регулятивного капіталу.

 

11. Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11).

Прямі інвестиції банків — це внесення банками власних коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права (акції, пайові свідоцтва), емітовані такою юридичною особою.

Банки мають право здійснювати прямі інвестицій (за рахунок власних коштів і від власного імені) лише на підставі письмового дозволу Національного банку України, що надається згідно з правилами, установленими ним відповідними нормативно-правовими актами.

Норматив інвестування в  цінні папери окремо за кожною установою (Н11) встановлюється для обмеження ризику, пов'язаного з операціями вкладання коштів банку до статутних капіталів установ, що може призвести до втрати капіталу банку.

Цей норматив визначається як співвідношення розміру коштів, які інвестуються на придбання акцій (паїв, часток) окремо за кожною установою (K_І 1_УСТ), до регулятивного капіталу банку (РК):

                                      Н11 = * 100%,                                   (2.12)

де  1_УСТ - сума коштів,  які інвестуються в цінні папери одного підприємства, млн. грн.;

       РК – регулятивний капітал, млн. грн.;

       ВЗ – цінні папери в портфелі банка, млн. грн.;

       ВК – вкладення в капітал інших банків, млн. грн.

                                Н11 = * 100% = 8,31 %

Значення нормативу інвестування в цінні папери окремо за кожною установою не перевищує норми нормативу >15%.

12. Норматив загальної суми інвестування( Н12).

Цей норматив встановлюється для обмеження ризику, пов'язаного  з операціями вкладання (прямого  чи опосередкованого) коштів банку  до статутних капіталів будь-яких юридичних осіб, що може призвести  до втрати капіталу банку.

Цей норматив характеризує використання капіталу банку для  придбання акцій (паїв/часток) будь-якої юридичної особи.

                                    Н12 = * 100%,                                     (2.13)

де  К_{ІН ЗАГ} – сума коштів, які інвестуються в цінні папери підприємств, млн. грн.;

          РК – регулятивний капітал,  млн. грн.;

          ВК – вкладення в капітал інших банків, млн. грн.

                           Н12 = * 100% = 43,33 %

13. Норматив ризику загальної відкритої валютної позиції (Н13).

Діяльність банків на валютних ринках, що полягає в  управлінні активами та пасивами в  іноземній валюті, пов'язана з  валютними ризиками (одним з елементів  ринкового ризику), які виникають  у зв'язку з використанням різних валют під час проведення банківських  операцій.

Валютна позиція — це співвідношення вимог (балансових і позабалансових) та зобов'язань (балансових і позабалансових) банку в кожній іноземній валюті.

Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку встановлюють для обмеження ризику, пов'язаного  з проведенням операцій на валютному  ринку, що може призвести до значних  втрат банку.

Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13) визначають як співвідношення загальної величини відкритої валютної позиції банку  за всіма іноземними валютами у гривневому еквіваленті до регулятивного капіталу банку.

Нормативне значення загальної відкритої валютної позиції  банку (Н13) має бути не більше ніж 35 %.

                                        Н13 = * 100%,                                      (2.14)

де ВП – валютна позиція банку, млн. грн.;

     РК  – регулятивний капітал, млн.  грн.

                            Н13 = * 100% =  22,86 %

Значення нормативу ризику загальної відкритої валютної позиції не перевищує нормативу,а значить банк не ризикує власними коштами, при проведенні операцій на валютному ринку.

 

 

 

 

Висновки

          Статутний капітал являє собою вартість вкладів акціонерів (засновників, учасників) банку, внесених з метою формування його активів для початку чи подальшої банківської діяльності, а також гарантування інтересів вкладників та кредиторів банку.

          Аналіз статутного капіталу банку слід здійснювати за такими напрямами: формування статутного капіталу під час створення банку; порядок збільшення розміру статутного капіталу; порядок зменшення розміру статутного капіталу.

           Формування власного капіталу має певну специфіку, зумовлену організаційно-правовою формою діяльності підприємств, у відповідності до чинного законодавства України. Цю специфіку слід враховувати як при заснуванні того чи іншого виду підприємства, так і для забезпечення ефективної господарської діяльності даного підприємства у майбутньому. Перспективи подальших досліджень у даній галузі полягають у визначенні впливу власного капіталу підприємств різних організаційно-правових форм на ефективність їх діяльності.

 

Список використаної літератури

1. Воробйов Ю.М. Особливості формування фінансового капіталу підприємств // Фінанси України. - №2. – 2001.
2. Клименко С. О. Використання власного капіталу малих і середніх підприємств в операційній діяльності // Формування ринкових відносин в Україні. – 2006. - № 12.
3. Рудченко О. Ю., Клименко С. О. Формування власного капіталу як  складова розвитку малого підприємництва // Фінанси України. – 2008. - № 6.
4. Салига С.Я., Дацій Н.В., Корецький С.О., Нестеренко Н.В., Салига К.С. Фінансовий менеджмент: Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 274 с.
5. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання. – К.: КНЕУ, 2003. – 554 с.