Центральный банк

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….3

1 Теоретична частина……………………………………………………………..5

       1.1 Порядок формування статутного капіталу банків з різною організаційно – правовою формою діяльності……..…………………………...5

2 Практична частина………………………………………………………….....12

       Задача 2.1…………………………………………………………………….12

       Задача 2.2…………………………………………………………………….13

Висновки…………………………………………………………………………23

Список використаної літератури….…………………………………………….24

 

 

Вступ

          Головне призначення центрального банку - це управління грошовим оборотом з метою забезпечення стабільного неінфляційного розвитку економіки. Центральний банк впливає на грошовий оборот через зміну пропозиції грошей і зміну ціни грошей. Своє призначення він реалізує завдяки тому, що відіграє в економічній системі особливу роль, а саме роль:

1. емісійного банку;
2. банку банків, тобто специфічної банківської інституції, яка формує банківські резерви і регулює діяльність банківської системи;
3. органу державного управління, який відповідає за монетарну політику.

           Центральний банк бере безпосередню участь у формуванні пропозиції грошей, причому як у формуванні її готівкового компоненту, так і безготівкового (депозитного). Він здійснює емісію готівки для того, щоб забезпечити нею комерційні банки в обмін на їх резерви, розміщені в центральному банку. Комерційні банки постачають готівку своїм клієнтам (вкладникам) в обмін на їх депозити в банках, залишаючи у своїх касах незначну суму готівки як резерв. Готівка, що емітована центральним банком, випущена в обіг комерційними банками і циркулює в позабанківській сфері, є важливим компонентом пропозиції грошей.

           Другим, ще важливішим компонентом пропозиції грошей, враховуючи його розміри, є гроші суб'єктів економіки, розміщені в комерційних банках на депозитних рахунках, тобто безготівковий компонент. У формуванні цих грошей центральний банк також відіграє визначальну роль. Він забезпечує банківську систему додатковими резервами, надаючи комерційним банкам позички та купуючи у них цінні папери на відкритому ринку.

            Резерви банків поділяються на дві частини: резерви, що їх центральний банк вимагає нагромаджувати (обов'язкові резерви), і будь-яка сума вільних резервів, якою банки вважають за потрібне володіти (надлишкові резерви). Комерційні банки в межах надлишкових (вільних) резервів, розмір яких значною мірою залежить від норми обов'язкових резервів, надають позички своїм клієнтам-позичальникам і таким чином створюють додаткові депозити. Сума створених депозитів перевищує суму резервів, наданих центральним банком комерційним банкам, тому що кредитна діяльність банківської системи в цілому спричиняє мультиплікативне розширення депозитів. Коли центральний банк вилучає з банківської системи резерви - стягує позички з комерційних банків чи продає цінні папери на відкритому ринку - відбувається відповідне мультиплікативне згортання депозитів. Слід відзначити, що готівка, випущена комерційними банками в обіг, мультиплі-кативного розширення не дає.

           Таким чином, центральний банк як особливий орган банківської системи створює так звані гроші підвищеної ефективності - готівку в обігу і резерви комерційних банків, що слугують базою (грошовою) для зростання пропозиції грошей.

 

1 ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

1.1 Порядок формування статутного капіталу банків з різною організаційно – правовою формою діяльності

Власний капітал є підставою  для заснування підприємства, а також продовження його господарської діяльності. Основним елементом власного капіталу підприємства є статутний капітал, який є показником, що характеризує розміри і фінансовий стан підприємства. Тобто це сума коштів, які авансовані в майно підприємства власниками (учасниками, засновниками) для забезпечення його життєдіяльності. Розмір статутного капіталу визначається за домовленістю між засновниками, фіксується в установчих документах як сукупність внесків (часток, акцій за номінальною вартістю, пайових внесків) засновників (учасників) підприємства та реєструється у відповідних органах.

Статутний капітал є невід’ємною складовою частиною практично будь-якого підприємства, разом з тим, він – досить умовна величина, яка означає сукупний розмір внесених засновником або учасником коштів в момент створення товариства, наприклад, надані в натуральній формі цінності у власність підприємствам за рахунок внесків до статутного капіталу чи в оплаті акцій, оцінюють за вартістю, визначеною за домовленістю учасників. Через деякий період часу, кошти, внесені до статутного капіталу, можуть бути як примножені, так і втрачені повністю або частково. Тому об’єктивною оцінкою будь-якого підприємства є не розмір його статутного капіталу, а кошти чистих активів. До того ж, сам по собі розмір не може ніяким чином забезпечити права кредиторів на майно підприємства.

З точки зору економіста, зміст статутного капіталу полягає  у забезпеченні створеної юридичної  особи основними і оборотними засобами, необхідними для початку  господарської діяльності з виробництва  продукції, наданню послуг, продажу  товарів чи виконанню робіт.

Відомості про розмір і  порядок утворення статутного капіталу повинні бути зазначені в засновницьких  документах колективного підприємства.

Згідно з чинним законодавством мінімальний розмір статутного капіталу регламентований лише для господарських  товариств (акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні  товариства та інші) та деяких специфічних  видів діяльності, пов’язаних з фінансовими операціями. Для підприємств всіх інших організаційно-правових форм господарювання його розмір визначається засновниками та залежить перш за все від виду та масштабу діяльності.

Отже, статутний капітал підприємств різних форм діяльності формується за рахунок внесків його учасників та засновників (рис.1.1).

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.1 Порядок формування статутного капіталу підприємств

Умовні позначення:

     Дозволено формування  статутного капіталу законодавством.

     Забороняється використовувати  для формування статутного капіталу.

 

Отже, розглянемо детальніше особливості формування власного капіталу підприємства в залежності від організаційно-правової форми діяльності, а саме: в акціонерному товаристві, товаристві з обмеженою  та додатковою відповідальністю, повному, командитному товаристві та інших організаційно-правових формах, згідно з чинним законодавством України, зокрема Законом України  “Про господарські товариства” від 19.09.91р. № 1577-ХІІ ( 1577-12 ).

 Акціонерним, відповідно до вищезазначеного закону, визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства.

 Акціонери відповідають за зобов'язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій. У випадках, передбачених статутом, акціонери, які не повністю оплатили акції, несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства також у межах несплаченої суми.

 Загальна номінальна  вартість випущених акцій становить  статутний фонд акціонерного  товариства, який не може бути  меншим суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення акціонерного товариства.

Акціонерне товариство має  право збільшувати статутний  фонд, якщо всі раніше випущені акції  повністю сплачені за вартістю не нижче  номінальної. Збільшення статутного фонду  здійснюється в порядку, встановленому  Державною комісією з цінних паперів  та фондового ринку шляхом випуску  нових акцій, обміну облігацій на акції або збільшення номінальної  вартості акцій. Статутами банківських  та страхових установ, які є акціонерними товариствами, може бути передбачено  інший порядок збільшення статутного фонду.

Шляхи та джерела збільшення статутного капіталу акціонерного товариства наведено на рис.1.2.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Джерела збільшення статутного капіталу акціонерного товариства

 

 

 

 

Рис.1.2 Джерела збільшення статутного капіталу акціонерного товариства

 

Щодо зменшення розміру  статутного фонду акціонерного товариства, то воно здійснюється шляхом зменшення номінальної вартості акцій або зменшення кількості акцій шляхом викупу частини акцій у їх власників з метою анулювання цих акцій.

Згідно ЗУ «Про господарські товариства» товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів.

 У товаристві з обмеженою  відповідальністю створюється статутний  фонд, розмір якого повинен становити  не менше суми, еквівалентної  100 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної  заробітної плати, діючої на  момент створення товариства  з обмеженою відповідальністю, з них до реєстрації слід внести 50 відсотків. Статутний капітал даного товариства може бути збільшений за рахунок додаткових внесків учасників, дивідендів, які належать учасникам, а також нерозподіленого прибутку.

Щодо випадків зменшення  статуного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, то вони наведені в табл. 1.1.

 

Таблиця 1.1 Документальне оформлення зменшення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю

Випадки зменшення статутного капіталу	Документи, які подаються  до органів державної реєстрації
Зменшення частки усіх чи окремих  учасників	Реєстраційна картка встановленого  зразка; нотаріально завірені зміни  до установчих документів; протокол загальних  зборів учасників; документ, що засвідчує  внесення плати за державну реєстрацію
Вихід (виключення) одного чи декількох учасників	Реєстраційна картка встановленого  зразка; протокол загальних зборів учасників; документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію та: а) у разі добровільного  виходу юридичної особи зі складу засновників (учасників) – копія  рішення засновників; б) у разі добровільного  виходу фізичної особи – нотаріально  засвідчена заява; в) у разі примусового  виключення учасника – рішення уповноваженого на це органу

Товариством з додатковою відповідальністю визнається товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного  фонду, а при недостатності цих    сумм – додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеска кожного учасника. Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах.

Повним визнається таке товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

У даному виді товариства статутний  капітал формується із сукупності внесків  його учасників.

Установчий договір про  повне товариство також повинен  визначати розмір частки кожного  з учасників, розмір, склад та порядок  внесення вкладів, форму їх участі у  справах товариства.

Ведення справ повного  товариства здійснюється за загальною  згодою всіх учасників. Ведення справ  товариства може здійснюватися або  всіма учасниками, або одним чи кількома з них, які виступають від  імені товариства. В останньому випадку  обсяг повноважень учасників  визначається дорученням, яке повинно  бути підписано рештою учасників  товариства.

Якщо при ліквідації повного  товариства виявиться, що наявного майна  не вистачає для сплати всіх боргів, за товариство у недостатній частині  несуть солідарну відповідальність його учасники усім своїм майном, на яке відповідно до законодавства  України може бути звернено стягнення. Учасник товариства відповідає за борги  товариства незалежно від того, виникли  вони після чи до його вступу до товариства.

Командитним товариством  визнається товариство, в якому разом  з одним або більше учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, є один або  більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства (вкладників).

Тобто, статутний капітал  формується аналогічно повним товариствам. Якщо у командитному товаристві беруть участь два або більше учасників  з повною відповідальністю, вони несуть солідарну відповідальність за боргами товариства.

У загальному порядок формування капіталу та його особливості в залежності від організаційно-правової форми  підприємства наглядно зображено у  табл. 1.2.

Таблиця 1.2 Особливості формування капіталу на підприємствах основних організаційно-правових форм

Організаційно-правова форма  підприємства	Установчі документи	Виконавчі органи	Назва капіталу	Порядок формування капіталу
Акціонерне товариство (ВАТ, ЗАТ)	Установчий договір, статут	Правління або інший орган, передбачений статутом, на чолі з головою  правління	Статутний капітал	Сума акцій акціонерів рівної номінальної вартості, але  не менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним  заробітним платам
Товариство з обмеженою  відповідаль-ністю (ТзОВ)	Установчий договір, статут	Колегіальний (дирекція), або  одноосібний (директор)	Статутний капітал	Сума часток учасників, яка  повинна становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам
Товариство  з додатковою відповідаль-ністю (ТзДВ)	Установчий договір, статут	Колегіальний (дирекція), або  одноосібний (директор)	Статутний капітал	Сума часток учасників, яка  повинна становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам
Повне товариство	Установчий договір	Усі учасники (засновники), або  один чи декілька з них, які виступають від імені товариства	Складовий капітал	Сукупність внесків учасників  відповідно до установчого договору у сумі, необхідній для забезпечення діяльності підприємства
Командитне товариство	Установчий договір	Виключно учасники з повною відповідальністю	Складовий капітал	Сукупність внесків учасників  відповідно до установчого договору у сумі, необхідній для забезпечення діяльності підприємства