Бюджетная система

2. Друга стадія бюджетного  процесу присвячена розгляду та ухваленню акта про бюджет. Зазначена процедура стосовно проекту Закону про Державний бюджет України чітко і детально регламентована БК, а також визначена у Регламенті Верховної Ради України, оскільки своєчасність прийняття закону про Державний бюджет України є вирішальною не лише для ефективності здійснення бюджетної політики держави у планований період, але й основою для ефективності бюджетних процесів на місцевих рівнях. На відміну від стандартної процедури розгляду проектів законів, що складається із трьох стадій, розгляд закону про Державний бюджет України передбачає застосування спеціальної, більш складної процедури, із введенням додаткового законочитання. На цьому першому читанні Голова Комітету Верховної Ради України з питань бюджету доповідає про відповідність проекту Закону Бюджетному кодексу та Основним напрямам бюджетної політики. І на подальший розгляд законопроект виноситься лише за наявності рішення про прийняття до розгляду проекту закону в першому читанні. До спеціальної процедури розгляду бюджету можна віднести і закріплення в якості імперативного припису переліку показників, що повинні бути прийняті у другому читанні проекту закону про державний бюджет в обов’язковому порядку і не підлягають розгляду у третьому читанні. До таких показників відносяться загальний обсяг дефіциту (профіциту), доходів і видатків Державного бюджету України, розмір мінімальної заробітної плати та рівень забезпечення прожиткового мінімуму на наступний бюджетний період, обсяг міжбюджетних трансфертів та інші положення, необхідні для формування місцевих бюджетів. Такі показники повинні бути прийняті до 20 листопада року, що передує планованому. Враховуючи значення Закону про Державний бюджет України, для нього встановлюється чіткий термін прийняття – до 1 грудня року, що передує планованому. Встановлення зазначеного терміну також пов’язується із ефективністю бюджетного процесу на місцевому рівні. Оскільки не пізніше ніж у двотижневий термін після офіційного опублікування закону повинні бути затверджені місцеві бюджети.

3. Третя стадія бюджетного  процесу є його квінтесенцією,  основною його ціллю, тим, навколо  чого будується увесь бюджетний  процес. Цією стадією є виконання  бюджету, що здійснюється протягом  бюджетного періоду, тобто періоду  дії акта про бюджет (ст. 3 БК). Бюджетний період встановлюється в Україні відповідно до ст. 96 Конституції України з 1 січня по 31 грудня, тобто співпадає з календарним роком. У встановлених законодавством випадках такий період може встановлюватися в інші терміни (ч. 2 ст. 3 БК). Виконання бюджетів здійснюється відповідно до розпису, що затверджується відповідно до бюджетних призначень Міністром фінансів України щодо Державного бюджету України та відповідними керівниками місцевих фінансових органів щодо місцевих бюджетів. Протягом року Кабінет Міністрів України та відповідні місцеві органи державної виконавчої влади забезпечують виконання бюджетів.

4. Метою четвертої  стадії бюджетного процесу є  зведення, складання та подання  звітності про виконання бюджету.  У цьому процесі беруть участь головні розпорядники та Державне казначейство України. До 31 грудня поточного року Державним казначейством України повинні бути закриті усі рахунки, відкриті у поточний бюджетний період для розпорядників бюджетних коштів (ст. 57 БК). Кабінет Міністрів України у термін до 1 травня року, наступного за звітним, подає річний звіт про виконання Закону про Державний бюджет України до парламенту (ст. 61 БК). У двотижневий термін після такого подання Рахункова палата надає висновки щодо використання коштів Державного бюджету України (ст. 62 БК). Після отримання зазначених висновків звіт розглядає Верховна Рада України. Остання реалізує свою компетенцію щодо прийняття рішення стосовно звіту про виконання державного бюджету, а Міністерство фінансів України забезпечує опублікування затвердженого звіту. У двомісячний термін після завершення бюджетного періоду (тобто, до 1 березня) відбувається і подання річного звіту про виконання місцевого бюджету до Верховної Ради АРК, відповідних місцевих рад, перевірка поданих звітів за участю Рахункової палати АРК, комісій з питань бюджету відповідних рад, самих представницьких органів місцевої влади та місцевого самоврядування, та їх затвердження (або прийняття іншого рішення) (ст. 80 БК). Після затвердження звіту про виконання бюджету закінчується бюджетний цикл по цьому бюджету.

На всіх стадіях бюджетного процесу здійснюється контроль за дотриманням  бюджетного законодавства (глава 17 БК), аудит та оцінка ефективності управління бюджетними коштами (ст. 26 БК). Усі стадії бюджетного процесу ґрунтуються на правових засадах, які повинні гарантувати чітке планування, додержання бюджетної дисципліни і постійний контроль за виконанням усіх видатків. Для цього вимагається чітка організація бюджетного процесу, дотримання встановлених БК процедур та процесуальних строків. У забезпеченні фінансового контролю та аудиту беруть участь як органи загальної компетенції, тобто Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, органи місцевої влади та місцевого самоврядування, так і спеціально уповноважені у сфері фінансової діяльності органи, зокрема, Рахункова палата, Рахункова палата АРК, Міністерство фінансів України та місцеві фінансові органи, органи Державного казначейства, Державна контрольно-ревізійна служба тощо.

2.3. Напрями  та шляхи вдосконалення бюджетного процесу в Україні

В процесі регулювання  економічного розвитку держави достатньо  важливе місце займає політика у  сфері державних фінансів. При  цьому основним її інструментом є  бюджетний механізм, який суттєво  впливає на соціально-економічний розвиток адміністративно територіальних одиниць та держави в цілому. Від якості та своєчасності прийняття рішень з питань формування дохідної частини бюджетів, проведення державних видатків та міжбюджетних відносин залежить збалансованість державних фінансів, рівень ефективності державного регулювання економічних процесів.

Саме тому постає необхідність виваженої системи бюджетного регулювання, спрямованої на управління результатами на основі використання сукупності механізмів бюджетної підтримки, удосконалення інституційного забезпечення фінансово-економічних перетворень. При цьому основним напрямом бюджетного регулювання має стати налагодження ефективних механізмів державного  регулювання міжбюджетних відносин. Особливої ваги набуває питання забезпечення самостійності місцевих бюджетів та удосконалення економіко-правових відносин всередині бюджетної системи.

Формування обґрунтованої  бюджетної стратегії як на державному, так і на місцевому рівнях є  першочерговим завданням державної  влади, в рішенні якого вагому роль відіграє ефективна організація процесів бюджетного планування і прогнозування. Вони є дієвими інструментами управління бюджетними коштами, які поліпшують якість прийняття фінансових рішень, дозволяють визначити альтернативні шляхи вирішення проблемних питань в організації бюджетного процесу, сприяють відкритості і прозорості прийняття управлінських рішень. Бюджетне планування і прогнозування як специфічні види економічної діяльності потребують таких методів реалізації, які б повній мірі відповідали вимогам сьогодення. Будь-яка країна, й особливо у кризовий період, без якісного бюджетного планування і прогнозування не здатна забезпечити вихід на траєкторію стійкого економічного зростання.

Побудова ефективної системи управління бюджетними коштами вимагає реформування бюджетної системи України, що означає комплексне реформування бюджетного процесу, перегляд в законодавчому порядку кола учасників бюджетних правовідносин і приведення їх у відповідність до норм європейського права і принципів функціонування місцевого самоврядування, а відповідно і реалізація адміністративно-територіальної реформи. Використання програмно-цільового методу бюджетування є необхідною умовою удосконалення бюджетного процесу місцевого самоврядування та застосування сучасних інформаційних технологій. Програмно-цільове бюджетування територіальної громади дасть можливість забезпечити перехід від фінансування утримання бюджетних установ до фінансування цільових середньострокових програм, які мають визначати конкретні мету і завдання бюджетного фінансування. Така зміна системи забезпечення бюджетних установ коштами докорінно підвищить ефективність їх використання та відповідність розпорядників бюджетних коштів за виконання і досягнення програмних завдань, дасть можливість здійснювати моніторинг програм та бюджету. Застосування комплексного підходу до інформатизації бюджетного процесу сприятиме більш ефективному застосуванню механізму формування і використання доходів бюджетів місцевого самоврядування.

Реформування системи міжбюджетних відносин повинно передбачати реалізацію окремих заходів за певними напрямками.

Перш за все, з метою  встановлення відповідності між  видатками та доходами місцевих бюджетів необхідно:

• активізувати економічну та господарську діяльність місцевих органів влади на підвладній території з метою збільшення частки власних та закріплених джерел доходів у місцевих бюджетах і зменшення частки трансфертів;
• запровадити державні гаранти фінансового забезпечення виконаних делегованих повноважень місцевими органами;
• покласти в основу політики фінансового вирівнювання критерій зацікавлення бюджетів-донорів віддавати кошти, залишаючи певну частку сум перевиконання доходів у розпорядженні місцевих органів влади.

Разом з тим необхідно  удосконалити формули розподілу  обсягів міжбюджетних трансфертів шляхом:

• внесення зміни до формули обсягу міжбюджетних трансфертів щодо використання індексів відносних видаткових потреб;
• спрощення показників та окремих формул, що використовуються при обрахунку міжбюджетних трансфертів;
• встановлення мораторію на внесення змін до формули упродовж одного бюджетного року.

Також, з метою раціоналізації структури трансфертів доцільно:

• забезпечити пріоритетність надання цільових субвенцій;
• застосовувати вибірковий механізм фінансування окремих проектів, ініційованих місцевими органами.

Та провести впорядкування  механізму забезпечення соціальних видатків за рахунок:

• встановлення жорсткої відповідності між фінансуванням видатків, які спрямовані на вирішення питань місцевого значення і не враховуючи при розрахунку обсягу міжбюджетних  трансфертів, і обсягом власних доходів місцевих бюджетів;
• побудови системи бюджетного вирівнювання на основі нормативів соціальних стандартів надання громадянам послуг.

ВИСНОВКИ

Бюджет є самостійною  економічною категорією: ця категорія, будучи частиною фінансів, характеризується тими самими ознаками, які притаманні фінансам у цілому, але одночасно має свої особливості, які відрізняють її від інших сфер і ланок фінансових відносин.

Складовими бюджетної  системи є її структура, принципи побудови та організація функціонування. Структура бюджетної системи визначається бюджетним устроєм, який ґрунтується на адміністративно-державному устрої України. Бюджетний устрій України – це визначена правовими нормами система бюджетів України, розмежування доходів і видатків між ними, повноваження органів законодавчої та виконавчої влади у сфері бюджету. Оскільки Україна є унітарною державою, в якій згідно зі ст. 7 Конституції визнається і гарантується місцеве самоврядування, бюджетна система країни є дворівневою і складається з Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Сутність бюджету як економічної категорії реалізується через розподільну (перерозподільну) і контрольну функції. Зміст цих  функцій, сфера і об’єкт їх дії  характеризують специфіку бюджету як економічної категорії. Завдяки розподільній функції відбувається концентрація грошових коштів у руках держави і їх використання з метою задоволення загальносуспільних потреб. Контрольна функція дає змогу дізнатися, наскільки своєчасно і повно фінансові ресурси надходять у розпорядженнях держави, як фактично складаються пропорції в розподілі бюджетних коштів, чи ефективно вони використовуються.

Специфічне суспільне  призначення бюджету – забезпечити  розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту між галузями економіки, верствами населення й територіями з метою підвищення ефективності економіки та добробуту громадян.

Бюджетна система України  являє собою врегульовану нормами  права сукупність державного бюджету  та місцевих бюджетів, що побудована з урахуванням економічних відносин, державного й адміністративно-територіального устрою.

Бюджетний процес – це організація і порядок складання, розгляду, затвердження і виконання  бюджету. Оскільки бюджет являє собою  систему всеохоплюючих фінансових відносин і через нього проходить значна маса грошових потоків, то бюджетний процес завжди перебуває в центрі уваги суспільства.

Він складається з  двох частин:

• бюджетне планування;
• виконання бюджету.

Стадія бюджетного процесу  являє собою етап діяльності держави чи місцевого органу влади, внаслідок якого бюджет набуває нових якостей. Як правило, цей етап закінчується прийняттям правового акта. Стадії бюджетного процесу взаємопов’язані за своїм змістом і діями та взаємозумовлені, їх послідовність не тільки встановлена БК, а й визначена логікою та історичною природою самого процесу. Вони охоплюють діяльність органів державної влади від зародження потреби у видатках та доходах, їх прогнозування та оцінки до контролю за виконанням бюджету. Під час проходження стадій бюджетного процесу реалізуються завдання і заходи, що охоплюють складання, затвердження, виконання бюджету, оцінку ефективності використаних коштів. Усі стадії бюджетного процесу засновані на єдиних принципах організації бюджетної діяльності і мають відповідну правову регламентацію.