Бюджетная система

БЕРДЯНСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ  МЕНЕДЖМЕНТУ І БІЗНЕСУ

ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИЙ КОЛЕДЖ

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

Тема роботи:

«БЮДЖЕТНА СИСТЕМА УКРАЇНИ  Й НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ БЮДЖЕТНОГО ПРОЦЕСУ»

 

 

Виконала студентка ______ групи, _____форми навчання

 

____________________________

__________________________

(підпис студента)

 

Науковий керівник  _______________

 

_________________________

(підпис наукового  керівника)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Бердянськ – 2012 
ЗМІСТ

 

ВСТУП	3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПОБУДОВИ БЮДЖЕТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ	5
1.1. Сутність та економічна необхідність бюджету	5
1.2. Принципи побудови  бюджетної системи України	10
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СТАДІЙ БЮДЖЕТНОГО ПРОЦЕСУ	19
2.1. Структура доходів  і видатків зведеного бюджету  України	19
2.2. Бюджетний процес  в Україні: етапи та виконавці	22
2.3. Напрями та шляхи  вдосконалення бюджетного процесу  в Україні	27
ВИСНОВКИ	30
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ	32

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Бюджет та бюджетна система  загалом відноситься до тієї сфери  суспільного життя, що безпосередньо  стосується інтересів всіх і кожного. В бюджеті будь-якої країни відбиваються важливі економічні, соціальні, політичні проблеми життя суспільства і людини.  Бюджетна система є найважливішим економічним регулятором. Від того, наскільки правильно побудовано бюджетну систему залежить ефективне функціонування всього народного господарства країни, зовнішніх відносин. Кожна країна має свою бюджетну систему, що відображає її економічну, соціальну, зовнішньоекономічну політику. Важливість питання побудови ефективної бюджетної системи полягає у тому, що через бюджетну систему, зокрема, через її ланки перерозподіляється частина національного доходу, що обумовлено необхідністю створення централізованого фонду грошових коштів для забезпечення суспільних потреб та повного виконання державою своїх функції.

Бюджетним кодексом України  регулюються суспільні відносини  щодо складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, складання, розгляду і схвалення звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів та відповідальності за їх невиконання. Ці відносини є різновидом публічних відносин, що виникають у сфері публічних фінансів (державного та муніципальних бюджетів) в процесі здійснення влади держави та місцевого самоврядування щодо фінансового забезпечення завдань і функцій держави і місцевого самоврядування. В цих відносинах виявляється воля держави, яку втілюють Верховна Рада України і Кабінет Міністрів України щодо централізованого фонду коштів, власником і головним розпорядником якого є держава.

Централізованим фондом коштів, необхідним для фінансового  забезпечення функціонування місцевого самоврядування, є місцевий бюджет. Держава розподіляє бюджетні асигнування, необхідні для фінансування повноважень,пов’язаних з її функціонуванням, встановлює мінімальні державні соціальні стандарти і гарантії на всій території України, мінімальну бюджетну забезпеченість, розміри державного та/або муніципального боргу (конкретні розміри останнього встановлюються органами публічної влади на місцях), основні засади фінансового контролю та аудиту на всіх етапах (стадіях) бюджетного процесу тощо. Правові відносини, які виникають у процесі обігу публічних фінансів, об’єктивно потребують злагодженого механізму правового регулювання. У цей механізм включаються норми Конституції України, Бюджетного кодексу України, норми щорічних законів про Державний бюджет України, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України.

Очевидно, що бюджетна система потребує вдосконалення: форм та методів планування бюджетів різних рівнів, ефективного використання бюджетних коштів, міжбюджетних стосунків. Вищезазначене свідчить про актуальність теми дослідження. Актуальність теми обумовила її мету.

Об’єктом дослідження є бюджетна система. Предмет дослідження – економічні відносини, що виникають з приводу формування та використання централізованого фонду коштів на державному та на місцевому рівні.

Мета роботи: аналіз сучасного  стану бюджетної системи, порівняння його з зарубіжним, а також шляхи її вдосконалення і оптимізації.

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ  ОСНОВИ ПОБУДОВИ БЮДЖЕТНОЇ СИСТЕМИ  УКРАЇНИ

 

1.1. Сутність  та економічна необхідність бюджету 

 

Сьогодні під терміном «бюджет» розуміють кілька понять. Крім того налічується  приблизно п’ятдесят його похідних значень. Зважаючи на таку багатозначність, цього терміну, звернемося до його витоків.

Слово «бюджет» походить від старонормандського bougette (шкіряний мішок). З нього надалі утворилось англійське слово budget, яке пізніше в такому ж написанні перейшло й у французьку мову [20, с. 338].

Більш широке застосування цього терміну відбулось наприкінці ХVІІІ ст. Саме в цей період термін «бюджет» починає зустрічатися у  роботах французьких науковців. На початку вчені розвинутих європейських країн пропонували замінити термін «бюджет», словом з їхньої мови. Вони вважали що це слово є варварським, таким, що не відображає своєї первісної ознаки. Однак з цих намагань нічого не вийшло і наприкінці ХІХ століття термін «бюджет», набуває масового застосування. Стається це завдяки використанню цього терміну у творах французьких вчених Поля Леруа-Больє та Літтре.

Поль Леруа-Больє в  «Трактаті про фінансову науку» відзначає: «Бюджет є відомість, яка включає передбачення доходів  та витрат протягом визначеного часу; це таблиця, яка обчислює та порівнює надходження, що мають надійти, з витратами, які необхідно здійснити» [20, с 339].

Отже протягом ХІХ  століття відбулось фундаментальне затвердження терміну, як основного  фінансового показника. В подальшому, визначення терміну дещо змінювалось, однак своє основне визначення термін зберіг. На протязі наступних років відбувалось, затвердження визначення, в наукових працях вчених багатьох країн світу. Це тривало доти доки «бюджет» не став тим словом без якого неможливо уявити сучасний світ.

Бюджет держави – центральна ланка фінансової системи суспільства. У фінансовій теорії і практиці його розглядають з двох позицій:

• за сутністю економічної категорії;
• за матеріальним вираженням цієї категорії.

 

Таблиця 1.1

Трактування терміну  «бюджет»

Дослідник	Визначення
М.О. Азаров [8, с. 26]	Бюджет – основний інструмент регулювання соціально-економічних  процесів на рівні як держави, так  і її адміністративно-територіальних устроїв.
М.М. Артус, Н.М. Хижа [1, с. 3]	Бюджет – основна  економічна форма планомірного утворення  і використання централізованого фонду  фінансових ресурсів для забезпечення економічно-соціального розвитку суспільства.
А.О. Єпіфанов, І.І. Д’яконова, І.В. Сало [10, с. 71]	Бюджет – важливий економічний важіль, через який забезпечується контроль за станом виробництва в цілому.

 

Як об’єктивна економічна категорія бюджет відображає частину  розподільних відносин, пов’язану  з формуванням і використанням  основного централізованого фонду  грошових коштів держави. Бюджетним відносинам властиві такі ознаки:

• розподільний характер. За допомогою цих відносин здійснюються розподіл і перерозподіл ВВП та національного багатства країни з метою забезпечення держави таким обсягом бюджетних ресурсів, який вона потребує для повноцінного виконання своїх функцій;
• вартісне вираження відносин, тобто носієм бюджетних відносин виступають гроші;
• формування і використання централізованого фонду грошових коштів держави, як кінцева мета бюджетних відносин.

Бюджет держави є  досить складним і багатогранним явищем у суспільстві. Розкриваючи поняття «бюджет», доцільно розглянути такі його найважливіші характеристики:

• за сутністю економічної категорії;
• за правовим характером;
• за формою;
• за матеріальним змістом.

Передусім слід підкреслити, що бюджет є самостійною економічною категорією: ця категорія, будучи частиною фінансів, характеризується тими самими ознаками, які притаманні фінансам у цілому, але одночасно має свої особливості, які відрізняють її від інших сфер і ланок фінансових відносин. До цих особливостей відносять:

1. бюджет є особливою економічною формою перерозподільних відносин, пов’язаних з відокремленням частини ВВП у руках держави і використання її з метою задоволення потреб усього суспільства й окремих адміністративно-територіальних формувань;
2. за допомогою бюджету відбувається перерозподіл валового внутрішнього продукту, рідше – національного багатства, між окремими галузями економіки, адміністративно-територіальними формуваннями, сферами суспільної діяльності;
3. пропорції бюджетного перерозподілу вартості більшою мірою, ніж в інших ланках фінансової системи, визначаються потребами розширеного відтворення в цілому і завданнями, які стоять перед суспільством на кожному історичному етапі його розвитку;
4. сфера бюджетного розподілу посідає центральне місце у складі державних фінансів, що зумовлено ключовим положенням бюджету порівняно з іншими ланками [3, с. 145].

Звідси можна зробити  висновки про специфічне суспільне  призначення бюджету – забезпечити  розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту між галузями економіки, верствами населення й територіями з метою підвищення ефективності економіки та добробуту громадян.

За економічним змістом  бюджет являю собою сукупність грошових відносин між державою, з одного боку, і юридичними та фізичними особами, з іншого боку, з приводу формування і використання централізованого виконання державою її функцій.

Основним джерелом формування бюджету є ВВП. Права держави  в його розподілі ґрунтуються  на двох чинниках. По-перше, на виконанні  нею зазначених суспільних функцій. Централізація частини ВВП у бюджеті є, по суті, платою суспільства за виконання державою її функцій. По-друге, держава може брати участь у розподілі ВВП як один із суб’єктів його створення, будучи власником засобів виробництва у державному секторі, тобто виконуючи підприємницьку діяльність. Характер і масштаби участі держави у розподілі ВВП залежить від моделі фінансових відносин у суспільстві. Причому саме порядок і рівень бюджетної централізації ВВП визначають той чи інший вид моделі.

Між бюджетом і ВВП  існує складна система взаємозв’язку. Важливим чинником збільшення доходів  бюджету є зростання ВВП. При  цьому за умови стабільних пропорцій  його розподілу, зростають доходи всіх суб’єктів розподільчих відносин, у тому числі і держави. Однак стабільне зростання ВВП створює передумови для зменшення частки держави, оскільки її потреба на фінансове забезпечення виконання встановлених функцій відносно стабільні. Це поступово веде до зменшення рівня оподаткування юридичних і фізичних осіб, а відповідно до збільшення частки ВВП на споживання й виробничі потреби. Аналіз моделі економіки, яка формується в Україні, дає підстави стверджувати, що в наступні роки через бюджет повинно перерозподілятися не менш як 30% ВВП. Таке співвідношення буде найоптимальнішим і зумовлене соціальною спрямованістю обраної моделі економіки, необхідністю структурної перебудови значної частини галузей господарства. У країнах середнього рівня розвитку частка ВВП, що перерозподіляється через бюджетну систему, становить 35-37%, а у високо розвинутих – 45% і більше. Наприклад, у Німеччині цей показник сягнув 60% [2, с. 119].

Сконцентровані у бюджеті  кошти призначаються для здійснення державної соціально-економічної  політики, забезпечення оборони та безпеки держави. За допомогою бюджету виконуються державні та місцеві програми з розвитку й успішного функціонування галузей економіки, освіти, охорони здоров’я, зміцнення науково-технічного потенціалу й культури, поліпшення матеріального становища населення, підтримки соціально-економічного розвитку регіонів.