Бюджетная система

Законодавство України регламентує наступні принципи функціонування бюджетної системи:

• принцип єдності означає існування єдиного розрахунку доходів і видатків кожної ланки бюджетної системи. Він забезпечується єдиною правовою базою, бюджетною класифікацією, формами бюджетної документації, погодженими принципами бюджетного процесу, грошовою системою, соціально-економічною, політикою;
• принцип збалансованості – це повноваження на здійснення витрат бюджету, які повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період;
• принцип самостійності – Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами Державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов’язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи влади місцевого самоврядування коштами відповідних бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов’язання одне одного, а також за бюджетні зобов’язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів та правом відповідних органів державної (місцевої) влади визначати напрями використання коштів відповідно до законів України, а також самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні бюджети;
• принцип повноти полягає у відображенні в бюджеті усіх надходжень та витрат бюджету, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади та місцевих органів;
• принцип обґрунтованості – формування бюджету на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави на основі розрахунків надходжень та витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил;
• принцип ефективності – при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягти запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та отримати максимальний результат при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів;
• принцип субсидіарності – розподіл видатків між бюджетами різних рівнів, повинен ґрунтуватися на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача;
• принцип цільового використання бюджетних коштів – кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями;
• принцип справедливості і неупередженості – бюджетна система України будується на засадах справедливості і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами;
• принцип публічності та прозорості – Державний бюджет України та місцеві бюджети затверджуються, а рішення щодо звіту про їх виконання приймаються відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та відповідними радами;
• принцип відповідальності учасників бюджетного процесу – кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.

З вищенаведеного видно, що Бюджетний кодекс України передбачає поєднання принципів єдності  й самостійності. На думку деяких вітчизняних фахівців у галузі фінансів це є неприпустимим. Аргументується це тим, що принцип єдності на практиці не реалізується, оскільки єдиний зведений бюджет на жодному рівні не складається. Самостійність же проголошується суто декларативно, оскільки реальної законодавчої бази для неї немає.

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ СТАДІЙ БЮДЖЕТНОГО ПРОЦЕСУ

 

2.1. Структура  доходів і видатків Державного  бюджету України

 

Зведений бюджет України – сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України. Принципи побудови бюджетної системи регулюються бюджетним законодавством і залежать насамперед від її адміністративно-територіального поділу. Взаємовідносини між різними складовими бюджетної системи визначаються рівнем розвитку демократичних засад у державі. Зведений бюджет України включає державний бюджет України, бюджет Автономної Республіки Крим і місцеві бюджети. Державному бюджету належить центральне місце в системі державних фінансів. Він охоплює всі сфери економічно діяльності держави. За своєю сутністю бюджет характеризує фінансове становище держави. Проте бюджет – дуже складна економічна категорія, до якої не можна підходити однозначно, як і використовувати його показники без детального аналізу структури бюджетної системи держави. Централізовані та децентралізовані фонди України цільового призначення включають Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування, Фонд сприяння зайнятості, Фонд конверсії, Валютний фонд, позабюджетні фонди місцевих органів самоврядування. Вони певною мірою доповнюють державний бюджет, проте специфіка їх полягає у тому, що ці фонди мають строго цільове призначення і на інші цілі не використовуються. По суті, перелічені фонди є новою складовою державних фінансів України, яка перебуває на стадії становлення.

Для аналізу та прогнозування  економічного і соціального розвитку держави складається Зведений бюджет України, що включає показники Державного бюджету України, зведеного бюджету Автономної Республіки Крим та зведених бюджетів областей та міст Києва і Севастополя. Зведений бюджет Автономної Республіки Крим включає показники бюджету Автономної Республіки Крим, зведених бюджетів її районів та бюджетів міст республіканського значення. Зведений бюджет області містить показники обласного значення цієї області. Зведений бюджет району охоплює показники районних бюджетів, бюджетів міст районного значення, селищних та сільських бюджетів цього району. Зведений бюджет міста з районним поділом включає показники міського бюджету та бюджетів районів, що входять до його складу. Якщо місту або району у місті адміністративно підпорядковані інші міста, селища чи села, то зведений бюджет міста або району в місті включає показники бюджетів цих міст, селищ та сіл.

 

Таблиця 2.1

Структура державного бюджету України

Рік	Державний бюджет України, млрд. грн.			У % до ВВП
	Доходи	Видатки	Дефіцит (-) / Профіцит (+)	Доходи	Видатки	Дефіцит (-) / Профіцит (+)
2007	165,939	174,254	-8,31	23,38	24,56	-1,18
2008	191,126	211,931	-20,80	20,15	22,35	-2,2
2009	288,098	302,184	14,86	31,54	33,08	-1,54
2010	267,452	323,556	56,10	24,43	29,55	-5,12

Джерело: складено автором  за даними звіту про виконання  Державного бюджету 2007-2010

 

З вище наведеної таблиці  можна зробити такі висновки: у 2008 році був найбільший дефіцит коштів у державному бюджеті України, порівняно  з 2010 роком, коли був профіцит коштів державного бюджету. У відповідність цьому доходи у ВВП коливалися від 20,15 % до 24,43 %. Відповідно до рівня централізації ВВП державний бюджет України можна віднести до Західно-Європейської моделі економіки.

Таблиця 2.2

Доходи Державного бюджету

Доходи Державного бюджету	2008	2009	Темпи приросту, +/- (%)	2010	Темп приросту, +/- (%)
Податкові надходження	141212,30	220895,90	56,42	202957,5	43,72
Неподаткові надходження	38565,80	48990,00	27,02	55401,10	10,14
Доходи від операцій з капіталом	4971,70	4929,60	-0,84	785,90	-84,19
Офіційні трансферти	5602,00	12707,30	8,12	7770,40	7769,40
Цільові фонди	773,50	574,57	-25,71	537,20	-30,54
Всього доходів	191125,70	288098,10	50,73	267451,90	39,93

Джерело: складено автором  за даними звіту про виконання  Державного бюджету 2008-2010

 

З вище наведеної таблиці  можна зробити такі висновки: податкові  надходження у 2008 році у бюджет зросли на 56,42%, а у 2010 році зменшились на 43,72%; неподаткові надходження у 2009 р. зросли на 27,02 %, а у 2010 р. зменшились на 10,14%; доходи від операцій з капіталом у 2009 році зменшилися на 0,84%, порівняно із 2008 роком (2008 р.= 4971,70 грн., 2009 р.= 4929,60 грн.), а у 2010 році вони зменшилися аж на 84,19%, порівняно з попередніми роками; цільові фонди майже не змінилися – вони збільшилися на 4, 83%.

 

 

2.2. Бюджетний  процес в Україні: етапи та  виконавці

 

Бюджетний процес – це організація і порядок складання, розгляду, затвердження і виконання  бюджету. Оскільки бюджет являє собою  систему всеохоплюючих фінансових відносин і через нього проходить значна маса грошових потоків, то бюджетний процес завжди перебуває в центрі уваги суспільства.

Він складається з  двох частин:

• бюджетне планування;
• виконання бюджету.

Бюджетне планування охоплює складання проекту бюджету, його розгляд і затвердження. Це серцевина бюджетного процесу – виконується такий бюджет, який прийнято. Завдання бюджетного планування визначаються необхідністю вирішення охарактеризованого вище триєдиного завдання формування бюджету:

• достовірне визначення обсягу та джерел формування доходів бюджету;
• оптимальний розподіл видатків за окремими групами й галузями;
• збалансування бюджету.

Бюджетний кодекс України  визначає бюджетний процес як регламентований  бюджетним законодавством процес складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання, а також контролю за дотриманням бюджетного законодавства. (п. 10 ч. 1 ст. 2 БК). Закріплюючи це поняття і розкриваючи його зміст, регламентуючи стадії бюджетного процесу, БК виконує своє завдання як базовий акт бюджетного законодавства. Саме у ході бюджетного процесу закладається стратегія економічної і соціальної політики держави та органів місцевого самоврядування. Процес у сфері бюджету є необхідним порядком реалізації матеріально-правових бюджетних норм. Процесуальні норми, закріплені у БК, обслуговують конкретні норми фінансового права (у першу чергу – бюджетного). При цьому характер взаємозв’язку матеріальних і процесуальних норм бюджетного права істотно відрізняється від характеру зв’язку, наприклад, цивільного матеріального і цивільного процесуального права, які існують як самостійні галузі права. Бюджетний процес і матеріальні норми, хоч і є окремими правовими інститутами, але об’єднані у підгалузь фінансового права. Взаємозв’язок між ними носить не міжгалузевий, а внутрішньогалузевий характер.

Стадія бюджетного процесу  являє собою етап діяльності держави  чи місцевого органу влади, внаслідок  якого бюджет набуває нових якостей. Як правило, цей етап закінчується прийняттям правового акта. Стадії бюджетного процесу взаємопов’язані за своїм змістом і діями та взаємозумовлені, їх послідовність не тільки встановлена БК, а й визначена логікою та історичною природою самого процесу. Вони охоплюють діяльність органів державної влади від зародження потреби у видатках та доходах, їх прогнозування та оцінки до контролю за виконанням бюджету. Під час проходження стадій бюджетного процесу реалізуються завдання і заходи, що охоплюють складання, затвердження, виконання бюджету, оцінку ефективності використаних коштів. Усі стадії бюджетного процесу засновані на єдиних принципах організації бюджетної діяльності і мають відповідну правову регламентацію. 
БК виділяє чотири стадії бюджетного процесу, що знаходять чітку регламентацію у таких його главах:

1. Перша стадія, тобто  стадія складання проектів державного та місцевих бюджетів, здійснюється з метою визначення обсягу коштів, необхідних для функціонування держави і органів місцевого самоврядування. Через державний бюджет здійснюється перерозподіл частини фінансових ресурсів між муніципальними утвореннями. Конституція України (ст. 116) та БК (гл. 6) поклали повноваження із складання проекту бюджету і проекту закону про державний бюджет на Кабінет Міністрів України (хоча власне складання проекту Державного бюджету здійснюється Міністерством фінансів України). Слід зауважити, що виключне право органів державної виконавчої влади складати проект бюджету базується на їх основних повноваженнях із здійснення державної політики, у тому числі – фінансової, та державного регулювання, при цьому вони оперують мобілізованими до бюджету фінансовими ресурсами. Саме виконавчі органи внаслідок свого становища та функцій, покладених на них, можуть здійснювати всебічний аналіз економічних та фінансових показників. Це стосується і виконавчих органів на рівні окремих адміністративно-територіальних одиниць. Бюджетне законодавство закріплює, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи відповідних рад готують проекти рішень про відповідні місцеві бюджети. У межах своїх повноважень Уряд розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, культурного і соціального розвитку України. У зв’язку з цим він встановлює порядок і строки складання цих програм і проекту державного бюджету України. При цьому уряд повинен спрямовувати свою діяльність на підвищення ефективності і результативності державних програм, що забезпечує гнучкий перерозподіл ресурсів та спрямування їх на пріоритетні потреби.