Безготівкові розрахунки

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………… …………3

РОЗДІЛ 1 СУТНІСТЬ ГРОШОВИХ РОЗРАХУНКІВ ПІДПРИЄМСТВ……………………………………………………………………..6

РОЗДІЛ 2 ПОРЯДОК РОЗРАХУНКІВ НА ПРИВАТНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ «ІРЕН»……………………………………………................................................... 12

1. Соціально-економічна характеристика приватного     підприємства «Ірен»………………………………………….. …………………………12
2. Розрахунки платіжним дорученням…………………………………….. 14
3. Розрахунки платіжним вимогою-дорученням…………………………. 15
4. Розрахунки розрахунковим чеком……………………………………… 16
5. Розрахунки акредитивом…………………………………….................... 18
6. Розрахунки простим та переказним векселем…………………………. 21

РОЗДІЛ 3 БЕЗГОТІВКОВІ РОЗРАХУНКИ: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ЇХ УДОСКОНАЛЕННЯ……………………………………………............................ 25

ВИСНОВКИ

ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Однією із важливих складових фінансово-кредитного механізму є розрахунковий механізм, на основі якого здійснюються розрахунки між підприємствами з приводу купівлі-продажу товарів, послуг, з фінансовими органами при сплаті податків, з кредитними установами при погашенні позик тощо. Розрахунки можуть бути готівкові та безготівкові. Широке розгалуження господарських зв'язків, територіальна віддаленість підприємств, розвинута мережа банківських установ сприяли розвитку саме безготівкових розрахунків.

Безготівкові розрахунки – це переказування певної суми коштів із розрахункових рахунків платників на розрахунковий рахунок одержувачів за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги) [1; 28].

Готівкові розрахунки – це платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги) [1; 50].

Безготівковий оборот грошей має ряд  переваг у порівнянні з готівковим обігом.

По-перше, при використанні безготівкових  грошей відпадає потреба у витратах на друкування грошових знаків, їх транспортування і зберігання.

По-друге, розрахунки здійснюються через  банківські установи, і за умови  їх стабільності і високо рівня технічного оснащення суттєво прискорюють  платіжний оборот.

По-третє, з точки зору державного контролю за грошовим оборотом безготівкові розрахунки дозволяють контролювати законність грошових операцій, виявляють приховані доходи суб'єктів підприємницької діяльності [2;  546].

Виділяються такі основні принципи організації безготівкових розрахунків:

• грошові кошти всіх господарських суб’єктів (як власні, так і залучені) підлягають обов’язковому зберіганню на розрахункових, поточних та інших рахунках в установах банків;
• грошові розрахунки і платежі підприємств (організацій) усіх форм власності здійснюється через установи банків, як правило, в безготівковому порядку за документами, що передбачені правилами проведення цих розрахунків;
• розрахунки з покупцями за товарно-матеріальні цінності і послуги проводяться, як правило, після відпуску продукції або надання послуг;
• платежі за товари і послуги з рахунка підприємства здійснюються, як правило, за згодою (акцептом) платника (власника рахунка) після перевірки виконання постачальником договірних умов;
• безготівкові розрахунки проводяться за рахунок і в межах коштів, що є на рахунку платника, або його права на одержання кредиту (банківського чи комерційного);
• зарахування коштів на рахунок одержувача відбувається після списання відповідних грошових сум з рахунка платника. Банк зобов’язаний проконтролювати ці рахунки, щоб попередити зловживання, що мають місце під час оплати безтоварних документів;
• постачальники і покупці мають право вільного вибору форми безготівкових розрахунків і способу платежу, що узгоджується при укладанні договорів поставок або договорів підряду. Банк не втручається у договірні відносини та вибір форм розрахунків і способу платежу [6; 313].

Метою моєї роботи являється вивчення форм безготівкових та готівкових розрахунків.

Для досягнення мети ставимо завдання:

• розгляд сутності та принципів безготівкових розрахунків;

• вивчення документообігу при використанні різних форм безготівкових та готівкових розрахунків;
• виявлення шляхів удосконалення безготівкових розрахунків.

Об'єктом дослідження даної роботи є приватне підприємство  «Ірен», що спеціалізується на реалізації лікарських препаратів.

В першому розділі розглядаються  поняття, принципи і система

безготівкових та готівкових розрахунків, тобто теорія – те на чому базуються безготівкові та готівкові розрахунки між підприємствами, їх значення. Також розглянемо принципи проведення касових операцій, документи при їхньому оформлені. Не залишаться осторонь види банківських рахунків і порядок їх відкриття.

В другому розділі  розкриваються питання:

1. порядок розрахунків підприємства, соціально-економічна характеристика підприємства;
2. практичне використання різних форм безготівкових розрахунків, їх класифікація, оформлення, реквізити, особливості, облік, схема документообігу;
3. нормативно-правові акти, які регламентують порядок здійснення безготівкових розрахунків;
4. загальні принципи, форми організації безготівкових розрахунків, стандарти документів та порядок їх обігу.

Все це буде розглядатися на прикладі операцій підприємства, на якому я проходив практику: ПП «Ірен». 

Третій розділ роботи буде присвячений виявленню проблем та шляхів удосконалення безготівкових розрахунків.

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

СУТНІСТЬ ГРОШОВИХ РОЗРАХУНКІВ  ПІДПРИЄМСТВ

 

Грошові розрахунки можуть набирати як готівкової, так і безготівкової  форми. Безготівковим грошовим розрахункам, як правило, користуються частіше. Це пояснюється тим, що за використання безготівкових розрахунків досягають значної економії витрат на їх здійснення. Безготівкові розрахунки слід розглядати як цілісну систему, яка включає:

• класифікацію розрахунків;
• організацію розрахунків;
• форми відповідних документів;
• взаємовідносини платників з банками.

У класифікації безготівкових  розрахунків розрізняють:

• розрахунки за товарними операціями;
• розрахунки за нетоварними операціями.

Розрахунки за товарними операціями пов’язані з реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг. Вони становлять переважну частину грошового обороту у державі й обслуговують поточну фінансово-господарську діяльність підприємств [11; 49].

Розрахунки за нетоварними  операціями пов’язані з фінансовими операціями: з кредитною системою, з бюджетами різних рівнів, зі сплатою фінансових санкцій. Відповідно до територіального розміщення підприємств банківських установ, що їх обслуговують, безготівкові розрахунки поділяються на: місцеві, міжміські та міжнародні.

Місцеві розрахунки здійснюються між покупцем і постачальником продукції, якщо їх обслуговує одна установа банку  або коли банк постачальника і  банк покупця розміщені в тому самому населеному пункті.

Міжміські – це розрахунки, які здійснюються покупцем і постачальником через банки, що знаходяться в різних регіонах.

Міжнародні – це розрахунки,які  здійснюються за операціями купівлі-продажу  через банк постачальника, який працює закордоном.

За економічним змістом  організація безготівкових розрахунків виходить за межі суто технічних операцій, пов’язаних зі списанням і зарахуванням коштів на рахунки клієнтів у банківській установі.

Безготівкові розрахунки здійснюються в різних формах. Ці форми  пов’язані з використанням різних видів розрахункових документів.

Розрахунковий документ – це відповідно оформлений документ на переказ грошових коштів. Використовуються такі форми безготівкових розрахунків:

• платіжними дорученнями (Додаток А);
• платіжними-вимогами дорученнями (Додаток Б);
• чеками (Додаток В);
• акредитивами (Додаток Г;  Додаток Д);
• векселями (Додаток Е; Додаток Ж);

Касові операції підприємств  пов’язані як з прийняттям, так  і з видачею готівки. Порядок  ведення касових операцій регламентується  НБУ і поширюється на всі підприємства незалежно від форм власності і виду діяльності.

Усі підприємства, які  мають поточні рахунки в банку, зобов’язані саме там зберігати  свої кошти. Отримувати готівку з  власного рахунку підприємства можуть не тільки на заробітню плату, матеріальне  заохочення, на відрядження та загальногосподарські витрати, а й на інші цілі (розрахунки за сировину, матеріали, товари, тощо).

Отримання готівки з  поточного рахунка здійснюється з використанням грошового чека.

Розрахунки готівкою підприємствами всіх видів діяльності та форм власності оформлюються такими документами: податкова накладна, прибутковий і видатковий касовий ордер, касовий або товарний чек, виконання робіт або інших документів, що засвідчують факти діяльності, що підлягають оплаті.

Усім підприємствам, які  мають рахунки в банках і здійснюють касові операції з готівкою, встановлюються ліміти залишку готівки в касі. Цей ліміт для кожного підприємства визначається комерційними банками за місцем відкриття рахунка з урахуванням режиму і специфіки роботи підприємств, відстані його від установи банку, розміру касових оборотів, установлених строків і порядку передавання готівки в банк. Підприємства мають право тримати в своїх касах готівку в межах лімітів. Якщо підприємство має податкову заборгованість і одночасно здійснює розрахунки готівкою (крім розрахунків із податків і обов’язкових платежів), сума тих коштів ураховується як фактичні залишки готівки в касі з наступним їх порівнянням зі встановленим лімітом коси.

Здачу надлишкової готівки  підприємства проводять у порядку  та у строки, встановлені відповідною установою банку. Ця готівка зараховується на їхні рахунки. Коли ліміту залишку готівки взагалі не встановлено, усю наявну в касі готівку наприкінці дня треба здати в банк [4; 83].

Приймання готівки касами підприємств проводиться за відповідно оформленими прибутковими касовими ордерами. Видача готівки касами підприємств здійснюється за видатковими касовими ордерами або за належно оформленими платіжними дорученнями.

Кожне підприємство веде тільки одну касову книгу. Записи до неї  проводяться касиром після одержання або видачі грошей за кожним прибутковим і видатковим касовим документом. Щоденно, наприкінці робочого дня касир виводить залишок грошей в касі на наступне число і передає до бухгалтерії як звіт.

На кожному підприємстві у встановленому керівником строки проводиться інвентаризація каси. Залишок готівки в касі звіряється з даними обліку за касовою книгою.

Суб’єкти підприємницької  діяльності для зберігання коштів і  здійснення всіх видів банківських  операцій відкривають рахунки в банках на власний вибір і за згодою цих банків.

Кожне підприємство може відкривати два і більше поточних рахунків у національній валюті та рахунки в іноземній валюті.

Підприємства та їх відокремлені підрозділи можуть мати такі рахунки  в національній валюті:

• поточні рахунки, що відкриваються для зберігання грошових коштів та здійснення всіх видів банківських операцій;
• бюджетні, що відкриваються підприємствам, яким виділяються кошти за рахунок державного або місцевого бюджетів для цільового використання;
• кредитні, що відкриваються в будь-якій установі банку, котра має право видавати кредити;
• депозитні, що відкриваються між власником рахунка та установою банку на визначений термін. Кошти на депозитні рахунки переказуються на нього ж. Відсотки на депозитні вклади перераховуються на поточний рахунок або зараховуються на поповнення депозиту. Проведення розрахункових операцій та видача коштів готівкою з  депозитного рахунку забороняється.

Для відкриття поточних рахунків підприємства подають у  банк такі документи:

• заяву на відкриття рахунку, підписану керівником та головним бухгалтером;
• копію свідоцтва (засвідчену нотаріально) про державну реєстрацію в органах державної виконавчої влади;
• копію статуту, засвідчену нотаріально;
• копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік;
• картку зі зразками підписів осіб, яким надано право розпорядження рахунком та підпису розрахункових документів зі зразком відбитка печатки підприємства;
• копію документа про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України, засвідчену нотаріально.