Автор: Пользователь скрыл имя, 27 Февраля 2013 в 15:11, реферат
Німецька класична філософія внесла істотний внесок у постановку і розробку філософських проблем. В рамках цієї течії була переосмислена і знову сформульована проблема ставлення суб'єкта і об'єкта, розроблений діалектичний метод пізнання і перетворення дійсності.
ВСТУП
РОЗДІЛ 1 ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ НІМЕЦЬКОЇ КЛАСИЧНОЇ ФІЛОСОФІЇ
1.1. Загальна характеристика епохи і необхідність розробки класичної німецької філософії.
1.2 . Суттєві риси німецької класичної філософії.
РОЗДІЛ 2 ФІЛОСОФІЯ І. КАНТА, Г.ГЕГЕЛЯ, Л.ФЕЙЄРБАХА, Г.ФІХТЕ ТА Ф.ШЕЛЛІНГА
2.1. Іммануїл Кант. Теорія пізнання та етичні погляди.
2.2. Вчення Г. Гегеля. Об’єктивний ідеалізм. Діалектика та принципи історизму. Суперечність між методом та системою.
2.3. Антропологічний матеріалізм та психологічний аналіз сутності релігії Л. Фейєрбаха.
2.4. Суб’єктивний ідеалізм та діалектика у філософії Й.Г. Фіхте.
2.5. «Філософія тотожності» законів природи і мислення Ф. Шеллінга.
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
2.5. «Філософія тотожності» законів природи і мислення Ф. Шеллінга.
Суб’єктивний ідеалізм Фіхте був нездатним пояснити явища природи та суспільного життя, практичної діяльності людини. Спробою його критичного осмислення стала так звана об’єктивно-ідеалістична філософія тотожності, основоположником якої був Ф. Шеллінг (1775—1854 pp.). Отримав у Тюбінгені вищу духовну освіту, в Лейпцигу вивчав математику і природознавство. Викладав у Єнському, Ерлангенському, Мюнхенському та Берлінському університетах. У філософській еволюції Шеллінга відсутні чіткі межі між її етапами, які можна назвати як «філософія природи» (натурфілософія — 90-ті роки XVIII ст.), трансцендентального ідеалізму (1800), «філософія тотожності» (перше десятиліття XIX ст.) та «філософія одкровення».
Цінним у філософії Шеллінга було те, що, виходячи з теорії тотожності, він наполягав на пріоритеті природи щодо вічно існуючого протиріччя «Я і середовище», показав діалектичний розвиток єдиної природи й існування єдності живої і неживої природи. Намагаючись узагальнити досягнення наукових знань свого часу, Шеллінг вирішував проблему знаходження вихідного начала, яке, на його думку, повинно бути вищим від суб’єкта, природи і духу, з якого виводилось би як перше, так і друге. За таке першоначало Шеллінг приймає субстанцію, деякий абсолют, що виступає у вигляді абсолютного розуму, існує одночасно як суб’єкт-об’єкт, як абсолютна єдність духовного і природного. Але він не знаходить відповіді на питання про те, який саме механізм виникнення із абсолюту конкретних кінцевих речей. Звичайно, Шеллінг висунув плідну ідею про першооснову як принцип вирішення всіх теоретичних ускладнень, але він не зміг дати відповіді на багато питань, за розв’язання яких узявся Гегель.
ВИСНОВКИ
Філософія німецької класики і в наші дні продовжує своє життя як щодо єдине утворення. Вона є сузір'ям, яке складається з яскравих зірок. На все подальше життя людства вони запалилися на небосхилі німецької, європейської, світової культури. І одна з найяскравіших зірок - Іммануїл Кант. Життя і воістину безсмертні ідеї Канта стануть предметом наших подальших роздумів. Розмова про Канта допомагає відволіктися від суєти, скажених швидкостей сучасного життя і зануритися в прекрасний, інтелектуально багатий, хоча і складний світ кантівських ідей. З кожним суттєвим кроком вдумливий читач напевно збагатить своє розуміння вічних для людства проблем.
Кант усвідомлював, що служіння обов'язку не обов'язково принесе щастя людині. Часто, навпаки, щасливі ті, хто не дотримується моральних норм. Для того щоб утвердити справедливість, не дати змоги руйнувати мораль, він постулює безсмертну душу і буття Бога. Для теоретичного розуму їх буття проблематичне, для практичного — необхідне. Бог, безсмертна душа і «воздаяння» (відплата) в потойбічному світі необхідні, щоб людина була моральною істотою.
Після кантівський ідеалізм досяг найвищої форми і був узагальнений у філософії Г.В.Ф.Гегеля, який увійшов в історію філософії як творець самої обґрунтованої системи ідеалістичної діалектики. Кант, як відомо, відмовив метафізиці в претензії на науку, оскільки розум, якому даний всезагальний предмет, без чуттєвої достовірності впадає в антиномії. Фіхте вважав, що всезагальне (абсолютне, тобто метафізичне знання) може бути дане розуму в інтуїції. Цим самим філософія відновила свої права науки про суще. Однак інтуїція як джерело філософського знання у Фіхте й у Шеллінга виступала суб'єктивним і недостатньо обґрунтованим актом.
Гегель подолав ці недоліки своїх попередників. Дві його ідеї мали продуктивне значення при розбудові його філософської системи: переосмислення співвідношення розсудку і розуму та розуміння ідеї (істини) як системи знання, що породжує себе в процесі розвитку.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Губерський Л.В., Надольний І.Ф, Андрущенко В.П. та ін.; Філософія: Навч. посіб. / За ред. І.Ф. Надольного. – 7-ме видання., стер. – К.: Вікар, 2008. – 534 с.
2. Афанасьєва Л.В., Букрєєв В.В., Воробйова Л.С. та ін.; Філософія: Навч.-метод. посібник/ – Київ: Акцент, 2003. – 200 с.
3. Таранов П.С. Анатомия мудрости: 120 философов: в двух томах, том второй - Симферополь: Реноме, 1997. - 624 с.
4. Сморж Л. Філософія : Навчальний посібник/ Леонід Сморж,. -К.: Кондор, 2004. – 414 с.
5. Гегель Г.В.Ф. Наука логики. Соч. т.1- Москва: Мысль, 1970. - 501 с.
6. Кремень В. Філософія: Мислителі. Ідеї. Концепції:Підручник. — К. : Книга, 2005. — 525с.
7. Философский энциклопедический словарь. — М.: ИНФА, 1997.
1 Л.В. Губерський, І.Ф. Надольний, В.П. Андрущенко та ін.; Філософія: Навч. посіб. / За ред. І.Ф. Надольного. – 7-ме видання., стер. – К.: Вікар, 2008. – с. 77
2 Афанасьєва Л.В., Букрєєв В.В., Воробйова Л.С. та ін. Філософія: Навч.-метод. посібник/ – Київ: Акцент, 2003. – с. 41
3 Цит. з: П.С. Таранов. Анатомия мудрости, т.2, Симферополь: Реноме, 1997. - с. 404
4 Афанасьєва Л.В., Букрєєв В.В., Воробйова Л.С. та ін. Філософія: Навч.-метод. посібник – с. 43
5 Сморж Л. Філософія : Навчальний посібник/ Леонід Сморж,. -К.: Кондор, 2004. – с. 215-216
6 Г.В.Ф. Гегель. Наука логики. Соч. т.1, М., 1970, с. - 108
7 Кремень В. Філософія: Мислителі. Ідеї. Концепції:Підручник. — К. : Книга, 2005. — с. 67
8 Губерський Л.В., Надольний І.Ф, Андрущенко В.П. та ін.; Філософія: Навч. посіб. – с. 89
9 Афанасьєва Л.В., Букрєєв В.В., Воробйова Л.С. та ін. Філософія: Навч.-метод. посібник – с. 45
10 Л.В. Губерський, І.Ф. Надольний, В.П. Андрущенко та ін.; Філософія: Навч. посіб. – с. 81