Зовнішньоекономічна складова соціально-економічної безпеки. Інтеграція України у СОТ як фактор безпеки розвитку

    -  запровадження чіткої, взаємної й ефективної співпраці між урядом України та СОТ;

    -  забезпечення співробітництва з відповідними комітетами СОТ, участь в  двосторонніх та багатосторонніх переговорах у рамках СОТ;

    -  забезпечення виконання зобов’язань України, взятих в рамках вступу до СОТ;

    -  ефективне застосовування системи моніторингу для забезпечення відповідності правилам СОТ з метою запобігання можливим суперечкам з країнами − членами СОТ;

    -  реалізацію заходів, спрямованих на інформування громадськості та підтримку бізнесу у використанні системи переваг від членства в СОТ;

    -  сприяння українським експортерам у покращенні інформованості щодо доступу на ринки країн−членів СОТ.

     З метою забезпечення виконання зобов’язань  України, взятих у рамках вступу до СОТ, та запровадження чіткого, взаємного та ефективного співробітництва між урядом України та СОТ було створено делегацію України для участі в переговорах у рамках Світової організації торгівлі (Указ Президента України від 26.08.2008 № 767/2008). 

4. Вступ України до СОТ  як фактор безпеки  розвитку

     Вступ України до СОТ поставив нові завдання у сфері зовнішньої економічної  політики серед яких Україні перш за все слід дати ефективні відповідні на виклики, зумовлені приєднанням до СОТ на умовах "СОТ-плюс", за яких вступні зобов’язання взяті на рівні, що явно перевищує усереднений рівень чинних зобов’язань "старих" членів ГАТТ/СОТ та подекуди навіть обсяг зобов’язань найбільш розвинених членів організації. Погоджені в процесі вступу (власне, в першу чергу самою ж Україною) асиметрії справляють найбільш відчутний вплив у таких сферах, як сільське господарство, окремі галузі промисловості, що підпадають під дію так званих секторальних ініціатив, та в ряді секторів послуг.

     Так, Україна повинна  понизити свій імпортний  тариф на сільськогосподарські товари в середньому до 11,2%, тоді як приблизно в 87% країн-членів СОТ ставки імпортних мит в цій області зв’язані на рівні, що перевищує 15%. При цьому Україна погодила граничну величину т.зв. сукупного рівня підтримки сільського господарства у розмірі 3043,4 млн грн, що еквівалентне приблизно 627,5 млн дол. США (за діючим на початок серпня 2008 року валютним курсом). Цей обсяг підтримки не йде в жодне порівняння з обсягами підтримки сільського господарства в країнах ОЕСР (останніми роками 350–385 млрд дол. США в рік), а особливо в ЄС (156,5 млрд у 2006 році), США (96,9 млрд) і Японії (48,9 млрд).

     Україна взяла на себе зобов’язання приєднатися до 16 секторальних угод та ініціатив, які в абсолютній більшості випадків передбачають "обнуління" ставок імпортних мит, хоча, в принципі, вказані ініціативи не є загальнообов’язковими, і багато країн-членів СОТ не беруть участь в них.

     У сфері послуг Україна  взяла на себе зобов’язання приблизно в 150 підсекторах з існуючих 155, тоді як приблизно 3/4 країн-членів СОТ вони були прийняті не більше ніж: по 100 підсекторах, а приблизно в половини країн-членів – не більше ніж по 40. Особливої уваги серед цих зобов’язань потребують дозвіл на діяльність в Україні філій іноземних банків, а також: іноземних страхових компаній (через 5 років з моменту вступу в СОТ), відкриття ринку страхових послуг в галузях перестрахування, що відноситься до морських перевезень, комерційної авіації, запуску космічних апаратів, відкриття для іноземців ринку аудиторських і адвокатських послуг, допуск іноземних інвестицій у сфери телебачення і радіомовлення, зняття через п’ять років після вступу в СОТ існуючих обмежень на участь іноземного капіталу в наданні дистриб’юторських послуг у галузі поширення друкарської продукції.

     Важливим  напрямом політики стосовно СОТ є  першочергова нейтралізація загроз, пов’язаних з небезпекою розвитку під впливом лібералізації торгівлі регресивних структурних зрушень, що виражаються в можливості:

     • занепаду ряду важливих галузей матеріального  виробництва, і, що особливо важливе, перш за все – машинобудування (основи ендогенного технологічного прогресу в економіці в цілому) і харчової промисловості основи продовольчої безпеки) і подальше посилення крену у бік виробництв продукції з невисокою доданою вартістю або екологічно шкідливих виробництв (металургія і хімічна промисловість);

     • пріоритетного розвитку в секторі  послуг невисокотехнологічних послуг (наприклад готельного і ресторанного господарства) при стагнації ряду соціально важливих секторів послуг (включаючи освіту, охорону здоров’я і соціальну допомогу, рекреаційні послуги і, як це не дивно, послуги з транспортування нафти і газу), скороченні сфери досліджень і розробок.

     Така  парадигма структурної еволюції економіки України суперечила б  пріоритетам інноваційної моделі розвитку країни і могла б привести до серйозних соціальних втрат унаслідок скорочення виробництва у ряді ключових і пріоритетних для України галузей і знецінення, внаслідок цього, наявного в цих галузях капіталу, а також породити додаткові витрати суспільства з нейтралізації негативних зовнішніх ефектів (не лише для природи, але і для здоров’я населення) від гіпертрофії екологічно шкідливих експортоорієнтованих виробництв (металургії та хімічної промисловості). Особливої турботи потребує реальна перспектива переорієнтації сільського господарства на виробництво сировини для біоенергетики, що має зростаючий зарубіжний попит, тоді як посилюватиметься імпортна залежність країни щодо продовольства.

     У комплексі проблем, які постали  перед Україною у зв’язку з  приєднанням до СОТ, питання про технічне регулювання торгівлі є одним з найбільш складних та таким, яке може справити серйозний негативний вплив на українську економіку, зокрема, через послаблення захисту прав споживачів внаслідок демонтажу системи обов’язкових в Україні стандартів, яка раніше існувала; неможливості застосування інструментів технічного регулювання для вибіркової регуляції імпорту, оскільки згідно з Угодою ТБТ такі інструменти мають застосовуватися на недискримінаційній основі (однаково для продукції та послуг вітчизняних та зарубіжних постачальників); зменшення впливу національних органів регулювання на процеси оцінки ступеня відповідності зарубіжних товарів внаслідок визнання таких процедур, виконаних за кордоном, навіть тоді, коли немає упевненості в їх адекватному рівні; як наслідок – зростання можливостей поставок в Україну продукції та послуг, які потенційно становлять загрозу споживачам. Як кумулятивний результат вищеназваних особливостей – виникає загроза значного зростання імпорту, який раніше істотно стримувався наявними обов’язковими процедурами сертифікації (значна частина яких нині демонтована відповідно до законів, прийнятих в пакеті умов, необхідних для вступу країни в СОТ, а також зменшення доходів від проведення процедур, пов’язаних з оцінкою відповідності.

     У цьому зв’язку перед Україною постає нагальне завдання швидкого впровадження обов’язкових для виконання технічних регламентів, які б встановлювали норми захисту здоров’я людини, тварин або рослин, захисту довкілля, або для запобігання шахрайським діям. Ці нові технічні регламенти повинні замістити собою захисну функцію, яку раніше виконували обов’язкові стандарти. При впровадженні вищезазначених технічних регламентів слід передбачити значний рівень матеріальної відповідальності суб’єктів господарської діяльності за порушення цих регламентів.

     Приєднання  до СОТ актуалізує питання необхідних інституційних змін, пов’язаних з завданнями підвищення рівня міжнародної конкурентоспроможності країни. Сукупний результат приєднання України до СОТ залежатиме в значній мірі від її стратегії конкурентоспроможності і політики нарощування потенціалу використання переваг міжнародної торгівельної системи. Це вимагає прийняття комплексу заходів, спрямованих, зокрема, на реалізацію таких завдань:

     1. З урахуванням того, що розвиток  сучасної світової економіки  характеризується масштабними довготривалими структурними зрушеннями, які не можуть бути успішно здійснені лише під впливом стихійний ринкових сил, необхідне проведення ефективної довготермінової структурної політики держави і формування такого профілю міжнародної спеціалізації країни, які б концентрувалися на видах економічної діяльності, що найдинамічніше розвиваються і є максимально прибутковими в рамках світового господарства, що, у свою чергу, стало б передумовою підтримки в довгостроковому періоді високих (не менше 7–8%) середньорічних темпів зростання й істотного підвищення рівня життя населення.

     2. Активне формування раціонального  для країни профілю міжнародної  спеціалізації пов’язане із створенням сприятливих умов для збільшення вмісту доданої вартості в товарах, що поставляються на експорт і прискореного розвитку високотехнологічних виробництв товарів і послуг, тобто концентрації економічної діяльності на тих сегментах світової економічної структури, які дозволяють привласнювати максимально велику частку створюваного загальносвітового доходу. У цих цілях слід цілеспрямовано формувати такий інвестиційний режим, в рамках якого був би економічно доцільний перетік капіталу в перспективніші і стратегічно вигідніші види економічної діяльності.

     Висновки 

     На  даному етапі розвитку у нашої  держави нова мета – навчитися ефективно реалізовувати переваги, що надає статус члена цієї організації. Однією із таких переваг для України є відкриття доступу до системи врегулювання спорів в рамках СОТ, що надасть можливість ефективно захищати національні торговельні інтереси. Система врегулювання спорів в рамках СОТ не є статичною – вона розвивається та визначається в ході офіційних багатосторонніх переговорів, присвячених пошуку оптимальних шляхів її реформування. Ставши членом СОТ, Україна автоматично стала стороною у цих переговорах і їй вкрай необхідно зайняти сталу позицію, що буде задовольняти власні національні інтереси, адже система врегулювання суперечок СОТ поєднує у собі широкий спектр дипломатичних та квазі- судових засобів врегулювання міждержавних спорів, що, в свою чергу, є універсальними та дозволяють вирішувати спори в рамках усіх угод СОТ. Перехід від однієї стадії процесу до наступної здійснюється автоматично. Обов’язкова юрисдикція у сфері охоплених угод та наявність власного механізму забезпечення виконання рішень по спорах вигідно вирізняють систему врегулювання суперечок СОТ від інших міжнародних судів та трибуналів, а її метою є забезпечення досягнення взаємоприйнятних рішень по окремих спорах, а також забезпечення безпеки та передбачуваності багатосторонньої торгової системи в цілому. Серед інших переваг системи вирішення спорів в рамках СОТ слід відмітити наявність передбачуваних та регламентованих процедур, що дозволяє краще підготуватися до процесу, міжнародний характер системи, що забезпечує більшу неупередженість, ніж провадження в національних уповноважених органах інших держав як, наприклад, при антидемпінгових розслідуваннях, нагляд та забезпечення виконання рішень, винесених по спорах в СОТ, а також функціональність та широка сфера застосування. Серед проблем, до яких нашій державі доцільно було б підготуватися при використанні механізмів цієї системи слід віднести необхідність в значних фінансових затратах, недостатня кількість висококваліфікованих спеціалістів у цій сфері, відсутність єдиної інфраструктури інформаційного забезпечення, відсутність спеціальних досліджень відносно потенційних скарг, що можуть бути ініційовані проти України та скарг, які Україні доцільно було б ініціювати з метою захисту власних національних інтересів, невизначеність відносно повноцінного інституціонального забезпечення діяльності України та відсутність спеціальних національних процедур в сфері вирішення спорів в рамках СОТ. Та всі ці проблеми є типовими і їх необхідно вирішувати шляхом розробки і впровадження Україною комплексних заходів інституціонального, нормативного, матеріально-технічного, кадрового та інформаційного забезпечення, що безперечно сприятиме підготовці України до участі у процедурах вирішення спорів в рамках СОТ. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Список  літератури 

1. Соціально-економічна безпека. Навч.посібник за заг.ред. О.О.Бєляєва, К.:КНЕУ, 2010.
2. Економічна безпека України і виклики сьогодення. Збірник матеріалів XIII міжнародної науково-практичної конференції 28 травня 2010 року. К.:УДУФМ, 1 частина.
3. Національна стратегія розвитку «Україна-2015». Київ, 2009.
4. Співробітництво України зі Світовою організацією торгівлі. Сайт постійного представництва України при ООН: http://www.mfa.gov.ua/uno/ua/26414.htm. 
5. Теорія та практика формування ефективної економічної стратегії держави. Я.Жаліло. Монографія. К.:Національний Інститут Стратегічних Досліджень – 2009.