Зародження макроекономічної теорії

3.3  Методологія планування М. Кондратьєва

М. Кондратьеву  славу і визнання  принесли роботи «Питання про поняття  економічної статистики, динаміки і кон'юнктура», «Великі цикли економічної кон'юнктури», «План і передбачення». Центральною в наукових інтересах М. Кондратьева – це проблема економічної динаміки. Наукове значення цієї проблеми учений пояснює тим, «тільки динамічні закономірності можуть вказати шлях і форми переходу дій з сучасної стадії до тієї або іншої стадії майбутнього». Розробки проблеми економічної динаміки М. Кондратьева безпосередньо пов'язував з прогностичною функцією економічної науки.  
У 20-х р. він займався розробкою методології планерування народного господарства. Кондратьев серйозно підійшов до концепції змішаних форм впливу на економіку – з боку держави, торгівельно-підприємницьких  структур, місцевих органів влади, окремих сільських господарств. Він висунув вимоги ринкової перевірки методом державної політики. Кондратьев виходив з необхідності об'єднання на базі непланових і ринкових принципів, висунув ідею тісного зв'язку  і рівноваги аграрного і індустріального секторів економіки. Ефективний аграрний сектор, вважав він, який може забезпечити підйом всієї економіки, стати гарантією стійкості всього народного господарства. Кондратьев вважав за необхідне насамперед дати допомогу господарствам, наближеним до фермерського типа, здатний забезпечити швидкий приріст виробництва товарного хліба. Його програма була зорієнтована на міцних сімейних трудових господарствах, здатних стати основою економічного підйому в країні.  
М. Кондратьев був прихильником активного державного втручання в економічні процеси через систему державного планерування, де важливу роль грає економічне прогнозування в ринкової економіки побудова прогнозу економічного розвитку необхідна для реалізації методів державного регулювання.  
Кондратьев вивчає об'єктивні характеристики і тенденції ринкової економіки. Він розглядував ринок, як зв'язуючий ланцюг, між націоналізованим кооперативним і приватним секторами, а так само як важливе джерело господарської інформації. Значення плану учений передбачав в забезпеченні швидшого, ніж при спонтанному розвитку, темпу зростання продуктивних сил, а так само в збалансованому зростанні виробництва. Об'єднання ринкових і планових принципів Кондратьев вважав за якнайкраще для всієї економіки. У сільському господарстві повинні перевищувати непрямі впливи на ринок, а в націоналізованій промисловості – прямі.  
  

3.4 «Цикли Кондратьева»

Особливе  місце в розробці теорії циклічності  належить H.Д. Кондратьеву, визнанням  його заслуг в цій області служить  те,  що  багато  зарубіжних учених називають довгі хвилі його ім'ям.  Випускник юридичного факультету петербурзького  університету  H.Д.  Кондратьев  ще в двадцятих рр. відкрив широкудискусію по проблемах довгих хвиль.  
Достовірно світову популярність принесла  йому  доповідь  "Великі  цикли кон'юнктури",  зроблений їм на засіданні вченої ради Інституту економіки в 1928г.  дослідження Кондратьева охоплюють  розвиток країн Европи за 100-150 років.  

В результаті дослідження Кондратьев виділив  наступні великі цикли: 

Найбільшою  науковою заслугою Кондратьева є  те,  що  він здійснив спробу сконструювати теоретичну соціально-економічну систему,  яка сама може генерувати тривалі коливання.  
Циклічність – відхилення від рівноваги.  
Теорія довгих хвиль виходить з того,  що економічна система постійно знаходиться в стані відхилення від  макроекономічної рівноваги.  По-перше, це відхилення попиту від пропозиції і навпаки на тривалих  відрізках  часу.  По-друге,  це відхилення,  пов'язані із змінами попиту на устаткування, споруди,будівельні матеріали і тому подібне Ці відхилення долаються  в рамках  промислових  циклів  середньої тривалості. По-третє, це тривале відхилення від рівноваги, тривалість  яких  складає  40-60 років.  Вони мають місце на ринках промислових будівель,  споруд інфраструктури і  робочої  сили.  
Відзначимо,  що перший і другий типи відхилень мають місце при одному і тому ж технологічному способі виробництва, В рамках якого відбувається зміна лави поколінь техніки і технології.  Після того, як можливості підвищення ефективності в рамках використовуваних науково-технічних принципів вичерпані,  відбувається перехід до використання нових науково-технічних принципів, перехід до нового технологічного способу виробництва. Настає епоха науково технічній революції. Цей перехід займає значний час і дає початок новій довгій хвилі,  що і відбувається в даний час у всіх індустріально розвинених країнах,  історія свідчить,  що  адміністративно-командна економічна система не в змозі забезпечити такий перехід.   
Можна стверджувати,  що ринкова система в цьому відношенні володіє властивістю постійно стимулювати науково-технічний прогрес,  так що в цьому зацікавлено само суспільство, засноване на змішаній регульованій ринковій системі.  
Взагалі, циклічний розвиток – це прояв  самої  суті  розвитку  виробництва,  його природна властивість, спосіб його прогресивного руху.  
Тим самим циклічність – свідоцтво життєздатності даних  економічних буд,  свідоцтво його права на існування.  
 

Висновок

У даній  роботі була зроблена спроба прослідити розвиток макроекономічної теорії, зачинаючи  з XVIII і закінчуючи кінцем ХХ вв.  
Розгледіли основні макроекономічні учення, які внесли як теоретичний вклад до розвитку економіки в цілому, так і практичний, який дозволяє робити конкретні рішення по встановленню економічної політики в країні, господарюючому суб'єктові і підприємстві зокрема.  
Ідеї учених-економістів і до цього дня знаходять віддзеркалення в економічному житті суспільства. Кожен напрям має свої як позитивні сторони, так і недоліки у вигляді непристосованості до постійно змінного життя і правил ринку. Тому, розглядувати яку-небудь конкретну течію як ідеальне на всі століття було б, м'яко кажучи, не правильно.  
Слід звертати увагу на той час і місце, де існує спроба застосувати які-небудь твердження з макроекономічних теорій.  
Економічна теорія продовжує розвиватися і сьогодні. Різноманіття підходів, що пропонуються різними школами, напрямами і течіями, - характерна межа сучасної економічної науки, що з'явилася результатом її багатовікової еволюції.  
Даною роботою не була вичерпана вся економічна теорія, що існує до цього дня, оскільки впродовж всієї історії людства були і робитимуться спроби переосмислити існуючі норми і правила, і знайти продуктивніший і результативніший вихід з проблем економічного життя, що складаються, для поліпшення цього самого життя.  
 

Список використаної літератури

1. За ред. В.Д. Базилевича. Історія економічних учень. Київ: Знання,  2004, 1300 с.  
2. Івашина О.Ф., Дулік Т.О., Новікова Л.Ф. Макроекономіка. Дніпропетровськ: ДДФЕІ,  1999, 124 с.  
3. Козак Ю.Г., Ковалевський В.В., Ржепішевський К.І. Міжнародна економіка: в питаннях та відповідях. Київ: Центр навчальної літератури,  2004, 676 с.  
4. Кучерявенко І.А. Макроекономіка: Практикум. Київ: Вікар,  2003, 239 с.  
5. Малуй О.О., Гриценко О.А., Гриценко Л.В., Дарнопих Г.Ю. Основи економічної теорії. Київ: Юрінком Інтер,  2003, 480 с.  
6.  Манків Г.Н. Макроекономіка. Київ: Основи,  2000, 588 с.  
7.  Рибалкін В.О., Хмелевський М.О., Біленко Т.І., Прохоренко А.Г. Основи економічної теорії. Київ: Видавничий центр "Академія",  2002, 352 с.  
8. Рокоча В.В. Міжнародна економіка. Кн.2. Монетарна теорія міжнародної економіки. Київ: Таксон,  2003, 302 с.  
9. Савченко А.Г. Макроекономіка. Київ: КНЕУ,  1999, 120 с. 

10. Мочерний С.В., Довбенко М.В. Економічна теорія: Підручник. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2004. – 856 с.