Взаємовідносини НБУ з органами державної влади

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. ВАДИМА ГЕТЬМАНА 
 
 
 
 
 
 
 

Реферат

з дисципліни центральний банк 

на тему: ” Взаємовідносини НБУ з органами державної влади” 
 

                                                          Студентки:

                                                                                             Маланчук Маріїї

                                                                                             4 курсу, 7 групи ,                                

                                                                  6508\1 

                                                                                Перевірив:

                                                           Якімлюк Я.П. 
 
 
 
 
 
 

Київ 201

   План 

ВСТУП 

1. Завдання  національного Банку України
2. Правовий статус НБУ
3. Керівні органи НБУ
4. Взаємовідносин НБУ з Президентом України, Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України

 

ВИСНОВОК 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 
 

Національний  банк  України   –   найважливіша   ланка   всієї банківської системи держави. На відміну від багатьох  інших відомств, які постали на грунті колишніх республіканських чи союзних,  НБУ являє собою принципово  нову  структуру.   З`явивишися   відразу   ж   після проголошення незалежності, він став однією з її вагомих ознак.

             “Национальний банк  є  емісійним   центром  держави,  проводить   єдину державну політику в  сфері  грошового  обігу,  кредиту,  валютного  регулювання,   створенні    та    зміцненні    національної    грошової  системи. Національний банк координує діяльність  банківської  системи  в  цілому і здійснює нагляд за діяльністю  банків  та  кредитних  установ,  проводить   їх   державну    реєстрацію,    ліцензування    банківських операцій”.

             НБУ  забезпечує  накопичення   та  зберігання   золото-валютних  запасів та резервів держави,  здійснює з ними  операції.  Він  організує  міжбанківські  розрахунки на базі Центральної  розрахункової палати.

             Діяльність  НБУ  взаємопов`язана   з   економічним   розвитком  України.  Найважливішою  метою  НБУ   є   створення   грошово-кредитних  механізмів, спроможних забазпечити стабільність гривні  –  национальної  грошової одиниці. НБУ робить чималий внесок у формування  фінансового  ринку  та   ринку   цінних   паперів.   Він   створює   умови   для    об`єктивного  курсоутворення, захисту національної валюти та стабілізації гривні. Про  важливість  діяльності  центральних  банків   для   всієї національної  економіки   свідчить  досвід,  накопичений   центральними  банками у високорозвинених країнах. Взагалі, поява центральних банків – явище порівняно нещодавнє. “Банк Англії і Банк  Швеції,  найстаріші  з центральних банків, були засновані наприкінці ХVII  ст.,  а Федеральна  резервна система (Fed) – центральний банк Сполучених Штатів – тільки  в  1913 р.”.           

 В  Україні ж НБУ виник 1991 року  за  умов  розкладу  платіжної системи і відсутності грошової  готівки,  гроші  друкувалися  в  Росіі. Тоді треба було  відірвати  безготівкову  систему  платежів  від  Росіі, щоби уникнути перекачування  грошових  коштів,  створити  засоби   обігу . Так чи інакше НБУ виконав ці  завдання,  заклавши підвалини формування національної грошової системи в Україні. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.ЗАВДАННЯ  НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ. 
 
 

             Завдання НБУ тісно пов`язані  з його  статусом,  насамперед  це виявляється в тому,  що  він,  як  центральний  банк  країни,  здійснює  грошово-кредитну  політику, використовуючи відповідні інструменти.“Національний  банк  веде  Республіканську  книгу   реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ.  Комерційні банки України та іноземні банки можуть здійснювати банківські  операціїтільки після реєстрації в Республіканській книзі реєстрації банків” .

            НБУ представляє інтереси України у відносинах  з  центральними банками  інших  країн,  міжнародними  банками  та  фінансово-кредитними організаціями.

             В Україні, як  і  в   інших  цивілізованих  державах,  виключно Національному банку   належить   право   здійснювати   емісію   (тобто запровадження в обіг грошей),  а також національних  грошових  знаків (банкнотів, монет). Для друкування банкнотів в Україні створено  власну банкнотну фабрику.  Мережа   регіональних   управлінь   НБУ   здійснює забезпечення економіки готівковими грошима на  замовлення  комерційних банків.

             Іншим  завданнім  НБУ   є  визначення  валютної  політики.  НБУ проводить валютне регулювання,  визначажє порядок здійснення розрахунків  в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль,  а  також  забезпечує виконання уповноваженими  банками  функцій  щодо  здійснення  валютного контролю.

             Ще  одне  завдання  НБУ  полягає   в  контролі  за  виконанням комерційними   банками    банківського    законодавства,    додержанням економічних нормативів, встановлених НБУ, та власних нормативних актів.

             Важливим завданням НБУ є надання  комерційним банкам  кредитів, що  мають  на  меті  підтримку  стабільності  банківської  системи   та розширення її кредитних можливостей.  Комерційні  банки  використовують кредити, надані Національним банком для  задоволення  своїх  тимчасових  потреб   і   для   кредитування   цільових   програм,   пов`язаних   з  реорганізацією і модернізацією виробництва, розвитком  окремих  галузей  народного господарства та структурною перебудовою економіки України.

             Наступне важливе завдання НБУ  – організація і здійснення  через  банківську систему  касового обслуговування державного бюджету  України. На Національний банк покладено виконання операцій з державними  цінними  паперами. “У 1993 році в Україні запроваджено новий  механізм  касового обслуговування   державного   бюджету,   який    виключає    автоматизм  кредитування  державних  витрат.  Фінансування   за   рахунок   бюджету здійснюється в межах наявних коштів” . Щодо кредитів  уряду,  то  їх НБУ може надавати за рішенням Верховної Ради  України на  загальних засадах.

             Ст. 14 Закону “Про банки і банківську діяльність”  передбачає, що “Національному банку забороняється фінансування дефіциту  державного бюджету”.

             З  початку  1994  р.  НБУ   запровадив  автоматизовану  систему  міжбанківських розрахунків з  використанням  прогресивних  технологій  у банківській  справі.  Для  функціонування  цієї  системи  в  Автономній республіці Крим та в областях створено регіональні розрахункові палати, що утворюють єдину державну мережу  розрахункових  палат.  Її  найвищою інстанцією  є   Центральна   розрахункова   палата   в   м.Києві.                            Виходячи з потреб державної грошово-кредитної політики,  НБУ  має право купувати або продавати цінні папери, випущені чи  гарантовані Кабінетом Міністрів України, якщо вони надійшли на відкритий ринок.

             Згідно ст. 15  Закону  “Про  банки  і  банківську  діяльність”  “Національний банк разом з  комерційними банками здійснює  обслуговування державного боргу,  виконуючи операції, пов`язані з  розміщенням державних позик,  їх погашенням та виплатою процентів по них”.

             НБУ є єдиним зберігачем  державного  золото-валютного  запасу, дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів. НБУ взаємодіє з Кабінетом міністрів України з питань  грошово-кредитної політики, сприяє реалізації економічних програм  уряду,  якщо це не суперечить забезпеченню стабільності валюти України.

             “Національний  банк   і   Уряд   України   проводять   взаємні консультації щодо дій,  які ними плануються, з питань  термінів  випуску  цінних паперів, погашення державного боргу з урахуванням їх  впливу  на стан банківської системи, а також приіоритетів єдиної державної грошово-кредитної політики” .

     Національний банк України здійснює керівництво всією кредитною системою країни, він покликаний  регулювати  кредит  і  грошовий  обіг, контролювати й стабілізувати рух обмінного курсу  національної  валюти, згладжувати своїм впливом перепади в рівні ділової  активності,  цін  і  зайнятості, стимулювати зростання національної економіки  на  здоровому фінансовому грунті. Національний банк виступає  в якості агента  уряду.Він консультує уряд  в  таких  областях,  як   управління  національним боргом,  валютна  й  кредитно-грошова  політика.  Крім  того,   він   є  представником  уряду  в  фінансових  операціях. Як агент уряду в фінансових справах Нацбанк дає йому  поради, управляє деякими депозитними рахунками й   фондами уряду,  від імені уряду випускає  й вилучає з обігу гроші,  управляє   національними інвалютними резервами і виступає  від імені  уряду  на  міжнародному валютному ринку, є депозитарієм  золота  й  управляє  державним  боргом (випускає державні облігації, сплачує проценти по них, погашає їх).

             Національний банк допомогає  урядові визначити найліпший  момент для випуску облігації, їхню ціну, доходність та інші характеристики, що забезпечують привабливість випуску  для  інвесторів,  місце,  де  ліпше  розмістити облігації.  Для  успішного  виконання  цього  завдання  банк  повинен мати  точну й своєчасну  інформацію  про  стан  економіки,  рух   кредитних ресурсів тощо. Проте деколи  Нацбанкові  доводиться  приймати  рішення ще до того, як статистика підтвердить передбачувану подію. Тому він   проводить    власні   дослідження,   результати   яких   звичайно  публикуються. НБУ управляє державними депозитами (навіть якщо вони розміщені  в комерційних банках). Майже всі урядові видатки й доходи проходять  по рахунках Національного банку.  Він  також  має  рахунок  для  вкладення урядових доходів в цінні папери (звичайно самого ж уряду)  та  рахунок, на якому перебувають інвалютні запаси.

             Ще одним обов’язком Національного  банку,  як  агенту  уряду   є  контроль і захист обмінного  курсу національної валюти.  Банк  має  прво  купувати й продавати  золото, срібло, інвалюту,  відкоривати  рахунки  в   центральних банках інших країн, виступати  в  якості  агенту  іноземних    центральних банків і в якості депозитарія їхніх активів.

             Щоби торгувати валютою, Нацбанк  повинний мати валютні  рахунки   в центральних банках відповідних країн.  Коли  уряд  вирішує  здійснити  інтервенцію   на  валютному  ринку  з  метою  змінити   обмінний   курс  національної валюти або утримати його від  падіння,  Нацбанк  знімає  з  інвалютного рахунку певну суму  й  купує  на  неї  національну  валюту,  змінюючи в такий спосіб баланс попиту й пропозиції. І навпаки,  Нацбанк  скуповує  інвалюту,  якщо  прийнято   рішення   уповільнити   зростання обмінного курсу  національної  валюти.  В  першому  випадку  вторгнення  лімітуеться наявністю  національної  валюти  на  урядових  рахунках,  у

 другому – наявністю інвалюти.  Національний банк також виступає в ролі депозитарія, зберігача  золота, що належить державі, він купує й продає золото,  використовуючи

 інвалютний  рахунок.

             Одне з найважливіших завдань Національного банку  -  управляти   державним боргом, тобто цілеспрямовано змінювати ту його  частину,  яка   представлена державними облігаціями. Управління  державним  боргом  має  бути погоджено з цілями уряду, з фіскальною політикою. З  одного  боку,  неможна залишити уряд без готівкових коштів, а з другого – одержання їх   може бути пов’язано з необхідністю послабити боротьбу проти  бюджетного  дефіциту та, відповідно, з падінням довір’я до національної валюти. 
 
 

2.ПРАВОВИЙ СТАТУС НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ.

  

Центральний банк характеризується подвійною правовою природою: з одного боку, він є органом державної влади, уповноваженим здійснювати державне управління в сфері банківської діяльності, а з іншого, — банківською установою, яка здійснює банківські операції, виступає кредитором останньої інстанції для інших банків.  

 Правовий статус центральних банків характеризується такими основними чинниками:

- рівнем нормативно-правового закріплення;