Світова фінансова криза: прояв та шляхи подолання у різних країнах світу

2.5. Антикризові заходи у Великобританії

У Великобританії уряд Гордона Бра­уна на початку 2009 ро­ку виділив 500 млрд. фунтів стерлінгів для боротьби з безробіттям і виpiшення проблем економіки.

А оголошений ще в жовтні 2008 ро­ку британський план порятунку пе­редбачає виділення 50 млрд. фунтів стерлінгів (85 млрд. доларів) для вику­пу часток у великих банках і ще 200 млрд. ф. ст. на короткострокові креди­ти Банку Англії, а також надання га­рантій міжбанківських кредитів на су­му 250 млрд. ф. ст.

Держава може попросити банки взяти на себе частку збитків, перш ніж уряд почне покривати їх за свій раху­нок. Подібна схема була застосована в США: Citigroup у листопаді 2008 ро­ку одержав держгарантії за активами на суму 300 млрд. доларів за умови, що перші 29 млрд. доларів втрат за ними банк візьме на себе. Він також може оголосити про створення пога­ного банку, в який і будуть виокрем­лені "токсичні активи".

2.6. Антикризові заходи у країнах Балтики

Балтійські держави для мінімізації нас­лідків кризи різко посилюють фінан­сову дисципліну, що має спричинити поліпшення платіжного балансу і зни­ження інфляції.

Латвія відгукнулася на кризу збіль­шенням податків (ПДВ зріс із 18 до 21%) і скороченням державних витрат (на 15% у 2009 році) та зарплат бюджетників. Однак і це не допомогло. Тому країна була змушена взяти "аварійний'' кредит у ЄС та МВФ загальним обсягом 7.5 млрд. евро. Згідно з вимогами ЄС краща у відповідь на це має розробити середньострокову програму зниження дефіциту бюджету до показника нижче 3% від ВВП до 2011 року, а в 2009 році дефіцит має становити менше 5%. Крім цього, Латвія зобов'язана скоротити кількість працівників у державному уп­равлінні, реформувати управління бюд­жетом і податкову політику, забезпечи­ти стабільність банківського сектору, провести структурні реформи та ре­алізувати проекти фондів ЄС.

У Литві нововве­дення зводиться до підвищення подат­кового тягаря і секвестрування витрат. Прибутковий по­даток було зменшено з 24 до 20%, але ПДВ і податок на прибуток збільше­но відповідно з 18 до 19% і з 15до20%. Однак для литовських підприємств і громадян найстрашнішим виявилось не це, а скасування численних пільг щодо оподаткування. Зокрема, зни­ження прибуткового податку торкну­лося не всіх. Різко скорочений діапа­зон діяльності за патентами, що зму­шує цілу армію патентників створюва­ти підприємства і сплачувати не лише податок на прибуток, а й соціальний податок. Крім того, запроваджено соціальний податок для фермерів, а також низку нових податків — на не­рухомість, автомобілі. У прискорено­му режимі підвищуються акцизи.

Естонія, як і Литва, не збирається на­рощувати зовніш­ній борг і також зробила ставку на боротьбу з розбалансуванням скарбниці. Було прийнято рішення скоротити витрати бюджету - 2009 на 8 млрд. крон (511 млн. євро), або на 8%. Але, на відміну від Литви, Естонія категорично відмовилася від посилення податкового тягаря [1].

2.7. Антикризові заходи в Росії

Росія має істотні резерви для мінімі­зації наслідків кри­зових явищ.

Міністр фінансів Росії Олексій Кудрін оцінив потребу першої трид­цятки російських банків у додатково­му капіталі в 883 млрд. руб., а без ура­хування контрольованих державою Сбербанку, ВТБ і Россельхозбанку, — 351 мільярд. Він зазначив, що сьогодні на ринку таких акціонерів та інвес­торів немає. А тому їх має замінити держава, надавши банкам, у яких є акціонером, 300 млрд. руб., решті — 255 млрд. руб. у вигляді субординованих кредитів (капітал другого по­рядку).

У лютому 2009 року російський прем'єр підписав дві постанови про на­дання держгарантій за кредитами, котрі одержують підприємства оборонно-промислового комплексу і компанії, яким пощастило увійти до горезвісного "списку підтримки". Можливо, це зру­шить справу з мертвої точки, хоча по­ки що говорити про це рано.

Водночас Банк Росії посилює ви­моги до формування резервів за кор­поративними кредитами.

Отже, світова фінансово-економічна криза глибоко торкнулась усіх країн у різних частинах світу, принісши однаково негативні наслідки. Звичайно, залежно від рівня економічного розвитку країни, від стійкості економічної системи, криза проявлялась по-різному. Відповідно до цього уряд кожної країни розробляє стратегію щодо боротьби з кризою, зважаючи на особливості та можливості власної держави. Україні слід звернути увагу на досвід зарубіжних країн та використати їх здобутки у виробленні власної стратегії подолання негативних проявів кризи.

Розділ ІІІ. Прояви світової фінансової кризи та шляхи її подолання в Україні

Міжнародна фінансова та економічна криза охопила майже всю світову економіку. На жаль, Україна опинилася в групі країн, економіки та фінансові системи яких постраждали найбільше. За період із 1 липня 2008-го по 1 квітня 2009 року українська гривня девальвувала відносно долара США на 81,0% (з 4,58 до 8,29 грн. за один долар). Промислове виробництво та ВВП у IV кварталі 2008 року знизилися відповідно на 20,7 та 8% (див. табл. 1).

Таблиця 1

Серед основних факторів, що пере­дували кризі, можна назвати значний дефіцит поточного рахунку (-17% ВВП у 2007-му та -7.1 % ВВП у 2008 році), швидке нарощування зовнішнього боргу (на кінець 2008 ро­ку він становив 103,2 млрд. доларів США, або близько 56,7% ВВП за по­точним курсом) та вразливість банків­ського сектору, обтяженого валютними дисбалансами, істотною часткою проблемних активів у кредитному порт­фелі (у 2007 році обсяг споживчого кредитування домашніх господарств зріс на 96,7%, у 2008-му - на 61,8%) та втратою довіри до банків з боку ук­раїнських вкладників. Відплив депо­зитів із банківської системи з жовтня 2008-го по травень 2009 року становив понад 27 млрд. грн. [9].

Світова фінансова криза та зволікання з проведенням структурних реформ в Україні зумовили економічне падіння. Кризові явища в економіках країн - партнерів спричинили негативний вплив на економічну активність України у сфері зовнішнього попиту. З боку внутрішнього попиту економічне падіння зумовлювалося такими факторами:

♦ поступове зниження реальних доходів населення (зменшення реаль­ної зарплати за І квартал становило 11.7% в реальному вимірі до відповід­ного кварталу минулого року);

♦  підвищення реальних процентних ставок за кредитами;

♦  скорочення державного фінан­сування (зниження капітальних ви­датків за І квартал становило 6% у річ­ному вимірі) та приватного внаслідок зменшення прибутковості.

Поглиблення кризових явищ у світі та в Україні зумовило збереження загального дефіциту платіжного балансу. Хоча дефіцит поточно­го рахунку у 2009 році порівняно з від­повідним періодом попереднього року суттєво зменшився, він однак залишив­ся від'ємним (—819 мли. доларів США у першому кварталі). Формування знач­ного від'ємного сальдо рахунку фінан­сових операцій (4,3 млрд. доларів) було спричинене уповільненням припливу довгострокового капіталу, повернення кредитів нерезидентам та високим по­питом на готівкову іноземну валюту.

Зниження світового попиту і цін на світових товарних ринках призвели до падіння обсягів експорту товарів і по­слуг викликавши серйозний спад вітчизняного промислового виробництва. Водночас під впливом різкої девальвації гривні та зменшення внут­рішнього попиту імпорт скорочував­ся ще активніше, що призвело до зменшення дефіциту поточного ра­хунку.

Простежувалися певні зрушення в активно-пасивних операціях банків.

Розробивши ще у другій половині 2008 року план антикризових заходів з нормалізації ситуації на валютному ринку оздоровлення банківської системи,

а також підтримки реального сектору економки, НБУ негайно розпочав його реалізацію. Першочерговими були заходи із вне­сення законодавчих змін щодо поси­лення операційної незалежності НБУ приведення ринкового курсу до офіційного. Це зумовлювалося необхідністю зменшення панічних настроїв насе­лення на валютному ринку.

Другий напрям плану стосувався за­безпечення (в тому числі шляхом довгострокового рефінансування) до­статньої ліквідності окремих банків банківської системи в цілому утримання стабільності банківська си­стеми. І нарешті, Національним банком були зроблені кроки щодо, зменшення від тиску з боку уряду фінансування бюджетного дефіциту за рахунок авансового перерахування платежів до бюджету, викупу НБУ я них цінних паперів та підтримки державних банків (у тому числі для обслу­говування платежів за газ).

Позитивними результатами політи­ки НБУ можна вважати:

♦ приведення ринкового курсу до офіційного. Починаючи з 12 травня 2009 року офіційний курс почав зміцнювати­ся водночас із міжбанківським. Ажіотажний попит на валютному ринку внаслідок цього зменшено, а боргове навантаження на позичальників у ва­люті пом'якшено. Це стало також одним із ключових чинників зменшення від­пливу депозитів із банківської системи;

♦ забезпечення достатнього рівня ліквідності банківської системи, що дає можливість банкам розраховувати­ся за власними зобов'язаннями;

♦ уникнення колапсу банківської системи завдяки підтримці систем­них банків.

До основних проблем, які терміново потребують вирішення, можна віднести брак довіри населення до банківської системи та її недостатню капіталізацію.

Економіка України стоїть перед дуже серйозними випробуваннями. За різними оцінками зарубіжних та вітчизняних експертів, а також міжнародних фінансових організацій, макроекономічний прогноз для нашої країни на 2009 рік щодо ВВП найгірший за весь період незалежності [8].

Незважаючи на поліпшення стану поточного рахунку, економіка України залишається дуже залежною від світово­го попиту на метали, а також вкрай енерговитратною та залежною від цін на енергоносії. Ця залежність є певним фактором ризику для валютно - курсової стабільності. Українська економіка обтяжена значним зовнішнім боргом, значна частина якого має короткостро­ковий характер, тому потребує зовніш­нього фінансування. Світова фінансо­ва криза виявила вразливість банківсь­кої системи в плані недостатньої якості кредитного портфеля, низької якості управління ризиками та, головне, бра­ку довіри з боку населення.

А. Новак у монографії «Як підняти українську економіку» запропонував функціональну модель високоефективної української економіки в умовах розвитку глобалізованого світового економічного простору. Ця економічна модель працює на трьох функціях: виробництва, продажу, розподілу результатів продажу. Головною проблемою української економіки є низька ефективність кожної із означених трьох функцій. Автор пропонує варіант її розв’язання шляхом корпоратизації вітчизняних підприємств, які повинні бути створені на 39 ринках кінцевої продукції: від ринків продовольчих товарів, побутової техніки, одягу до високотехнологічних ринків космічних апаратів, літакобудування, комп’ютерних та програмних товарів [10].

Отже, світова фінансова криза, на жаль, не обминула української економіки. На те були свої об’єктивні причини. Вона призвела до падіння курсу гривні на світовому валютному ринку, до збільшення зовнішнього боргу України, втрати довіри населення до банківської системи тощо. Головним завданням, що наразі стоїть перед урядом України та НБУ – це розробка дієвої стратегії щодо подолання наслідків кризи та стабілізації економіки.

Висновки

Проведене дослідження дає підстави для низки висновків. Світова фінансова індустрія за­знала катастрофічних збитків унаслі­док нинішньої кризи, яка негативно вплинула на інвестиційній бізнес у всьому світі, а саме:

1) інвестиційні інститути зазнали великих збитків унаслідок недооцін­ки ризиків і ще довго перебувати­муть у шоковому стані;

2) більшість інвестиційних уста­нов гостро відчуває дефіцит позич­кових коштів;

3) знизилися обсяги інвестицій у фондові ринки країн, які розвивають­ся (це стосується й України), що зу­мовлено ризиковістю таких вкладів;

4)                     криза дестабілізувала традицій­ний банківський інвестиційний біз­нес; вірогідно виникнуть нові форми його організації;

5)                     посилився вплив органів дер­жавного регулювання та зросли об­меження щодо ризикових операцій інвестиційних інститутів;

6)                     велика кількість малих та се­редніх банківських і небанківських інвестиційних установ перейшла на готівкові розрахунки за угодами.

                Та світова фінансово-економічна криза вплинула не лише на інвестиційний бізнес. Своє коріння вона глибоко запустила і у виробництво, і у споживчий сектор, вплинула на економічну та навіть політичну стабільність багатьох країн світу.

Такі тенденції спонукають світових регуляторів фінансового ринку переглянути свою політику та замислити­ся щодо розробки спільної стратегії по боротьбі із кризою. Для втілення цієї стратегії уряд має проводити ефективну і послідов­ну антикризову політику. Оскільки майбутнє фінансової системи безпо­середньо формується під впливом макроекономічної ситуації, для подолання кризових негараздів необ­хідні концентрація незалежної моне­тарної політики та узгодженість дій усіх ланок економічної влади.

                Кожна країна вступає у боротьбу із негативними наслідками кризи по-своєму, зважаючи на ситуацію, що склалася та на можливості національної економіки. Необхідно зазначити, що не існує загальних правил подолання кризи. Пошук таких правил для кожної окремої країни і є головним завданням, що стоїть перед кожним урядом та Національним Банком країн, що постраждали від наслідків кризи.

                Що стосується України, то її економіка, на жаль, виявилась абсолютно неспроможною протистояти світовій фінансово-економічній кризі, тому вона виявилась у рядах тих країн, що чи не найбільше постраждали від кризи. Світова фінансова криза та зволікання з проведенням структурних реформ в Україні зумовили економічне падіння. Кризові явища в економіках країн - партнерів спричинили негативний вплив на економічну активність України у сфері зовнішнього попиту. Все це разом з політичною нестабільністю дали негативний результат.