Світова фінансова криза: прояв та шляхи подолання у різних країнах світу

18

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………3

Розділ І. Причини виникнення світової фінансово-економічної кризи…….5

Розділ ІІ. Прояв та шляхи подолання кризи у різних країнах світу…..8

2.1. Антикризові заходи в США…………………………………...8

2.2. Антикризові заходи в Німеччині……………………………..8

2.3. Антикризові заходи в Австрії…………………………………9

2.4. Антикризові заходи у Франції………………………………….....9

2.5. Антикризові заходи у Великобританії……………………...10

2.6. Антикризові заходи у країнах Балтики………………………….10

2.7. Антикризові заходи в Росії…………………………………..11

Розділ ІІІ. Прояви світової фінансової кризи та шляхи її подолання в Україні…………………………………………………………………...13

Висновки………………………………………………………………...17

Список використаної літератури………………………………………19

Вступ

Сучасна світова економічна кри­за, що почалася в США і перекинула­ся на країни ЄС, поступово поши­рюється на економіки, що розвива­ються. Поки не видно її кінця, світ по­ступово охоплює кризова паніка, що виражається, у тому числі, в прий­нятті нових антикризових програм. Тому дуже важливим є дослідження прояву світової фінансової кризи у світі та дослідження шляхів її подолання у різних країнах світу.

Багато зарубіжних та вітчизняних науковців, вчених-економістів намагались пояснити причини появи світової фінансово-економічної кризи та її можливі наслідки. У рефераті використані статті та монографії таких економістів як Барановський, Лютий, Кравченко та інші.

Головною метою написання реферату є визначення основних причин глобальної економічної кризи, виявити її прояв у різних країнах світу, а найголовніше, дослідити шляхи її подолання для можливості подальшого їх використання і в Україні.

Для мінімізації негативних наслідків сучасної світової фінансово-економічної кризи необхідні рішучі й водночас виважені дії урядів і центральних банків. Особливо важливе значення має оптимальний вибір можливих антикризових заходів. Як засвідчує світова практика, їх спектр доволі широкий.

Фінансово-економічна криза 2008-2010 рр. стала суворим випробу­ванням життєздатності й перспектив розвитку економіки всього сві­ту. Тому дуже важливим є аналіз особливостей розвитку глобально­го ринку фінансових послуг в умовах кризи, її витоки й прояви в Україні, а також антикризові заходи світової спільноти і шляхи їх впрова­дження з метою підвищення ефективності функціонування вітчизня­них банків.

Світова фінансова криза набула масштабного характеру і стала серйоз­ним викликом для багатьох країн світу, в тому числі й для України. Незважа­ючи на те, що протягом останніх років в економіці України відбувалося на­копичення низки ризиків, зумовлених передусім макроекономічними чинни­ками, вітчизняні суб'єкти господарювання виявилися не готовими до тако­го розгортання подій.

У рефераті висвітлено причини виникнення фінансово-економічної кризи, охарактеризовано ризики розвитку економіки України в умовах глобальної нестабільності й обґрунтовано основні напрями реалізації грошово-кредитної політики Національного банку України з метою подолання наслідків кризи.

Розділ І. Причини виникнення світової фінансово-економічної кризи

Кожна економічна криза має своє специфічне коріння і відповідні шляхи розвитку та подолання наслідків. Проте в одному всі кризи абсолютно од­накові: вони виникають унаслідок порушення макроекономічної рівноваги, їх подолання пов'язане з установленням нової рівноваги. її умови можуть суттєво або частково відрізнятися від умов попередньої рівноваги. Ця різни­ця і становить суть, власне кажучи, глибину кризи.

Світова фінансова криза 2008р. приголомшує своєю глибиною, масшта­бами розгортання, формами прояву, безпрецедентною динамікою. Вона не схо­жа ні на глобальну кризу 1929-1933рр - Велику депресію, ні на кризи менші за розмахом - другої половини XX століття (нафтово-енергетичну кризу 1970-х років, кризи 1992 або 2001 р., азіатську кризу 1991 р., російський дефолт 1998 р.). Передусім необхідно усвідомити ті якісно нові структурні зміни у світовій економіці, які окреслилися влітку 2008р., що вплинули на по­передню систему рівноваги, унеможливили життя за старими правилами і спричинили розгортання кризи.

По-перше, причиною фінансової кризи стало не­стримне зростання сектору фінан­сових послуг. Сума всіх активів банків та інвестиційних фондів, страхових організацій і компаній, обсяги фондо­вого ринку, ринку цінних паперів сьо­годні перевищує ВВП середньорозвинутих і високорозвинутих країн у декілька десятків разів. Складові фі­нансового ринку за останні 10—15 ро­ків у середньому зростали в 3—5 разів швидше, ніж інші макроекономічні показники. Не випадково, що в США наприкінці літа 2008 р. ВВП стано­вив 15 трлн. доларів, а сума цінних паперів і деривативів — від 482 (мі­німальна оцінка) до 510 (максималь­на оцінка) трлн. доларів. Звичайно, при цьому неймовірно зростали іпо­течні кредити.
Сама криза була результа­том нестримного зростання фінансового сектору економіки.

По-друге, можна зауважити безперечну пе­ревагу фінансової сфери порівняно з іншими сферами економіки: в цей сектор держава втручається найменше (попри його значні обсяги), а отже, ­більша його автономність, менша відповідальність, висока мотивація, висока мобільність. Крім того, і реаль­на економіка, і фінансовий сектор ви­мірювалися за однаковою методо­логією щодо структури ВВП, їх внесок у величину останнього оцінювався в однаковій розмірності.

В умовах усе зростаючої обмеже­ності ресурсів фінансовий сектор не міг компенсувати відносного зростан­ня дефіциту ресурсного забезпечення реального сектору економіки. Фінан­совий сектор, ніби ігноруючи віднос­не скорочення ресурсів, зростав незрівнянно швидше, ніж ціни на сиро­вину і матеріали. В результаті сфера фінансових послуг почала визначати розвиток не лише реального сектору економіки в цілому, а й також його си­ровинної складової. Характерно, що зростання фінансового сектору в 1,5—2 рази випереджало зростання цін на нафту та інші види ресурсів. Букваль­но за два десятиліття середня оплата праці у фінансовій сфері стала найбіль­шою і перевищувала аналогічний по­казник в інших сферах економіки у 2—4 рази.

По-третє, активна процентна полі­тика Федеральної резервної системи, а також утвердження державних па­перів США як нового, універсально­го товару повертали в країну кошти, що відпливали внаслідок дефіциту платіжного балансу і зниження конку­рентоспроможності американської економіки. Власне кажучи, викорис­тання цього інструменту становило основу економічної політики прези­дента Р. Рейгана у 80-х роках XX століття і було продовжене старшим і молодшим Бушами. У результаті США вже понад два десятиліття по­вертають собі гроші, які випливали з країни. Характерно, що у Сполуче­них Штатах банкам заборонено кон­курувати, граючи на процентних став­ках нижче визначеного законом міні­мального рівня. Маючи 12% світової торгівлі, 23% від світового ВВП, США одночасно скон­центрували торгівлю близько 65% світового ринку цінних паперів. При­чому за останні роки цей показник неухильно зростав. Частково втратив­ши економічну і політичну гегемонію, США залишалися незаперечним ліде­ром у сфері світових фінансів. Спочат­ку Японія, потім Південна Корея, Тайвань, Гонконг, Китай, а згодом Ро­сія, арабські країни по суті справи фі­нансували неконкурентоспроможну американську економіку.

По-четверте, на початку XXI сто­ліття прагнення населення до заощад­жень та інвестиційна активність інвес­торів почали компенсувати одне од­ного: гроші зберігало населення, а інвестувала невелика кількість актив­них гравців фондового,  інвестиційного, страхового ринків. Не володіючи формально правами власника, вони розпоряджалися коштами вільніше, ніж реальні власники. Часом банкрут­ство деяких фондів і банків було засо­бом збагачення фінансових клерків. Ко­мерційні банки поступово відходили від фінансування розвитку економіки. Вони кредитували переважно діючий бізнес. При цьому посилювався дис­баланс між внеском інвесторів у розви­ток економіки та їх часткою в особис­тому споживанні.

По-п'яте, за останні 20—30 років прискорене зростання експорту й імпорту економік провідних країн порівняно з іншими макроекономічними показниками (ВВП, національ­ний дохід, маса грошей, інфляція, продуктивність праці, реальні грошові доходи, роздрібна торгівля, послуги тощо) є більш ніж очевидним. Аналіз свідчить, що в США у 1970-1999 рр. зростання зовнішньої торгівлі в середньому в 2,3 раз випереджало зрос­тання макроекономічних показників. У країнах Європейського Союзу це випередження становило 1,5 рази. Тобто економіка глобалізувалася швидше, ніж ін­ші сфери життя. Глобальна економіка повинна супроводжуватись глобаль­ною відповідальністю ринків. А про­те фінансові ринки, навпаки, кон­центрувалися. У підсумку глобальна економіка зазнала глобальної кризи.

По-шосте, надмірна концентрація інноваційних технологій у розвину­тих країнах, їх порівняльна недо­ступність для країн, що розвиваються, і, отже, низька віддача від їх упровад­ження. Закінчився черговий науково-технічний цикл. Після видатного прориву в ІТ-технологіях, цифрових техноло­гіях, нанотехнологіях тощо світ завмер на перерозподілі і пере­оформленні створеного матеріально­го багатства [5].

Отже, поява світової фінансової кризи була закономірністю, адже на те існували об’єктивні причини, дослідження яких дасть змогу виявити прояви кризи в різних країнах та допоможе краще зрозуміти подальші шляхи їх вирішення.

18

Розділ ІІ. Прояв та шляхи подолання кризи у різних країнах світу

2.1. Антикризові заходи в США

Із жовтня 2008 року в США почала реалізовуватися програма допомоги фінансовим установам — Troubled Assets Relief Program, TARP (програма звільнення від проблемних активів) — загальною вартістю 700 млрд. до­ларів.

Федеральна резервна система США на початку 2010 року прийняла рішення про запровадження нової програми кредитування вартістю 200 млрд. доларів, покликаної розблоку­вати ринок споживчого кредитування. Влада США вживає заходів, спря­мованих на входження держави в уп­равління кредитними організаціями.

В лютому 2009 року Сенат США схвалив план зі стимулювання на­ціональної економіки (American Re­covery and Reinvestment Plan), запропо­нований адміністрацією Барака О6aми, в розмірі 838 млрд. доларів. У ньому п'ять розділів: охорона здо­ров'я, освіта, інфраструктура, енер­гетика, допомога бідним і безробіт­ним. Йдеться насамперед про подат­кові послаблення на суму до 300 млрд. доларів. Програма включає цільові видатки на інфраструктурні проектні виділення коштів штатам, котрі страждають від дефіциту бюджету. Проект доповнить програму підтрим­ки економіки на суму 700 млрд. до­ларів (план Полсона (Paulson), прий­няту восени 2008 року з ініціативи президента Джорджа Буша.

За повідомленням Reuters, 25 люто­го 2009 року Президент США Барак Обама закликав найшвидше перегля­нути правила регулювання фондово­го ринку, щоб виключити повторення фінансової кризи. "Сильні фінансові ринки потребують зрозумілих правил, які не ускладнюватимуть роботу фі­нансових інститутів, а допоможуть за­хистити інтереси споживачів та інвес­торів і, врешті-решт, послужать зміц­ненню цих фінансових інститутів", — сказав Обама.

2.2. Антикризові заходи в Німеччині

На початку 2009 року уряд Німеччи­ни затвердив наймасштабніший у Європі план стимулювання еко­номіки. Він оцінюється в 50 млрд. евро (67 млрд. доларів), розрахований на два роки і стане доповненням до попереднього, який обчислюється су­мою близько 12 млрд. евро.

Німецький уряд має намір витрати­ти на інфраструктурні проекти, освіту, а також розвиток новітніх технологій близько 17 млрд. евро. Загалом приб­лизно на 18 млрд. евро будуть зни­жені податки. Зокрема, податок на прибуток і обов'язкові платежі на ме­дичне страхування для домовласників і бізнесу. Крім того, уряд домовився про створення додаткового фонду держ­кредитів і гарантування позичок обся­гом 100 млрд. евро для підтримки ком­паній, які не можуть залучити не­обхідне фінансування через проблеми в банківському секторі.

Наприкінці 2008 року в Німеч­чині було створено спеціальний фонд обсягом 480 млрд. євро для стабілізації фінансових ринків, який допомагає владі трансформувати великі банки у державну чи напівдержаву власність.

Німеччина прагне до жорсткішого регулювання світових фінансових ринків. Як заявила у своєму щотижне­вому відео зверненні канцлер ФРН Ангела Меркель, у законах ЄС про контроль за фінансовими продуктами "більше не повинно залишитися ніяких дір".

              2.3. Антикризові заходи в Австрії

У листопаді 2008 року в Австрії було оголошено про націоналізацію проблемного банку: держава купила за символічну ціну (2 євро) восьмий за розміром активів банк — Kommu-nalkredit Austria.

18

Держава має намір підтриму­вати і зміцнювати роль Kommunal­kredit Austria як установи, що фінан­сує муніципалітети й інфраструктури і проекти. Вливання урядових коштів у цей банк дасть змогу підняти рівень адекватності капіталу першого рівня з 8 до 9%.

А в цілому із загального пакета фі­нансової допомоги уряду Австрії для банківської системи в розмірі 100 млрд. евро державні органи можуть витрати­ти до 15 млрд. евро на придбання ча­стки в капіталі проблемних кредит­них установ [1].

2.4. Антикризові заходи у Франції

Президент Франції Ніколя Саркозі опри­люднив пакет за­ходів із подолання соціальних наслідків економічної кризи. План екстреної до­помоги населенню передбачає асигну­вання на потреби безробітних і неза­можних до 2,65 млрд. евро. При цьому пан Саркозі висловив думку про те, що у Франції з її бюджетом соціального забезпечення в 550 млрд. евро, або 31 % від ВВП, найщедріша в світі мережа соціальної безпеки. Передбачається створення фонду з перепідготовки кадрів із числа тих, хто втратив роботу. Половину з тримільярдних витрат фон­ду уряд пообіцяв узяти на себе. Пакет запропонованих заходів включає по­даткові послаблення для 4 млн. сімей, підвищення допомоги з безробіття і ба­гатодітним родинам та одноразові вип­лати по 400-500 евро для деяких кате­горій людей, котрі втратили роботу. Французький уряд планує також виділити банкам додатково 10,6 млрд. евро.