Сутність єдиного податку та особливості його застосування суб’єктами малого бізнесу

Сутність  єдиного податку та особливості  його застосування суб’єктами малого бізнесу

 

  Облік на підприємствах малого бізнесу

Адміністративно-командній економіці  притаманна гігантоманія, тому що керувати з єдиного центру незначною кількістю  величезних підприємств значно зручніше, ніж величезною кількістю малих. Проте саме розвиток малих підприємств здатен забезпечити в повному обсязі розвиток ринкових відносин, стабілізацію не тільки економічного, а й політичного стану країни. Малі підприємства здатні здійснити значний внесок у забезпечення зайнятості населення. Вони є гнучкими та ефективними з точки зору керування витратами, здатні швидко враховувати зміни потреб та попиту клієнтів. Крім того, суб'єкти малого бізнесу активно формують «середній клас» населення.

У США, країні-лідері світової економіки, на підприємствах малого бізнесу зайнято понад 50% населення. За даними інституту конкурентного суспільства, на 31.12.2004 р. кількість суб'єктів малого бізнесу на одну тисячу населення становила у Великій Британії - 59, Іспанії - 66, Італії - 72, а в Україні - тільки 41,5.

Наведені факти свідчать, що малий бізнес в Україні потребує всілякої підтримки з боку держави, насамперед, у галузі адміністрування податків, зменшення податкового навантаження, спрощення системи обліку, фінансової та податкової звітності тощо.

Форми ведення бухгалтерського обліку на малих підприємствах

Підтримка суб'єктів малого підприємництва потребує не тільки зниження податкового навантаження, а й спрощення організації бухгалтерського та податкового обліку.

До 01.01.2000 року бухгалтерський облік було регламентовано спеціальними нормативними документами, які вичерпно відповідали на всі питання малих підприємств стосовно його організації. Проте внаслідок надмірного узагальнення облікових регістрів та Плану рахунків визначення фінансового стану підприємство потребувало додаткових великих зусиль. Крім того, діюча тоді методика організації обліку значно стримувала здійснення аналітичної роботи.

Реформування бухгалтерського  обліку та звітності, з одного боку, вирішило окремі проблеми, а з другого - визначило нові питання, насамперед - повернення обліку аналітичної та управлінської функції, надання бухгалтеру значної свободи дій та, одночасно, збільшення його відповідальності.

Вирішення означених проблем певною мірою стало можливим із введенням  оновленого Плану рахунків та регістрів бухгалтерського обліку, розроблених для малих підприємств.

Наказом Міністерства фінансів України  від 19.04.2001р. № 186 затверджено План рахунків бухгалтерського обліку активів, зобов'язань і господарських операцій суб'єктів малого підприємництва. В табл. 2.1 наведено порівняння спрощеного і загального Планів рахунків.

У Додатку А наведено спрощений  План рахунків бухгалтерського обліку активів, зобов'язань і господарських операцій суб'єктів малого підприємництва з рекомендаціями щодо відкриття субрахунків другого і третього порядків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 2.1

Порівняльна таблиця спрощеного і  загального Планів рахунків

У Додатку А наведено спрощений  План рахунків бухгалтерського обліку активів, зобов'язань і господарських операцій суб'єктів малого підприємництва з рекомендаціями щодо відкриття субрахунків другого і третього порядків.

Міністерством фінансів України були розроблені Методичні рекомендації щодо застосування регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами, які були затверджені 25.06.2003 р. Ці Методичні рекомендації передбачають два варіанти ведення регістрів:

а) проста форма бухгалтерського  обліку;

б) спрощена форма бухгалтерського  обліку.

Проста форма бухгалтерського  обліку розрахована на малі підприємства з незначним документообігом, предметом діяльності яких не є виробництво готової продукції.

Проста форма передбачає ведення  Журналу обліку господарських операцій і відомості 3-м (для обліку розрахунків з оплати праці, з дебіторами і кредиторами).

Просту форму бухгалтерського  обліку застосовують малі підприємства, що здійснюють на місяць не більше ніж 100 господарських операцій, які не виробляють продукцію і роботи, пов'язані з великими матеріальними витратами.

Спрощена форма обліку з використанням регістрів обліку майна підприємства застосовується підприємствами, що здійснюють на місяць понад 100 господарських операцій або виробляють продукцію, роботи та послуги, пов'язані зі значними матеріальними витратами.

Ця форма передбачає застосування п'яти відомостей обліку майна підприємства та оборотно-сальдової відомості, а саме:

1 Відомість 1-м:

а) Розділ 1. Облік готівки і грошових документів (за рахунком 30);

б) Розділ II. Облік коштів та їх еквівалентів (за рахунком З1);

2 Відомість 2-м. Облік запасів (за рахунками 20 і 26);

3 Відомість 3-м:

а) Розділ І. Облік розрахунків з дебіторами і кредиторами за податками і платежами, довгострокових зобов'язань і доходів майбутніх періодів (за рахунками 37, 55, 64. 68, 69);

б) Розділ II. Облік розрахунків з  оплати праці (за рахунком 66);

4 Відомість 4-м:

а) Розділ І. Облік необоротних активів і зносу (за рахунками 10, 13);

б) Розділ II. Облік капітальних і  фінансових інвестицій та інших необоротних  активів (за рахунками 14, 15, 18, 35);

5 Відомість 5-м:

а) Розділ І. Облік витрат (за рахунками 84, 85);

б) Розділ II. Облік витрат на виробництво (за рахунком 23);

в) Розділ III. Облік доходів і фінансових результатів (за рахунками 44, 70, 79);

г) Розділ IV. Облік власного капіталу, витрат майбутніх періодів, забезпечень майбутніх витрат і платежів (за рахунками 39, 40, 47).

Облік грошових коштів на підприємствах малого бізнесу

Будь-яка підприємницька діяльність пов'язана з рухом коштів. Готівкові грошові кошти, що необхідні для виплати заробітної плати працівникам, господарських потреб, відряджень, зберігаються в касі підприємства.

Керівник підприємства повинен забезпечити необхідне обладнання цієї каси та надійне збереження коштів у ній. Якщо з вини керівника підприємства не були створені необхідні умови для забезпечення схоронності коштів під час їх збереження та транспортування, то він несе за це відповідальність у порядку, встановленому законодавством України.

Порядок ведення касових операцій підприємствами регламентується «Положенням про ведення касових операцій в національній валюті в Україні», затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637.

Касовими операціями називаються  операції підприємств між собою та з фізичними особами, зміст яких пов'язаний з одержанням і видачею готівки за умови проведення таких розрахунків через касу підприємства з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку.

Відповідно до «Положення» № 637 гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства з іншим протягом одного дня тепер встановлюється окремою постановою Національного банку України. З 29.04.05 р. ця сума встановлена постановою НБУ № 32 у розмірі 10 000 грн

Підставою для розрахунків готівкою є такі документи: акт виконаних робіт, товарний чек, податкова накладна та ін.

Обмеження в розмірі 10 000 грн не поширюються на:

а) розрахунки підприємств із фізичними особами, бюджетами і державними цільовими фондами;

б) добровільні пожертвування та благодійну допомогу;

в) розрахунки підприємств за спожиту електроенергію;

г) використання коштів, виданих на відрядження.

Слід відзначити, що якщо підприємство здійснює розрахунки готівкою без відкриття поточного рахунка, а шляхом внесення через банки готівкових коштів для подальшого їхнього перерахування на рахунки інших підприємств, то ці кошти для платників є готівковими, а для одержувачів коштів - безготівковими.

Відповідно до Постанови Правління Національного Банку України №454 від 13 грудня 2006 р. «Про внесення змін до Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні», відтепер не існує заборони відносно нецільового використання готівки, отриманої в установах банку, і виплати заробітної плати за рахунок виторгу від реалізації при наявності податкового боргу.

Облік запасів на підприємствах малого бізнесу

У процесі діяльності підприємства використовують велику кількість різних матеріалів та інших видів запасів. Частка матеріальних витрат у собівартості продукції багатьох галузей становить 60-80%. Для правильної організації обліку запасів малим підприємствам необхідне відповідно організоване складське господарство (приміщення з обладнанням і устаткуванням, вимірювальні прилади тощо) та належним чином закріплена матеріальна відповідальність за зберігання цінностей комірників, завідувачів складами та інших працівників.

Необхідною передумовою правильної організації обліку запасів підприємствами малого бізнесу є визначення в наказі про облікову політику:

- порядку визначення первісної  вартості запасів, придбаних за  плату та виготовлених власними  силами;

- переліку витрат, що не включаються  до первісної вартості запасів;

- методу оцінювання і списання  запасів;

- порядку відображення в обліку запасів, що не принесуть підприємству економічної вигоди в майбутньому;

- основних критеріїв визначення  МШП;

- порядку списання вартості  МШГ1 під час їхньої передачі в експлуатацію;

- порядку списання МІ1ІП, що стали непридатними для їх подальшої експлуатації;

- одиниці бухгалтерського обліку запасів, їх найменування або однорідні групи.

Правильність обліку запасів значною мірою залежить від правильно організованого документування їх наявності та руху. Існують типові форми первинних документів з обліку руху запасів. Кожне мале підприємство повинно визначитися з тим, які саме з цих документів доцільно використовувати, враховуючи розміри та специфіку власної діяльності.

Облік оплати праці на малих підприємствах

В умовах формування в Україні ринкової економіки відбуваються значні зміни  в організації оплати праці робітників та її обліку.

Для правильної організації обліку оплати праці на підприємстві бухгалтер керується чинним законодавством. Відповідно до ст. 96 Кодексу законів про працю, форми, системи і розміри оплати праці робітників встановлюють підприємства самостійно в колективному договорі.

В наказі про облікову політику підприємства необхідно передбачити:

- форми кадрової документації;

- форми та системи оплати  праці;

- нормування праці;

- перелік і строк надання  до бухгалтерії документів з  обліку праці та її оплати;

- порядок оброблення та зберігання  первинних документів та реєстрів обліку з оплати праці.

Відповідно до Закону України «Про оплату праці», розрізняють основну заробітну плату, додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм (норми часу, вироблення, обслуговування, посадові оклади). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок, відрядних  розцінок для робочих і посадових  окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові досягнення і винахідництво, а також особливі умови праці. Вона включає доплати і надбавки до тарифних ставок і посадових окладів у розмірах, передбачених чинним законодавством; винагороди за вислугу років і стаж роботи; оплату щорічних і додаткових відпусток відповідно до законодавства, компенсацій за невикористану відпустку та ін.

До інших заохочувальних і компенсаційних виплат відносяться надбавки і доплати, не передбачені законодавством і  понад установлені розміри; винагороди за підсумками роботи за рік; премії за сприяння винахідництву і раціоналізації, за створення, освоєння і впровадження нової техніки; за своєчасне постачання продукції на експорт; одноразові заохочення окремих працівників за виконання особливо важливих виробничих завдань тощо.

Крім того, Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку 26 «Виплати працівникам» передбачає таку класифікацію виплат працівникам:

- поточні виплати;

- виплати при звільнені;

- виплати при завершенні трудової  діяльності;

- інші довгострокові виплати.

Згідно з цим переліком, до поточних виплат включають заробітну плату  та інші нарахування з оплати праці, виплати за не- відпрацьований час, прямі та інші заохочувальні виплати.

Джерелами коштів на оплату праці  на малих підприємствах є кошти, що отримані в результаті господарської діяльності.

Залежно від основної ознаки (кількості  праці або часу) розрізняють дві  форми оплати праці:

- відрядну, коли за основу розрахунку  заробітної плати береться кількість  виконаної роботи;

- погодинну, при якій відповідно  до тарифної ставки за годину  роботи або окладу оплачується  витрачений на підприємстві час.

Оплата праці робітників підприємств, що застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, здійснюється за загальними принципами згідно з КЗпП і Законом України «Про оплату праці».

Облік основних засобів на малих підприємствах

У процесі господарської діяльності підприємства малого бізнесу, як і всі інші суб'єкти господарювання, використовують основні засоби.

Правильність обліку та контролю за збереженням та ефективним використанням даного виду майна на кожному підприємстві забезпечується наказом про облікову політику, який обов'язково повинен містити розділ щодо обліку основних засобів.

У цьому розділі необхідно передбачити:

- перелік первинних документів  з обліку основних засобів, якими повинні користуватися на даному підприємстві;

- список осіб, які мають право  підписувати документи, що підтверджують рух основних засобів та порядок контролю за матеріально відповідальними особами;

- порядок оцінювання основних  засобів;

- метод та порядок нарахування  амортизації;

- визначення ліквідаційної вартості  основних засобів;

- термін корисної експлуатації  основних засобів;

- облік орендованих основних засобів.

Методологічні засади формування в  бухгалтерському обліку

інформації про основні засоби визначаються П(с) БО 7, норми якого поширюються і на підприємства малого бізнесу, що перейшли на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.