Сучасний стан, тенденції і перспективи розвитку молодіжного ринку праці

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КРИВОРІЗЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ  ІНСТИТУТ

ДЕРЖАВНОГО ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО  ЗАКЛАДУ

КРИВОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

 

Кафедра економіки підприємств

 

 

 

 

Реферат 
на тему «Сучасний стан,тенденції і перспективи розвитку молодіжного ринку праці»

 

 

 

                                                                                    

 

  Студентки IІI курсу

                                                                                       ФЕУ  групи МАР-10-1

Ваніцької Тетяни

Науковий керівник:

                                                                                                      Третякова О.В.                                                                                      

                                

  

 

 

Кривий Ріг 

2013 р.

План

Вступ 
1. Особливості функціонування молодіжного ринку праці

2. Стан молодіжного ринку праці в Україні

3. Шляхи подолання молодіжного безробіття в сучасних умовах соціально-економічного розвитку держави

Висновки 
Список використаної літератури

 

 

 

Вступ

Молодіжний ринок праці  – найбільш складний сегмент національного ринку праці. Комплекс невирішених питань ускладнюється недостатнім рівнем державних гарантій щодо надання першого робочого місця, а невідповідність рівня та якості отриманої освіти сучасним професійним вимогам, відсутність практичного досвіду роботи, необґрунтовано завищені запити молоді та їх невідповідність пропозиціям роботодавців посилюють напруження на ринку праці та призводить до безробіття серед молоді.

У сучасних умовах розвитку ринкової економічної системи все  більшу увагу науковці приділяють питанням функціонування й розвитку ринку праці та зайнятості молоді. Різні аспекти зазначеної проблематики перебувають у полі зору таких вітчизняних науковців, як: А. Афонін, С. Бандур, Д. Богиня, Ю. Волков, О. Вишняк, Є. Головаха, М. Головатий, , В. Данюк, Ф. Карадія, В. Куценко, Ю. Краснов, Е. Лібанова, І. Лукінов, С. Макєєв, В. Шаповалов, О. Штанська та інші. Проте, незважаючи на цінність проведених досліджень, на українському ринку працізалишаються невирішеними питання, що пов’язанніззайнятістю молоді. Так, потребує вдосконалення процедура проведення моніторингу стану регіонального ринку праці, особливо участь молоді в трудовій діяльності, аналіз його особливостей формування, вибір методів регулювання ринку праці та оцінка наслідків обраних методів тощо.

 

Особливості функціонування молодіжного ринку праці

Молодь – головна  рушійна сила сучасного світу. Вона перебуває в центрі міжнародних, соціальних, економічних і політичних подій. Завдяки високому інтелектуальному потенціалу, мобільності та гнучкості  молоді люди мають можливість впливати на суспільний прогрес, визначаючи майбутнє суспільства, держави та світового співтовариства. Одним з перспективних напрямків залучення молоді в суспільні процеси країни є забезпечення молоді робочими місцями.

Молодіжний сегмент  ринку праці – найбільш проблемна  частка загальнонаціонального ринку праці. Пошуки першого робочого місця, невідповідність рівня та якості отриманої освіти професійним обов’язкам, відсутність досвіду роботи, невідповідність запитів молоді та пропозицій роботодавців посилюють напругу на ринку праці. 
Молодь більше за інших потерпає на ринку праці. Як встановлено співробітниками Українського інституту соціальних досліджень, головною ознакою становища молоді на ринку праці залишається диспропорція стосовно пропозиції та попиту на робочу силу.

Серед молоді найбільш економічно активними в основному є особи у віці 25-29 років. Водночас найменш конкурентоспроможною на ринку праці є молодь віком 15-19 років, яка здебільшого не має професійної освіти і досвіду роботи. Рівень безробіття молоді з вищою освітою, професійно-технічною та повною загальною суттєво вищий, ніж у відповідних груп всього працездатного населення. Із загальної чисельності незайнятих громадян 43 % складають молоді люди у віці 15-24 років і 82,2% – молодь віком 25-29 років [3]. Фактична кількість безробітних серед молоді майже втричі перевищує офіційні показники.

Проблеми молоді на ринку  праці обумовлені певними особливостями  соціального стану і трудової поведінки: досить високим освітнім рівнем; низькою адаптованістю та вразливістю щодо навколишнього економічного й соціального середовища; підвищеними вимогами щодо працевлаштування (престижу, заробітку), до змісту, характеру і умов праці; високою професійною і територіальною мобільністю, що зумовлена неусталеністю та слабкістю економічних і соціальних зв’язків молодої людини . 
Ряд проблем функціонування ринку праці молоді пов’язані з наявністю на ньому таких категорій молоді:

1) вивільнені із строкової  військової служби або альтернативної  служби. Вони не мають практитчного  досвіду за спеціальністю, раніше набуті знання у великій мірі втрачені. Виникає необхідність у відновленні знань;

2) молодь віком до 19 років відрізняється відсутністю  професійної освіти, а іноді вона  має неповну загальну середню  освіту. Вона вимагає особливої роботи по підвищенню рівня знань та отриманню професійної освіти;

3) представники, які з  якихось причин в свій час  не скористалися правом зайняття  першого робочого місця, тобто  до цього часу не працювали.  Вони відрізняються низьким рівнем  кваліфікації, оскільки навіть отримані раніше знання вже частково застаріли та забулись [1, 93]. 
Дані категорії молоді не можуть конкурувати з досвідченою робочою силою старших вікових поколінь. Це призводить до потрапляння вагомої її частини на нерегульований ринок праці, що в офіційній економіці створює високий рівень молодіжного безробіття.

Становище молоді на ринку  праці багато в чому визначається загальною економічною ситуацією  та політикою уряду щодо зайнятості. Тому доцільно було б удосконалити нормативно-правове регулювання  зайнятості молоді, створити заходи, спрямовані на забезпечення працевлаштування молодіжного контингенту на ринку праці, що засноване на міжнародно-правових нормах і чинному законодавстві України. Держава повинна розробити і впровадити систему стимулювання тих роботодавців, які створюють робочі місця для випускників або приймають їх на роботу, надають можливість пройти виробничу практику на підприємстві тощо. 
Основними заходами в межах реформування системи освіти мають стати: створення дієвої та ефективної системи безперервного навчання. 
Засоби масової інформації, молодіжні організації мають психологічно готувати молодь до усвідомлення нею тієї ролі, яку вона може й буде відігравати в розвитку своєї країни.

Стан молодіжного  ринку праці в Україні

Особливо актуальною для нинішнього етапу розвитку ринку праці в Україні є проблема працевлаштування молоді. Для аналізу цієї проблеми розглянемо основні тенденції, що були притаманні ринку праці України у І півріччі 2011 року порівняно з І півріччям 2010 року щодо економічної активності населення працездатного віку [4]:

1) збільшення рівня економічної  активності з 72,1 до 72,7 %;

2) збільшення рівня зайнятості  з 65,4 до 66,2 %;

3) зменшення рівня безробіття (за  методологією МОП) з 9,2 до 8,9 %.

Загалом можна стверджувати, що ситуація на ринку праці України в цілому має позитивний напрям. Але тепер порівняємо зазначені показники серед усього працездатного населення з показниками серед молоді віком 15 –24 років.

Що стосується аналізу економічної  активності, то найвищий рівень серед цих показників був характерний для осіб віком 30 – 49 років (84 – 85 %), найнижчий – для молоді віком 15 – 24 років (41 %) та осіб віком 60 – 70 років (24,3 %). При цьому рівень економічної активності серед молоді порівняно з І півріччям 2010 року зріс на 0,9 % у І півріччі 2011 року [4].

Якщо взяти показники зайнятості, то найвищий рівень серед них спостерігався  знову ж таки у осіб віком 30 –49 років, а найнижчий – у молоді віком 15 – 24 років та осіб віком 60 – 70 років. При цьому порівняно з  І півріччям 2010 року у І півріччі 2011 року рівень зайнятості серед молоді зменшився на 0,3 % [4].

Слід також зазначити, що найвищий рівень участі населення у неформальному  секторі економіки спостерігається  серед осіб віком 15 – 24 роки (31,8 %) та у віці 60 – 70 років (56,3 %). Така діяльність серед молодого покоління може призвести до появи певних негативних наслідків, які можна поділити за напрямами [5, с. 146–147]:економічні – знецінення робочої сили, вивезення за кордон національних ресурсів, зменшення надходжень до бюджету тощо; правові – підвищення рівня криміногенності суспільства, зростання злочинності тощо; психологічні – втрата мотивації до праці, зміна структури ціннісних орієнтацій, що призводить до уповільнення формування престижності легальної зайнятості; соціальні – посилення незахищеності молоді на ринку праці, зростання соціальної напруженості.

Відповідно до аналізу показників безробіття, найвищий рівень безробіття (за методологією МОП) спостерігався  серед молоді віком 15 – 24 років (17 %), а найнижчий – серед осіб віком 50 – 59 років (5,1 %). При цьому слід зазначити негативну тенденцію до збільшення рівня безробіття серед молоді у зазначених періодах на 2,4 % [4].

Аналіз зазначеного дозволяє стверджувати, що ситуація з безробіттям серед  молоді на сучасному ринку виступає різниця попиту на кваліфікованих спеціалістів з їх пропозицією. Так, зараз значною залишається потреба підприємств у кваліфікованих робітниках з інструментом (21,7 % від загальної кількості вільних робочих місць), працівниках найпростіших професій у сфері торгівлі, послуг, у промисловості, будівництві, на транспорті та ін. (16,0 %), робітниках з обслуговування, експлуатації та контролювання за роботою технологічного устаткування, складання устаткування та машин (14,6 %). Спостерігається зростання попиту підприємств на робітників металургійних і машинобудівних професій (на 35,9 %), робітників, що обслуговують машини, та складальників машин (на 26,3 %), водіїв та робітників із обслуговування пересувної техніки та установок (на 21,9 %). Разом із тим відбулося значне (на 21,7 %) скорочення потреби у кваліфікованих робітниках сільського та лісового господарства, риборозведення та рибальства [6].

Другою, не менш важливою причиною є  те, що сучасна молодь обирає професію не за бажанням та здатностями, а за рівнем заробітної плати. І тому пропозиція робочої сили на сучасному ринку праці України серед молоді не відповідає попиту. Що стосується заробітної плати найманих працівників, то найбільш оплачуваними в країні у І півріччі 2011 р. були працівники авіаційного транспорту та фінансових установ, а серед промислових видів діяльності – підприємств із добування паливно-енергетичних корисних копалин та з виробництва коксу, продуктів нафтоперероблення: розмір оплати праці у цих видах діяльності перевищив середній з економіки у 1,5 – 3,3 раза. Разом із тим рівень оплати праці у закладах охорони здоров’я залишається майже на третину нижчим за середній показник з економіки, в освіті – на 19,6 % меншим [6].

Наявність структурної диспропорції між попитом на робочу силу та її пропозицією за професіями є фактором, що обмежує як можливості працевлаштування безробітних, так і задоволення потреб роботодавців у працівниках.

З метою сприяння забезпеченню достойної  і продуктивної зайнятості молоді, допомоги державам у розробленні національних програм дій у галузі молодіжної зайнятості з 2001 року ООН разом зі Світовим банком і

Міжнародною організацією праці (МОП) створили Мережу зайнятості молоді (Youth Employment Network – YEN). На думку Генерального директора МОП Хуана Сомавія, тільки достойна зайнятість дасть молоді можливість вибратись із бідності, а стратегії молодіжної зайнятості складають важливий внесок у досягнення цілей розвитку людства в ХХІ тисячолітті [7]. Ці стратегії включають і ряд спеціальних програм, найголовнішою з яких є "Рекомендація щодо спеціальних програм забезпечення зайнятості та підготовки молоді в цілях розвитку". Ці спеціальні програми, спрямовані на надання молоді, яка має лише обмежені можливості, кваліфікації, потрібної для корисної економічної діяльності, повинні [5]:бути націленими на підготовку учасників до таких професій, які дадуть їм можливість знайти корисну роботу, враховуючи, в міру можливості, їх особисті побажання;давати учасникам добру основу в галузі практичної підготовки, а також відповідні теоретичні знання;враховувати потенційний стимулюючий вплив, який учасники зможуть справляти на інших, і готувати їх до цієї ролі;полегшувати і, наскільки можливо, забезпечувати:

а) перехід учасників  до звичайних програм освіти чи професійного навчання або до інших спеціальних  програм підвищення рівня освіти чи кваліфікації, особливо для тих, котрі виявляють особливі здібності;

б) їх перехід до нормальної економічної діяльності, зокрема за допомогою заходів, котрі забезпечують визнання здобутої ними кваліфікації.

Виходячи з досліджень, проведених стосовно аналізу проблеми безробіття серед молоді в Україні, слід запропонувати такі заходи щодо їх вирішення, а саме:

1. З метою формування у молоді грамотних підходів до вибору професії, побудови професійної кар’єри та пропаганди актуальних на ринку праці професій службі зайнятості України слід проводити інформаційно-роз'яснювальні заходи та профорієнтаційні роботи серед учнів випускних класів та їх батьків, бо саме під впливом останніх у більшості випадків молодь вибирає майбутню професію.

2. Удосконалити механізм  формування держзамовлення шляхом  його орієнтації на найважливіші  напрями сучасного ринку праці  та його перспективні потреби, що буде сприяти створенню умов для підготовки кваліфікованих фахівців і робітників відповідно до умов сучасного виробництва ще в навчальних закладах.