Спільне підприємствр

У той же час О.Семерак пропонує, щоб рішення про створення  конкретної зони приймалося Президентом України, а положення про неї — затверджувалося Кабінетом Міністрів, який і має визначати її правовий статус та інші особливості правового регулювання здійснюваної на території зони господарської діяльності.

Що ж стосується другого питання, то, як свідчить міжнародний досвід функціонування СЕЗ, найбільш вагомі результати їх діяльності досягнуті у тих країнах, де питання про утворення СЕЗ, надання пільг, контроль тощо знаходяться у віданні одного органу.

Безумовно, найважливішою функцією держави є правова регламентація питань функціонування СЕЗ. Особливо вартим уваги для України щодо цього є досвід, накопичений Китаєм. Так, у КНР усі питання діяльності СЕЗ регулюються нормативними актами Держради КНР і документами провінційного рівня. Необхідна нормативно-правова база функціонування китайських СЕЗ створена за перші десять років, яка, з одного боку, встановила єдиний адміністративний статус, а, з іншого — визначила пільговий податковий, митний і валютний режими для іноземних суб'єктів підприємницької діяльності. Тобто, усього у Китаї тільки з 1980 по 1991 pp. (за 11 років) прийнято близько 700 законодавчих та інших нормативних актів, серед яких основну частину (близько 65%) становили рішення Держради КНР. Слід підкреслити, що китайською владою розроблена комплексна система нормативних актів, які передбачають застосування низки адміністративних, юридичних і економічних заходів. Щодо кожної СЕЗ, то був прийнятий закон, який враховував специфіку її завдань, умов функціонування, масштаби, характер діяльності, місце розташування тощо. Основним нормативним актом, що регулює найважливіші аспекти господарської діяльності СЕЗ на всій території КНР, залишається Положення про СЕЗ провінції Гу-андун, прийняте 1 липня 1979 р. Зборами народних представників провінції і затверджене Постійним комітетом Всекитайських зборів народних представників (ВЗНП) 26 серпня 1980 р. Воно містить загальні норми, що визначають організаційну структуру управління зонами, порядок регулювання питань праці і реєстрації іноземних підприємств, а також пільги, передбачені для закордонних інвесторів. Необхідно зазначити, що для Шеньчженської зони вищий законодавчий орган Китаю додатково розробив 30, а місцева адміністрація — 86 нормативно-правових актів. Водночас, як підкреслює Є. Кубанков, у Китаї поряд з позитивним у правовому регулюванні режиму СЕЗ є чимало прогалин і недоліків. Прийняття великої кількості законодавчих актів та інструкцій принципово не вплинуло на їх якість. Непоодинокі випадки, коли положення законодавчих актів не виконуються. З досвіду Китаю можна зробити висновок, що прийняття великого числа нормативно-правових актів, які регламентують порядок створення й окремі питання функціонування СЕЗ, не робить правовий механізм регулювання відповідних територій досконалим, а, навпаки, створює труднощі у з'ясуванні його окремих елементів.

Майже подібне відбувається і у  нашій країні. У більшості нормативних  актів, що регулюють окремі питання  функціонування СЕЗ на території  України, містяться недоліки. Вказане  свідчить про недосконалість законодавчої бази у цій сфері правового регулювання. Зокрема, до недоліків Закону «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» експерти відносять: процедуру затвердження документів щодо заснування зон виключно шляхом прийняття нового закону після розгляду в Верховній Раді України, що призводить до суттєвого зволікання з вирішенням питання; відсутність належної чіткості у визначенні типів зон; обмеженість строку (60 днів), встановленого для розгляду документів Кабінетом Міністрів, і прийняття рішення про заснування СЕЗ тощо. Крім того, окремі українські вчені, зважаючи на недосконалість базового закону, взагалі пропонують його авторську редакцію.

Цілком слушною є думка вчених-право-знавців, які вважають, що на основі єдиного нормативного акта неможливо досягти повного правового забезпечення вільних економічних зон. На їх думку, правове регулювання вільних економічних зон повинно мати багатоярусний характер, тобто вони будуть функціонувати на основі комплексу документів, що знаходяться один з одним у певному ієрархічному зв'язку. У результаті багаторівневе, гнучке регулювання відносин в економічній зоні дозволить проявитися різноманіттю режимів на території держави, а вже на основі накопиченого досвіду можна буде подумати про створення повноважного, добре опрацьованого і прописаного законодавства про вільні економічні зони. Більше того, дієвість уже розроблених правових документів і тих, які ще формуються, значною мірою залежатиме від додержання їх розробниками концептуальної єдності підходів до мети, умов і результатів створення сприятливого клімату в СЕЗ, від взаємної узгодженості всіх законопроектів, спрямованих на врегулювання питань, пов'язаних із СЕЗ.

Окремі російські вчені висувають  пропозицію щодо прийняття спочатку базового закону, який визначав би загальні принципи діяльності СЕЗ, далі законів по кожній зоні залежно від їх типової належності, а також узагальнення практики їх функціонування і прийняття окремих конкретних законодавчих актів з деяких видів спеціальних економічних зон.

На сьогодні можна констатувати, що правове регулювання СЕЗ в  Україні вигідно відрізняється  від інших держав, зокрема, країн  СНД. Особливістю правового регулювання  СЕЗ в Україні є певна ієрар-хічність прийнятих нормативно-правових актів (є базовий закон і закони, що регламентують окремі питання створення та функціонування конкретних зон). Проте, як вбачається, це не вирішує всіх проблем у даній сфері. Вважаю, нагальною є потреба застосування локального регулювання, яке могло б забезпечуватися актами, що діють на території зони, застосовуваними її інститутами на підставі нормативних актів компетентних органів держави, які конституюють СЕЗ.

З цього приводу доцільним є  розроблення та прийняття органами місцевого самоврядування територій розміщення зони Статуту спеціальної економічної зони. За таких умов Статут об'єктивно стане інструментом муніципальної реформи. Він повинен бути комплексом правових, соціальних і організаційно-адміністративних новацій, що забезпечують просування на шляху муніципальних реформ. Саме звідси випливає основне призначення Статуту — бути головним документом, що визначає практику організації життя і розвитку спеціальної економічної зони на засадах демократії і самоврядування. Важливо ще до розроблення Статуту уявити зміст, обсяг та особливості цього документа, його співвідношення з іншими правовими і нормативними актами, які стосуються управління зоною.

Статут спеціальної економічної  зони — базовий нормативно-правовий акт, який повинен містити систему приписів, норм, правил, що встановлюють порядок та процедури підготовки і здійснення всіх рішень стосовно функціонування і розвитку СЕЗ, врегульовувати відносини між діючими суб'єктами економічної зони, а також СЕЗ з іншими суб'єктами права. Такий документ зміг би врахувати всі особливості конкретної зони, врегулювати питання, які недостатньо повно або зовсім не знайшли відображення у відповідному законі чи іншому нормативно-правовому акті. Особливо важливою, на мій погляд, є необхідність повного та детального визначення й закріплення у Статуті положень про права, свободи та обов'язки громадян в умовах спеціальної економічної зони. Не менш важливим також є врегулювання завдяки цьому документу питань юридичної відповідальності суб'єктів СЕЗ, якому поки ще не приділено належної уваги у законодавстві України. Статут повинен також виконувати постійну інформуючу роль для населення зони. Ознайомившись із Статутом, кожний мешканець зони зможе уявити, як у СЕЗ побудована влада, яких заходів вона зобов'язана вживати для задоволення потреб суб'єктів СЕЗ, а також чого не вправі робити у деяких ситуаціях та випадках.

Під час розроблення Статуту  СЕЗ значної уваги заслуговує його подальше вдосконалення. Тому в  Статуті має бути чітко визначений механізм змін, доповнень та уточнень змісту його розділів і статей. Він має бути відкритим для внесення поправок, оскільки цей нормативно-правовий документ на час затвердження відбиває поточний стан законодавства України про спеціальні економічні зони. Цілком припустимі доповнення і вдосконалення Статуту, оскільки водночас неможливо створити цей комплексний і дуже складний документ.

Важливо підкреслити конструктивний характер не тільки створення Статуту  СЕЗ, а й процесу його впровадження. Після прийняття Статуту та набрання ним чинності доцільно організувати моніторинг його практичного використання. Таким чином, має діяти механізм удосконалення правовідносин щодо господарювання, соціального життя, захисту довкілля і правопорядку в СЕЗ, управління її функціонуванням і розвитком. Але найбільш суттєві зрушення у цьому плані будуть здійснені завдяки первинному впровадженню Статуту СЕЗ.

Резюмуючи викладене, слід визнати, що певна ієрархічність прийнятих  нормативно-правових актів у досліджуваній  сфері створила підґрунтя для  застосування локального регулювання, результатом чого може бути прийняття органами місцевого самоврядування територій розміщення зони Статуту СЕЗ, який і повинен остаточно конкретизувати та завершити формування законодавчого поля щодо управління згаданими територіальними утвореннями.

Використана література.

1.Ващенко Н.П. Розвиток діяльності спільних підприємств // Економіка та підприємництво стан та перспективи. 2001. № 3. - 57-62 с.

2.Кизима Т. Спільне підприємництво: проблеми та шляхи їх вирішення //Економіка України.- 2000.- №7.- 88 с.

3.Крайніков І.М. Особливості діяльності спільних товариств в Україні в сучасних умовах господарювання // Віснтк Української академії банківської справи. 2002. № 2 (13). - 84-87 с.

4. Подсолонко В.А. Підприємництво. - Київ: Центр навчальної літератури, 2003. - 616 с.

5. Собчук М. Створення і діяльність спільних підприємств //Економіка АПК.- 2001.- №3. - 98 с.

6. Терехов В.І., Петрук М.Є. Спільні підприємства та стан їх розвитку в Україні // Проблеми науки. 2003. № 10. - 39-42 с.