Так, у березні 2009 року за офіційною статистикою в Україні зареєстровано 879,0 тисяч безробітних. Це всього лише 3,1% від всієї кількості працездатного населення. Водночас, набагато гірше йдуть справи у сусідів України. Для порівняння: у Польщі офіційний рівень безробіття майже у чотири рази вищий.

     За  даними Держкомстату, на 1 вересня 2009 року в Державній службі зайнятості було зареєстровано 0,542 млн. безробітних, що становить 1,9% працездатного населення. Але за тими ж даними на 1 жовтня в Державній службі зайнятості було зареєстровано 0,600 млн. безробітних, що свідчить про деяке підвищення рівня безробіття. Проте, спостерігається відносно стабільний рівень безробіття - в середньому 2%

     Однак, експерти ринку праці беруть під сумнів і нові підрахунки Держкомстату. Вони стверджують, що реальний рівень безробіття в Україні значно вищий ніж заявлені 2%. За даними інформаційно-аналітичного центру «Forex Club» кількість безробітних більше від заявленого на майже 1 млн. 278 тис. людей. [5] Крім того, відносно низький у порівнянні з країнами ЄС рівень безробіття пояснюється більш вимогливим ставленням європейців до умов і оплати праці.

     Самий високий рівень безробіття за офіційними даними зафіксований у Рівненській області (3,9%), а найнижчий – у Києві (0,3%). Проте інформаційно-аналітичного центр «Forex Club» надає зовсім інші дані: найвищий рівень безробіття, зафіксований у Рівненській області, дорівнює 13,1%, за ним Тернопільська (11,7%), Сумська (11,6%), Чернігівська (11,5%) області, а найнижчий рівень безробіття, зафіксований Держкомстатом в Києві, становить 6,6%. Така різниця у підрахунках виникає, оскільки Держкомстат використовує застарілу методику підрахування рівня безробіття, яка ґрунтується на кількості людей, що встали на облік у центрі зайнятості. А ось за методологією МОП, яку використовують в ЄС і яка полягає у тому, що з усієї кількості працездатних мінусують працюючих і деякі категорії людей (що працюють за наймом на сімейних підприємствах, тимчасово відсутні на роботі), рівень безробіття по Україні становить 7,5%, а до кінця року може вирости до 8,6% або ж 1 млн. 746 тис. осіб.

     Одночасно, найвищий рівень безробіття зафіксовано в Іспанії, де він склав у серпні 2009 року 17,4%.

     У Польщі цей показник тримається на рівні 11,2%, або 1,75 млн. чоловік. [2] У польському Мінпраці такий високий рівень безробіття пояснюють сезонністю ряду робіт, у яких зайняті поляки. Також безробіття поповнили і трудові мігранти. З нового року поляки стали масово повертатися на батьківщину з країн Західної Європи, ринок праці у яких також потрапив під скорочення. На думку польських експертів, така тенденція може вилитися для Польщі у 17% безробіття за підсумками 2009 року.

     Не  кращі справи і в Ірландії, де число громадян країни, які втратили роботу, досягло максимального значення за останні 40 років - 11%.

     На  четверте місце серед країн з найвищим рівнем безробіття вийшла Австралія. За минулий місяць робочі місця там втратило 52,9 тисяч осіб. Таким чином, зараз на континенті 650 тисяч людей без конкретного заробітку, що складає 10,9% від працездатного населення.

     Згідно  з інформацією статистичного  агентства «Insee», рівень безробіття у Франції досягнув у першому кварталі 8,7%. У річному обчисленні цей показник збільшився на 1,5%. Найменше безробітних у Голландії - рівень безробіття - 3%.

     Проте найвищими темпами зростає безробіття у Сполучених Штатах. Кількість безробітних у США перевищила показник 13 мільйонів (9,8%) - максимальної позначки з 1983 р. [5]

3. Соціальний захист безробітних і методи боротьби з безробіттям

3.1. Соціальний захист  безробітних

     Оскільки  людина залишається без роботи через  об’єктивні причини розвитку ринкової економіки, то суспільство зобов’язане  турбуватися про неї. Турбота  суспільства реалізується державою у вигляді системи соціального захисту безробітних та членів сімей, котрі знаходяться на їх утриманні. Така система визначається законодавством кожної країни. В Україні її визначають Конституція України (ст. 46) і Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».Законодавством мають визначатися такі аспекти соціального захисту безробітних: джерело, за рахунок якого здійснюється соціальний захист. В Україні — це Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

     Принципи виплати допомоги, передбачають: умови виплати; терміни виплати; розміри виплати; умови невиплати; компенсації і гарантії у разі втрати роботи для тих прошарків населення, які не спроможні на рівних конкурувати на ринку праці.

     Умовами виплати допомоги по безробіттю є  обов’язкова реєстрація в органах  державної служби зайнятості особи  як безробітної з восьмого дня  після подання і реєстрації письмової  заяви та заведення картки персонального  обліку. На допомогу по безробіттю мають право особи залежно від страхового стажу, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески.

     Розмір  допомоги застрахованим особам визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу) залежно від страхового стажу: до 2 років — 50 %; від 2 до 6 років — 55 %; від 6 до 10 років — 60 %; понад 10 років — 70 %.

     Допомога  по безробіттю виплачується залежно  від тривалості безробіття до визначеного розміру: перші 90 календарних днів — 100 %; протягом наступних 90 календарних днів — 80 %; у подальшому — 70 %. Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років, а для осіб передпенсійного віку (за два роки до настання права на пенсію) — 720 календарних днів.

     Виплата допомоги припиняється у разі працевлаштування або поновлення на роботі безробітного за рішенням суду. Тривалість виплати  допомоги по безробіттю може скорочуватися на строк до 90 днів при звільненні з останнього місця роботи за власним бажанням, відмові від двох пропозицій підходящої роботи або професійної підготовки, приховуванні відомостей про працевлаштування на тимчасову роботу, при порушенні умов і строку реєстрації та перереєстрації.

     Умовами надання допомоги по частковому безробіттю є: простій, який має невідворотній та тимчасовий характер, що триває не менше місяця, але не перевищує шести місяців і не залежить від працівника і роботодавця; простій протягом місяця, який охопив не менше 30 % чисельності працівників, у яких простої становлять 20 % і більше робочого часу. У разі сезонного характеру простою та якщо працівник відмовився від підходящої роботи або працює на другому підприємстві за сумісництвом чи проходить альтернативну службу, допомога по частковому безробіттю не сплачується.

3.2. Основні напрями  щодо запобігання  розширенню безробіття  та зростання зайнятості

     Оскільки  безробіття є неприйнятною альтернативою  зайнятості, кожна держава розробляє заходи боротьби з ним. Це передбачається і міжнародними трудовими нормами. Існує два принципово різних підходи до скорочення безробіття або упередження його розвитку — американський («жорсткий») і шведський («протекціоністський»). [11, с. 85]

     Американський підхід відображає сутність ліберального ринку праці. Він будується на субсидарному ставленні до людини, тобто спрямований зберігати  намагання людини на самовідповідальність і самореалізацію з мінімальною  відповідальністю суспільства за особу. Тому допомога по безробіттю при «жорсткому» підході сплачується не більше півроку, що спонукає особу шукати роботу. Ті, хто не знаходять роботи за цей період, переходять до групи бідних громадян, які проживають на державну допомогу.

     Шведський підхід до державного регулювання зайнятості віддає перевагу активним заходам. Безробітних перенавчають новим професіям, створюють нові робочі місця, підтримують самозайнятість, мале підприємництво, здійснюють інші заходи щодо розширення сфери докладання праці. Такий підхід називається «протекціоністським» і є основою соціал-демократичного ринку праці. Саме він найбільш прийнятний для України.

     Виходячи  з цих позицій, визначимо основні  напрями боротьби з безробіттям, які вже впроваджуються та можуть бути впроваджені в Україні.

     Якщо  надане робоче місце є найнадійнішим  захистом безробітного, то основним напрямом державної політики щодо запобігання  розвитку безробіття та його зниження слід вважати розширення сфери докладання праці всіма заходами державного управління, включаючи раціональну інвестиційну структурну, фінансову, промислову, торгівельну і податкову політику.

     Враховуючи  реалії нашої економіки, одним з  основних напрямів боротьби з безробіттям  мають стати заходи щодо підвищення продуктивності праці. Це, по-перше, знизить собівартість, а відповідно і ціни товарів та послуг, зробивши їх доступними більшості громадян і конкурентоспроможними на зовнішньому ринку; по-друге, дасть можливість підвищити заробітну плату, пенсії, стипендії, збільшити інші трансферти. Підвищена таким чином купівельна спроможність вимагає збільшення товарів і послуг, а це сприятиме підвищенню виробництва, що, в свою чергу, потребує залучення додаткової робочої сили і збільшення зайнятості. Такі напрями боротьби з безробіттям мають забезпечуватися підвищенням конкурентоспроможності робочої сили за рахунок підвищення її якості, а саме: зростання рівня загальної освіти, підвищення кваліфікації, розширення діапазону оволодіння працівниками професій і спеціальностей, розвитку таких необхідних складових відтворення якісної робочої сили, як медицина, культура, спорт. Конкурентоспроможність і висока кваліфікація робочої сили дадуть можливість, по-перше, виробляти конкурентоздатну на світовому ринку продукцію і за рахунок високої продуктивності забезпечити подальше економічне зростання; по-друге, досягти позитивних наслідків у трудовій міграції і відкрити шлях до широкого рівноправного входження у світовий ринок праці.

     До  основних напрямів боротьби з безробіттям  слід віднести також постійне вдосконалення  соціально-трудових відносин і колективних переговорів. Для України це має велике значення тому, що соціально-трудові відносини поки не мають достатнього розвитку, а колективні переговори почали проводитися лише з 1992 р. і потенціал їх удосконалення досить значний.

     Деякі економістів України вважають дієвим заходом щодо боротьби з безробіттям активну регіональну політику, передусім державні асигнування на розвиток відсталих регіонів. Серед опосередкованих важелів впливу мають місце надання податкових пільг і дотацій підприємствам та компаніям за створення робочих місць, компенсації витрат, пов’язаних з пошуком роботи та працевлаштуванням, прямі виплати підприємцям за кожного працевлаштованого, тобто широке впровадження економічно-заохочувальних заходів.

     Все перелічене вимагає постійного вдосконалення діючих законодавчих актів з огляду як на негативний, так і на позитивний вплив глобалізації на розвиток національної економіки і соціальної політики, максимального врахування виникаючих під її впливом тенденцій. 
 
 
 
 
 
 

Висновки

     З вищенаведеного можна зробити наступні висновки: безробіття ми  розглядаємо  як явище, що засвідчує порушення  рівноваги, тобто  як  результат  певних макроекономічних коливань. Щоправда не всяке безробіття є порушенням  або відхиленням від норми. Оскільки воно спостерігається в усіх країнах  ринкової економіки і в різні часи, то його можна  певною  мірою  також вважати своєрідною нормою. Досвід засвідчує: певний відсоток безробіття існує  завжди. Покладаючись на цей безперечний  факт,  можна  висловити припущення, що певний  рівень  безробіття  є  нормою,  певною мірою природним явищем.

     Є такі основні види безробіття: фрикційне, структурне, що є неминучими і разом становлять природний рівень безробіття, і циклічне, що зумовлене спадами виробництва, коли сукупний попит на товари та послуги знижується, зайнятість скорочується, а безробіття зростає і негативно впливає на економіку.

     Крім  того існує ще добровільне та вимушене, приховане, тривале та тимчасове безробіття.

     Проте, для суспільства безробіття може бути як і благом (резерв незайнятої робочої сили, організатор дисципліни праці і т.п.), так і втратами (недостатнє використання економічного потенціалу суспільства, втрата кваліфікації робітників, зростання злочинності і т.п.)

     Як  бачимо, рівень безробіття в Україні вимірюється не так, як прийнято в усьому світі і тому істотно відрізняються показники Держстандарту і виміри за системою МОП. Але не дивлячись на суттєві відмінності, ці показники стабільно тримаються на одному рівні, незмінні за період літо-осінь.