План

Вступ

     Хоч як бездоганно не працювали б ринкові  механізми, вони не можуть забезпечити  повної зайнятості навіть за наявності  вільних робочих місць. Багато представників різних напрямів економічної думки вважають безробіття центральною проблемою сучасного суспільства. Воно є невід’ємним атрибутом ринкової економіки.

     Безробіття  – це соціально-економічне явище, за якого частина працездатного населення не може знайти роботу, стає відносно надлишковою, поповнюючи резервну армію праці.

     Якщо  розглядати безробіття в контексті  об’єктно-суб’єктних відносин, то безробіття означає виробничі відносини  між протилежними класами та державою з приводу економічного відчуження частини працездатного населення від власності робочої сили та її відтворення на звуженій основі. У даному випадку виникають явища і процеси, протилежні за економічним змістом тим, які мали місце при взаємодії сукупної робочої сили і повної зайнятості.

     У контексті світової економічної  кризи проблема безробіття стала  ще гострішою, зайняла одну з ключових позицій для характеристики  не тільки ринку праці певної країни, а й її економічної ситуації загалом. Зараз показники безробіття у багатьох країн світу виросли у багато разів і така ситуація  потребує негайного втручання державної влади.

     Влада має знайти не тільки дієві способи  запобіганню зростанню безробіття, а стимулювати рівень зайнятості населення, створювати нові робочі місця, підвищити заробітну плату, має забезпечити не тільки новими технічними засобами виробництва, а й забезпечити якісну перекваліфікацію чи перепідготовку відповідних кадрів. Також досить важливим є соціальний захист тих людей, які є в пошуках роботи, надання їм певних компенсацій, але водночас розумне спонукання їх знаходити нові робочі місця.

     Всі перечисленні пункти більш повною мірою  будуть розкриті у подальшому матеріалі  цього реферату.

1. Безробіття як соціально-економічне явище

     Безробіття  є невід’ємною складовою ринкової економіки, одним з негативних наслідків самої природи ринку, результатом дії його головного закону — попиту і пропозиції. Безробіття — незайнятість певної частини економічно-активного населення (трудових ресурсів) унаслідок об’єктивних причин (процесів), притаманних ринковій економіці, таких як циклічність розвитку економіки, суперечливий характер НТП, високі темпи модернізації виробництва, дія закону народонаселення і т. ін. [11, с. 78].

     У безробітті, як у соціально-економічного явища, за якого частина працездатного населення не може знайти роботу можна виділити економічну і соціальну сутність. Економічна сутність безробіття полягає в тому, що за рахунок вимушеної незайнятості частини економічно-активних громадян, суспільство позбавляється певної величини суспільного продукту, витрачаючись при цьому на утримання безробітних і членів сімей, котрі знаходяться на їх утриманні. Соціальна сутність безробіття — в тому, що вимушено непрацюючі особи, які існують не на зароблені кошти, а на допомогу, маргіналізуються, не знаходячи самовираження в праці, і якщо безробіття стає тривалим, втрачають професіоналізм, виробничі навички, зневіряються і можуть деградувати як особистості.

     Є такі основні види безробіття:

     – фрикційне;

     – структурне;

     – циклічне.

     Фрикційне безробіття стосується тієї категорії  людей, які шукають роботу чи сподіваються її знайти в недалекому майбутньому. Слід зазначити, що фрикційне деякі  економісти називають «пошуковим безробіттям». Воно відбиває суть наступного явища: ринок праці функціонує неефективно і не приводить у відповідність кількість робітників і робочих місць.

     Фрикційне безробіття вважається неминучим і  певною мірою бажаним тому, що частина  працівників, тимчасово втративши  роботу, переходить з низькооплачуваної, малопродуктивної роботи на вище оплачувану і більш продуктивну роботу. А це призводить до підвищення доходів для працівників і більш раціонального розподілу трудових ресурсів, а отже і до більш оптимального обсягу національного продукту.

     Структурне  безробіття є продовженням фрикційного. Воно виникає тоді коли в результаті науково-технічного прогресу відбуваються важливі зміни в техніці, технології та організації виробництва, а отже, й у структурі попиту на робочу силу. Внаслідок цих змін попит на деякі професії зменшується, або взагалі зникає, а на інші професії, яких раніше не було, зростає. Іншими словами, структура робочих місць і професійна структура працівників не збігається. Виникає категорія працівників, у яких навички та практичний досвід застарілі й нікому не потрібні, а отже їх неможливо продати. Щоб знайти роботу «структурні» безробітні мають пройти через відповідну перепідготовку, додаткове навчання і навіть зміни місця проживання.

     Циклічне  безробіття зумовлене спадами виробництва, коли сукупний попит на товари та послуги знижується, зайнятість скорочується, а безробіття зростає. Циклічне безробіття негативно впливає на економіку. В періоди економічного спаду циклічне безробіття доповнює фрикційне і структурне, а в періоди циклічного підйому воно відсутнє.

     При дослідженні ринку праці економісти повну зайнятість не розглядають  як абсолютну відсутність безробіття. Фрикційне та структурне безробіття вважається як неминуче, отже, «повна зайнятість»  не означає стопроцентну зайнятість робочої сили. Іншими словами, рівень безробіття за умов повної зайнятості дорівнює сумі рівнів фрикційного та структурного безробіття. Цей показник називають також природним рівнем безробіття; він відповідає потенційному ВВП.

     Різниця між фактичним та природним рівнем безробіття дає показник циклічного безробіття.

     Ряд економістів вважають неприйнятним використання терміна «природний»  стосовно безробіття, спричиненого структурними зрушеннями. Ось чому в макроекономічній літературі використовують як синонім  ще й інший термін — NAIRU, котрий зосереджує увагу на тому, що рівень природного безробіття відповідає станові макроекономічної рівноваги, при якому фактична інфляція дорівнює очікуваній.

     Крім  цього відокремлюється ще добровільне  та вимушене, приховане, тривале та тимчасове безробіття.

     Добровільне безробіття виникає тоді, коли працівник  звільняється за власним бажанням, оскільки він незадоволений рівнем оплати праці, умовами роботи: через  психологічний клімат у колективі  або з інших причин усупереч бажанню  адміністрації. Закономірність цього виду безробіття полягає в тому, що чим менше у працівника шансів знайти нову роботу з кращими умовами найму, тим менше в нього бажання добровільно покинути робоче місце.

     Вимушене  безробіття виникає тоді, коли працівник  не бажає звільнитися, а адміністрація фірми скорочує персонал. Отже, лише частина безробітних може претендувати на робочі місця, а інші виявляються вимушено безробітними через перевищення пропозиції праці над попитом на неї. Такий стан ринку праці характерний, як правило, для періодів спаду в економіці, коли підприємці вимушені скорочувати розміри виробництва і чисельність персоналу через несприятливу ділову кон'юнктуру.

     Приховане безробіття — це неповна зайнятість у вигляді надання робочим  адміністративних відпусток, установлення неповного робочого дня.

     Приховане безробіття можна поділити на:

     – вимушену неповну зайнятість, коли людина працює неповний робочий день або тиждень;

     – кваліфікаційне безробіття — людина працює не за своїм рівнем майстерності, розрядом чи спеціальністю;

     – функціональне безробіття, яке виникає, якщо працівник, який навіть зарахований на ту чи іншу посаду за фахом, зайнятий цілий робочий день,

але не виконує своїх обов'язків, а є  лише присутнім на роботі.

     За  тривалістю розрізняють також постійне (тривале) та тимчасове безробіття. Зокрема, в США термін перебування в стані безробітного понад 15 тижнів вважається тривалим.

     При визначенні ймовірності того, чи стануть  працівники безробітними і, якщо так, то чи довго вони ними лишатимуться, вчені  розраховують коефіцієнт зміни. Він визначається співвідношенням доходу людини за умови, що вона безробітна, і доходу (після сплати податків), коли ця людина працює.

     Працівники  Луганського центру профорієнтації громадян проведеними дослідженнями  встановили, що найнебезпечніша фаза у тих, хто залишився без роботи, настає після шести місяців її пошуку. В цій фазі починають з’являтись ознаки деструктивних змін особистості, а надалі — безпорадності й примирення із ситуацією. Людина починає звикати до бездіяльності, не говорячи вже про те, що вона втрачає професіоналізм і здобуті навички. Такого ж висновку дійшли і зарубіжні вчені. Так, на рис.1 подана залежність вірогідності працевлаштування від тривалості безробіття. [15, с. 45]

      

     Рис. 1

     Після шести місяців не тільки безробітні втрачають віру, кваліфікацію і навички, а й роботодавці з пересторогою відносяться до таких громадян. Ось чому суспільству дешевше обійдеться безробіття, наприклад, в 2 млн. осіб із середнім терміном два-три місяці, ніж в 1 млн. терміном понад шість місяців.

     Для суспільства безробіття може мати двоякі суперечливі наслідки: як благо і  як втрати. [13, с. 103]

     Безробіття  як благо:

     – безробіття — це резерв незайнятої робочої сили, який можна задіяти  при

розширенні виробництва  чи при структурних перебудовах;

     – наявність безробіття обмежує агресію профспілок, їх вимоги до підвищення заробітної плати і тим самим посилює стимули до підприємництва;

     – страх втратити роботу і стати  безробітним — найкращий організатор дисципліни праці.

     Безробіття  як втрати суспільства:

     1. При безробітті недостатньо використовується економічний потенціал суспільства.

     2. При тривалому безробітті втрачається  кваліфікація вивільнених робітників.

     3. Зростання безробіття підриває психічне здоров'я нації.

     4. Зростання безробіття — фактор зростання злочинності.

     5. Безробіття викликає:

     – зниження купівельної спроможності;

     – скорочення заощаджень;

     – зниження інвестиційного попиту;

     – скорочення пропозиції, спад виробництва. 
 
 
 
 
 
 
 

2. Показники рівня безробіття по Україні і в світі

     Не  дивлячись на те, що за висновками експертів Конференції Об’єднаних націй з торгівлі та розвитку про економічну ситуацію в світі, Україна зайняла лідерські позиції серед найбільш постраждалих від кризи країн світу, за даними Держкомстату, криза ніяк не позначилася на рівні безробіття у країні, а показники зайнятості населення одні з найкращих у світі (таблиця 1). [7]

Зареєстроване безробіття у 2009 році

(на кінець  звітного періоду)

Таблиця 1.