Сировинна база газовидобувної промисловості. Ціноутворення на ринку природного газу

Київський національний університе імені Тараса Шевченка

Інститут міжнародних  відносин

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Контрольна робота

з дисципліни: «Кон`юнктура світових товарних ринків»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2013

 

 

 

 

 

 

 

 

Сировинна база газовидобувної промисловості. Ціноутворення на ринку природного газу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

1. Вступ
2. Розділ 1. Сировинна база газовидобувної промисловості
3. Розділ 2. Ціноутворення на ринку природного газу
4. Висновки
5. Список Джерел та літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Природній газ є важливим елементом у паливно-енергетичному комплексі сучасності. Характеристики газу роблять його найдоцільнішим видом палива для використання як у домашньому господарстві так і в промисловості.  Нажаль,  географічне розміщення цього палива не є рівномірним, що змішує одні країни купувати газ у інших. Ціна на газ є важливим елементом не тільки економіки але й політики, саме тому необхідно детально розібратися у способах формування ціни на блакитне паливо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Сировинна база газовидобувної промисловості

 

Ресурси і запаси природного газу займають важливе місце в  світовому енергобалансі і роль їх буде зростати. Початкові ресурси  природного горючого газу світу, за різними  оцінками, становлять 327—546 трлн м3. ¹Геологічна служба США оцінює ресурси газу країн СНД в 107 трлн м3 і не враховує ресурси глибоководних акваторій (за підрахунками російських фахівців — 63 трлн м3). За даними «Газпрому» за станом на 01.01.1991 р., початкові ресурси газу країн СНД становили 250 трлн м3. Загалом оцінки світових ресурсів газу зростають. Так, Геологічна служба США визначала початкові ресурси природного газу у світі на 01.01.1985 р. в 263 трлн м3 (в тому числі прогнозні ресурси — 119 трлн м3), на 01.01.1990 р. — в 297 трлн м3 (125 трлн м3), на 01.01.1993 р. — в 327 трлн м3 (132 трлн м3). До 1998 р. з надр добуто (накопичений видобуток) бл. 57,7 трлн м3 газу.

Понад 30% світових початкових ресурсів природного газу припадає на частку країн СНД, приблизно 20% — на країни Близького і Середнього Сходу, 10-17% — на Північну Америку. Приблизно рівні початкові ресурси (понад 6%) мають у своєму розпорядженні Африка і Латинська Америка. Початкові ресурси газу Південної, Південно-Східної і Центральної Азії та Далекого Сходу становлять 77,5% світових. На Європу без країн СНД припадає 4-6% світових початкових ресурсів природного газу, на Австралію і Океанію — бл. 1%, на Антарктиду (прогнозні ресурси) — 1,4-2,2%.

Запаси природного газу розвідані в 102 державах (табл.). Близько  половини всіх доведених запасів  природного газу припадає на країни, що розвиваються, приблизно 40% — на країни з плановою і перехідною економікою і лише бл. 8% — на індустріально розвинені країни. У країнах-членах ОПЕК концентрується 41% запасів.

Розподіл запасів по регіонах і країнах

У Росії доведені запаси газу розподіляються по економічних районах таким чином: на райони європейської частини країни припадає 4,9 трлн м3 (у тому числі на Поволзький — 5,9%, Уральський — 2,3%, Північний — 1,5%, Північно-Кавказький — 0,6%), Західного Сибіру — 36,8 трлн м3 (77,5%), Східного Сибіру — 1,0 трлн м3, Далекого Сходу — 1,1 трлн м3, шельфу — 3,7 трлн м3. Найбільшими газовими родовищами є Уренгойське і Ямбурзьке. На півострові Ямал на 25 родовищах розвідано 10,4 трлн м3 запасів. У акваторії Баренцового моря запаси газу понад 3 трлн м3.²

У Туркменістані значна частина запасів приурочена до газових  родовищ Даулетабад (доведені запаси на 01.01.1997 р. — 707 трлн м3) і Яшлар (764,1 трлн м3).

Близький і Середній Схід. Приблизно третя частина  доведених світових запасів газу зосереджена в країнах Ближнього і Середнього Сходу, що належать до нафтогазоносного басейну Персидської затоки. У басейні відкрито 90 газових (у тому числі 11 морських) родовищ. Основна частина запасів газу приурочена до відкладів пермі та кайнозою. Значна частина нафтових покладів містить великі газові шапки. Характерна більш висока концентрація газу (понад 80% запасів) на складчастому борту басейну (Месопотамський прогин). Тут продуктивні карбонатні відклади олігоцену нижнього міоцену (вапняки світи Асмарі), а також карбонатні відклади верхньокрейдової групи Бангестан. На платформному борту (східний край Аравійської плити) скупчення газу приурочені до пермських карбонатних порід (світа Хуфф), що залягають на глибині 2700-3500 м.

У Ірані переважна  частина доведених запасів газу припадає на вільний газ; запаси попутного газу — приблизно 3,4 трлн м3.

У Катарі розташоване  морське газове родовище Норт з доведеними запасами 6,76 трлн м3; геологічні запаси перевищують 10-12 трлн м3.

У Об'єднаних Арабських  Еміратах (ОАЕ) запаси газу виявлені в основному в Абу-Дабі, а також в еміратах Шарджа, Дубай і Расах-ель-Хайма.

У Саудівській Аравії, де природний газ ніколи не був  цільовим об'єктом пошуків, третина  його доведених запасів припадає на попутний газ родовища Гавар.

У Іраку бл. 70% доведених запасів припадає на попутний газ, 20% — на вільний, 10% — на газ газових шапок. Основна частина запасів попутного газу містяться в нафтових родовищах Киркук, Айн-Залу, Бутма, Бай-Хассан (на півночі країни), а також в родовищах Румейла-Норт, Румейла-Саут і Зубейр (на півдні).

У Бахрейні початкові  запаси газу нафтогазового родовища Авалі визначаються в 570 трлн м3.

У США прогнозні ресурси  природного газу оцінюються Комітетом  по газових ресурсах (US Potential Gas Committee) на 01.01.1999 р. в 25,36 трлн м3 (на 01.01.1997 м. — 26,06 трлн м3). Крім того, прогнозні ресурси газу вугільних родовищ складають, за оцінкою, 4 трлн м3. Ресурси природного газу знаходяться в основних газоносних регіонах: Мексиканської затоки — 7513,6 трлн м3; Аляска — 5484,5 трлн м3; басейни Скелястих гір — 4245 трлн м3; Західний Внутрішній НГБ (Мідконтинент) — 3455,4 трлн м3; Приатлантичний регіон — 2940,4 трлн м3; Тихоокеанський регіон — 1052,8 трлн м3.

У Канаді прогнозні ресурси  газу провінції Альберта (Західно-Канадський НГБ) оцінюються Канадським комітетом по газу (Canadian Gas Potential Committee) в 3452,6 трлн м3.³ Значні перспективи зв'язуються зі східними акваторіями Канади; прогнозні ресурси природного газу в межах шельфу між Ньюфаундлендом і Новою Шотландією визначаються в 1415 трлн м3. У цих оцінках не враховуються ресурси важкодоступних районів і ресурси газу вугільних родовищ («unconventional resources»). Основна частина доведених запасів газу в Канаді зосереджена в Західно-Канадському НГБ, де виявлено 1621 газове родовище.

У Венесуелі початкові  ресурси газу оцінюються в 12964 трлн м3. У венесуельській частині басейну Маракайбо (на північному заході країни) розвідані відносно великі запаси газу, але це на 90% розчинений газ нафтових родовищ. Відкрито 4 газових родовища. Розчинений газ еоцен-міоценових відкладів родовищ зони Болівар жирний, із вмістом важких гомологів метану до 16%. У Орінокському НГБ (на сході країни) міститься 35% запасів газу. Відкрито 17 газових родовищ, в тому числі 14 — на акваторії.

У Алжирі основна продуктивність пов'язана з Алжиро-Лівійським НГБ. У західній частині басейну (газоносні западини Ахне і Тімімун) газові родовища переважно дрібні і середні. Доведені запаси газу западини Ахне (24 родовища) оцінюються в 267 трлн м3, западини Тімімун (17 родовищ) — в 290 трлн м3. Продуктивні силурійські і девонські пісковики, вапняки і доломіт, а також кембрій-ордовикські і нижньокам'яновугільні відклади на глибинах 900—2400 м. У північно-східній частині НГБ (нафтогазоносні області Тріасова, Гадамес і Іллізі) відкрито 47 газових родовищ. Продуктивні пісковики кембрію, ордовика, силуру-девону, карбону і тріасу. У Тріасової області (20 газових і газоконденсатних родовищ) найбільше значення мають піщані горизонти тріасу.

Газоконденсатне родовище Хассі-Р'Мель розташоване в центральній частині склепіння Тільремт. Продуктивні три горизонти пісковиків нижнього тріасу в інтервалі глибин 2100—2300 м. Початкові геологічні запаси газу — 2,8 трлн м3. В області Іллізі виявлено бл. 20 нафтогазових і 27 газових родовищ. Приблизно 85% запасів газу Алжиру припадає на вільний газ газових родовищ і газових шапок нафтових родовищ; інший газ розчинений в нафті (г. ч. родовища Хассі-Мессауд). Основні газові родовища країни, крім Хассі-Р'Мель (в дужках — початкові запаси, що добуваються, трлн м3): Рурд-Нусс (372), Ста (218), Хассі-Туіль (195), Тін-Фуйє-Табанкорт (156), Ін-Аменас (155), Хамра (100), Ін-Сала (71) та ін.

У Нігерії, де досі пошуково-розвідувальні  роботи були орієнтовані на нафту, реальні  запаси газу можуть значно перевищувати існуючі оцінки. На сьогоднішній день відомо бл. 25 родовищ газу. Переважна частина запасів — газ у газових шапках нафтових родовищ (бл. 70%), а також газ, розчинений у нафті.

На країни Південної  і Південно-Східної Азії припадає бл. 6% світових доведених запасів газу.⁴ В Індонезії, за оцінками державної нафтової і газової компанії Pertamina, загальні запаси газу можуть досягати 7,56 трлн м3. Велика їх частина приурочена до Північно-Суматринського (19 газових родовищ), Центрально-Суматринського НГБ (12), Південно-Суматринського (33), Східно-Калімантанського (48), а також до Північно-Яванського (38 родовищ) НГБ. Всі НГБ пов'язані з крайовими і внутрішньоскладчастими прогинами, заповненими теригенно-карбонатними породами кайнозою потужністю до 10 км. Продуктивні піщані, карбонатні і вулканогенно-осадові відклади від еоцену до пліоцену включно, що залягають на глибинах від 0,1 до 4 км. У Західній Європі (3,1% світових запасів) основні ресурси газу зосереджені в Центрально-Європейському НГБ, г. ч. в синеклізі Північного моря. Газоносні в основному відклади карбону, пермі і тріасу. Велика частина газових ресурсів пов'язана з південним бортом западини. Загалом виявлено 329 газових родовищ (у тому числі 109 — морських). Значний ареал газоносних зон пов'язаний з Англо-Голандським прогином (Англійська западина). Доведені запаси природного газу британського сектора Північного моря оцінюються в 699 трлн м3; основні газові родовища (трлн м3 газу): Леман (161), Британія (84,9), Індіфетіґейбл (48) і Кліппер (22,6). Запаси газоконденсатних родовищ Елджін і Франклін — 45 млн т конденсату і 48,4 трлн м3 газу. Норвезьке нафтогазове родовище Троль є найбільшим у Північному морі. Родовище розділене на дві структури: Троль-Іст і Троль-Вест. Доведені запаси покладу Троль-Іст — 1300 трлн м3 газу і 17 млн т конденсату. Нафтовий поклад Троль-Вест містить бл. 31 трлн м3 попутного газу.⁵

В Україні Державним  балансом враховано бл. 290 родовищ  природного газу. Більшість родовищ — комплексні. З них 79 — газові, 98 — газоконденсатні, 53 — нафтоконденсатні, газонафтові та нафтогазові — 11. Початкові сумарні ресурси природного газу складають бл. 6700 млрд м3.

 

Родовища природного газу прийнято класифікувати на наступні групи:

 

 

     - Унікальні  (супергігантскій) - від 5 трлн куб.  м і більше    

(Північне / Південний  Парс, Уренгойське);     

 

 

     - Найбільші  (гігантські) - 1-5 трлн куб. м (Хассі  Р'мейль,    

 Шах-Деніз, Гронінгенського,  Дхірубхай);     

 

 

     - Великі - 100-1000 млрд куб. м (Ормен Ланге,  Кенган, Хангіран);     

 

 

     - Середні - 10-100 млрд куб. м  (Астрікс, Амангельди); та     

 

 

     - Дрібні - до 10 млрд куб м.

 

 

Мал.1 Десять найбільших газових родовищ світу.⁶

 

З десяти найбільших газових родовищ  світу, початкові запаси яких на кінець 2009 р. становили не менше 63 трлн куб. м., половина знаходиться в Росії. Найбільше, однак, Південний Парс / Північне знаходиться в територіальних водах Катару та Ірану. Запаси цього родовища оцінюються в 13,4 трлн куб. м газу і 7 млрд т нафти. На другому місці в світі - Уренгойське нафтогазоконденсатне родовище із загальними геологічними запасами 16 трлн куб. м і залишковими запасами - 10,2 трлн куб. м. Наймолодше родовище першої десятки Хейнсвіль - відкрито в США в 2008 р.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Ціноутворення на ринку природного газу

 

Для розуміння ринкових принципів ціноутворення на природний газ,  необхідно чітко вивчити методологію формування експортних цін на нього. Вони включають в себе природну ренту (ПР), що представляє собою додатковий прибуток, одержуваний понад прибуток на витрачені працю і капітал. Освіта ренти обумовлено більш сприятливими умовами, в яких один споживач знаходиться перед іншим. У працях ряду авторів, диференціальна ПР визнається обов'язковим елементом економічної оцінки природних ресурсів.⁷ Природна рента включає наступні складові:

• ренту Ріккардо, у  випадку, коли внутрішній попит нижче  або дорівнює межі виробничих потужностей. Вона являє собою різницю між  собівартістю одиниці продукції  і граничної одиниці продукції, видобутої за більш сприятливих питомих витратах, а також ренти, що формується виходячи з витрат, обумовлених віддаленістю ринку;

• ренту Хотеллінга (РХ), коли внутрішній попит вище межі виробничих потужностей країни. Це різниця між  собівартістю видобутку маржинальних невідновлюваних ресурсів і їх вартістю на ринку в умовах обмеження видобутку і непересеченія кривих пропозиції і попиту (мал.2)

Мал 2. Ціноутворення на невідновлюваний ресурс⁸

Отже, ПР - сума обох рент у разі перевищення сукупного  попиту сукупних виробничих потужностей. Різні зовнішні чинники впливають на криві попиту та пропозиції, переміщуючи їх відносно один одного, підвищуючи або знижуючи еластичність кожної кривої, що змінює величину ПР.

Виділяють кілька принципів  ціноутворення на непоновлюваний ресурс, в нашому випадку - природний газ: