Роль інституцій ЄС у здійсненні єдиної торговельної політики

Автор: Пользователь скрыл имя, 21 Февраля 2013 в 21:54, реферат

Краткое описание

Впровадження спільної торговельної політики належить до компетенції ЄС. Європейські інституції узгоджують єдиний митний тариф, укладають митні й торговельні угоди, гармонізують заходи з лібералізації торгівлі з третіми країнами, визначають експортну політику та вживають запобіжних заходів, передусім для того, щоб у зародку припинити нечесну торговельну практику. Якщо угоди слід обговорити з третіми країнами, ЄК надає Європейській Раді свої рекомендації. Та, своєю чергою, вповноважує ЄК до проведення переговорів.

Файлы: 1 файл

торговельної політики.doc

— 108.00 Кб (Скачать)

- надання всієї необхідної  інформації;

- проведення всіх необхідних  перевірок та інспекцій, в основному  щодо імпортерів, трейдерів та  товаровиробників Спільноти;

- проведення розслідувань  в третіх країнах для забезпечення  того, щоб фірми, яких стосується розслідування, надали згоду та щоб уряд відповідної країни був офіційно повідомлений та не висловлював зауважень.

При цьому держави-члени  ЄС зобов’язані вжити всіх необхідних заходів для ефективного виконання  подібних вимог Комісії. Вони зобов’язані надсилати Комісії запрошувану інформацію разом з результатами всіх проведених інспекцій, перевірок та розслідувань.

Також передбачено, що якщо певна інформація, якою володіє Комісія  в рамках антидемпінгового розслідування, представляє загальний інтерес або, якщо її передача вимагається державою-членом, Комісія може передати таку інформацію країнам-членам, якщо вона не є конфіденційною.

На вимогу Комісії  або держави-члена офіційні особи  Комісії можуть бути уповноважені допомагати офіційним особам держави-члена у виконанні зобов’язань, передбачених Антидемпінговим регламентом.

Нормами ст. 16 Антидемпінгового регламенту передбачена можливість здійснення Комісією в рамках розслідування  так званих «верифікаційних візитів», які вона здійснює, якщо вважає за необхідне, для перевірки документації імпортерів, експортерів, трейдерів, агентів, товаровиробників, торгівельних асоціацій та організацій для підтвердження інформації, наданої щодо демпінгу або нанесеної шкоди. Але такі візити можуть здійснюватися лише за наявності згоди вищезазначених суб’єктів.

Комісія також може самостійно проводити розслідування в третіх країнах, за умови додержання наступних  вимог: 1) отримання згоди підприємства, щодо якого проводиться розслідування, 2) повідомлення представників уряду країни, в якій проводиться розслідування, 3) відсутності заперечень уряду країни щодо проведення такого розслідування. При чому підприємствам, щодо яких проводиться розслідування, повідомляється про зміст інформації, яка підлягає верифікації, а також про будь-яку додаткову інформацію яку вони повинні надати під час такого візиту. В рамках розслідувань, які проводяться Комісією у відповідності до п. 1- 3 ст. 16 Антидемпінгового регламенту, офіційні особи держав-членів повинні надавати допомогу Комісії, якщо остання вимагатиме цього.

 

5. Категорії торговельних преференцій ЄС.

Європейський Союз та Загальна система  преференцій

Тарифні преференції – це   пільги,   що надаються ЄС  у процесі реалізації зовнішньоторговельної політики на умовах взаємності чи в односторонньому  порядку  щодо товарів,   які  переміщуються  через  митний  кордон  ЄС,  та звільняються  від  справляння  мита,  зниження   ставок   мита   або встановлення тарифних квот на ввезення товарів.

Вперше  схема Загальна система преференцій  була застосована у ЄС у 1971р. Загальна система преференцій ЄС впроваджується згідно десятирічних циклів. Програма застосування Загальної системи преференцій для періоду 2006-2015 рр. була затверджена у 2004 р. Згідно із неї для країн-бенефіціарів діють три типи домовленостей:

  • всі країни-бенефіціари отримують переваги загальної домовленості;
  • спеціальні заохочувальні домовленості для стійкого розвитку та ефективного управління (“ЗСП+”) надають додаткові переваги для країн, що керуються міжнародними стандартами захисту прав людини та охорони праці, навколишнього середовища, боротьби із розповсюдженням наркотичних засобів, а також ефективного управління (Рішення Комісії 2005/924/ЕС щодо переліку ЗСП+ країн-бенефеціарів);
  • спеціальні домовленості для найменш розвинених країн, також відомої як ініціатива “Все крім зброї” ("Everything But Arms" (EBA)), застосовується для найбільш сприятливого ставлення, з метою надання найменш розвиненим країнам “безмитного та необмеженого” доступу до ринку ЄС.

Співтовариство  впровадило механізм градуалізації (ступінчастості) з метою заперечення монополізації тарифних преференцій більш розвиненими країнами з цієї групи країн.

З метою  сприяння розвитку регіональної інтеграції ЄС використовує у ЗСП механізм кумуляції походження товару.

 

 

1. Торговельні преференції  Європейського Співтовариства

Таблиця 1 Піраміда торговельних преференцій ЄС

1. Туреччина

Митний союз

для промислової продукції, преференції  для окремої сільськогосподарської  продукції

2. Європейський економічний простір

 

Вільна торгівля,

участь в Єдиному внутрішньому ринку

3. Швейцарія

Вільна торгівля промисловою продукцією, лібералізація ринків транспортних послуг, сільськогосподарської продукції, робочої сили

4- Найменш розвинені країни

"Все, крім зброї”

5. Ізраїль

Вільна торгівля промисловою продукцією

Середземноморські країни

Асиметричний вільний доступ промислової  продукції, сільськогосподарського експорту, зона вільної торгівлі до 2010 р.

Країни АКТ (Котонуйська угода)

Асиметричний вільний доступ

промислової продукції

та частково сільськогосподарської

8. Інші країни, що розвиваються, окремі перехідні економіки

Загальна система преференцій

9. Країни ОЕСР

(Крім Туреччини та країн

ЄАВТ)

РНС без кількісних обмежень

10. Країни СНД,

інші перехідні економіки

РНС, кількісні обмеження



Информация о работе Роль інституцій ЄС у здійсненні єдиної торговельної політики