Пунктуаційні норми в писемному мовленні економістів

• при відокремленій прикладці (Я так довго працював - завдяки твоїй підтримці - для того, що б доказати самому собі: можу);
• перед узагальнюючим словом після однорідних членів речення (На пустирях, у рівчаках та неглибоких балках - скрізь росте ця невибаглива рослина);
• при вставлених конструкціях: Є віра - невже цього мало,- що ти в цьому місті живеш (Л.Первомайський);
• у безсполучникових реченнях з різнотипними частинами, якщо між ними є умовно-часовий або наслідковий зв'язок: Зійде сонце - утру сльози, ніхто не побачить (Т.Шевченко);
• якщо друга половина безсполучникового складного речення має значення протиставлення: Ще сонячні промені сплять - досвітні вогні вже горять (Л.Українка);
• між двома словами, які вказують на просторову, часову або кількісну межу: за цей період ми планували зібрати 15-20 тон яблук;
• при прямій мові для виділення слів автора; тире ставиться після іншого розділового знака;
• перед кожною реплікою в діалозі;

Дужки

Дужки вживаються:

• одна дужка - після цифри або букви, якою позначаються перераховуванні рубрики в тексті, напр., комп'ютер складається з: а) системного блока; б) монітора; 3) клавіатури;
• дві дужки- для додаткової інформації, різномінітних уточнень, вказівок та таке ін.: Михайло Краснопудзенко народився 1985р. (в серпні місяці) в м. Києві;
• при вставних і вставлених конструкціях, напр., Що? (вона підійшла до нього ближче) Невже ти ще не зрозумів, чому я така?;
• для виділення ремарок після назви діючої особи в драматичних творах: Мар'яна (до Олексія). Чого ж ти чекаєш, любий?).

       Частина, охоплена з двох боків дужками, вимовляється пониженим тоном.

Лапки

Лапки вживаються:

• при використанні цитат, які вводяться в авторське мовлення як самостійний текст (цитата починається з великої букви ): Арістотель не приймав учення Платона про ідеї. "Платон мені друг, але істина - ще більший мій друг" - відомий його афоризм;
• при використанні цитат, які вводяться в авторський текст як частина цього тексту (цитата пишеться з маленької букви): Борис Буряк пише, що "в художній структурі сценаріїв і фільмів Олександра Довженка завжди присутній сам автор"
• для виділення власних назв книг, літературних творів, газет, журналів, телевізійних програм, підприємств, та таке ін. (СП "Зоря", журнал "Ровесник");
• для виділення слів, вжитих у незвичному або іронічному значенні (такі слова вимовляються з особливою, підкресленою інтонацією): О, мій "великий"…- з неприховуваною іронією прошепотіла Олена, притуляючись до Анатолія.

       Лапки не вживаються, якщо цитата є епіграфом.

Знак  оклику

Знак оклику вживається:

• у кінці спонукального речення, якщо, крім спонукання, в реченні виражається емоційний стан того, хто говорить ("А ну, відчиняй!"- вигукнув хтось за дверима);
• після звертання при емоційному його виділенні (- Хлопці! - покликав Олег Васильович - Швидко біжить до мене!);
• у кінці розповідного речення, у якому виражається емоційний стан автора (Боже! Що ж ви наробили!).

Знак  питання

Знак питання  вживається:

• у кінці питального речення: Звідки ж ми такі?;
• у діалогах:

Микола. Слухайте, і чого ви оце все питаннями  на питання відповідаєте? 
Михайло. А ви як думаєте?

Знак  виноски

       Знак  виноски вживається у документах для оформлення різноманітних уточнюючих відомостей та посилань. Виноска складається  з двох пов'язаних частин: знака виноски  та текста виноски.

Один документ може містити у собі як звичайні, так і кінцеві виноски:

• звичайні виноски використовуються для роз'яснення термінів і розташовуються, як правило, внизу кожної сторінки документа;
• кінцеві виноски найчастіше використовуються для посилань на першоджерела; розташовуються, як правило, у кінці документа.

Розділові знаки при прямій мови

       Пряма мова береться з обох боків в лапки, причому в лапки береться також  і знак питання, знак оклику або три  крапки, якщо вони в ній вживаються.

       Крапка  і кома виносяться за лапки (але якщо вже є знак питання, знак оклику чи три крапки, ані кома, ані крапка вже не вживаються): "Ганьба!" - несподівано закричав хтось на площі.

       Якщо  слова автора стоять перед прямою мовою, то після них ставляться двокрапка  з тире; пряма мова розпочинається з великої літери: Тоді він нам  і каже: - Що ж мені з вами робити?

       Якщо  слова автора стоять всередині прямої мови, розриваючи її, то перед словами  автора, а також після них ставиться  тире: -Ну ось і все.- подумав я.- Розпочалося…

       У випадку, коли речення першої частини  прямої мови ще не закінчене, наступний  її фрагмент пишеться з малої букви: -Гляньте, - несподівано вигукнув Степан - ось там, попереду!

       Якщо  слова автора стоять після прямої мови, то після прямої мови ставиться  тире:

-Хлопці, все  буде добре.- сказала мені Наталка.

       Якщо  пряма мова передається в формі  діалогу, кожна репліка починається  з нового рядка, перед нею ставлять тире і не використовують лапок. Інші розділові знаки вживаються так  само, як і звичайно при прямій мові:

- Пробачте, це  ви Василь Романович? - Я. А ти  ж хто будеш? - А я Таня. Дочка  лісника. Ми ось тут недалеко  живемо (І.Цюпа)

Розділові знаки при непрямій мови

       При передачі прямої мови непрямою слова  автора перетворюються на головного  члена речення. Сама ж непряма  мова стає підрядним реченням, причому  особа займенників і дієслів  в ній змінюється відповідно до тієї особи, від імені якої тепер передається  чужа мова. Тому при непрямій мові вживання розділових знаків таке саме, як і звичайно на письмі: Він мав на увазі її слова про те, що вона добре співає.

       Після непрямого запитання знак запитання  не ставиться.

Пряма мова

Вчитель раптом запитав: - Де Мар'яна?

       Непряма мова

Вчитель раптом запитав, де Мар'яна.

Розділові знаки у цитатах

       У цитаті не можна нічого змінювати.

       Якщо  цитата наводиться не повністю, то пропуски в ній позначаються трьома крапками: Шевченкове ""…треба миром, Громадою обух сталить…" завжди звучить як гасло...

       Цитати  можуть вживатися як:

• пряма мова (розділові знаки вживаються так само, як і при прямій мові): Михайло Коцюбинський… в новелі "Intermezzo" писав: "Сонце! Я вдячний тобі. Ти сієш у мою душу золотий заспів - хто знає, що вийде з того насіння. Може, вогні?" (Н.Калениченко)
• доповнення авторського речення, виступаючи як його складова частина (цитата береться в лапки і розпочинається з малої букви): Інколи літературу кінця римської республіки і початку імперії (Іст. до н.е.- ІІст н.е.) об'єднують під назвою "римська класична література" або "римська класична література" ;
• віршова цитата, записана у вигляді строфи (в лапки не береться): Ну що б, здавалося, слова… Слова та голос - більш нічого. А серце б'ється - ожива, Як їх почує!… (Т.Шевченко);
• вказівка на джерело, яке стоїть безпосередньо після цитати (береться в дужки; після другої дужки ставиться крапка): Найвища краса - краса вірності (О.Гончар).;
• епіграф (у лапки не береться; вказівка на джерело пишеться під епіграфом справа без дужок; крапка після неї не ставиться).

       Знання правил та правильне вживання розділових знаків грає велику роль у житті економістів. Досконале  знання пунктуаційних норм полегшує писемне спілкування людей, сприяє піднесенню загальної мовної культури.

       Отже  тема « Пунктуаційні норми у писемному  мовленні економістів» повинна посідати не останнє місце в житті людей.

       З метою з’ясування рівня знання студентів  ДДМА цієї  теми, було проведено письмове тестування. Сутність цього тестування полягає у тому, що студенти повинні  у даному їм економічному тексті знайти усі пропущені або неправильно-вживані розділові знаки.

Зразок тексту:

       Економіка (від грец. οικονομικη, буквально — мистецтво ведення домашнього господарства).

       В економічній науці, як і в будь-який інший наукової теорії, виділяються  моделі — ідеалізовані об'єкти досліджень .Економіка як суб'єкт і об'єкт досліджень є виключно соціальним явищем і тому на її формування і об'єктивність визначальний вплив, надає умови середовища існування економіки.

       Сукупність  моделей економіки що сформувалися в західноєвропейській економічної  теорії, називають економікс (від  англ. economics). В економічній науці  ,розглядається модель економіки, яка отримала назву політекономія соціалізму, з цих же позицій ,розглядається західна економіка, як політекономія капіталізму. Політекономією є марксизм, трансформований в марксизм-ленінізм. Одна з принципових відмінностей між парадигмами економікс і марксистсько-ленінською полягає в тому, що в першій об'єктом дослідження є економічна діяльність, а в другій — економічні відносини.

       Результати  тестування були наступними:

       10%  студентів, пройшовших тестування  взагалі не виявили ні однієї  помилки утексті, 69%- виявили усього 62% помилок, і решта виявила  повністю усі помилки.

       Як  бачимо, знання та вивчення цієї теми знаходиться  на доволі непоганому місці. Студенти мають уявлення про правила уживання розділових знаків на  пиьмі.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВОК

 Людська мова виникла з необхідності обмінюватися інформацією, спілкуватися один з одним, розуміти один одного. Вона існує в усній і письмовій формі. Говорячи зі співрозмовником, людина робить паузи, підвищує або знижує голос, змінює інтонацію залежно від мети висловлювання чи від ступеня емоційності, з якою говорить. Як же йому передати зміст промови на листі, щоб, читаючи, інша людина правильно зрозуміла сенс? Думаю, що саме для цього люди створили систему знаків пунктуації. З тих пір вони і виконують свої функції в тексті.

       По-перше, вони поділяють пропозиції в тексті, частини складного речення, однорідні члени в простому реченні, відокремлюють пряму мову від слів автора, узагальнююче слово від однорідних членів, допомагають думкам дотримуватися лад і порядок. Тут вірно служать точка і три крапки, знаки запитання й оклику, двокрапка і тире і, звичайно ж, кома. Звернемо увагу на пропозицію 22. В кінці речення поставлено знак питання. Не будь його, хіба прочитали б ми пропозицію з питальній інтонацією? Звичайно, ні, адже ніяких питальних слів автор не вжив. А інша інтонація привела б до спотворення сенсу, переданого автором.

       По-друге, знаки пунктуації виділяють певні члени речення, на місці цих знаків ми робимо особливі паузи, підвищуємо або знижуємо голос. Тут трудяться коми і лапки. Подивимося на пропозицію 9-10, в якому лапки виділяють пряму мову, слова, крупно написані маленької скрипачкою на білому аркуші. Завдяки розставлених у реченні знакам ми розуміємо, на які саме деталі звернув увагу Кінтель, як наполегливо талановита дівчинка досягає мети, наскільки вона талановита.

       Часто говорять про те, що всякі правила про постановку ком (двокрапки, тире, і т. д.) не дуже-то і потрібні, люди цілком могли б обійтися і без них. Колись книги писалися не те що без розділових знаків, а й взагалі без пробілів, і нічого, якось адже їх розуміли. Проте,не зважаючи на це ,правила постановки розділових знаків (двокрапки, тире, і т. д.) потрібно знати кожному, тому що вони допомагають організувати нашу мову, виділити в тому, про що ми пишемо щось найголовніше, навіть передати наші почуття .

       З курсу граматики відомо, що є знаки пунктуації завершення, виділенням,без розділових знаків у писемній мові обійтися неможливо. Пунктуація служить цілям спілкування людей. За допомогою знаків пунктуації висловлює певні значення та відтінки, що вкладаються ним свого письмове висловлювання, а читає, бачачи пунктуаційні знаки в тексті, на підставі їх сприймає виражаються ними значення і відтінки.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

СПИСОК  ВИКОРАСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Енциклопедія українознавства. У 10-х т. / Гол. ред. Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954—1989., стор. 366.
2. Грунський М., Мироненко М. Розділові знаки. — Харків — Київ, 1929.
3. Коровицький І. Розділові знаки в українській мові. Рідна мова. — Ч. 2—3. — Вінниця, 1934.
4. Булаховський Л. Українська пунктуація. Розділові знаки. — Київ — Львів, 1947.