Пунктуаційні норми в писемному мовленні економістів

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Донбаська державна машинобудівна академія

Економіко-гуманітарний факультет 
 
 

Кафедра

Гуманітарної  освіти 
 
 
 

«Пунктуаційні норми  в писемному мовленні економістів» 
 
 
 

Курсова робота

ст.гр. Ф-10-1

Прунчак. В.М.

Науковий  керівник – 

Кочеткова В.Г. 
 
 
 
 
 

Краматорськ – 2011

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………….3 

            Пунктуація …………………………………………………………….……....5

       Пунктуація в діловій українській мові………...……………………………...6

            Розділові знаки……………………………………………………..….….…...7

Спостереження……………………………………….…………..…................16

Висновки………………………………………………………….………….17

       Список використаних джерел…………………………………..…………..19 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 ВСТУП

       Пунктуація - система правил письмового оформлення структури пропозиції. Правила пунктуації необхідні для розуміння і правильного прочитаннявголос пропозиції.

       Пунктуаційні  правила утворюють логіко-граматичний  каркас письмового висловлювання і  дозволяють точно виражати на листі  складні думки, які насилу можуть бути виражені засобами усного мовлення. Пунктуація робить письмову мову основним інструментом створення і вирази абстрактної думки. 
Актуальність даної теми зумовлена ​​низкою чинників.

       Дана  тема включається в парадигму  сучасних антропоцентричних досліджень і дозволяє конкретизувати в лінгвістиці  уявлення про роль людського фактора  в мові і, зокрема, у створенні  і пунктуаційних оформленні текстів, що належать до природної письмової  мови.

       Дослідження пунктуаційної практики, характерною  для письма-мовленнєвої діяльності конкретного мовного колективу, дає можливість просунутися в  осмисленні такого складного феномена, як. функціональний аспект української пунктуації, а також дозволяє оптимізувати рішення проблемлібералізації пунктуаційних правил.

       Функціональний  напрям передбачає виявлення закономірностей  вживання знаків пунктуації з урахуванням  їх функціонування в реальних текстах. Однак послідовне, системне дослідження цього аспекту пунктуації тільки починається, що зумовлює наступне протиріччя.

       З одного боку, мовне співтовариство має соціально усвідомленої системою кодифікованих пунктуаційних норм, з іншого боку, ми володіємо лише фрагментарними загальними знаннями про  те, як їх реалізація варіюється в текстах  різної комунікативної природи. 
В даний час досить добре досліджена пунктуація кодифікованих текстів, частіше художніх або публіцистичних робіт, що зачіпають питання пунктуації некодіфіцірованних текстів. 

      
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 
 
 
 
 

ПУНКТУАЦІЯ

 

     Пунктуація — це система правил уживання на письмі розділових знаків і розділ мово навчальної науки про використання розділових знаків.

     Пунктуація, нормована правописом система правил про вживання розділових знаків для розчленування тексту відповідно до його значеннєво-логічних, синтаксичних та інтонаційних особливостей. У давніх рукописах уживалися:кома,крапка чотири - й три крапка, хрестик, рідше крапка-кома. Нинішня система розділових знаків (крапка, кома, знаки оклику й запитання, двокрапка, середник, розділка, риска, дужки, лапки, підкреслення курсивом, а спершу й скісна риска) склалися у нас з поширенням друку в 16 — 17ст. під зах. впливом. Різні засади вживання розділових знаків для членування тексту синтаксичного (комою виділяти звертання, відокремлені звороти, вставні слова, підрядні речення, одне головне від іншого), логічного (лапками виділяти цитати й іронічно вжиті слова, дужками вставний коментар до тексту, а абзацами логічно завершені частини тексту) та інтонаційного (паузи позначувати коротші — комою, а довші — крапкою, рискою, при недокінченій думці — трьома крапками; питальну інтонацію позначувати знаком запиту, а емфатичну — після вигуків і звертань — знаком оклику) перехрещуються і ті самі знаки уживаються в різних функціях. Окремі знаки уживаються ще й у ідеографічно-цінувальній функції (крапка — на вираз скорочення слова; знак запиту в дужках після цитати як вираз сумніву чи здивування; знак оклику в дужках там таки як вираз здивування, обурення, іронії чи підкреслення, що цитоване не є опискою). До синтаксично-логічного членування тексту належить і писання слів окремо, разом чи з розділкою. Найдавніші рукописи писали текст без поділу на слова (початковий і кінцевий склад слова могли інколи позначуватися значком акуту чи ґравісу, а у випадках назвучного голосного ще й значками придиху), а в 15 — 17ст. друковані ще прийменники разом з ім’ям.

 

ПУНКТУАЦІЯ  В ДІЛОВІЙ УКРАЇНСЬКІЙ  МОВІ

 
 

       В українській мові вживаються одиничні (крапка, двокрапка, три крапки, кома, крапка з комою, тире, знак питання, знак оклику, знак виноски) та парні (дві  коми, два тире, лапки, дужки) розділові  знаки (пунктограми). Призначення розділових знаків - полегшити читачеві сприйняття змісту написаного:

• крапка ділить текст на речення.
• двокрапка відділяє одну частину від другої, вказуючи на те, що в цій другій частині міститься пояснення, розкриття причини того, про що йшлося у першій.
• три крапки (багато крапок) вказує на те, що в реченні не всі його компоненті наявні, а речення не закінчене, обірване.
• кома розділяє граматично рівноправні частини простого чи складного речення.
• крапка з комою функціонально подібна до коми, але розділяє складні (або ускладнені) за будовою граматично рівноправні частини.
• тире розділяє головні частини речення (якщо вони виражені подібними лексично- граматичними категоріями), порівнювані мовні одиниці, частини складного безсполучникового речення, які перебувають в умовно-часових, протиставних та причиново-наслідкових зв'язках.
• знак питання ділить текст на речення, але разом з тим вказує на те, що речення містить у собі питання.
• знак оклику ділить текст на речення та вказує на експресивність мовлення, вигук.
• знак виноски – видільний, він вказує, що за словом, біля якого цей значок поставлений, має йти частина тексту, яка подається у порядковій частині сторінки або в кінці тексту.
• парні розділові знаки – дві коми, двоє тире, дужки, лапки – виділяють якийсь відрізок тексту (другорядні члени речення), коли є потреба його відокремити, вставні і вставлені слова, словосполучення, звертання.

       Українська  пунктуація побудована на структурному, смисловому та інтонаційному принципах.

       Виділення речення на письмі

       В усній мові на початок і кінець речення вказує відповідна інтонація. На письмі на початок речення вказує велика літера, на кінець - крапка, знак питання, знак оклику або три крапки.

       У кінці розповідного і спонукального  речень звичайно ставиться крапка. Якщо ж розповідне чи спонукальне  речення вимовляється з особливою, піднесеною інтонацією, то в кінці  такого речення ставиться знак оклику. У кінці питального речення ставиться  знак питання. Якщо ж питальне речення  вимовляється з особливим почуттям, то ставиться ще й знак оклику. Три  крапки в кінці речення ставляться тоді, коли хочуть показати, що думка  ще не закінчена або що треба зробити  велику паузу.

       Крапка

       Крапка  вживається:

• у кінці розповідного двоскладного чи односкладного речення (Ніч. Спека.);
• у кінці спонукального речення, якщо в ньому відсутня інтонація оклику або питання (Вирішить завдання. Зробіть коротенький аналіз речення.);
• у кінці графічно скороченого слова (напр.; і т.д.);
• для виділення приєднувальних конструкцій
• після назв дійових осіб перед їх репліками в драматичних творах:

       Кома

       Кома  ставиться:

1. Для поєднання однорідних членів у словосполучення  і окремих висловлювань у складне речення. Наприклад: Ні мертва мова,ні мертва цивілізація ніколи не можуть схвилювати світ.(Б.Шоу)
2. Для відокремлення слів або словосполучень,граматично не зв’язаних із реченням-звертань,вставних конструкцій,вигуків,слів-речень. Наприклад: Так,я буду крізь сльози сміятись.(Л.Українка).

       Проте: Слід відрізняти стверджувальні слова  ТАК,ГАРАЗД від прислівників ТАК,ГАРАЗД, після яких кома не ставиться.Наприклад: Так ніхто ще не вірив у нас!

       Коми-це парний звук-функція для відокремлення  частин,які повністю або частково відірвались від основного змісту речення. Вони вживаються:

1. Для віділення вставних слів і вставних речень: І, можливо, ми знову приїдемо до вас.

       Примітка! Вставними найчастіше бувають  такі слова й словосполучення: бач, бачиш, безперечно, безсумнівно, бувало, видимо, видно, відома річ, власне головне, головним чином, далебі, до речі, звичайно, звісно, здавалось, здається, значить, зрозуміло, кажуть, коротко кажучи, либонь, мабуть, між іншим, мовляв, може, можливо, навпаки, на жаль, на мій погляд, на нашу думку, наприклад, нарешті, на щастя, немає  сумніву, отже, очевидно, певна річ, певно, по-перше, по-друге, правда, проте  й однак ( не на першому місці в  головному або підрядному реченні, де ці слова є сполучниками) та інші.

       2. При уточненнях,які відповідають на питання- а саме де, хто,що?

-Я, Сидоров  Іван Петрович,…

  3. Для відокремлення поширенних прикладок і додатків: Рими, дочки безсонних ночей, покидають мене (Л. Українка)

  4. Слід відрізняти вставні слова від подібних до них слів, які є членами речення й комами не виділяються: Ці слова, до речі, викликають сумнів. Ці слова сказані до речі.

Крапка  з комою

       Крапка  з комою ставиться там, де й  одинична кома (тобто між однорідними  членами речення і між частинами  складного речення), якщо розділювані  нею частини порівняно далекі за змістом або мають у собі розділові знаки. На місті крапки з комою завжди чується подовжена  пауза.

       Крапка  з комою вживається:

• для виділення однотипних частин складного речення
• між поширеними членами речення
• у кінці рубрик, напр., Звуки бувають:

1) голосні;

2) приголосні та ін.

       Двокрапка

       Двокрапка вживається:

• у безсполучникових складних реченнях з різнотипними частинами, якщо друга частина розкриває загальний зміст першої або пояснює окрему її частину
• після узагальнюючого слова перед однорідними членами речення (напр.: послідовність дій така: 1) довести, що речення складне; 2) з'ясувати вид складного речення та ін.);
• при прямій мові у випадку, коли слова автора їй передують

       Перед двокрапкою, як правило, тон підвищується, після неї робиться вичікувальна пауза, і далі слова промовляються  звичайним тоном.

Три крапки

Три крапки вживаються:

• коли думка, що виказувалася у реченні, ще не закінчена
• для передачі схвильованого, емоційного мовлення за допомогою обірваних, незакінчених
• на місці розмовних пауз
• при використанні цитат, якщо цитата береться не з початку речення, або якщо цитата розірвана на декілька частин ("…а по-друге,- закінчила Лариса- хочу випустити новий альбом").

Тире

       Тире  ставиться там, де й одинична та парні  коми, а також там, де коми ставити  не можна. Одиночне тире вказує на протиставлення (можна підставити а, але), наслідок, наступне пояснення або раптову  зміну подій. Після одиничного тире робиться вичікувальна пауза і далі тон, як правило, підвищується (Адже ми всі - люди!).

       Парні тире виділяють з обох боків частини  речення. Частина, виділена парним тире, вимовляється підвищеним тоном (І враз - заглушаючи всю метушню і гвалт - по квартирі розляглися широкі і повнозвучні  акорди рояля (Ю.Смолич).