Проаналізуємо показники оцінки ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості

     Проаналізуємо показники оцінки ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості

Таблиця 2.1.5. 

     Показники оцінки ліквідності, платоспроможності  та фінансової стійкості підприємства 
 
 

     Структура та обсяг випускної  роботи. Випускна робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел з 75 найменувань та додатків. Робота нараховує 92 сторінки друкованого тексту, у тому числі: 10 рисунків, 11 таблиць, список використаних літературних – 4 сторінки. Робота містить 6 додатків.

 

 

 

 

    Однією  з передумов надійних ринкових позицій  підприємства є наявність у нього  конкурентних переваг, характер і динаміка розвитку яких впливають на стратегію його діяльності. Водночас конкурентна перевага виступає як бажаний результат реалізації конкурентної і функціональних (в тому числі й цінової) стратегій.

    Для визначення механізму зв’язку цінової стратегії підприємства з характером наявної чи прогнозованої конкурентної переваги запропоновано ввести в класифікацію конкурентних переваг М. Портера додаткові класифікаційні ознаки: джерела конкурентної переваги; можливості реалізації конкурентної стратегії; фаза життєвого циклу конкурентної переваги.

     Основні запропоновані в роботі принципи, покладені в основу методики формування цінової стратегії, полягають у наступному:

     1. Цінову стратегію підприємства необхідно розглядати як складову частину його маркетингової стратегії і формувати одночасно з іншими функціональними стратегіями після вибору загальної і конкурентної стратегій.

     2. Оскільки об'єктом для розробки конкурентної стратегії є окремий вид товару чи товарна підгрупа, в рамках загальної стратегії підприємства відповідно до номенклатури його продукції необхідно розробляти множину різних цінових стратегій.

     3. Перелік можливих цінових стратегій обумовлений дією найбільш вагомих факторів, що виявляються в результаті стратегічного аналізу.

     4. Прийнятний базовий рівень ціни в можливих цінових стратегіях слід визначати з урахуванням результатів моделювання реакції споживачів і конкурентів.

     5. Цілі цінової стратегії та покладений у її основу метод ціноутворення визначаються попередньо розробленими загальною і конкурентною стратегіями підприємства.

     6. Формулювання стратегічних альтернатив з можливих цінових стратегій доцільно здійснювати методом послідовної фільтрації.

     7. Вибір остаточного варіанта цінової стратегії з множини припустимих здійснюється з урахуванням фактора невизначеності і порівняльної ефективності, з погляду відповідності очікуваних результатів стратегічним цілям.

     Загальна  методика формування цінової стратегії  підприємства (рисунок 1.5.) може бути представлена у вигляді шести послідовних етапів.

 

 

 

 

 

        

Продовження Рис.1.5.

 

 

 

Рисунок 1.5. Загальна схема методики формування цінової стратегії

    На  першому етапі обґрунтування  цінової стратегії формується інформаційна база, яка являє собою підсистему маркетингової інформаційної системи.

    На  другому етапі виконується стратегічний аналіз, основною метою якого є  оцінка тенденцій розвитку факторів зовнішнього і внутрішнього середовища з погляду виявлення можливостей, умов і обмежень для реалізації тієї чи іншої цінової стратегії. Особливу роль на цьому етапі відіграє стратегічне позиціонування підприємств, що конкурують на ринку. Для виявлення найбільш активних конкурентів з метою подальшого поглибленого аналізу їхніх цінових стратегій і конкурентної поведінки запропоновано використовувати матрицю "темпи росту частки ринку – тип конкурентної стратегії". По горизонтальній осі матриці відбивається якісний показник – тип конкурентної стратегії, а по вертикальній – показник темпів росту частки ринку відповідного продавця, який, по-перше, є кількісним, а по-друге, – носить динамічний характер, що дозволяє включити в аналіз фактор часу.

    Третій  етап методики формування цінової стратегії  певною мірою є логічним продовженням другого етапу і полягає у визначенні розрахункового базового рівня ціни з урахуванням поточних цін конкурентів і можливої реакції споживачів. Для вирішення цього завдання запропоновано використання теорії ігор.

    З погляду ієрархії стратегій, цінова стратегія може розглядатися як один із засобів реалізації загальної і конкурентної стратегій підприємства, яким вона підпорядкована. Тому можливості вибору конкретного виду цінової стратегії в межах кожної із загальних і конкурентних стратегій обмежені, а кожному варіанту сполучення загальних і конкурентних стратегій відповідає певний набір цінових стратегій, причому вибір конкретної цінової стратегії залежить від зовнішніх і внутрішніх факторів.

     В умовах формування ринкових відносин на передній план виступає розробка комплексу заходів щодо забезпечення фінансової стійкості підприємств, що базується на чітко сформульованій економічній політиці підприємства, розробці стратегії і тактики його виробничо-господарської діяльності. Це пов'язано, насамперед, з невизначеністю і мінливістю зовнішнього середовища, інфляційними процесами, умовами конкуренції і динамічним характером попиту.

     Таким чином, стратегія і тактика - це набір  правил і прийомів, необхідних для  досягнення цілей підприємства. При цьому стратегія припускає розробку правил на довгостроковий період для досягнення основоположних цілей виробничо-економічної системи, а тактика має підпорядкований стосовно стратегії характер і забезпечує її реалізацію на кожному локальному проміжку часу, вирішуючи оперативні завдання. На тактичному рівні розглядаються не методологія ціноутворення, а питання забезпечення виконання стратегії та поточного корегування рівня цін. Разом з тим, сама принципова можливість корегування цін, а також методологія її здійснення відносяться все ж таки до цінової стратегії і виступають її невід'ємними частинами.

     У сучасних дослідженнях застосовуються два, зовні схожих і вживаних в  основному як синоніми, терміни: "цінова стратегія" і "стратегія ціноутворення". Незважаючи на те, що обидва вони пов'язані зі стратегічними рішеннями в області цінової політики, вони несуть різне змістове навантаження. Стратегія ціноутворення – це стратегія встановлення ціни, основним змістом якої є обґрунтування і вибір методів, правил і прийомів ціноутворення. Цінова стратегія містить в собі не тільки стратегію ціноутворення, але й систему її забезпечення: методи корегування рівня цін і взаємодії з іншими функціональними стратегіями підприємства.