Потенціал підприємства

 
 

    Рис. 1.1. Методи доходного підходу

    Загальна  методологія методу дисконтування  передбачає встановлення вартості потенціалу (чи його елементу) на рівні чистого  приведеного потоку капіталу від  його експлуатації. Загальний розрахунок проводиться за традиційною технологією  дисконтування і порівняння грошових припливів та відпливів капіталу підприємства щодо даного об’єкта. Специфіка  оцінювання окремих об’єктів виявляється в особливій структурі дисконтної ставки, яка визначається різними методами.

    Згідно  методу капіталізації ринкова вартість бізнесу визначається по формулі 

                                               V=D : R,                                                               (1.1)

      де V – ринкова вартість бізнесу;

    D – чистий доход бізнесу за  рік;

    R – коефіцієнт капіталізації.

    Методи  капіталізації базуються на використанні коефіцієнта, який уможливлює переведення  чистих потоків капіталу від використання об’єкта у його вартість. У цілому такі методи в основному базуються  на трьох теоретичних принципах  – очікування, заміщення та попиту і пропонування. Суть коефіцієнта  капіталізації полягає в поєднанні  двох економічних процесів – отримання  доходу на капітал та відшкодування  капіталу інвесторавласника.

    Залежно від бази визначення норми (ставки) відшкодування капіталу поділяють  на норми доходу, норми грошових потоків, норми відшкодування та норми прибутковості. Відповідно до цього заведено розрізняти такі види коефіцієнтів капіталізації:

1. Загальний коефіцієнт капіталізації
2. Коефіцієнт капіталізації власного капіталу
3. Коефіцієнт капіталізації позикового капіталу
4. Коефіцієнт капіталізації залежно від об’єкта оцінки.

    На  закінчення доцільно зазначити, що кожний з названих підходів та спеціальних  методів має зазначені вище переваги і недоліки і тільки на основі комплексного використання напрацьованого досвіду оцінки можна досягти реального визначення вартості майна та втіленого у ньому потенціалу.

    Тому  прикладна оцінка потенціалу підприємства проводиться на основі всіх підходів та всіма доступними методами. Кінцевий вибір величини вартості об’єкта проводиться на основі визначення її середньоарифметичного еквіваленту з урахуванням вагомості отриманих результатів чи суб’єктивної думки експерта. До того ж процес гармонізації отриманих величин вартості не зводиться до механічного усереднення, це імовірнісний розрахунок ринкової вартості, величина якої перебуває в межах від мінімальної до максимальної розрахункової вартості об’єкта. Кінцевий висновок робиться на основі логічних науково обґрунтованих висновків, які передбачають повторний аналіз вартісно-утворювальних факторів, перевірку розрахункових процедур, тощо.  

    1.3 Оцінювання ефективності формування та використання вартісного потенціалу підприємства 

      Оцінку  вартісного потенціалу можливо проводити в наступній послідовності:

      1. Оцінка поточної вартості бізнесу;

      2. Оцінка витрат, пов'язаних з неефективністю використання ресурсів підприємства.

      3. Оцінка елементів вартості. На даному етапі здійснюється оцінка впливу непродуктивних витрат на елементи вартості бізнесу;

      4. Оцінка безпосередньо вартісного  потенціалу підприємства.

       На рис.1.4. схематично представлено ланцюжок оцінки вартісного потенціалу підприємства. 

      

Рис. 1.5. Ланцюжок оцінки вартісного потенціалу корпорації

Оцінка  вартісного потенціалу підприємства здійснюється за формулою:

                                   

лГ

 

    де  n - тривалість періоду прогнозування;

    ТV - залишкова вартість підприємства на кінець прогнозного періоду.

     FCF = Чистий прибуток + Амортизація = Капітальні вкладення - Зміни оборотного капіталу + Чисті надходження від розміщення боргу.

    Переходячи  до найбільш вживаних методів оцінки вартості бізнесу, можна відзначити, що найбільшого поширення набули експертні методи оцінки, що базуються на використанні якісних характеристик, котрі, як правило, неможливо виразити у конкретних цифрах. Сукупність застосовуваних методів оцінки вартості бізнесу можна згрупувати до трьох підходів: витратний, результатний та порівняльний. Розглянемо більш детально кожен з підходів.

    Витратний підхід включає в себе декілька методів:

    1. Простий балансовий метод;

    2. Метод регулювання балансу;

    3. Метод ліквідаційної вартості;

    4. Метод вартості заміщення;

    5. Метод чистих активів;

    6. Метод нагромадження активів.

    Найпростіше реалізується простий балансовий метод. Використання даного методу передбачає порівняння суми (вартості) майна підприємства (активів) та суми його зобов’язань (пасивів). При  визначенні вартості бізнесу відповідно до даного методу особлива увага приділяється статті активу балансу: «Виробничі запаси» (ряд. 100), «Готова продукція» (ряд. 130), «Дебіторська заборгованість» (ряд. 160, 170—210).

    Визначення  вартості бізнесу як суми власного капіталу підприємства, що розраховується як різниця між обліковою вартістю майна підприємства та розміром його зобов’язань:

               (1.2)

    Подана формула визначення вартості бізнесу є найпростішою, але й найменш точною. Визначена на його основі вартість бізнесу лише відтворює розмір власного капіталу, витраченого для створення об’єкта оцінки, і не враховує досвід, поточний стан і перспективи його діяльності, повністю ігноруючи ринкові фактори.

    Цей метод використовується як поверхневий  діагностичний інструмент оцінки за умови відсутності достовірної  інформації щодо характеру діяльності підприємства.

    Метод регулювання балансу вважається точнішим та вартість бізнесу визначається підсумуванням реальної вартості усіх компонентів цілісного майнового комплексу підприємства (основних засобів,земельної ділянки, виробничих запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів, готової продукції, дебіторської заборгованості) з вирахуванням сум його зобов’язань.

    Даний метод переобтяжений такими ж  недоліками, як і попередній, але  отримані з його допомогою результати вважаються більш точними, хоча й  потребують більших витрат часу та ресурсів.

    Метод вартості заміщення передбачає визначення вартості заміщення об’єкта оцінки. За цим під вартістю заміщення слід розуміти мінімальну вартість аналогічного нового підприємства, ідентичного з оцінюваним за функціональними, експлуатаційними чи конструктивними параметрами, але створеного відповідно до сучасних цін та нових якісних вимог.

    Метод ліквідаційної вартості використовується за умови ліквідації суб’єкта господарювання чи коли грошові потоки від його операційної діяльності несуттєві (або взагалі набувають негативного значення); при фінансуванні підприємства-боржника; при фінансуванні проектів реструктуризації чи санації тощо. Він базується на визначенні суми коштів, які можуть бути отримані за умови ліквідації (продажу) підприємства (за роздільним продажем його активів) на конкретну дату. Вважається, що ліквідаційна вартість підприємства як цілісного майнового комплексу менша, ніж за роздільним розпродажем його активів.

    Розрахунок  вартості бізнесу методом чистих активів визначається вирахуванням зі скоригованої вартості активів підприємства скоригованої вартості його пасивів. Коригування полягає у ціновому приведенні чи нормалізації бухгалтерської звітності.

    Даний метод застосовується, коли очікується, що фірма володіє значними матеріальними  активами, а також буде функ- 
ціонувати у найближчому майбутньому. У процесі оцінки аналізуються такі бухгалтерські, фінансові та статистичні форми звітності підприємства: баланс (форма № 1), звіт про фінансові результати (форма № 2), звіт про рух грошових коштів (форма № 3), звіт про власний капітал (форма № 4) і детальні розшифровки до них. У разі необхідності використовуються дані первинного обліку[5].

    У випадку застосування методу нагромадження активів проводиться процедура нормалізації бухгалтерської звітності та вартість бізнесу буде дорівнювати різниці між ринковою вартістю всіх активів підприємства та ринковою вартістю усіх його пасивів(зобов’язань) у по елементному розрізі.

    На  відміну від методів витратної  природи методи результатного підходу реалізують протилежні постулати, що визначають вартість бізнесу залежно від можливості отримання фінансових чи інших економічних результатів.

    Результатний  підхід також також містить декілька методів:

    1. Метод прямої капіталізації доходів;

    2. Метод дисконтування грошового  потоку;

    3. Метод економічного прибутку;

    4. Метод додаткових доходів.

    Методика прямої капіталізації, суть якої концентровано виражається формулою:

            (1.3)

    Тобто, вартість бізнесу дорівнює теперішній вартості майбутніх грошових потоків  від його використання, що можуть бути капіталізовані учасниками.

    Даний метод використовується у процесі  експрес-діагностики ринкової вартості бізнесу та передбачає виявлення джерел і розмірів чистого доходу, визначення ставки капіталізації, оцінка вартості бізнесу.

    Метод дисконтування грошового потоку дає змогу оцінити вартість бізнесу з огляду на перспективи його розвитку. Він базується на постулаті, що потенційний інвестор платить не за набір засобів праці, команду працівників, сукупність прав на інтелектуальну власність і т. п., а за кінцевий потік коштів (капіталу). Такий метод оцінки не використовується за умови систематичної збитковості діяльності підприємства, а також під час оцінювання нових видів бізнесу (підприємства).

    Наступний метод це метод економічного прибутку. Основною формулою, що виражає зміст методу є:

     . (1.4)

    Перевага  методу економічного прибутку над методом  дисконтування грошового потоку у тому, що сам показник економічного прибутку дає змогу оцінити результати діяльності фірми в окремо взятому  році, у той час як вільний (чистий) грошовий потік не дає такої можливості.

    Метод додаткових прибутків можна вважати модифікацією методу дисконтування грошових потоків. Він визначає вартість бізнесу на основі порівняння середньої дохідності (прибутковості) в окремій галузі та дохідності участі капіталу у конкретному бізнес-проекті. Вартість бізнесу визначається урегулюванням балансу підприємства та оцінюванням можливостей отримання доходів від його використання.

    Порівняльний  підхід дає можливість визначити вартість бізнесу відповідно до представлених на вільних ринках аналогічних об’єктів, враховуючи сучасні умови. Основний постулат за такої оцінки — схожі економічні інтереси (вигоди) повинні оцінюватися приблизно однаково.

    Найбільшого поширення в рамках даного підходу  набув метод мультиплікаторів, за яким вартість бізнесу оцінюється на основі визначених коефіцієнтів, відтворюють характеристики аналогічних об’єктів, представлених на ринку. Найбільшого поширення набули цінові мультиплікатори, які можна підрозділити на інтервальні та одномоментні. Загальна характеристика найпоширеніших мультиплікаторів подана у табл. 1.1.