Основний капітал

    Необхідність  виявлення результату діяльності підприємства за допомогою протиставлення в активу і пасиву визначила появу рахунка  прибутків і збитків і відображення в балансі поточного результату діяльності підприємства. Тому прибутку, як складовій капіталу підприємства, необхідно приділяти особливу увагу, оскільки він є важливим джерелом відтворення капіталу підприємства, придбання активів.

    У традиційному практичному змісті під прибутком розуміють різниця загальної суми доходів і витрат підприємства. Поняття прибутку адекватно поняттю прибавочної вартості від основної діяльності, але це досить вузький підхід, обмежений рамками рахівництва. З метою більш глибокого вивчення прибутку, його якостей і впливу на капітал підприємства, необхідно виділяти наступні його основні складові:

• операційний прибуток від поточної діяльності, що виражається в перевищенні виручки від реалізації над собівартістю реалізованої продукції і поточними витратами на її виробництво;
• прибуток від поточної фінансової діяльності як реалізована різниця в котируваннях цінних паперів;
• прибуток від реалізації необоротних активів, відбивана як різниця отриманої виручки від реалізації і собівартості реалізованого активу.

    Зіставлення доходів і витрат, а також ціни і вартості, є методом визначення результату діяльності підприємства. При цьому необхідно мати у  виді, що крім резервів, створюваних  за рахунок розподілу отриманого прибутку, існують і приховані резерви - розміщені в активі, у тому числі за рахунок заниження оцінки активів.

    Основна частина вартості капіталу підприємства, як правило, приходиться на будинки, спорудження й устаткування, що входять  в основний капітал. Основний капітал  підприємства відбивається на рахунках як капіталізовані витрати, що повертаються у виді річних амортизаційних відрахувань. При цьому незавершені капітальні витрати (вкладення) також включаються до складу основного капіталу і є засобами, використаними на формування капіталу підприємства.

    Активний  капітал, чи просто активи, представлені в балансі у виді:

• матеріальних цінностей (земельні ділянки, будинки і спорудження, устаткування, товарні запаси, МШП);
• нематеріальних цінностей (авторські права, патенти, товарні знаки й ін.);
• грошових цінностей (кошти  на рахунках і в касі, цінні папери, дебіторська заборгованість);
• фінансових вкладень.

    Існує кілька методів розрахунку капіталу. Один з них - традиційний рахунковий метод. Розрахунок капіталу рахунковим методом проводиться як визначення суми балансових рахунків:

    1) Акціонерного капіталу;

    2) Іншого капіталу:

• нерозподіленого прибутку;
• резервів;
• доходів від переоцінок;
• премій на акції.

    Активи, що беруть участь у розрахунку, - це майно підприємства, до складу якого входять наступні статті балансу:

• основні засоби й інші активи, відбивані в першому розділі активу балансу;
• запаси і витрати, відбивані в другому розділі активу балансу;
• кошти , засоби в розрахунках та інші активи, також відбивані в другому розділі активу балансу.

    Пасиви, що беруть участь у розрахунку, включають  наступні статті:

• статті пасиву балансу, що відбивають зобов'язання підприємства такого плану, як цільове фінансування і надходження, орендні зобов'язання;
• статті пасиву балансу, що характеризують довгострокові і короткострокові зобов'язання перед банками, іншими юридичними і фізичними особами, розрахунки та інші пасиви.

    Дані  складові, що беруть участь у розрахунку, необхідно відкоригувати, тобто  очистити від впливу факторів, що спотворюють  реальну величину капіталу і мають іншу природу.

    Коректування  розрахункових показників полягають  у наступному.

    У суму активів, що беруть участь у розрахунку, не включається заборгованість засновників (учасників) по внесках у статутний  капітал.

    При наявності в підприємства оцінних резервів під знецінення фінансових активів і по сумнівних боргах, суми статей балансу, під якими вони створені, зменшуються на величину створених резервів.

    Зі  статей пасиву балансу, що беруть участь у розрахунку, виключаються:

• резерви по сумнівних боргах;
• доходи майбутніх періодів.

    Таким чином. з балансу повинні бути виключені контр-пасивні і контр-активні  рахунки (статті), що взаємно компенсують  один одного.

    Оскільки  власні акції, викуплені в акціонерів - це зобов'язання підприємства перед акціонером, тимчасово перетворене в можливість використання внеску акціонера в капітал підприємства для реінвестування прибутку через механізм виплати дивідендів.

    Спираючи  на викладені раніше підходи теорії капіталу і балансу, логічно затверджувати, що як  методологічну основу для обчислення величини поточного капіталу підприємства необхідно застосовувати основне балансове рівняння, а також капітальне рівняння балансу:

      А – П = К, чи Активи – Зобов’язання = А (чисті активи)

    Капітал чи чисті активи, отримані в результаті розрахунку, являють собою вартість поточного капіталу підприємства, оскільки майно підприємства, очищене від  зобов'язань (чисте майно, чистий актив) і прирівнюване до власного капіталу, - фактично є поточним капіталом підприємства.

    Таким чином, величину поточного капіталу можна виразити за допомогою рівняння поточного капіталу:

    Кс =  А - L,

    де,  А - активи;

     L - зобов'язання.

    На  підставі викладеного вище є підстави стверджувати, що балансовий метод  у обчисленні капіталу найбільше  об'єктивно відбиває природу капіталу підприємства і величину показника  поточного капіталу, створює методологічну  основу для застосування фінансових і управлінських підходів при проведенні оцінки вартості й аналізу капіталу.

Висновок 

     В умовах становлення та розвитку ринкових відносин підприємства можуть самостійно формувати свої фінансові ресурси, основними джерелами яких можуть виступати прибуток, кошти, отримані від продажу цінних паперів, пайові та інші внески акціонерів, юридичних та фізичних осіб, а також кредити та інші надходження, що не суперечать законодавству.

     Основним  джерелом формування власного власних  коштів підприємства є статутний капітал — це сукупність коштів, вкладених у підприємство його власником (власниками). Порядок формування статутного капіталу регулюється законодавством та засновницькими документами.

     Статутний капітал виступає невід’ємною складовою частиною будь-якого товариства або підприємства.

     Так, статутний капітал державних  підприємств відображає суму коштів, виділену державою з бюджету на момент введення підприємства в експлуатацію для здійснення його діяльності (вартість всіх витрат на будівництво, монтаж, наладку, вартість обладнання, оборотних засобів та грошові кошти).

     Статутний капітал недержавних комерційних  структур формується за рахунок коштів (матеріальних, грошових), внесених акціонерами (учасниками), і тому уявляє собою  колективну власність декількох юридичних або фізичних осіб — засновників акціонерного товариства або підприємства іншої організаційно-правової форми.

     При ознайомленні з формуванням статутного капіталу необхідно враховувати  організаційно-правову форму підприємства. Тому вивчення операцій з капіталом доцільно починати з ознайомлення юридичного статусу та права здійснення статутних видів діяльності, складу засновників (учасників), структури і управління підприємства, а також фінансових можливостей для досягнення поставлених цілей діяльності. 
 

     Література 

1. Балабанов И.Т. Фінансовий аналіз: Посібник. –  К.: Юрист, 2004. – 521 с.
2. Серажим  М.К. Капітал: Посібник. – К.: ПРТ, 2004. – 361 с. 
3. Иванченко ВМ. Економічний аналіз: Підручник. – Х.: МАУЛ, 2003. – 367 с.
4. Колоб Р.У. Економіка на підприємстві: Підручник.  – Ж.:  ФИЛИН, 2004. – 214 с.
5. Бункина Е.П. Підприємство та капітал: Навч. посібник . – К.: Софія 2004.  – 105 с.
6. Терещенко І.В. Власний капітал підприємства: Підручник. – К.: ЕКОБУД, 2004. – 367 с.
7. Швиденко Г. О. Економіка підприємства: підручник – К.: КНЕУ, 2009 – 816 с.