Основний капітал

      Статутний капітал. Статутний капітал є  одним з найважливіших показників, що дозволяють одержати уявлення про розміри і фінансовий стан економічних суб'єктів. Це один з найбільш стійких елементів власного капіталу організації, оскільки зміна його величини допускається в строго визначеному порядку, установленому законодавчо.

      Статутний капітал організації - джерело формування засобів організації, які потрібні йому для виконання статутних зобов'язань. Це стартовий капітал для виробничої діяльності з метою одержання надалі  прибутку. Статутний капітал являє собою засоби, вкладені власниками підприємства. Власниками підприємства можуть виступати як юридичні, так і фізичні особи, а також окремі приватні особи.

      Статутний капітал - сукупність у грошовому  вираженні внесків  засновників (учасників) у майно організації  при її створенні для забезпечення діяльності в розмірах, визначених установчими документами. Формується в господарчих товариств: акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю.

      Пайовий фонд - сукупність пайових внесків  членів виробничого кооперативу  для спільного ведення підприємницької діяльності, а також придбаного і створеного в процесі діяльності.

      Однієї  з найпоширеніших  форм підприємницької  діяльності сьогодні є акціонерне товариство.

      Можна виділити три основні функції, що виконує статутний капітал акціонерного товариства:

      1) є майновою основою діяльності  товариства, тобто первісним (стартовим)  капіталом;

      2) дозволяє визначити частку (відсоток) участі засновника (акціонера, учасника) у товаристві, оскільки їй відповідає  кількість голосів учасника на  загальних зборах і розмір його доходу (дивіденду);

      3) гарантує виконання зобов'язань  товариства перед третіми особами,  тому законодавством установлений  його мінімальний розмір.

      Розмір  власного капіталу товариства дорівнює розміру перевищення балансової вартості активів товариства над балансовою вартістю його зобов'язань.

      Додатковий  і резервний капітал. У процесі  господарської діяльності в підприємства може з'явитися нове  майно чи зрости облікова вартість уже наявного, тобто збільшуються розміри активів. Для обліку джерел такого  майна чи приросту його вартості в введене поняття додаткового капіталу. Як об'єкт обліку він виник відповідно до  змін правил оцінки статей бухгалтерської звітності організацій для відображення інфляційних процесів.

      Доходи  організації, що відносяться на додатковий капітал, збільшують власний капітал організації, однак не впливають на фінансовий результат діяльності організації в звітному періоді. Наприклад, організація може безоплатно одержати у власність дороге виробниче приміщення, у результаті її майно і капітал будуть мати істотний приріст, однак фінансовим результатом діяльності організації в звітному періоді може стати збиток. Наявність доходів, що  включаються не у фінансовий результат діяльності, приймається в розрахунок у податковому обліку: при обчисленні оподатковуваного прибутку, доходи що відносяться на додатковий капітал, приєднуються до прибутку, який підлягає оподатковуванню.

      Утворення засобів відбувається шляхом:

1. Приросту вартості необоротних активів (основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових фінансових вкладень і інших капітальних вкладень) підприємства в результаті переоцінки;
2. Безоплатно отриманого майна і коштів  від юридичних і фізичних осіб;
3. Додаткової емісії  акцій чи підвищення номінальної вартості акцій, за рахунок суми різниці між продажною і номінальною вартістю акцій, вирученої при реалізації їх за ціною, що перевищує номінальну вартість;
4. Приросту вартості необоротних активів, створених за рахунок прибутку чи фондів підприємства;
5. Відображення позитивних курсових різниць по внесках іноземних інвесторів у статутні капітали українських підприємств.

      Резервний капітал створюється відповідно до  законодавства й установчих документів організації на покриття можливих у майбутньому непередбачених збитків, утрат. Резервний капітал - це так називане запасне фінансове джерело, що створюється як гарантія безперебійної роботи підприємства і дотримання інтересів третіх осіб. Наявність такого фінансового джерела додає останнім впевненість у погашенні підприємством своїх зобов'язань. Чим більше резервний капітал, тим більша сума збитків може бути компенсована і тим більшу можливість маневру одержує керівництво підприємства при подоланні збитків.

        Утворення резервного капіталу  може носити обов'язковий і  добровільний характер. У першому випадку він створюється відповідно до  законодавства України, а в другому - відповідно до  порядку, встановленому в установчих документах підприємства, чи з його обліковою політикою. В даний час створення резервного капіталу є обов'язковим тільки для акціонерних товариств і підприємств з іноземними інвестиціями.

     Нерозподілений  прибуток і фонди спеціального призначення. Фінансовим результатом підприємства, що здійснює підприємницьку діяльність, є  прибуток чи збиток. Прибуток виступає джерелом, який може бути використаний, після обов'язкових платежів у бюджет, на цілі, обумовлені статутними  документами чи відповідними рішеннями керівництва організації і засновників (акціонерів). При одержанні збитку виникає необхідність вишукування джерел його покриття. 

     Прибуток, що залишається в розпорядженні  підприємства після сплати в бюджет податку на прибуток прийнято називати "нерозподіленим прибутком". Нерозподілений прибуток являє собою суму чистого  прибутку, що не був розподілений у  вигляді дивідендів між акціонерами організації.

     Нерозподілений  прибуток звітного року використовується на виплату дивідендів засновникам  і на відрахування в резервний  фонд (при його наявності). У відповідності  зі своєю обліковою політикою  організація може прийняти рішення  про використання прибутку, що залишилася в розпорядженні підприємства, на фінансування своїх планових заходів.

      Значна  частина власного капіталу підприємства акумулюється у фондах спеціального призначення. Ці засоби резервуються і  направляються на утворення джерел фінансування витрат, на створення нового майна виробничого призначення і соціальної інфраструктури, а також на потреби соціального розвитку (крім капітальних вкладень).

      Головним  джерелом формування фондів спеціального призначення служить, частина прибутку що залишаються в розпорядженні підприємства. З позиції фінансового контролю першорядне значення має чітке розмежування засобів, що направляються підприємством на виробничий розвиток і потреби споживання.

     Фонди спеціального призначення утворяться по нормах, установленим власниками, а також за рахунок безоплатних внесків засновників і інших підприємств. Вони, як правило, підрозділяються на фонд нагромадження, фонд соціальної сфери і фонд споживання.

     Засоби  фондів нагромадження направляються  на виробничий розвиток організації й інші аналогічні цілі, зокрема  на:

1. фінансування витрат по технічному переозброєнню, реконструкції і розширенню діючого виробництва і будівництва нових об'єктів;
2. проведення науково-дослідних робіт, придбання устаткування, приладів;
3. витрати, пов'язані з випуском і поширенням акцій, облігацій і інших цінних паперів;
4. проведення науково-дослідних робіт, придбання устаткування, приладів;
5. витрати, пов'язані з випуском і поширенням акцій, облігацій і інших цінних паперів;
6. внески в створення інвестиційних фондів, спільних підприємств, акціонерних товариств і асоціацій;
7. списання витрат, що по діючим положеннях не включаються в собівартість продукції (робіт, послуг), а проводяться безпосередньо за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств;
8. на фінансування природоохоронних заходів і ін.

   Засоби  фонду споживання, на відміну від  фонду нагромадження, направляються  на соціальний розвиток і матеріальне  заохочення персоналу, а також інші заходи, що не приводять до утворення  нового майна організації. Засоби спеціальних фондів використовуються відповідно до кошторису, що обговорюється і затверджується власниками організації (акціонерами). Про виконання кошторису вони інформуються у встановлений термін.

   Фонд  споживання призначений для забезпечення соціального захисту персоналу: дотацій на харчування, придбання проїзних квитків, путівок у санаторії, дитячі установи, на житлове будівництво, а також на матеріальне заохочення працівників (одноразові премії, подарунки, матеріальна допомога) і ін.

   Фонд  соціальної сфери являє собою  зарезервовані суми як  фінансове  забезпечення розвитку соціальної сфери. Фонд соціальної сфери покриває капітальні вкладення не у виробництво як фонд нагромадження, а в соціальні  служби підприємства, наприклад у  будівництво дитячого саду. Засоби фонду направляються на фінансування витрат, пов'язаних з утриманням об'єктів житлово-комунального господарства, охорони здоров'я, культури, спорту, дитячих установ, будинків і баз відпочинку, що враховуються на балансі організації.

      Власне, якщо не вважати амортизацію, нерозподілений прибуток є єдиним великим джерелом фінансування діяльності підприємства. Його підприємство завжди може направити на свої  потреби чи створення спеціальних фондів. Відмінною рисою на знову створюваних підприємствах є складність у прогнозуванні прибутку через ще не виниклий попит на вироблені товари і послуги. На вже працюючих підприємствах можливі побудови прогнозів про величину прибутку в майбутньому, але тільки в складі загального прогнозу діяльності підприємства й аналізу кон'юнктури ринку. Уся справа в тім, що на розмір прибутку будуть впливати численні фактори як усередині підприємства, так і фактори зовнішнього середовища й  абстрагований аналіз прибутку на майбутній період може привести до того, що засобів може попросту не вистачити навіть на підтримку поточної діяльності. 
 

      3. Методи обліку і обчислення  капіталу 
 

         Капітал підприємства є величина  похідна від обсягів активів  і зобов'язань, тому первинний,  авансований капітал і зобов'язання знаходять висвітлення в пасивній частині балансу, а в активі його враховуються капітальні витрати і майно підприємства. Саме в точному, своєчасному відображенні активів і зобов'язань у поточній оцінці і складається одне з достоїнств балансу, що додає йому надійність і вірогідність як джерелу інформації. У силу того, що баланс підприємства є звітом про формування, рух і відтворення капіталу, це єдина форма звітності підприємства, у якій в історичному ракурсі в розгорнутому виді відбивається величина власного капіталу підприємства.

    Джерела, використовувані підприємствами для  формування капіталу, поділяються на власні та позикові.

    До  джерел власного капіталу прийнято відносити  засоби, вкладені в підприємство  власниками чи учасниками (статутний  капітал), нерозподілений прибуток і створені підприємством фонди власних засобів. У той же час, оскільки джерела формування капіталу мають різну природу, то і принципи оцінки їхньої вартості повинні бути різними.

    До  позикових джерел капіталу необхідно  віднести всі залучені підприємством засоби, незалежно від того, звідкіля вони отримані і за якою ціною. Позиковими джерелами капіталу є: банківські кредити, позики надані іншими інвесторами, фінансування з державного бюджету і тимчасово залучені засоби кредиторів. Вони повинні відбиватися в обліку по поточній вартості на момент одержання засобів.

    Тимчасово залучені засоби (кредиторська заборгованість) виникають у рамках  товарного  кредиту, що утвориться, у залежності від умов оплати і сумлінності  партнерів, а також при затримках в оплаті праці співробітників підприємства й ін. Даний вид джерел капіталу оцінюється по поточній вартості на момент виникнення.

    Одне  з основних джерел капіталу при організації  бізнесу - внесок засновників (акціонерів) підприємства в статутний фонд При визначенні вартості його навряд чи варто відносити до безкоштовних джерел капіталу для підприємства, тому що акціонерам нараховуються дивіденди на вкладені в підприємство засоби, а засновники розподіляють отриманий прибуток. Тому дане джерело, відносячись до власного капіталу засновників, у той же час є платним для підприємства.

    Як  правило, при відображенні в балансі  підприємства власного капіталу, до нього  відносять авансовані власниками засоби і резерви, створені за рахунок прибутку, отриманого підприємством.

    Капітал складається з придбаних засобів, і при проведенні аналізу ефективності діяльності необхідно знати, у що він обходиться підприємству. У цьому  випадку виникає питання ціни залученого капіталу. При визначенні вартості обслуговування капіталу - витрат по його відшкодуванню - застосовуються різні підходи, у яких дана категорія іменується "ціною капіталу" і "вартістю капіталу", але більш правильно - позначати її як "собівартість капіталу”.

    Оскільки  джерела формування капіталу підприємства є фактичними витратами на створення і функціонування бізнесу, понесеними підприємством, то їхня оцінка повинна проводитися по вартості залученого капіталу на момент здійснення витрат для підприємства. У тому числі необхідно враховувати чіткий поділ одноразових витрат на авансований і інвестований (залучений) капітал і систематичні витрати на його відтворення.