Основи мікроекономічної реструктуризації у перехідний період

МІНІСТЕРСТВО  ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКА ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА  АКАДЕМІЯ 

Кафедра економіки, менеджменту  та державного управління 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Індивідуальне науково-дослідне завдання

з навчальної дисципліни «Національна економіка»

на тему

«Основи мікроекономічної реструктуризації у перехідний період» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                Перевірив:                                                                                   Виконав:

                Викладач    Дубик В. Я.                                                              Студент    Іванух Ю. О.

_____________________                                                            ___________________

підпис                                                                                                 групи    402-Ф 

  «___» _________ 20___р.                                                            «__» __________20___р. 
 
 
 
 
 
 

Львів – 2011

Зміст 

Вступ…………………………………………………………………………………..3

1. Теоретичні основи мікроекономічної реструктуризації ………….……………4

1.1. Поняття реструктуризації та її види…………………………………………4

1.2. Реструктуризація  підприємств як запорука успішної  структурної перебудови економіки  країни…………………………………….…………5

2. Аналіз мікроекономічної реструктуризації за умов трансформаційної економіки України……………………………………………………………...…8

2.1. Початковий  етап перехідного періоду та  проблема «прихватизазії»….….8

• 2.2. Тенденції структурних змін  економіки України в розрізі суб’єктів господарювання……………………………………………………………...9

3. Успішна  мікроекономічна реструктуризація  як перший крок на шляху до світового лідерства – досвід, вартий уваги…………………………………….12

Висновки……………………………………………………………………….…….14

Список використаних джерел………………………………………………………15 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  Вступ 

  Будь-які  процеси в економіці не є безперервними, процес розвитку відбувається циклічно, послідовно, хоча інколи і не зовсім логічно. Протягом років ми маємо нагоду спостерігати економічні спади та піднесення, зміни під впливом дій суб’єктивних законів господарювання, економічної політики та влади, що веде до зміни й самого типу економіки.

  Україна теж не виняток. Не так давно наша держава перебувала у стані переходу до ринкової економіки, що і зумовлює актуальність даної теми.

  Процес  ринкової трансформації – це складний процес перетворень на всіх рівнях економічного і політичного життя країни, що передбачає руйнування старої економічної моделі та формування принципово інших господарських механізмів, фінансової стабілізації, оздоровлення і розвитку. Розрізняють три взаємозалежні етапи, за посередництвом яких відбуваються економічні зміни: лібералізація економіки і макроструктурна стабілізація; макроструктурна реформа; мікроекономічна реструктуризація можливостей економіки.

  Метою моєї роботи стане дослідження базової  ланки вищевказаного процесу, а саме: мікроекономічної реструктуризації.

  Протягом 90х років ХХ ст. в Україні докорінно перебудовано економічні функції держави, визначено основні інструменти макроекономічного регулювання, сформовано каркас ринкової інфраструктури та ринкових інститутів, побудовано фінансову, бюджетну, банківську та інші системи, які у сукупності визначають економічну інфраструктуру незалежної держави.

  Тому  завданнями, які я ставлю перед  собою в процесі дослідження  виступають:

• з’ясування значення мікроекономічної реструктуризації в процесі економічної перебудови;
• аналіз проведення мікрореструктуризації в перехідний період в Україні;
• виявлення помилок та застосування успішного досвіду у цій сфері.

 

1. Теоретичні  основи мікроекономічної реструктуризації

1.1. Поняття реструктуризації та її види 

  Реструктуризація – це процес здійснення організаційно-економічних, правових і технічних заходів, спрямованих на зміну структури об’єкта, його управління, форми власності, організаційно-правових форм з метою оздоровлення, покращення чи просто перебудови об’єкта.

  Метою, безпосередньо, економічної реструктуризації є забезпечення достатнього рівня рентабельності шляхом оптимізації капітальних і поточних витрат, обсягу продажу, збалансованої цінової політики та ін.[3].

  Реструктуризація  економіки передбачає проведення довготермінових якісних та сутнісних структурних змін усіх підсистем економічної системи і передусім відносин економічної власності та господарського механізму з метою підвищення ефективності її розвитку та конкурентоспроможності на світовому ринку.

  Отже, економічна реструктуризація в широкому розумінні:

• передбачає комплексність змін, а не зміни тільки однієї сфери;
• є постійним інструментом управління, а не реалізацією одноразової мети;
• може охоплювати майнові перетворення як елемент змін;
• підлягає модифікації і коригуванню в ході реалізації.

  Можна виділити три рівні реструктуризації економіки:

• макрорівень (на рівні національного господарства загалом);
• мезорівень (на рівні певної галузі, сфери);
• мікрорівень (на рівні підприємства).

  Невід’ємною складовою трансформаційної економіки є реструктуризація національної економіки (макроекономічний рівень) шляхом реструктуризації підприємств як основного елемента народного господарства (мікроекономічний рівень).

  Заходами  мікроекономічної реструктуризації є  нові капітальні вкладення, перерозподіл робочої сили, закриття старих виробництв, підвищення конкурентоспроможності підприємств, що вимагають часу і великих грошових витрат [2].

1.2. Реструктуризація  підприємств як запорука успішної  структурної перебудови економіки  країни 

  Реструктуризація  підприємств виступає найважливішим  чинником розвитку локальних і глобальних перехідних процесів національної економіки. За сучасних умовах вона припускає  не тільки ринкову, а й цивілізаційну  трансформацію, результатом якої є  становлення нової фірми, адаптованої до реалій інформаційного суспільства. Макроекономічні, галузеві, регіональні реформи безпосередньо залежать від результатів реструктуризації вихідної ланки господарювання[6].

  Сутність  реструктуризації підприємств виявляється  в сукупності внутрішніх характеристик:

  1) Сутність – ресурсна раціоналізація  й рекомбінація у формі трансформації  внутрішнього середовища і зовнішньої  мережі підприємства, його взаємозв'язків  із зовнішнім середовищем у  цілому, що забезпечують зростання  аллокаційної й адаптивної ефективності підприємства;

  2) Причина – системні мікродисфункції  підприємства, які порушують його  рівноважний стан як економічної  системи і мають внутрішній, мережний, середовищний і соціальний характер;

  3) Кінцева мета – створення підприємства з високим рівнем аллокаційної й адаптивної ефективності;

  4) Потенціал – сукупність чинників, що виконують роль рушійних  сил реструктуризації та забезпечують  необхідні умови для її здійснення;

  5) Результат – досягнення позитивного  синергічного ефекту, зростання ринкової вартості підприємства.

   Реструктуризація передбачає зміни структури майна (правового статусу); організаційної структури підприємства; виробничої структури; структури виробничої програми; структури залученого капіталу; структури активів; структури доходів і витрат; структури персоналу; інформації; інших структур.

  Реструктуризаційні  зміни, які проводяться на підприємствах, можуть стосуватись:

• модернізації - оновлення устаткування і технології;
• реорганізації - зміни методів і поділу праці; потоків інформації;
• адаптації - пристосування елементів підприємства до поточних умов;
• нововведень – продуктових і процесних.

  Основними способами реструктуризації підприємств  є:

  1) об’єднання окремих підприємств  і утворення нової юридичної  особи, тобто їх реорганізація;

  2) виокремлення структурних підрозділів  і утворення на цій основі  нових юридичних осіб;

  3) ліквідація або перепрофілювання  підприємств;

  4) санація підприємств – їх оздоровлення за рахунок державного бюджету[4].

  Реструктуризацію  варто розглядати як глибокі зміни у внутрішньому середовищі підприємства й у його зовнішній мережі, а також у взаємозв'язках підприємства із зовнішнім середовищем у цілому.

  Трансформаційна реструктуризація підприємств у широкому значенні – це комплексний процес становлення якісно нового господарюючого суб’єкта в умовах локальних і загальних перехідних процесів, а також економічної глобалізації.

  У вузькому значенні реструктуризація – це процес перетворення підприємств – ланок командно-адміністративної економічної системи – на фірму – організаційну одиницю бізнесу, що діє в ринковій економічній системі (Табл. 1.2.1)[6]. 
 
 
 
 
 
 

  Таблиця 1.2.1

  Зміст реструктуризації підприємств в  умовах трансформаційної економіки

 

  Власне  ринкової реструктуризації підприємств  притаманна особлива інноваційна природа, тому що її здійснення – це не лише підприємницька інновація, а й значною мірою державна.

  Власне  ринкова реструктуризація підприємств  і приватизація взаємозалежні, тому що радикальна зміна власності виступає умовою формування ринкового агента – фірми. Для перехідної економіки України характерна була асинхронність і певна автономність процесів приватизації й реструктуризації підприємств, наслідком чого є низький (найчастіше негативний) економічний ефект приватизації.

  Таким чином, реструктуризація підприємств  є найважливішим чинником досягнення цілей перехідного періоду, умовою ринкової й цивілізаційної трансформації національної економіки, її інтеграції в сучасні світогосподарські процеси.