Організаційно-правові засади управління у сферах підприємництва та захисту економічної конкуренції

Антимонопольний комітет  України		Закон України «Про Антимонопольний  комітет України», від 26.11.1993 № 3659-XII		Стаття 3 1) здійснення державного  контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; 2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб’єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб’єктами природних монополій; 3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції; 4) методичного забезпечення  застосування законодавства про  захист економічної конкуренції; 5) здійснення контролю  щодо створення конкурентного  середовища та захисту конкуренції  у сфері державних закупівель.		Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.
Департамент державної  регуляторної політики та розвитку підприємництва	Положення про департамент державної регуляторної політики та розвитку підприємництва, затверджено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 26.12.2011 N 407,		Згідно з п. 1.2. Положення  Головною метою діяльності департаменту є розроблення пропозицій та забезпечення виконання прийнятих рішень щодо формування та реалізації державної регуляторної політики, державної політики у сфері розвитку підприємництва, державної політики з питань ліцензування та дозвільної системи, нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Відповідно до розділу 2 Положення Основними завданнями департаменту є: 1) аналіз в установленому  порядку проектів регуляторних  актів, що подаються для погодження, розгляд відповідних аналізів  регуляторного впливу та підготовка  проектів рішень про погодження проектів цих актів або про відмову в їх погодженні; 2) проведення відповідно  до закону експертизи регуляторних  актів центральних органів виконавчої  влади та їх територіальних  органів, Ради міністрів Автономної  Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади, підготовка проектів рішень про необхідність усунення виявлених під час експертизи порушень принципів державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, публікація в установленому порядку повідомлення про зупинення дії регуляторних актів або їх окремих положень, а також надіслання повідомлення про це до органів юстиції, які зареєстрували відповідні регуляторні акти; 3) повідомлення органів  виконавчої влади, їх посадових  осіб, уповноважених на прийняття  або схвалення регуляторних актів, про виявлення встановлених законом обставин, за яких такий акт не може бути прийнято або схвалено, а також відповідні органи юстиції, якщо зазначені регуляторні акти підлягають державній реєстрації в органах юстиції; 4) здійснення методичного забезпечення діяльності регуляторних органів, пов'язаної з реалізацією державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності; 5) ведення реєстру  погодження проектів регуляторних  актів, розробниками яких є  центральні органи виконавчої влади; 6) забезпечення підготовки  та подання керівництву Мінекономрозвитку  проекту щорічної інформації  Кабінету Міністрів України про  здійснення державної регуляторної  політики органами виконавчої  влади; 7) ужиття в межах  компетенції заходів щодо захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання, порушених унаслідок дії регуляторних актів;		Відповідно до п. 1.1. Положення  Департамент державної регуляторної політики та розвитку підприємництва є самостійним структурним підрозділом  центрального апарату Міністерства економічного розвитку і торгівлі України  Займається вирішенням конкретних питань, та розробкою пропозицій відповідно до своїх повноважень.

 

Висновок

 

     Кожен з вищезазначених органів державної влади має відповідні повноваження у сфері розвитку малого та середнього підприємництва, і щоб всі ці приписи працювали на практиці необхідна розгалужена система державних органів, з висококваліфікованими працівниками. Всі ці органи поєднує загальнодержавна мета і лише в системі, ці органи можуть її виконати.

 

 

 

3) Повноваження органів виконавчої  влади у сфері реалізації конкурентної  політики держави

 

Конкурентна політика держави є одним із найважливіших  і дієвих засобів підвищення ефективності виробництва та його конкурентоспроможності. Оскільки здорові конкурентні відносини стимулюють використання най економічно вигідних засобів виробництва, зниженню рівня цін на той чи інший вид товарів чи послуг, оскільки клієнта (споживача) потрібно утримувати та захоплювати.

Якщо в країні конкурентне середовище однакове для всіх товаровиробників, цей фактор сприяє економічному розвитку держави та прогресивної економіки.

Спеціальні державні органи з питань конкуренції здійснюють контроль за дотриманням антимонопольного законодавства, провадять роботу щодо удосконалення та розробки рекомендацій стосовно активізації конкуренції на товарних ринках. Структура, компетенція та організація таких органів визначаються змістом конкурентної політики.

Кабінет Міністрів  України бере безпосередню участь  в процесі визначення основних напрямків економічної політики держави (під час розробки та здійснення загальнодержавних програм економічного,науково-технічного, соціального розвитку).

Антимонопольний комітет України та його територіальні  органи є основним і практично одноособовим органом, що здійснює Державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Зокрема відповідно до ЗУ «Про антимонопольний комітет», від 26.11.1993 № 3659-XII саме Антимонопольний комітет України  є  державним  органом із спеціальним   статусом,  метою  діяльності якого  є  забезпечення державного  захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Державні органи  виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов'язані сприяти Антимонопольному комітетуУкраїни у здійсненні його повноважень у сфері підтримки й захисту економічноїконкуренції, обмеження монополізму та контролю за додержанням законодавства прозахист економічної конкуренції

Антимонопольний комітет України підконтрольний   Президенту України та підзвітний Верховній Раді України.

Безпосереднім завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині:

• здійснення   контролю   щодо створення конкурентного середовища  та  захисту конкуренції у сфері державних закупівель;
• контроль за концентрацією, узгодженими діями суб’єктів господарювання  та  дотриманням вимог законодавства  про  захист економічної конкуренції під  час  регулювання цін  (тарифів) на товари,   що виробляються  (реалізуються)  суб’єктами природних монополій;
• здійснення державного контролю за  дотриманням законодавства  про захист економічної конкуренції  на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;
• сприяння розвитку добросовісної конкуренції;
• методичного  забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції.

 

Організаційну, технічну, аналітичну, інформаційну, довідкову та іншу роботу по забезпеченню діяльності Антимонопольного комітету України або його територіальних відділень, а також підготовку матеріалів для розгляду справ про порушення конкурентного законодавства здійснює апарат відповідно АМКУ або його територіального відділення.

 

 

 

Висновок

Проаналізувавши вище зазначені  нормативні акти можна зробити наступний висновок:

-  в нашій державі існує чітко визначена мережа державних органів, які здійснюють контроль і нагляд за дотриманням та виконанням антимонопольного законодавства, останнє також має чималий обсяг;

- повноваження та обов’язки  розподілені між органами АМКУ  відповідають їх статусу, оскільки їх повноваження розповсюджуються на конкретну території (адміністративно-територіальну одиницю);

- конкурентна політика  нашої держави реалізується не  так, як заплановано, оскільки  конкурентні відносини постійно  розвиваються, і суб’єкти господарювання постійно знаходять шлях як обійти норми законодавчих актів, в результаті органи державної влади які здійснюють контроль за додержанням конкурентної політики не своєчасно або взагалі не виявляють порушень, що завдає шкоди здоровій конкуренції.

Для того, щоб конкурентна політика в державі була законною та стабільною, потрібно створити максимально обтяжливі санкції за її порушення, щоб не виникало бажання порушувати державні приписи.

Тобто, необхідно вносити  зміни в нормативно-правові які  здійснюють регулювання в цій сфері.

 

 

Список  використаних джерел

 

1. Конституція України від 28.06.1996 р.
2. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р.
3. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р.
4. ЗУ «Про Антимонопольний комітет», від 26.11.1993 р.
5. ЗУ «Про захист економічної конкуренції», від 11.01.2001 р.
6. ЗУ  «Про Кабінет Міністрів України» від 07.10.2010 р.
7. Про зовнішньоекономічну діяльність від 16.04.1991 р.
8. ЗУ  «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991 р.
9. ЗУ «Про ціни і ціноутворення» від 21.06.2012 р.
10. ЗУ «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської   діяльності» від 11.09.2003 р.

11)   ЗУ  «Про стандартизацію» від 17.05.2001 р.

12)   ЗУ  «Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб» від 22.12.1995. р.

13)   ЗУ  «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р.

14)   Декрет Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію» від 10.05.1993 р.

15)   ЗУ «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» від 22.03.2012 р.