Організаційно-правові засади управління у сферах підприємництва та захисту економічної конкуренції

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Київський Національний Економічний Університет імені Вадима Гетьмана

Кафедра конституційного та адміністративного права

 

 

 

 

 

Індивідуальне завдання №3

на  тему:

«Організаційно-правові засади управління у сферах підприємництва та захисту економічної конкуренції »

 

 

 

 

 

Виконав:

студент 5 курсу, 5 групи

юридичного  факультету

денної форми навчання

Сутункін Є.Є.

 

                                                                                            Перевірила:ст..викладач Тимофєєва Л. Р.

 

 

Київ

2012

1) Державно-правові засоби впливу  у сфері підприємництва

 

Для реалізації своєї економічної політики держава  застосовує різноманітні засоби і механізми  регулювання підприємницької діяльності. Все це необхідно для дотримання принципу законності, а також справедливості ведення господарської діяльності, так як в кожному конкретному випадку потрібно ретельно досліджувати всі фактори, які впливають на розвиток підприємництва, чи погіршують стан останнього.

В наш час, господарські (підприємницькі) відносини дуже динамічно розвиваються, що в свою чергу дає змогу державі, в особі її органів, розвивати їх у потрібному напрямку.

Згідно зі ст. 12 Господарського кодексу України держава для  реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності.

   Основними засобами  регулюючого впливу держави на  діяльність суб'єктів господарювання  є:

   - державне замовлення, державне завдання;

   - ліцензування, патентування і квотування;

   - сертифікація  та стандартизація;

   - застосування  нормативів і лімітів;

   - регулювання  цін і тарифів;

   - надання  інвестиційних, податкових та  інших пільг;

  - надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

1) Державне замовлення - це засіб державного регулювання економіки шляхом формування на контрактній (договірній) основі складу та обсягів товарів, робіт і послуг, необхідних для забезпечення пріоритетних державних потреб, розміщення державних контрактів на її поставку (закупівлю) серед підприємств, організацій та інших суб'єктів господарської діяльності України всіх форм власності.   Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються Господарським кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів. (ЗУ  «Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб»)

Державне  завдання - відмітною ознакою є обов'язковість виконання усіма суб'єктами господарської діяльності. Зазначено, що суб'єктами встановлення державного завдання є Кабінет Міністрів України та інші органи виконавчої влади. Зрозуміло, що встановлення загальнообов'язкового державного завдання не може бути повсякденною практикою. Це мають бути особливі випадки, які прямо вказані в Кодексі або в інших законах. (ст. 13 Господарського кодексу )

2) Ліцензування - видача, переоформлення та анулювання ліцензій, видача дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов, видача розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування (ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»).

Патент - це  державне  свідоцтво,  яке засвідчує право суб'єкта  підприємницької діяльності  чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися певними видами  підприємницької  діяльності.  Торговий патент не засвідчує право  суб'єкта  підприємницької  діяльності   на   інтелектуальну власність.

Квотування - це метод регулювання експортно-імпортних операцій шляхом встановлення на визначений період кількісних обмежень обсягів вивозу або ввозу товарів у натуральному чи вартісному вираженні (ст. 381 Господарського Кодексу України).

3) Стандартизація та сертифікація є специфічними засобами регулювання господарської діяльності і водночас складовими національної системи технічного регулювання. Необхідність реформування стандартизації і сертифікації була однією з визначальних умов для вступу України до Світової організації торгівлі, зокрема, в частині гармонізації правових та організаційних засад стандартизації та підтвердження відповідності в Україні з вимогами Угоди з технічних бар'єрів у торгівлі .

 Відповідно до частини другої статті 92 Конституції України порядок встановлення державних стандартів визначається виключно законами України. Правові засади стандартизації в Україні викладені у Законі «Про стандартизацію» .

 Сутність  стандартизації полягає у встановленні правил, загальних принципів та характеристик для загального і багаторазового застосування з метою захисту життя, здоров'я та майна людини, охорони довкілля та усунення загрози для національної безпеки. Крім того, метою стандартизації є створення умов для раціонального використання всіх видів національних ресурсів та відповідності продукції, процесів та послуг їх функціональному призначенню, сприяння науково-технічному прогресу та міжнародному співробітництву, а також створення умов для усунення невиправданих технічних перешкод у міжнародній торгівлі.

 У процесі  стандартизації виробляються нормативні  документи: стандарти, кодекси усталеної практики, класифікатори та технічні умови.

 Стандартом  є розроблений у встановленому  порядку нормативний документ, що закріплює для загального і багаторазового застосування правила, загальні принципи або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, з метою досягнення оптимального ступеня впорядкованості у певній галузі.

4) Застосування нормативів і лімітів – певні обмеження щодо кількості та якості, щодо граничного рівня викидів до природного середовища..

5) Регулювання цін і тарифів - визначення основних засад цінової політики і регулювання відносин, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення. Державне регулювання цін і тарифів забезпечує захист внутрішнього ринку і виробника від впливу зовнішньої конкуренції. Різні витрати на виробництво продукції, особливості та відмінності в оподаткуванні призводять до того, що ціни в кожній країні на один і той же товар - різні, відрізняються від світових. Тому, якщо внутрішні ціни є вищими за світові, то вигідним є ввіз товарів іноземного виробництва. Якщо ж внутрішні ціни є нижчими, ніж світові, то вигідним є вивіз товарів вітчизняного виробництва (ЗУ «Про ЗЕД», «Про ціни і ціноутворення»).

6) Надання інвестиційних, податкових та інших пільг – це здійснюється для поліпшення інвестиційного клімату та стимулювання певних видів господарської діяльності. (ЗУ «Про інвестиційну діяльність», «Податковий кодекс» ).

7) Надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій – здійснюється для стабілізації економічної ситуації в різних сферах (ЗУ «»Про держбюджет» на відповідний рік).

   Держава  використовує безліч форм впливу  і механізмів для безпосереднього  або опосередкованого впливу  на суб'єктів підприємницької  діяльності, в яких проявляються  різноманітні аспекти державного  впливу на неї, що включають  сприяння підприємництву, планування, регулювання. Крім того, держава у взаємовідносинах із підприємцями може виступати покупцем, власником, менеджером економіки.

   Регулювання  застосується у відповідь на  необхідність захисту суспільних  інтересів від зловживань і порушень з боку суб'єктів підприємницької діяльності і для захисту суб'єктів підприємництва від порушень їх прав іншими підприємцями. Не можна заперечувати, що є суб'єкти підприємницької діяльності, які для досягнення мети одержання прибутку не обтяжені етичними або правовими проблемами, ними керує лише бажання швидко отримати прибуток. У цих ситуаціях державне регулювання є засобом коригування певних шкідливих результатів підприємницької діяльності.

   Хоча  державне регулювання підприємницької  діяльності ґрунтується на законодавстві, однак не вичерпується ним, оскільки це складний процес, що охоплює комплекс різних організаційно-правових засобів. Організаційний аспект державного регулювання виявляється в створенні певних державних органів і наділенні їх відповідними повноваженнями для цілеспрямованого впливу на економічні відносини та підприємницьку діяльність.

   Важливе  значення в здійсненні державного  регулювання господарської діяльності, у тому числі підприємництва, має Закон України “Про засади  державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” від 11.09.2003 р. (далі — Закон).

   Цей Закон  визначає правові та організаційні  засади реалізації державної  регуляторної політики у сфері  господарської діяльності. Державна  регуляторна політика у сфері господарської діяльності — це напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Принципами державної регуляторної політики є:

   - доцільність  — обґрунтована необхідність  державного регулювання господарських  відносин з метою вирішення  існуючої проблеми;

   - адекватність  — відповідність форм та рівня державного регулювання господарських відносин потребі у вирішенні існуючої проблеми та ринковим вимогам з урахуванням усіх прийнятних альтернатив;

   - ефективність  — забезпечення досягнення внаслідок  дії регуляторного акта максимально можливих позитивних результатів за рахунок мінімально необхідних витрат ресурсів суб'єктів господарювання, громадян та держави;

   - збалансованість  — забезпечення у регуляторній  діяльності балансу інтересів  суб'єктів господарювання, громадян  та держави;

   - передбачуваність  — послідовність регуляторної  діяльності, відповідність її цілям  державної політики, а також планам  з підготовки проектів регуляторних  актів, що дозволяє суб'єктам  господарювання здійснювати планування  їхньої діяльності;

   - прозорість та врахування громадської думки — відкритість для фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань дій регуляторних органів на всіх етапах їх регуляторної діяльності, обов'язковий розгляд регуляторними органами ініціатив, зауважень та пропозицій, наданих у встановленому законом порядку фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями, обов'язковість і своєчасність доведення прийнятих регуляторних актів до відома фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань, інформування громадськості про здійснення регуляторної діяльності.

 

Висновок

В результаті було проаналізовано та систематизовано  основні державно-правові засоби впливу (органів державної влади) на сферу підприємництва.

         Можна зробити наступний висновок, що державне регулювання підприємницької діяльності не є достатнім для створення сприятливого оточення підприємництва. Необхідне формування комплексу організаційно-правових кошт для створення макросередовища підприємницької діяльності, включаючи розвиту інфраструктуру підтримки підприємництва, правові механізми стимулювання розвитку підприємницької діяльності та ефективної системи захисту прав і законних інтересів підприємців, а також суспільних і державних інтересів у сфері підприємництва. Для того, що вище перераховані засоби працювали більш ефективно, необхідно максимально зменшити втручання державних органів та органів місцевого самоврядування у господарську діяльність, також переглянути види господарської діяльності що підлягають ліцензуванню, з метою скорочення цього переліку.

 

2) Співвідношення повноважень органів державного контролю у сфері підприємництва.

Назва органу	Нормативно-правовий акт (джерело)	Витяг з акту	Аналіз та висновок
Верховна Рада України	Конституція України  від 28.06.1996 р   № 254к/96-ВР                                Закон України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» від 22.03.2012 № 4618-VI	Ст.. 97: До повноважень ВР України належать: прийняття законів; визначення основних напрямів внутрішньої і зовнішньої політики України; здійснення законодавчого регулювання відносин власності, підприємницької діяльності, соціального і культурного розвитку, державної митної, науково-технічної політики, бюджетної і кредитно-фінансової систем, оподаткування, державної політики оплати праці і ціноутворення, охорони навколишнього середовища, використання і відтворення природних ресурсів України, інших відносин, які потребують законодавчого врегулювання; встановлення доходів, що надходять на утворення державного бюджету України; затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього; контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання;  визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики;     Верховна Рада забезпечує розвиток малого і середнього підприємництва, відповідно до своїх повноважень.	До відання ВР України  віднесено вирішення найважливіших  питань держави і це не дивно, оскільки це єдиний законодавчий орган, а вирішенням питань державного масштабу повинен  займатися дуже серйозний орган, де рішення приймаються не однією особою, а групою осіб, які мають високу правову культуру і дуже освідченні  у державних справах
Кабінет Міністрів України	Про кабінет  Міністрів України» від 07.10.2010 р.  N 2591-VI                             Закон України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» від 22.03.2012 № 4618-VI	Стаття  20  КМУ: сприяє розвитку підприємництва на засадах рівності перед законом  усіх форм власності та соціальній спрямованості національної економіки, здійснює заходи щодо демонополізації та антимонопольного регулювання економіки, розвитку конкуренції та ринкової інфраструктури;      забезпечує  здійснення державної регуляторної  політики у сфері господарської  діяльності;      забезпечує  розроблення і виконання програм  структурної перебудови галузей національної економіки та інноваційного розвитку, здійснює заходи, пов'язані з реструктуризацією та санацією підприємств і організацій, забезпечує проведення державної промислової політики, визначає пріоритетні галузі промисловості, які потребують прискореного розвитку;      забезпечує  захист та підтримку національного  товаровиробника;   Стаття 6 Кабінет Міністрів  України забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері розвитку підприємництва, розроблення та виконання  загальнодержавних програм розвитку малого і середнього підприємництва з урахуванням загальнодержавних пріоритетів, здійснює заходи щодо розвитку інфраструктури підтримки малого і середнього підприємництва, спрямовує, координує та контролює діяльність органів виконавчої влади, які забезпечують надання державної підтримки.	Кабінет Міністрів України  є вищім органом гілки виконавчої влади, який спеціалізується в усіх найголовніших питаннях держави. До складу КМУ входять його структурні підрозділи, які спеціалізуються на конкретній сфері, і складаються з працівників, які мають відповідні спеціалізовані знання, які необхідні ім., для виконання та розробки державних програм. Є одним із головних органів, що забезпечує безпосередню реалізацію державної політики у сфері розвитку підприємництва, що має вирішальне значення для субєктів підприємницької діяльності щодо формування стабільної інфраструктури з підтримки малого і середнього підприємництва
Верховна Рада Автономної Республіки Крим	Закон України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» від 22.03.2012 № 4618-VI	Стаття 10 1) визначення пріоритетів та  видів державної підтримки суб’єктів  малого і середнього підприємництва  з урахуванням загальнодержавних  пріоритетів; 2) участь у розробленні проектів регіональних та місцевих програм розвитку малого і середнього підприємництва, їх затвердження та забезпечення виконання з урахуванням загальнодержавних пріоритетів, національних і місцевих соціально-економічних, екологічних, культурних та інших особливостей, здійснення моніторингу виконання таких програм; 3) сприяння формуванню інфраструктури  підтримки малого і середнього  підприємництва; 4) сприяння діяльності громадських  організацій, що представляють  інтереси суб’єктів малого і  середнього підприємництва. 2. До повноважень органів місцевого  самоврядування також належить  утворення консультативних, дорадчих  та інших допоміжних органів  у сфері розвитку малого і  середнього підприємництва.	Верховна Рада Автономної Республіки Крим є органом державної влади, повноваження якої розповсюджуються виключно на територію АРК, однак може розробляти проекти та програми, які мають важливе загальнодержавне значення. Також, має чималу роль, в сфері розвитку та підтримки малого та середнього підприємництва
Рада міністрів Автономної Республіки Крим	Закон України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» від 22.03.2012 № 4618-VI	Стаття 9 1) визначення регіональних  пріоритетів і видів державної  підтримки з урахуванням загальнодержавних  пріоритетів; 2) розроблення проектів  регіональних та місцевих програм  розвитку малого і середнього підприємництва, забезпечення їх виконання з урахуванням загальнодержавних пріоритетів, національних і регіональних соціально-економічних, екологічних, культурних та інших особливостей, здійснення моніторингу виконання таких програм; 3) сприяння розвитку  міжрегіонального співробітництва  суб’єктів малого і середнього  підприємництва; 4) забезпечення пропагування  і популяризації підприємницької  діяльності; 5) налагодження співпраці  з міжнародними організаціями,  адміністративно-територіальними утвореннями іноземних держав з питань розвитку малого і середнього підприємництва; 6) проведення оцінки  фінансових, економічних, соціальних  та інших показників розвитку  малого і середнього підприємництва  та рівня ефективності державної  підтримки, прогнозування розвитку малого і середнього підприємництва у відповідних регіонах України; 7) сприяння формуванню  інфраструктури підтримки малого  і середнього підприємництва  у відповідних регіонах України; 8) методичне забезпечення  органів місцевого самоврядування, сприяння розробленню та здійсненню ними заходів щодо розвитку малого і середнього підприємництва.	Рада міністрів Автономної Республіки Крим  виявляється важливим органом із забезпечення реалізації на території Автономної Республіки Крим бюджетної, інвестиційної та підприємницької політики України, політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту. Участь у розробленні та виконанні державних програм, а також відповідно до загальнодержавних програм розроблення та забезпечення виконання програм Автономної Республіки Крим з питань розвитку підприємництва в Україні. Забезпечення розвитку і підтримки науково-технічного та інноваційного потенціалу та розвитку малого та середнього підприємництва Автономної Республіки Крим;
Державна служба України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва	Закон України « Про засади державної регуляторної політики  у сфері господарської діяльності» від 11.09.2003 р. N 1160-           Положення про Державну службу України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва затверджене Указом Президента України   від 30 березня 2012 року №2 37/2012	До повноважень    спеціально   уповноваженого   органу   щодо здійснення державної  регуляторної політики належать: - підготовка  та   подання   пропозицій   щодо   формування   та  забезпечення здійснення державної регуляторної політики; - узагальнення практики застосування законодавства про державну регуляторну політику,  підготовка та подання пропозицій щодо  його вдосконалення; - етодичне забезпечення   діяльності   регуляторних   органів, пов'язаної із здійсненням державної регуляторної політики;   Згідно з  п. 3 даного Положення основним завданням  Держпідприємництва України є реалізація державної політики у сфері розвитку підприємництва, державної регуляторної політики, державної політики у сфері ліцензування, дозвільної системи, нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Згідно з  п. 4 даного Положення Держпідприємництво України відповідно до покладених на нього завдань: 1) готує та подає в установленому порядку пропозиції щодо формування державної політики у сфері розвитку підприємництва, державної регуляторної політики, державної політики у сфері ліцензування, дозвільної системи, нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності; 2) проводить аналіз  проектів регуляторних актів,  що подаються для погодження, та відповідних аналізів регуляторного  впливу та приймає рішення  про погодження таких проектів  або про відмову в їх погодженні; 3) проводить відповідно  до законодавства експертизу регуляторних актів центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади, приймає рішення про необхідність усунення виявлених під час експертизи порушень принципів державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, публікує в установленому порядку повідомлення про зупинення дії регуляторних актів або їх окремих положень, а також надсилає повідомлення про це до органів юстиції, які зареєстрували відповідні регуляторні акти; 4) повідомляє органи  виконавчої влади, їх посадових  осіб, уповноважених на прийняття  або схвалення регуляторних актів,  про виявлення встановлених законом  обставин, за яких такий акт  не може бути прийнято або  схвалено, а також відповідні органи юстиції, якщо зазначені регуляторні акти підлягають державній реєстрації в органах юстиції; 5) здійснює методичне  забезпечення діяльності регуляторних  органів, пов'язаної з реалізацією  державної регуляторної політики  у сфері господарської діяльності; 6) проводить аналіз  стану здійснення заходів щодо  реалізації державної регуляторної  політики у сфері господарської  діяльності; 7) забезпечує підготовку  та подання Кабінетові Міністрів  України щорічної інформації  про результати реалізації державної  регуляторної політики у сфері господарської діяльності в системі органів виконавчої влади, а також узагальнення практики застосування законодавства з питань державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, вносить у встановленому порядку пропозиції щодо його вдосконалення; 8) вживає в межах  своїх повноважень заходів щодо  захисту прав та законних інтересів  суб'єктів господарювання, порушених  унаслідок дії регуляторних актів;	Державна служба України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва (Держпідприємництво України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Держпідприємництво України входить до системи органів виконавчої влади та забезпечує реалізацію державної політики у сфері розвитку підприємництва, нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності і є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань реалізації державної регуляторної політики, дозвільної системи та ліцензування у сфері господарської діяльності. Ця служба займається вирішенням спеціалізованих питань, які віднесені до її відання.