Офшорний сектор світової економіки

Офшорний сектор світової економіки містить потужний ризиковий потенціал для модернізаційних перспектив України, призводячи до втрати ресурсів та конфлікту інтересів у суспільстві, унеможливлює формування передумов модернізації. Спаринг-офшорні схеми відкривають унікальні можливості щодо мінімізації оподаткування та виведення активів під інші юрисдикції, для корупції у сфері державних закупівель. Каральні заходи здатні виключити  з числа користувачів послугами офшорів лише малий і середній бізнес, великий — розробляє більш складні ланцюжки. Проте антиофшорна компанія у світі відкриває можливості для пом'якшення негативного впливу офшорної діяльності

на модернізаційні процеси в Україні. Політична воля є необхідною умовою використання цих можливостей. Серед першочергових заходів, здатних спричинити помітний позитивний ефект, — перегляд УУПО з Кіпром. Нейтралізація негативного впливу офшорів на економіку України передбачає дії з мінімізації мотивів використання офшорних схем на основі поєднання каральних та стимулюючих заходів (у тому числі розглянути можливість податкової амністії).

Успіх можливий лише в разі реалізації системи заходів: антикорупційних, з посилення захисту прав власності, поліпшення умов ведення бізнесу в країні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Вплив офшорних зон на національну економіку України.

 

Офшорні зони (або податкові гавані) є специфічним інструментом сти-

мулювання інвестиційної діяльності і збільшення надходжень до бюджетів

депресивних територій, економічний ефект якого базується на явищі зрос-

тання державних доходів завдяки розширенню податкової бази (викорис-

танню її особливого виду доходів, отриманих лише від здійснення зовніш-

ньоекономічної діяльності) та мінімізації величини податкового наванта-

ження. Доходи від офшорного бізнесу в податкових гаванях складають до

половини обсягу державних бюджетів [8, с. 51].

Взагалі офшорні зони є різновидом вільних економічних зон, які ство-

рюють для бізнесменів сприятливий валютно-фінансовий та фіскальний ре-

жим, а також високий рівень банківської та комерційної таємниці.

Вільна економічна зона – це територія, на якій іноземні та вітчизня-

ні фірми користуються податковими пільгами. У міжнародній практиці на-

лічується понад два десятки різних типів вільних економічних зон, зокре-

ма: безмитні торгові зони (порти, транзитні зони); експортні та імпортні

промислові зони; зони технологічного розвитку (технопарки, технополіси)

тощо [12, с. 35].

Офшорна фірма – це фірма, яка не здійснює господарську діяльність у

країні, де зареєстрована, а директори цих фірм – не резиденти цих країн. Оф-

шорні фірми виникають у країнах, в яких практикуються пільговий режим

оподаткування та відсутність валютного контролю.

Проблематичні умови здійснення підприємницької діяльності під-

штовхують українських бізнесменів до енергійного пошуку шляхів мінімі-

зації суми податків, а саме, створення офшорних компаній. Це спричиняє

недоотримання бюджетом податкових надходжень. Одначе створення таких

фірм в офшорних юрисдикціях не забороняється законом, а доход офіційно

з’являється у суб’єктів господарювання інших держав. Усі шахрайства, які

пов’язані з приховуванням доходу в офшорних зонах, називаються «офшор-

ними схемами».

Функціонування офшорної юрисдикції та офшорних операцій забезпе-

чується складним механізмом організації її діяльності. Цей механізм діяль-

ності офшорних юрисдикцій може включати такі елементи:

– інституційний (механізм взаємозв’язків інституцій у процесі здій-

снення офшорної діяльності);

– правовий (сукупність законодавчих норм регулювання діяльності

офшорних зон);

– організаційний (сукупність організаційних підходів щодо організації

діяльності офшорної зони);

– економічний (механізм державного регулювання, оподаткування,

інвестиційно-інноваційний механізм);

– фінансовий (механізм формування коштів, перерозподілу коштів;

грошових потоків);

– інформаційний (сукупність інформаційно-комунікаційного забезпе-

чення діяльності офшорних зон).

Бувають й інші мотиви використання національними підприємствами

офшорних зон, серед яких:

– низька або нульова ставка податку. Звичайно, податок на прибуток

в офшорних юрисдикціях практично відсутній або не переважає 1–2%. Не-

одноразово компанії, зареєстровані у цих державах (але такі, що здійсню-

ють свою діяльність в інших країнах), не сплачували жодних інших подат-

ків, крім річного збору, незалежно від прибутку, одержаного компанією;

– легкість реєстрації фірми. Приміром, сума статутного капіталу оф-

шорної компанії переважно не обмірковується, а процес реєстрації є умов-

ним та виконується за дорученням;

– відсутність у офшорних юрисдикціях зобов’язання стосовно подачі

звітності;

– рух капіталу та нерозголошення даних про його власників;

– добровільна наявність засновників фірми.

Позитивний ефект від діяльності офшорних юрисдикцій, який

пов’язаний із припливом капіталу, є таким: створення сприятливого інвес-

тиційного клімату та збільшення обсягів інвестування, а відповідно, і пози-

тивних наслідків в економіку країн від капіталовкладень (розвиток фінансо-

вих ринків, створення робочих місць, відсутність необхідності контролю за

діяльністю офшорних компаній органами влади цих країн).

Негативними сторонами діяльності офшорних зон є:

– недобросовісна податкова конкуренція та, відповідно, уникнення від

сплати податків;

– нестабільність економіки у зв’язку з перспективою акумуляції в оф-

шорних зонах великих обсягів капіталу;

– відтік капіталу;

– зростання тінізації економіки;

– зростання безробіття в країнах-донорах.

Усього в Україні працюють офшорні компанії з 35 юрисдикцій. Най-

більш популярним залишається Кіпр. Щодо американських інвестицій кар-

тина здебільшого схожа, оскільки левову частку «американців» в Укра-

їні становлять компанії, зареєстровані у відомих «офшорних» штатах Де-

лавар, Вайомінг та ін. Ці компанії у США називають «Shell Companies»

(тобто «коралові», або  пусті), які зазвичай у своїй  назві мають закінчення:

«Ltd», «Inc», «Llc», «Co», «GmbH». Міжнародній практиці відомі комбіно-

вані схеми зв’язків, що формуються з багатьох фірм, розташованих у різ-

них офшорних зонах. Нині розповсюджені схеми за участю 10–15 компаній-

контрагентів [11, с. 385].

Розвиток співробітництва з офшорними зонами для України посідає

значне місце, з кожним роком зростають обсяги офшорних операцій. Наші

підприємці та олігархічна верхівка прекрасно розуміють усі наведені вище

позитиви, які надаються учасникам. Саме тому особливе значення для Укра-

їни має співпраця з Кіпром як найближчою офшорною зоною. І така кіль-

кість операцій з капіталом займає дуже велику нішу експортно-імпортних

операцій України [9, с. 45].

Непрямий негативний вплив офшорної юрисдикції на економіку Украї-

ни виявляється від наслідків прямого негативного її впливу.

Факторами впливу діяльності офшорних зон на економіку України є

такі:

– фінансові (фактори сектора державних фінансів, грошово-кредитного

та валютного сектора, інвестиційного сектора);

– тіньові фактори (сектора тіньової економіки);

– економічні (сектора макроекономічних показників, сектора промис-

ловості, сільського господарства, сектора ЗЕД та торгівлі);

– соціальні;

– фактори розвитку освіти, культури, охорони здоров’я, туризму;

– фактори криміналізації економіки;

– екологічні.

Сьогодні проблема тіньових офшорних операцій набула досить ваго-

мого значення в Україні через те, що туди без вороття вивозять капітали не

тільки бізнесу, а й влади. Отже, план діяльності щодо детінізації офшорних

операцій має бути самостійним шляхом економічного розвитку України.

На цей час Україна займає 16-те місце у світі за масштабами тіньових

операцій з капіталом. Причиною такої проблеми є низька якість атмосфе-

ри для ведення бізнесу. Незначна можливість економіки продуктивно при-

тягувати капіталовкладення, зневіра у владі, нестійкий макроекономічний

стан, низький розвиток фінансового ринку породжують незручні умови для

притягнення капіталовкладень. У результаті інвестори розташовують свої

кошти у сприятливішій бізнес-атмосфері. Становище в Україні підтверджує,

що виникла потреба у пошуку організаційно-правового механізму протидії

відмиванню коштів, отриманих кримінальним шляхом.

Поміж далекосяжних шляхів вирішення проблем, пов’язаних з офшор-

ними зонами, можна виділити такі:

– розвиток продуктивної нормативно-правової бази стосовно діяльнос-

ті офшорних зон;

– зростання регулюючих і контролюючих заходів стосовно офшорно-

го бізнесу;

– оптимізація податкового навантаження залежно від певного стану ді-

яльності ринку;

– посилення співпраці з міжнародними організаціями з метою гармоні-

зації національного законодавства.

Законодавством має передбачатися застосування жорсткіших заходів

щодо моніторингу та контролю офшорного фінансового сектора, запрова-

дження проти країн і компаній спеціальних штрафів і серйозних санкцій у

випадках порушення встановлених правових норм щодо боротьби з неза-

конними фінансовими операціями з відмивання грошей і кримінальних при-

бутків. Від держав, включених до чорного списку, слід вимагати проведен-

ня масштабних реформ правової і контролюючої систем регулювання фі-

нансового сектора. Визначальною для успішного вирішення цього питання

буде ефективність співпраці міжнародних фінансових організацій і політич-

них кіл країн [10, с. 18–20].

Усі заходи подолання негативних наслідків офшорних зон можна поді-

лити на:

– невідкладні;

– необхідні;

– додаткові.

До невідкладних заходів подолання негативних наслідків офшорних

зон належать:

– вимога відкриття резидентами валютних депозитів, у склад яких пов-

ністю входять кошти під договори, що передбачають реалізацію авансових

розрахунків;

– урегулювання взаємозв’язків між органами, які здійснюють валют-

ний контроль;

– прийняття змін до Цивільного кодексу з виокремленням нового виду

юридичної особи – офшорного товариства, визначити умови його створен-

ня, реорганізації та ліквідації;

– введення змін до Закону України «Про господарські товариства», а

саме: додати до нього нову частину, яка б регулювала роботу офшорних

компаній»;

– у Податковому кодексі України треба сформулювати критерії, які має

використовувати Кабінет Міністрів України, коли формує список «податко-

вих гаваней;

– прискорення затвердження законів України «Про легалізацію коштів,

здобутих злочинним шляхом» та «Про повернення капіталів, вивезених з

України»;

– розробка продуктивного виду контролю для Національного банку

України та Міністерства фінансів України за грошовими операціями в країні;

– стимулювання безготівкового грошового обороту;

– заборона безконтрольного надання кредитів.

До необхідних заходів подолання негативних наслідків офшорних зон

належать:

– застосування факторингу, що надасть можливість вітчизняним екс-

портерам одержувати правдиву інформацію про фінансово-господарське

становище іноземних партнерів напередодні укладання експортних догово-

рів та обов’язкове отримання винагород за експортування товарів, що пози-

тивно позначиться на становищі національної економіки;

– прийняття змін до Закону України «Про державну реєстрацію юри-

дичних осіб та фізичних осіб – підприємців» з фіксацією системи реєстрації

офшорних компаній;

– поширити обмеження щодо нерезидентів з офшорним статусом на

всіх нерезидентів, які знаходяться на теренах «податкових гаваней»;

– закінчити роботу стосовно підписання Українсько-Кіпрської конвен-

ції щодо ухилення від подвійного оподаткування;

– прийняти зміни до діючого законодавства для гармонізації з реко-

мендаціями Групи з опрацювання заходів боротьби з відмиванням коштів

(FATF);

– викриття і призупинення функціонування кримінальних груп у галузі

банківської діяльності, регіональної економіки, де зосереджені чималі можли-

вості для боротьби з відмиванням коштів, отриманих кримінальним шляхом;

– децентралізація, зміцнення судових і правоохоронних органів;

– перетворення захисту прав акціонерів, інвесторів, а також кредиторів

на державний пріоритет.

Додатковими заходами подолання негативних наслідків офшорних зон

є:

– удосконалення системи валютного контролю в напрямі уповноваже-

них банків за діями їхніх клієнтів, які пов’язані з переказами коштів за кор-

дон за угодами, що потребують більшої уваги;

– удосконалення порядку первинного валютного контролю;

– підготовка низки підзаконних нормативно-правових актів, які б регу-

лювали діяльність офшорного бізнесу;

– гарантування щорічного розголошення даних щодо діяльності Дер-

жавної податкової служби з приводу боротьби з мінімізацією податкових

зобов’язань із застосуванням «податкових гаваней»;

– оприлюднення за допомогою засобів масової інформації ситуації

щодо боротьби з відмиванням коштів, отриманих кримінальним шляхом;

– популяризація продуктивних форм і способів боротьби з тіньовими

офшорними операціями.

Усі зазначені вище шляхи вирішення проблеми офшорних зон потребу-

ють активних дій держави й тісного міжнародного співробітництва.