Неоинституционализм

Неоінституціоналізм як особлива економічна теорія отримав визнання у 80-90-х роках. Це виразилось у присудженні Нобелівської премії з економіки його найвидатнішим представникам Рональду Коузу (1991), Дугласу Норту і Роберту Фогелю (1993). Третє покоління інституціонального напряму відрізняється, перш за все, зміною методологічних основ своїх концепцій. Вони беруть свій початок не стільки з традицій історичної школи, скільки з неокласичонго аналізу. В центрі їх уваги опиняється поведінка господарюючих суб’єктів. Але на відміну від неокласичного підходу в якості таких суб’єктів витупають не ізольовані Робінзони чи групи, що розглядаються як окремі одиниці (наприклад фірми), а індивіди які діють у рамках окремих інститутів.

Вступ………………………………………………………………...…………..3
Становлення неоінституціоналізму……………………………...………..4
Теорія трансакційних витрат. Рональд Коуз …….…………………..…11
Теорія суспільного вибору Джеймса М. Б'юкенена ………………...….15
Висновки………………………………………………………………………18
Список літератури…………………………………………………………….19