Автор: Пользователь скрыл имя, 23 Ноября 2011 в 22:45, реферат
Неоінституціоналізм як особлива економічна теорія отримав визнання у 80-90-х роках. Це виразилось у присудженні Нобелівської премії з економіки його найвидатнішим представникам Рональду Коузу (1991), Дугласу Норту і Роберту Фогелю (1993). Третє покоління інституціонального напряму відрізняється, перш за все, зміною методологічних основ своїх концепцій. Вони беруть свій початок не стільки з традицій історичної школи, скільки з неокласичонго аналізу. В центрі їх уваги опиняється поведінка господарюючих суб’єктів. Але на відміну від неокласичного підходу в якості таких суб’єктів витупають не ізольовані Робінзони чи групи, що розглядаються як окремі одиниці (наприклад фірми), а індивіди які діють у рамках окремих інститутів.
Вступ………………………………………………………………...…………..3
Становлення неоінституціоналізму……………………………...………..4
Теорія трансакційних витрат. Рональд Коуз …….…………………..…11
Теорія суспільного вибору Джеймса М. Б'юкенена ………………...….15
Висновки………………………………………………………………………18
Список літератури…………………………………………………………….19
Висновки
Різноманітність підходів, які передбачаються різними школами, напрямами і течіями, - характерна риса сучасної економічно науки, яка є результатом багатовікової еволюції. Але в цій різноманітності можна виявити деякі спільні тенденції. Насамперед, це стосується логіки розвитку самої науки. Не дивлячись на «революції», «обвали», «скачки», що виникають у ній , старі парадигми не повністю зникають, їх «центральне ядро» переходить до більш пізніх теорій, знаходячи тим самим схожість з попередніми . Крім того, різниця концепцій на виключають прагнення до синтезу, до виробітку взаємоприйнятних підходів до рішення економічних проблем
В цілому, концепції неоінституціональзму внесли вагомий вклад у розвиток економічної науки. Йому вдалося про двинутися по дорозі синтезу не тільки економічної науки, а й інших соціальних наук - історії, психології, соціології, - але і поєднання еволюційного і функціонального підходів у економічних дослідженнях. Це відкривало нові можливості в пізнанні економічної реальності, дозволяючи уявляти її більш об’ємною та многогранною.
Сучасні інституціоналісти так само критикують неокласичні й неокейнсіанські теорії. Вони зберегли «дух незгоди», «бунтарства», що знаходять свій прояв у сучасному реформізмі. Їм притаманне також розширення традиційних об'єктів теоретичного аналізу за рахунок нових актуальних питань.
Список літератури: