Автор: Пользователь скрыл имя, 13 Декабря 2011 в 23:33, реферат
Одним з основних історичних здобутків людського суспільства є така
організація суспільної праці, за якої окремі особи (колективи, країни)
спеціалізуються на виробництві певних товарів та послуг, а потім
обмінюються здобутками своєї праці, користуючись механізмом ринкових
відносин.
Суспільний поділ праці (або просто поділ праці) у спрощеному розумінні
по. лягає в спеціалізації діяльності окремих виробників товарів чи
послуг і товарному обміні між ними продуктами цієї діяльності.
національних економік. Промислова революція ХІХ ст. – спричинила
переворот у галузевому поділі праці. Міжнародний поділ праці дедалі
більше став залежати від розвитку продуктивних сил, технічного рівня
виробництва. Типи і види спеціалізції виробництва при міжнародному
поділі праці можна зобразити схемою. На схемі зображено дві історичні
форми спеціалізації
– міжгалузева і
прояви останньої. Міжгалузева спеціалізація орієнтується на виготовленні
окремих видів
промислової продукції (Швейцарія,
Швеція).
Спеціалізація стає залежною від успіхів країни в науково-технічному
прогресі. Відбувається подальший розвиток міжнародного поділу паці –
перехід від міжгалузевої до внутрігалузевої. Важливим суб’єктом цього
пароцесу стали транснаціональні корпорації. На сучасному етапі
внутрішньогалузева
спеціалізація поділяється на такі
види:
Предметна спеціалізація
– випуск окремих видів продукції;
Типорозмірна
– створення виробів певного
типу і розміру;
Подетальна –
це випуск не готової продукції, а
її частини
Технологічна – полягає в розміщенні на території якої-небудь країни
ланок виробництва
певного товару.
Наукова – забезпечує окремій країні зосередитися на певних видах
наукової діяльності.
Міжнародний поділ праці надає державам певних переваг. Завдяки участі у
ньому країна може підвищити ефективність своєї національної економіки.
Першою в історії формою економічних відносин між країнами була
міжнародна торгівля, яка нині є найрозвинішеною формою міжнародного
поділу праці. Адам сміт, класик економічної науки. Застосував для
з’ясування причин розвитку світового ринку поняття витрати виробництва
різних товарів. Якщо порівняти. Наприклад витрати виробництва вівса і
виноградного вина у Шотландії і Португалії, то зрозуміло, що через
відмінності у кліматі овес вигідніше вирощувати в Шотландії, а виноград
в Португалії. Якщо ці країни відповідно спеціалізуватимуться і
обмінюватимуться результатами своєї праці, то це буде вигідно для кожної
з них.
Також існує принцип порівняльних переваг. Цей принцип полягає в тому, що
в рамках міжнародного поділу праці та світової торгівлі кожній країні
вигідніше виробляти і імпортувати ті товари, при виготовленні яких
продуктивність праці на її підприємствах найвища. Таким чином, у світі
немає країни, яка
не змогла б знайти свого місця
на світовому ринку.
Для зовнішньої
торгівлі важливе місце має
товарів, які продаються на світовому ринку. Конкурентоспроможність тоару
визначається порівнянням сукупних його характеристик із характеристиками
товарів – конкурентів за ступенем задоволення конкретних потреб і за
ціною.
Світові ціни відображають інтернаціональну (міжнародну) ціну товару, яка
визначається головними продавцями і покупцями певних видів продукції та
-----> Page: ся головними продавцями і покупцями певних видів продукції та
формується в ході здійснення великих і регулярних операцій з товаром у
вільно конвертованій валюті на світовому ринку. Визначити світову ціну
на товар досить складно. Експортери і імпортери для орієнтації
використовують ціни довідкові, біржові, аукціонні, а також ціни торгів.
Найближчими до рівня світових цін є ціни великих експортно – імпортних
угод, що укладаються в особливих центрах світової торгівлі, іка є
надзвичайно динамічним явищем. На сучасному етапі вона характеризується
такими основними
тенденціями:
Відбуваються зміни в географічній структурі світової торгівлі. Зростає
значення країн – членів європейського співтовариства ( у 1960 р. їм
належало 33,5% світового
експорту, а у 1991р. – 40%)
У світовій торгівлі швидко зростає частина Японії ( з 3% в 1960р. до 9%
в 1987р.) і німеччини ( до 11,6 % у 1991р.) частка США у торгівлі
зменшилась (з 16%
до 12%).
За останні три десятиліття мало змінилась у світовій торгівлі часка
країн. Що розвиваються
(215 у 1969 р. і 20% у 1991р.).
Зростає частка продукції нових індустріальних країн Південно-Східної
Азії.
За прогнозами Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ), частка
країн Східної Європи і колишнього СРСР у світовій торгівлі
зменшуватиметься ( тільки протягом 1991р. у країнах Східної Европи
експрт зменшився на 20%, а імпрорт – на 25%. У країнах СНД імпорт
звеншився на 12%.
Ця сама тенденція спостерігається
і в Україні).
Зростає торгівля науково-технічною продукцією. За останні 10 років її
обсяг зріс майже
в 10 разів.
Використана література:
Мочерний “Основи
економічної теорії”
І.Ф. Родіонова,
І.С. Кравченко “ Основи економіки”
ІІкн.
PAGE
PAGE 8
Наукова
Технологічна
Подетальна
Типорозмірна
Предметна
ВНУТРІШНЬОГАЛУЗЕВА
МІЖГАЛУЗЕВА
СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ