Міжнародна міграція робочої сили: сутність, форми, соціально-економічні наслідки

• знизити рівень безробіття і пом'якшити таким чином соціальну напруженість у суспільстві;
• значну частину заробітної плати емігранти переказуватимуть на батьківщину, що поповнить валютний фонд країни (кошти, що пересилаються іммігрантами на батьківщину, становлять, за різними оцінками, 25-30 млрд. дол. США);
• розроблені МОП рішення дають Україні право ставити питання про отримання компенсації за підготовку робочої сили від країн — можливих користувачів її трудових ресурсів.

    Крім  того, міждержавні трудові міграції — важливий чинник надходження в  країну нових технологій, досвіду  роботи, перебудови професійної та кваліфікаційної структури зайнятості, швидкого й ефективного пристосування  до умов світового ринку. 
 
 
 
 

2. Соціально-економічні наслідки міжнародної  міграції робочої  сили для України.

    Від початку економічних та політичних трансформацій відбулося значне зниження інтенсивності стаціонарних міграцій. Після потужного міграційного припливу в 1991-1993 рр., пов’язаного із розпадом  СРСР, Україна на десятиріччя  стала країною еміграції. Міграційні  втрати за цей період перевищили 1 млн.осіб. лише у 2005 р. міграційний баланс знову  став додатнім, а в 2006-2007 рр. тенденція  міграційного зростання закріпилася.

    Перехід до додатного міграційного балансу  відбувся, головним чином, за рахунок  скорочення масштабів вибуття населення  з України при стабілізації обсягів  прибуття. Зменшення кількості вибулих  по всіх напрямах руху стало наслідком  вичерпання етнічної складової, зниження ролі економічних чинників та розширення можливостей реалізації зворотної  трудової міграції без зміни місця  проживання. Еміграційний потенціал сучасного населення обмежений контингентом зовнішніх трудових мігрантів та висококваліфікованих спеціалістів.

    Соціально-економічні наслідки міжнародної трудової міграції мають, як позитивні, так і негативні  сторони.

    Виграш  країни-імпортера трудових ресурсів:

• дана країна отримала дешеву, молоду робочу силу;
• отримала готових спеціалістів;
• у такій країні прискорюється економічне зростання, зростає державний бюджет.

Виграш  країни-експортера трудових ресурсів:

• валютні перекази імігрантів своїм сім”ям (осідає в банках валюта);
• експортом трудових ресурсів ослаблює проблему безробіття;
• підвищується кваліфікація імігрантів, які повернулись назад.

    Негативні наслідки міграції для країн-імпортерів:

• виникнення додаткових проблем, пов’язаних з соціальним захистом імігрантів;
• відтік національної валюти у формі вивозу чи переказу;
• втрата виучених дешевих спеціалістів-імігрантів, при їх поверненні на батьківщину.

    Негативні наслідки міграції для країн-експортерів:

• втрата висококваліфікованих підготовлених спеціалістів, так званий “відтік розумів”;
• додаткові витрати з бюджету на підготовку нових спеціалістів;
• виникнення тенденції до спаду темпів економічного зростання.

    Міграція  робочої сили впливає на ринок  праці країн емігрантів та іммігрантів  через зміну показників зайнятості та рівня заробітної плати. У найпростішій моделі міграція робочої сили розглядається як процес транскордонного переміщення робітників, у результаті якого врівноважується заробітна плата у країнах. Відтік мігрантів тимчасово зменшує пропозицію робочої сили в країні еміграції, що спричиняє поступове збільшення рівноважної ціни робочої сили. Натомість у результаті прибуття нових робітників на ринку країни імміграції формується нова, вже нижча рівноважна зарплата. Процес триває, поки реальна заробітна плата не зрівняється у міжнародному масштабі. Однак урівноваження заробітних плат відбувається лише у тому разі, якщо ринки праці є гнучкими, а рівноважна заробітна

плата забезпечує повну зайнятість. На практиці ринок не повністю пристосовується до змін у попиті та пропозиції робочої сили через інституційні обмеження (встановлення мінімальної заробітної плати, існування довгострокових контрактів

між робітниками  та роботодавцями, домовленості із профспілками). У такому випадку відтік та притік мігрантів позначається переважно на рівнях безробіття в країнах.(Таблиця1) 
 
 
 
 
 
 
 
 

Таблиця1.Міграційний рух населення України у січні-грудні 2008 року

[http://ukrstat.gov.ua/control/uk/localfiles/display/operativ/operativ2008/ds/mr/mr_u/mr1208_u.html]

     Соціологічні спостереження засвідчують потребу самореалізації у наших співвітчизників передусім творчих професій - це митці, художники, актори, письменники, вчені, спеціалісти сфери інформаційних технологій та інші. Така потреба є природною, тим паче, коли відсутні умови і модливості самореалізації вдома.

      Еміграція робочої сили з України стала  важливим чинником соціально-економічних  стандартів життя населення окремих  регіонів країни. Породжена переважно  економічними чинниками, еміграція, в  свою чергу, також визначає окремі економічні показники. Україна як країна з перехідною економікою отримує низку переваг  від працевлаштування робітників за кордоном. Зокрема, тимчасова еміграція  робочої сили пом'якшує проблеми безробіття у період структурних

реформ. Трансферти робітників підвищують добробут українських домогосподарств та створюють додатковий попит на товари і послуги. Однак виїзд висококваліфікованих робітників має певні негативні наслідки: зменшується підприємницький потенціал населення та втрачаються професійні навички.

     Прогноз міграцій розроблений у 5 варіантах: середньому – m, високому – h, низькому – , низькому –  та нормативному – n.  

     Середній  варіант m прогнозу передбачає додатне  сальдо міграційного обміну з країнами колишнього СРСР відповідно до тенденцій  останніх років, другу хвилю повернення до України раніше депортованих народів, розвиток імміграційного припливу з  країн, що розвиваються (до 47-53 тис. осіб на рік). Сальдо зовнішніх міграцій поступово зростатиме, досягнувши максимуму  у +90 тис. осіб наприкінці 2020-х років, а потім дещо зменшиться до 73-77 тис. Його величина у другій половині прогнозного  періоду більше, ніж наполовину забезпечуватиметься  за рахунок афро-азійських країн.

     Високий варіант h прогнозу передбачає прискорене зростання припливу населення. Сальдо міграцій зростатиме упродовж усього періоду  до 120-122 тис. осіб на рік наприкінці 2040-х років.

     У випадку реалізації низького варіанту  до 2015 року слід очікувати сплеску вибуття за межі колишнього СРСР, а після – значних міграційних втрат в обміні населенням з Росією. Сальдо міграцій буде від’ємним упродовж більшої частини прогнозного періоду, додатній міграційний баланс спостерігатиметься лише у 2020-2035 рр., коли припиниться сплеск еміграції на Захід і сформується потік прибуття зі Сходу.

     Прогноз-застереження припускає від’ємне сальдо міграцій упродовж всього періоду до -50 тис. осіб на рік.

     Нормативний варіант n означає повну відсутність  зовнішніх міграцій. (Таблиця2).

Таблиця2. Прогноз. Сальдо зовнішніх міграцій.

[http://ukrstat.gov.ua/control/uk/localfiles/display/Noviny/new2007/zmist_novin/dem_ghjgnoz.htm] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. Шляхи забезпечення ефективного  використання трудового  потенціалу України

    Головним  завданням уряду має бути забезпечення умов, що дають змогу

максимізувати позитивні наслідки від міграції робітників. Прикладом таких заходів  може бути розширення можливостей легального працевлаштування робітників через укладання відповідних двосторонніх міждержавних угод. Одним із пріоритетних завдань уряду в сфері регулювання міграції також має стати створення передумов,

що сприятимуть  зворотній міграції. Такі заходи мають бути спрямовані на заохочення повернення висококваліфікованих робітників для роботи в Україні.

     Концепції та принципи державної політики у  сфері відтворення трудового  потенціалу на фазі його використання спрямовані на створення стратегічних можливостей ефективної діяльності суб’єктів господарювання за рахунок  забезпечення кваліфікованими працівниками, які потрібні для довготривалої  дії конкурентних переваг. Засади реалізації організаційно-економічного механізму  відтворення трудового потенціалу на фазі його використання спрямовані на забезпечення стратегічної відповідності  бізнесу і напрямів розвитку людських ресурсів.

     Відтворення трудового потенціалу на фазах формування та розподілу є необхідною визначальною передумовою успішного його використання згідно мети, яка полягає в забезпеченні трудових відносин між найманим працівником  і роботодавцем як в інтересах  працівника (оплата праці, винагороди, кар’єрне просування, пільги, мотивація), так і роботодавця (продуктивність праці, якість продукції, відданість виробництву, сприяння конкурентноздатності та постійного розвитку).

     Першочерговим завданням влади в державі повинна стати реалізація виваженої економічної політики, зорієнтованої на зменшення рівня бідності та безробіття, підвищення частки оплати праці в структурі реальних доходів населення, забезпечення стабільного зростання національної економіки і поступово наближення доходів громадян України до рівня таких країн, де нині працюють наші трудові мігранти. Тоді зникне необхідність нашим співвітчизникам шукати кращої долі на чужині.(Рис.1)

     Одним з найголовніших напрямків щодо покращення ситуації на ринку праці  є необхідність підвищення рівня  зайнятості населення в підприємницькій  діяльності, особливо підприємства малого бізнесу. Світовий досвід підтверджує, що мале підприємництво забезпечує у 2-3 рази більшу ефективність капіталовкладень і за обсягом коштів, і за терміном віддачі порівняно з державними підприємствами.

Висновки  до розділу2

1. Проведення оцінки економічних наслідків міграції робочої сили ускладнено через проблеми з визначенням реальної кількості українських робітників-мігрантів, які працюють у країнах Європейського Союзу. Більшість із них працюють у країнах імміграції нелегально.
2. Наслідки міграції робочої сили в Україні здійснюється на двох рівнях таких, як макроекономічний та мікроекономічний. У сучасних умовах основні макроекономічні показники розвитку України можна інтерпретувати як індикатори рівня ефективності використання трудового потенціалу.
3. Зовнішніми причинами трудових міграцій громадян України виступають об’єднаний ринок праці західних країн, приваблива матеріальна оцінка трудової діяльності та надійне соціальне забезпечення легальних трудових мігрантів, при чому демографічні чинники свідчать про постійне зростання попиту розвинених країн на працю іноземців. Серед внутрішніх причин трудових міграцій українських громадян можна виділити передовсім незадоволений попит на роботу всередині країни.
4. Становлення ринкових відносин в Україні відбувалося в умовах економічного спаду, її трудовий потенціал не мав достатнього попиту на внутрішньому ринку праці.
5. Трудова міграція вивозить з України лише трудові ресурси, що не знаходять реалізації в своїй державі. Зароблені українцями за кордоном   кошти є джерелом інвестування у господарство України, є реальним джерелом інвестиційних надходжень.
6. Вирішенням проблеми є зниження рівня безробіття і підвищення зайнятості населення, що полягає у створенні нових робочих місць, належна заробітна плата за працю, забезпечення стабільного зростання національної економіки і поступово наближення доходів українців до рівня тих країн, куди виїжджають на заробітки наші співвітчизники.