Міжгалузеві та промислові комплекси

Отже, енергетичне господарство, будівельна база, ремонт і транспорт  у регіональних промислових комплексах виконують важливі допоміжні функції, без котрих неможливо отримати комплексно-пропорційний розвиток виробництва.

Ефективність розвитку регіональних промислових комплексів у різних країнах досягається  на основі чіткої організації виробничих процесів у технологічних циклах, дотримання раціональної структури виробництва й тісного взаємозв'язку окремих галузей промисловості.

Приміром, в одному з  найбільших районів промисловості  ФРН - Рурському, де основу комплексу становлять ресурси кам'яного вугілля, кам'яної солі, вапняків, будівельних матеріалів, поліметалів та водних ресурсів, сформувалися вугільно-металургійний, вугільно-хімічній, нафтохімічний (на базі довізної нафти), машинобудівний і хімічний цикли виробництв. Високий рівень комплексності Руру забезпечує монополіям великі прибутки й ефективність виробництва.

Основними умовами  економічної ефективності регіональних промислових комплексів є:

1. широке залучення до господарського обігу природних, економічних, сировинних і трудових ресурсів з метою виконання важливого народногосподарського завдання;
2. раціональний поділ праці між певними ланками регіонального промислового комплексу, поглиблення спеціалізації підприємств;
3. формування єдиної транспортної мережі з метою ефективності транспортних перевезень у межах промислового району;
4. централізація допоміжних виробництв, які обслуговують, на великих підприємствах;
5. створення потужної бази будівельної індустрії.

У межах регіональних промислових комплексів, що охоплюють  значну територію (промислові райони), функціонують певні локальні промислові утворення, представлені промисловими центрами й вузлами. Система локальних промислових груп і комплексів утворює каркас промислового району, його територіальну структуру.

Локальні промислові комплекси - це найбільш прогресивна форма організації промисловості мікрорайонного масштабу. Вони є взаємопов'язаним поєднанням промислових підприємств на невеликій території, яке забезпечує найбільш ефективне використання природних багатств, трудових ресурсів і основних фондів на основі технологічної спільності виробництва, широкого розвитку виробничих зв'язків у формах комбінування й кооперування. Найбільш широко локальні промислові комплекси відображені у формі виробничих об'єднань.

Об'єднання  промислових підприємств здійснюється за такими основними принципами:

• технологічна спільність виробничих процесів та однорідність випущеної продукції;
• розвиток кооперованих зв'язків між головним підприємством і його філіалами;
• послідовна переробка сировини на базі комбінування виробничих процесів;
• використання продукції спільним споживачем (за наявності одного типу виробництва). Головною умовою формування локальних промислових комплексів у формі об'єднань є територіальна наближеність підприємств.

Джерелом додаткового економічного ефекту при формуванні локальних промислових комплексів можуть слугувати такі заходи:

поглиблення спеціалізації  об'єднаних спільним виробництвом підприємств;

концентрація сировини і відходів;

скорочення транспортних витрат у результаті збільшення кількості  внутрівузлових зв'язків;

концентрація проектно-конструкторських робіт; скорочення апарату управління.

Типи промислових  утворень:

1. комплекси переробної індустрії(машинобудівні, текстильно-промислові);
2. гірничо-металургійні комплекси (пірометалургійні чорних і кольорових металів, гірничохімічні, рідкометальні);
3. енергопромислові (гідроенергопромислові, вуглепромислові);
4. нафтогазохімічні (нафтохімічні, газохімічні);

5)біопромислові (індустріально-аграрні,  лісопромислові, океанічні).

За умовами формування всі промислові комплекси поділяються  на три групи:

1. ті, що сформувалися на основі сировинних або паливно-енергетичних ресурсів;
2. на базі забезпечення трудовими ресурсами або інтересами транспортно-географічного положення;
3. на основі природних і трудових ресурсів.

Найбільш повною видається типологія промислових комплексів за ознакою спеціалізації виробництва (функціональна ознака).

За цією ознакою виокремлюють три  типи промислових комплексних утворень: комплекси добувної промисловості, обробної промисловості та комплекси  мішаного типу (видобуток і обробка).

Комплекси добувної промисловості формуються в районах видобутку вугілля, нафти, газу, руд чорних і кольорових металів, гірничо-хімічної сировини. Прикметною рисою цього типу комплексів є переважання видобутку сировини над її обробкою й вивезенням сировини в інші райони.

Комплекси обробної промисловості охоплюють такі основні типи виробничих процесів у групах галузей: металургія-машинобудування; *металургія-хімія;металургія-машинобудування-хімія;нафтохімія-хімія; машинобудування; машинобудування-хімія; машинобудування-текстильна промисловість; машинобудування-хімія-текстильна промисловість; текстильна промисловість.

Комплекси на базі видобутку й обробки сировини (змішаний тип) представлені такими типами виробничих процесів: вугільно-енергетичні, вугільно-металургійні, вугільно-хімічні, вугільно-металургійно-машинобудівні, вугільно-металургійно-хімічні, нафтогазохімічні, гідроенерго-промислові, гірничо-металургійні, гірничоенергопромислові, гірничо-хімічні, лісопромислові.

Згідно зі значенням  у народному господарстві й участю в територіальному поділі праці, промислові комплекси поділяються натри групи:

1. комплекси міжрайонного значення, розвиток яких має вагомий уплив на формування структури виробництва, спеціалізації господарства і виробничо-територіальних зв'язків усіх районів країни;
2. комплекси районного значення, створені з метою комплексно-пропорційного розвитку господарства економічного району й удосконалення його територіальної організації;
3. комплекси локального характеру виробництва - промислові вузли, що розглядаються як ''опорний каркас" промислових регіонів (локальні міські та локальні кущові утворення).

На основі оцінки умов і факторів розвитку промисловості, а також різних ознак комплексоутворення, пропонується класифікувати промислові комплекси за трьома ознаками: розмір території, походження і тип сировини, спеціалізація (основний виробничий напрямок) (рис. 11).

За розміром території варто виділяти макро-, мезо- і мікрокомплекси;

за походженням  і типами промислової сировини - комплекси мінеральної орієнтації, агропромислові, лісопромислові й морепромислові;

за основною спеціалаацією - паливно-енергетичні, металургійні, машинобудівні, хімічні, лісопереробні, будівельно-індустріальні, комплекси легкої та харчової промисловості.