ПЛАН 

Вступ

Методи визначення витрат робочого часу…………………………………………..4

Завдання 1 …………………………………………………………………………….19

Завдання 2……………………………………………………………………………..15

Висновок

Використана література

ВСТУП

     У даній роботі буде проведено аналіз таких питань як класифікація методів і способів вивчення витрат робочого часу, характер взаємозв’язку між продуктивністю праці, розрядом працівників та їх стажем за допомогою кореляційно - регресійного аналізу, та відповідність кваліфікаційного рівня робочих розряду їх робіт на основі інформації про чисельність робітників, їх розряди, та розподілення нормогодин.

     Вивчення  витрат робочого часу має велике значення, оскільки виходячи з інформації, одержуваної  в результаті розв'язується більшість  задач, пов'язаних з організацією праці і його нормуванням.

     Дослідження проводяться з метою визначення структури операцій, витрат робочого часу, раціоналізації прийомів і методів  праці, виявлення причин невиконання  норм, нераціональних витрат і втрат  робочого часу, отримання даних про  чинники, що впливають на час виконання елементів операцій, розробки нормативних матеріалів, оцінки якості норм і нормативів, а також для вирішення інших задач.

     Дослідження трудового процесу припускає  аналіз всіх його характеристик, які  впливають на витрати праці і ефективність використовування виробничих ресурсів. Вивчаються технологічні параметри устаткування, його відповідність ергономічним вимогам, умови праці, вживана технологія, організація і обслуговування робочого місця, а також професійно-кваліфікаційні, психофізіологічні, соціальні характеристики працівників і інші чинники. Методи отримання і обробки інформації вибираються виходячи з мети дослідження. Оптимальним є мінімум сумарних витрат, пов'язаних з отриманням необхідної інформації і її подальшим використовуванням.

     Визначення  тривалості елементів операції необхідне  для розробки нормативів часу, вибору найраціональніших методів праці, аналізу норм і нормативів. Структура  витрат робочого часу використовується при розробці нормативів підготовчо-заключного часу, часу обслуговування робочого місця, оцінці ефективності використовування робочого часу, аналізі існуючої організації праці. 

Методи  визначення витрат робочого часу

     Методи  дослідження трудових процесів можуть класифікуватися по ряду ознак: меті дослідження, кількості спостережуваних об'єктів, способу проведення спостереження, формі фіксації його даних і т.п. Робочий час вивчається методом безпосередніх вимірів і методом миттєвих спостережень.

     Метод безпосередніх вимірів дозволяє якнайповніше вивчити процеси праці, отримати достовірні дані про їх тривалість в абсолютному виразі, відомості про послідовність виконання окремих елементів роботи, а також фактичних витратах робочого часу за весь період спостереження.

     Проте головними недоліками методу безпосередніх вимірів є велика тривалість і трудомісткість проведення спостережень і обробки отриманих даних, а також те, що один спостерігач може одночасно вивчати витрати часу тільки невеликої групи робітників.

     Сутність  методу миттєвих спостережень полягає  в реєстрації і обліку кількості однойменних витрат у випадково вибрані моменти.

     Важливими перевагами даного методу є простота проведення спостереження, невелика трудомісткість, отримання необхідних відомостей в  короткі терміни. Один спостерігач  може вивчити витрати часу великого числа робітників. Миттєве спостереження можуть проводити не тільки спеціальні спостерігачі, але і всі інженерно-технічні працівники. Недоліками методу миттєвих спостережень є отримання тільки середніх величин витрат робочого часу,  неповних даних про причини втрат робочого часу, а також недостатнє розкриття структури витрат робочого часу. Унаслідок того, що обидва методи страждають суб'єктивністю, перед дослідниками стоїть задача вміло поєднувати їх для зменшення трудомісткості і підвищення достовірності вивчення витрат робочого часу. Залежно від призначення, мети проведення і змісту витрат спостереження, що вивчаються, підрозділяються на: фотографію робочого часу, хронометраж і фотохронометраж.

     Хронометраж - це вивчення і вимірювання окремих, циклічно повторюються елементів операції, окремих елементів операції. Його проводять, як правило, на роботах, які характеризуються частою повторюваністю і постійністю ступеня впливу чинників на час їх виконання. Основним завданням хронометражу є виявлення чинників, що впливають на тривалість кожного елемента досліджуваної операції з метою проектування її раціональної структури в цілому і нормальної тривалості окремих її елементів. За допомогою хронометражу визначають тільки дії, що входять до складу оперативної роботи, оскільки зі всіх видів продуктивної роботи циклічно повторюється тільки вона. Найбільш доречно вивчати цим методом невеликі за тривалістю операції, які не можуть бути заміряний в процесі фотографії робочого дня. Хронометражні спостереження всіх різновидів здійснюють тільки методом безпосередніх вимірів часу. Визначаючи зміст, об'єм і терміни підготовчої роботи, вибір об'єктів досліджень, виходять з мети хронометражу. Головна його мета - отримати науково обґрунтовані матеріали, що дозволяють здійснити раціоналізацію виробництва, підвищити ефективність і змістовність праці. Вибираючи об'єкти, слід враховувати, що вони повинні володіти певною спільністю і зіставністю.

     Хронометраж має також ряд недоліків:

     Норму праці при традиційному порядку проведення хронометражу засновують на середніх фактичних витратах робочого часу тими виконавцями, робочі місця яких були об'єктами спостережень. Тому від правильності вибору останніх залежить і достовірність отриманих матеріалів. Не повністю фіксується метод праці в ході досліджень, хоча саме він визначає час і якість виконання роботи.

     Фіксуючи  реальний час виконання прийомів, дослідник не може затверджувати, що цей рівень всесторонньо обгрунтований, оскільки нормувальник визначає досягнутий рівень продуктивності який зовсім не означає можливу в даних умовах продуктивність на кожному робочому місці при середньому (нормативному) рівні здібностей виконавців.

       Дані, отримані за допомогою хронометражу, завжди будуть в більшому або  меншому ступені суб'єктивні.

     Хронометражні дані про витрати часу на виконання окремих операцій звичайно містять втрати часу, пов'язані з недоліками в організації праці. Щоб їх виявити, потрібно спроектувати раціональний трудовий процес.

     Нормативне  дослідження можна провести тільки після початку виробництва і повного освоєння робітниками операцій.

     Обійтися  без помилок при вимірюванні  окремих дій практично неможливо, особливо на короткострокових операціях. Також важко порівняти дані хронометражу одних і тих же операцій, які  були отримані на різних підприємствах в різних виробничих умовах і в різний час. В деякій мірі ці недоліки можна зменшити, якщо використовувати більш точні способи вивчення трудових процесів.

     Фотографія  робочого часу - це вид спостережень, за допомогою якого вивчають і  аналізують витрати часу одним робітником або групою, пов'язані з виконанням того або іншого процесу протягом всього робочого дня (зміни) або його частини незалежно від того, на що витрачається цей час. ФРВ не розкриває технологію і методи здійснення процесу, а лише фіксує його протікання.

     Мета  ФРВ у виявленні резервів підвищення продуктивності, поліпшенні використовування устаткування. Це досягається виявленням доцільності, послідовності тих  або інших витрат часу, їх вимірюванням встановленням ступеня можливого ущільнення робочого дня виконавців, усунення втрат робочого часу і простоїв устаткування.

     Призначення фотографії робочого часу полягає у  виявленні недоліків в організації  праці і виробництва, що викликає втрати або нераціональне використовування робочого часу проектуванні більш раціонального розподілу часу робочої зміни по категоріях витрат часу, у визначенні фактичного вироблення продукції, темпу її випуску і рівномірності роботи протягом зміни.

     При умілому, широкому і систематичному застосуванні ФРВ керівник підприємства завжди матиме ясне уявлення про роботу і простої робітників і устаткування, про причини втрат робочого часу.

     По  кількості об'єктів спостереження, формам організації праці і т.д. ФРВ підрозділяють на індивідуальну, групову, бригадну, масову, маршрутну, багатоверстатну, цільову, фотографію виробничого процесу і фотографію використовування устаткування. Також розрізняють дубльовану і пікетну фотографію робочого дня.

     Дубльовану  фотографію робочого дня проводять  одночасно два працівники. Цей спосіб застосовують, коли видимість об'єкту спостереження обмежена. Спостерігачі працюють незалежно один від одного, а після закінчення роботи зіставляють результати щоб отримати загальну картину.

     Пікетна фотографія робочого дня проводиться  декількома спостерігачами, які розташовуються в певних пунктах і фіксують момент проходження спостережуваного об'єкту через даний пункт. Цей спосіб частіше за все застосовується при вивченні роботи транспорту, оскільки за правилами безпеки спостерігач не може весь час переміщатися разом з транспортом. В ході індивідуальної ФРВ спостерігач вивчає витрати робітника часу одного виконавця, що працює на одному робочому місці або час використовування устаткування протягом робочої зміни або її частини.

     Фотохронометраж. За допомогою хронометражу робочий час вивчають тоді, коли із організаційно-технічних причин або у зв'язку з особливими правилами виробничих робіт не представляється можливим проведення хронометражу.

     Фотохронометраж є комбінованим способом вивчення робочого часу, заснованим на поєднанні хронометражу і фотографії робочого часу. Сутність його в тому що фотографія робочого часу в окремі періоди часу доповнюється хронометражем.

     Істотною  перевагою перед роздільним проведенням  хронометражу і ФРВ є те, що за один і той же період часу можна отримати дані і про доцільність використовування змінного часу і про структуру оперативного часу і раціональності прийомів при виконанні основної роботи. Цей метод має особливо важливе значення при вивченні часу виконавців, зайнятих протягом зміни на декількох видах робіт, що характеризуються циклічністю повторення, коли наперед неможливо встановити час і послідовність їх виконання. Залежно від мети спостереження, кількості спостережуваних об'єктів, числа спостерігачів і характеру виробничого процесу, виділяють індивідуальний, груповий, дубльований і комплексний фотохронометраж.

     Індивідуальний  фотохронометраж застосовується, коли потрібна підвищена точність вимірів  часу і великий ступінь деталізації  робочого процесу. Основне призначення  групового фотохронометражу - вивчити узгодженість роботи членів бригади, ступінь їх завантаженості, організацію роботи, виявити причини і тривалість втрат робочого часу, досліджувати інші питання, що не вимагають точних вимірів часу. Дубльоване спостереження має на увазі, що за робочим процесом спостерігають одночасно два хронометражиста. Комплексні спостереження дають можливість виявити взаємозв'язок окремих виробничих процесів, вивчити виробничий ритм роботи, визначити ступінь раціонального використовування машин, розробити конкретні заходи щодо поліпшення роботи і зростання продуктивності праці

Завдання 1

     В завданні буде визначено характер та ступінь залежності продуктивності праці від кваліфікації робітників та їх стажу.

     З використанням кореляційно-регресивного аналізу продуктивності праці установлюється характер і ступінь залежності між  рівнем продуктивності праці та факторами, що впливають на її величину. Кореляційно-регресивний аналіз - це класичний метод стохастичного моделювання господарської діяльності. Він вивчає взаємозв'язки показників господарської діяльності, коли залежність між ними не є функціональною і змінена впливом побічних, випадкових факторів. При проведенні кореляційно-регресивного аналізу будують різні кореляційні і регресійні моделі господарської діяльності. В таких моделях виділяють факторні і результативні показники. В залежності від кількості досліджуваних показників розрізняють парні і багатофакторні моделі кореляційно-регресивного аналізу.

     Основною  задачею кореляційно-регресивного аналізу є виявлення форми  і тісноти зв'язку між результативним і факторним показниками. Під  формою зв'язку розуміють тип аналітичної  формули, що виражає залежність результативного  показника від зміни факторного. Розрізняють зв'язок прямий, коли з ростом (спадом) значень факторного показника спостерігається тенденція росту (спаду) значень результативного показника. В гіршому випадку між показниками існує зворотній зв'язок. Форма зв'язку може бути прямолінійною, коли спостерігається тенденція рівномірного зростання або спадання результуючого показника, в гіршому випадку форма зв'язку називається криволінійною.