Макроэкономическая стабильность и цикл

ЗМІСТ 

ВСТУП……………………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1.Стан макроекономічної рівноваги і причини його порушення………....6

1. Ключові параметри стану рівноваги макроекономічної системи ………………......11
2. Нерівноважність в макроекономічному середовищі та причини ,

       що їх зумовлюють……………………………………………………………………….13

РОЗДІЛ 2.Основні характеристики макроекономічного розвитку України протягом 2008-2011р……………………………………………………………………………………18

РОЗДІЛ 3.Перспективи  розвитку української  економіки з врахуванням  впливу зовнішньоекономічних чинників…………………………………………………………25

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………………….33

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………………….34 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

Рівновага виступає як особливий, “ідеальний”  випадок нормального стану, для якого характерна своя логіка взаємозв`язків і взаємозалежностей кількісних економічних параметрів (характеристик) і свій специфічний спосіб відновлення стійкого рівноважного стану між наявними в суспільстві засобами і потребами.Розрізняють часткову і загальну рівновагу.Часткова рівновага відповідає стану рівноваги між попитом і пропозицією на окремих локальних ринках (ринки праці, капіталів, споживчих товарів).

Часткова  рівновага формується на трьох основних ринках:

- ринку  кінцевих продуктів;

- ринку  факторів виробництва (праці і капіталу);

- фінансовому  ринку.

Рівновага – це такий стан економіки, при  якому зберігається здатність її до саморегулювання: у випадку відхилення економічної системи від збалансованого стану до дії автоматично підключаються сили, які намагаються відновити порушені структурні зв`язки.За змістом система економічної рівноваги багаторівнева.

I. Розмежовують  рівновагу: обміну, виробництва,  розподілу споживання – ці складові  у сукупності формують загальну систему економічної рівноваги відтворювального процесу.

II. Одночасно  виділяють:

- умови  статистичної рівноваги;

- умови  рівноваги економіки, що динамічно  розвивається.

III. Виділяють  також: повну і часткову, тимчасову  і постійну рівновагу.

Сталість  економічної рівноваги визначається широтою ринку: чим ширший ринок, тим менші коливання його цін і тим ближчі вони до вартісних пропорцій. Важливою умовою досягнення економічної рівноваги є розвиток національного ринку до інтернаціональних меж.Проблема часткової та загальної макрорівноваги – це центральна проблема курсу економічної теорії.Ця проблема породжена:

1) прогресом  в суспільному поділі праці;

2) спеціалізацією  та кооперацією виробництва.

Відособлені галузі повинні розвиватися узгоджено  і гармонійно. Однак, наявність саме відособлених галузей економіки породжує реальну можливість:

1) розбалансування  у функціонуванні галузей;

2) порушення  зв`язків між галузями, їх видозміни  під впливом факторів:

- НТП  та технологічного прогресу;

- асортименту  продукції;

- змін  попиту тощо.

Теоретично  можливими є два випадки:

1) при  незмінності зазначених вище  факторів зв`язки між суб`єктами  є постійними (що малоймовірно);

2) при  реальному динамічному стані  зв`язки знаходяться в неперервній зміні. І відповідно до змін у зв`язках повинно відбуватися пристосування до змінених умов.

Отже, якщо припустити, що в якийсь момент має  місце рівновага, то вона досить швидко і постійно порушується і приблизно з такою ж швидкістю і відновлюється.Цей процес можна уявити як коливання навколо точки рівноваги і тому ваги і тому правомірно говорити про рівновагу як про щось недосяжне і одночасно наявне. Це і є стан, який прийнято називати “рівновага-нерівновага”. В цьому аспекті економіка нічим не відрізняється від природи.“Рівновага-нерівновага” – це дійсне найменування того стану, на забезпечення якого спрямована діяльність економічних агентів ринку і економічна діяльність держави.

Важливою  проблемою макроекономічної рівноваги  є проблема її стійкості, тобто наскільки стійким є стан “рівновага-нерівновага”. Як правило, традиційно стійкість рівноваги визначається як стійкість цін на всіх ринках.

Економічна  теорія має справу не зі стабільною рівновагою, а з постійними її порушеннями, що образно можна назвати “рівновага-нерівновага”. З цього випливає три суттєвих висновки:

1. Рівновагу  слід розглядати як абстрактний модельний ідеал: його ніколи не було і не може бути, але з цього потрібно починати дослідження.

2. Рівновага  є динамічна оптимальна нерівновага.  Це означає, що вона, являючи собою відхилення цін від вартості, результатів – від затрат, внутрішньо (іманентно) властива ринковій економіці, відіграє позитивну роль у її функціонуванні і розвитку.

3. Рівновага  як нерівновага відіграє і  негативну, руйнівну роль, спонукаючи економічних суб`єктів діяти всупереч їх глибинним інтересам суспільства в цілому. 
 

РОЗДІЛ 1.Стан макроекономічної рівноваги і причини його порушення

 
Макроекономічна рівновага – явище  нестабільне. Її порушення пов’язані з трьома основними причинами: циклічним розвитком економіки,неповною зайнятістю й інфляцією.

Циклічність економічного розвитку – це регулярні коливання рівнів ділової активності, при яких зростання активності (виробництва) замінюється спадом, який, у свою чергу, потім замінюється зростанням. ЇЇ характеризують підйоми і спади в економіці, що періодично повторюються протягом ряду років. Такі коливання відбуваються відносно столітнього, або довгострокового тренда (умовної лінії, яка характеризує загальну )(спрямованість змін економічних показників).

Періоди підвищення економічної активності супроводжуються в основному екстенсивним розвитком, а періоди пониження – початком переважно інтенсивного розвитку. В наслідок цього цикл є постійною динамічною характеристикою ринкової економіки, без нього не відбувається економічного розвитку. Економічний цикл – це форма руху і розвитку ринкової економіки, природний спосіб економічного саморегулювання, коли ринок стихійно відновлює пропорційність економіки і втрачену рівновагу.

Враховуючи  основний елемент економічного циклу  – економічні кризи, можна дати й іншу назву економічному циклу – рух виробництва від однієї економічної кризи до початку іншої.

Економісти  вперше звернули увагу на циклічний  характер макроекономічних процесів, зіткнувшись із періодичними кризами перевиробництва в Англії у 20-х роках ХІХ століття. Виявилось, що хід і тривалість економічних циклів підкоряються певним закономірностям.

В економічній  літературі виділяються такі цикли: за одне століття, за декілька десятиліть, нормальні економічні цикли, малі цикли, специфічні коливання всередині окремих галузей економіки ( наприклад, сільського господарства)

Цикли різної тривалості отримали назви за іменами їх дослідників: Миколи Дмитровича Кондратьєва (1892-1938), російського економіста; Клемента Жугляра (1819-1908), французького фізика й економіста, Джозефа Китчина (1861-1932), англійського економіста, статистика; Саймона Кузнеца (1901-1985), американського економіста, статистика. Так, цикли тривалістю 45-60 років (довгі або великі) отримали назву цикли Кондратьєва; 15-20 – річні – цикли Кузнеца; 7-12 – річні (середні цикли) – цикли Жугляра; 3-4 роки, короткі або малі – цикли Китчина.Представники різних напрямів і шкіл політичної економії наводять різні об’єктивні і суб’єктивні причини циклічності економічного розвитку, які можна згрупувати як зовнішні і внутрішні, виходячи з їхнього впливу на характер циклу, його тривалість, специфіку проявів окремих фаз.

Серед зовнішніх причин можна виділити: - війни, революції та інші політичні потрясіння;

- відкриття  великих родовищ золота, урану,  нафти та інших цінних ресурсів;

- освоєння нових територій і пов’язана з цим міграція населення, коливання чисельності населення земної кулі;

- потужні  прориви в технології, винаходи  й інновації, які дозволяють докорінно змінити структуру суспільного виробництва.

Серед внутрішніх причин виділяють:

- особисті  потреби, скорочення або зростання  яких відбивається на обсягах виробництва і зайнятості;

- інвестування, тобто вкладення засобів в  розширення виробництва, його модернізацію, створення нових робочих місць;

- економічну  політику держави, яка прямо і непрямо впливає на виробництво, попит і споживання.

Розглянуті  причини взаємопов’язані, можуть викликати  як підйом, так і спад економічної активності через певні проміжки часу.Розрізняють класичний і сучасний економічні цикли.

Класичний економічний цикл, зазвичай, включає чотири фази (періоди), які послідовно змінюються: криза (спад), депресія, пожвавлення, піднесення (зростання).

Економічна  криза – це різке погіршення економічного стану країни, що виявляється в значному спаді виробництва, порушенні усталених виробничих зв’язків, банкрутстві підприємств, зростанні безробіття і, внаслідок цього, - зниженні життєвого рівня, добробуту населення.Криза (спад) є основною фазою економічного циклу, вона є його ключовою характеристикою. Нею завершується попередній періодичний цикл і починається новий, наступний. Без кризи не було б циклу; її періодичне повторення надає ринковій економіці характеру циклічності

Спад  в економіці починається з  труднощів у збуті виробленої продукції, що згодом веде до скорочення виробництва і зайнятості та попиту на інвестиції. Ціни різко знижуються, але зростає попит на ліквідність (готівку), тому до максимально збільшується ставка позичкового відсотку.Курс акцій і інших цінних паперів на фондових біржах швидко падає; тимчасово закриваються або навіть банкрутують багато фірм, передусім дрібних (у випадку глибокої і тривалої кризи). Ринкова кон’юнктура стає вкрай несприятливою.

Внаслідок дії кризи поступово ліквідуються порушення макроекономічної стабільності і рівноваги між сукупним попитом і сукупною пропозицією, інвестиціями і заощадженнями, виробництвом і споживанням, тобто знову забезпечується певна пропорційність економічного розвитку, але за низького рівня сукупного попиту, неповної зайнятості виробничих ресурсів, високого безробіття.

В процесі  руху до своєї найнижчої точки  спаду криза створює імпульс для нового розвитку економіки. В цей період виникають спонукальні мотиви до скорочення витрат виробництва і збереження прибутку, посилюється конкуренція. Створюється стимул для оновлення морально зношених засобів виробництва на новій технологічній основі. Коротше кажучи, криза дає початок переважно інтенсивному розвитку економіки, нею закінчується попередній період розвитку і починається наступний.

 
Але перехід до розгортання обсягів виробництва, його технологічного оновлення не відбувається в один момент. Тому на зміну кризи приходить фаза депресії. Депресія (від лат. depressio – придушення) – застій в економіці, який характеризується відсутністю підйому виробництва і ділової активності, низьким попитом на товари і послуги, значним безробіттям. Депресія означає, що економічна криза перейшла у завершальну фазу. Національний продукт вже не зменшується, але й ще не зростає. На низькому рівні стабілізуються ціни; безробіття дуже високе, але більше не зростає; відсоткова ставка падає до свого мінімального значення. Товарні запаси (нереалізована продукція) поступово зникають, зростає сукупний попит і готуються умови для пожвавлення виробництва, ділової активності. Пожвавлення – фаза економічного циклу, яка характеризує початок підйому в економіці після кризи, застою, депресії. В цей період, хоча і незначно, зростають рівень виробництва і платоспроможний попит людей, помітно скорочується рівень безробіття. Поступово підвищуються ціни і позичкові відсотки. На ринку економічних ресурсів зростає попит на новее промислове обладнання, нові капітали втягуються в господарський оборот. В кінці фази пожвавлення закінчується період інтенсивного розвитку. В наступній фазі циклу – піднесенні – знову починається екстенсивний розвиток.Піднесення – стан економіки країни, який характеризується зростанням виробництва, підвищенням його ефективності, пожвавленням ділової активності в різних сферах, підвищенням рівня життя. В цей період рівень виробництва набагато переважає досягнутий в попередньому періоді, суттєво зростають темпи його розвитку. Створюються нові підприємства, зростають зайнятість, попит на прогресивні капітальні ресурси і споживчі блага збільшуються доходи (заробітна плата, прибуток, проценти, рента), швидко зростають ціни. На фазі піднесення посилюються диспропорції, які були закладені ще на фазі пожвавлення, готується ґрунт для наступного спаду. Економіка підходить до наступного витка, до нового економічного циклу. Описана картина змін в економіці на різних етапах циклу носить класичний характер.