Контрольная работа по "Економіка підприємства"

     На  муніципальному рівні інвестиційна діяльність може здійснюватись на основі різних джерел фінансування — державних, муніципальних, приватних. Розглядаючи  в цілому муніципальне інвестування, особливо за недостатності його бюджетного забезпечення, на наш погляд, необхідно  враховувати всю сукупність його можливих джерел, оскільки тільки комплексність  їх використання дає змогу забезпечити  сталий економічний розвиток та зростання  добробуту територіальної громади. 
 

     3. Нововведення. Організаційний прогрес, його напрямки

     Нововведення  — це процес створення, поширення  й використання нового практичного  засобу (власне нововведення) для нової  чи кращого задоволення уже наявної  суспільної потреби; це процес сполучених із даним нововведенням змін у  тому соціальному й матеріальному  середовищі, у якому відбувається його життєвий цикл.

     Різні напрями НТП породжують конкретні  економічні й соціальні наслідки, глибина та ефективність яких багато в чому залежать від міри досконалості організації виробництва і праці, усієї системи господарювання. З  огляду на це високий рівень організації  діяльності людей, що для досягнення своїх цілей спираються передовсім на потужний науково-технічний потенціал, набуває за сучасних умовах особливо важливого значення.

     Організаційний  прогрес виступає як узагальнена  характеристика процесу використання організаційних факторів розвитку та підвищення ефективності виробництва. Його суть полягає в удосконаленні  існуючих та застосуванні нових методів  і форм організації виробництва  та праці, елементів господарського механізму в усіх ланках управління економікою.

     Організаційному прогресу властиві певні особливості, що відрізняють його від науково-технічного прогресу. По-перше, НТП є безпосереднім  і головним чинником зростання продуктивності (ефективності) виробництва, а організаційний прогрес забезпечує реалізацію створюваних НТП потенційних можливостей інтенсифікації виробничо-трудових процесів. По-друге, створення і впровадження нової техніки й технології, застосування нових конструкційних матеріалів та освоєння нових виробів приводять до зниження трудомісткості їхнього виготовлення, а вдосконалення організації виробництва і праці дає змогу зменшити втрати робочого часу і простої устаткування. По-третє, практичну реалізацію окремих напрямків НТП постійно зв’язано з великими затратами суспільної праці, матеріальних і фінансових ресурсів; здійснення ж заходів організаційного характеру в багатьох випадках не потребує нових витрат (у крайньому разі — незначних додаткових ресурсів).

     З-поміж  організаційних чинників розвитку економіки  галузей народного господарства ключову роль відіграє організація  виробництва — певним чином упорядкована й скоординована в часі та просторі система взаємодії провідних  елементів виробничого процесу, тобто людей (працівників), знарядь  і предметів праці; вона охоплює  всі ланки виробництва (від робочого місця на окремому підприємстві до групи підприємств однієї або різних галузей виробничої сфери). У зв’язку з цим необхідно розрізняти локальні (ізольовані) та суспільні форми організації виробництва. Перші було покликано до життя одиничним поділом праці і вони включають: поділ та інтеграцію виробничих процесів усередині підприємства; кооперування окремих виробничих ланок — дільниць, цехів; раціональне поєднання всіх елементів процесу виробництва в межах дільниці, цеху, підприємства в цілому. Суспільні форми організації виробництва виникають і розвиваються внаслідок загального та часткового поділу праці. До них належать: концентрація, деконцентрація, оптимізація розмірів виробництва в межах галузі; спеціалізація й кооперування підприємств однієї або різних галузей народного господарства, конверсія виробництва; комбінування різногалузевого виробництва, диверсифікація підприємств; розміщення (територіальна організація) підприємств.

     Складовою частиною організації виробництва  служить організація праці, що визначає технологію інтегрування окремих працівників  у комбіновану робочу силу, сукупну  живу працю, спроможну продукувати  матеріальні блага й духовні  цінності. Під організацією праці  заведено розуміти певне сполучення працівників у часі і просторі для досягнення найбільшої ефективності трудових процесів за умов конкретно  застосовуваної технології та організації  виробництва. Поєднання учасників  трудового процесу в часі забезпечується різними формами поділу й кооперації праці, організацією обслуговування робочих  місць, установленням раціональних режимів праці. Просторове сполучення працівників на виробництві знаходить втілення в різних формах побудови бригад та інших виробничих ланок підприємства, у варіантному закріпленні персоналу за відповідними робочими місцями тощо.

     До  організаційного прогресу треба  відносити вдосконалення не лише безпосередньо процесів виробництва і праці, а й функціонування окремих, чи всієї сукупності елементів господарського механізму — системи управління, планування (програмування), фінансування, матеріального стимулювання, матеріально-технічного забезпечення, науково-технічного обслуговування тощо. Постійна раціоналізація системи господарювання є важливою передумовою поліпшення організації трудової діяльності персоналу, засобом поєднання науково-технічного та організаційного прогресу, що, у свою чергу забезпечує підвищення ефективності виробництва через його всебічну інтенсифікації.

     Залежно від місця прийняття і реалізації організаційних рішень, масштабності їхнього впливу на проміжні та кінцеві  результати діяльності людей можна  виокремити два напрямки організаційного  прогресу — загальносистемний і  внутрішньовиробничий, кожен з яких охоплює ті самі. Здійснюваний у  суспільному масштабі, проте в  різних межах (об’єднань підприємств, комбінатів, галузей, регіонів, національної економіки в цілому), загальносистемний  організаційний прогрес є визначальним. Саме він окреслює орієнтири для  розробки і прийняття численних  високоефективних організаційних рішень внутрішньовиробничого характеру. У свою чергу, локальний організаційний прогрес на підприємствах сприяє підвищенню організаційного рівня діяльності більших і складніших виробничо-господарських систем.  
 
 

     Задача 1

     Визначити фондовіддачу і фондоємність у минулому і звітному роках, зробити висновки на основі наступних даних:

     - середньорічна вартість основних  фондів на підприємстві у минулому  році становила 3,75 млн.грн., а у  звітному році 4,0 млн.грн.

     - обсяг продукції у минулому  році 8,5 млн.грн., а у звітному році  – на 1,5 % більше. 

     Задача 2

     У звітному році підприємство запланувало  виготовити товарної продукції на суму 115 тис. грн. Залишки нереалізованої продукції на складах на початок року складали 22 тис. грн., на кінець року – 17,5 тис.грн.

       Фактично обсяг реалізації за  рік зріс в порівнянні з  плановим рівнем на 3,2 %. Середньорічні залишки нормованих оборотних засобів заплановані в розмірі 2,5 тис. грн., а фактично склали 1,8 тис. грн.

     Встановити  суму абсолютного і відносного вивільнення  оборотних засобів в результаті прискорення їх оборотності.

     Розв'язування:

     Абсолютне вивільнення оборотних засобів  можна знайти за формулою:

     S_{ноз =} (РП_факт/360)х(Т_об.пл-Т_{об.факт})

     Щоб знайти планову і фактичну тривалість одного обороту оборотних засобів  в днях, слід знати планову і  фактичну кількість оборотів оборотних  засобів. А ці величини можна обчислити, знаючи обсяг запланованої (РП_пл) і фактичної (РП_факт) реалізації у звітному році.

     РП  _пл = ТП _пл+(Г_n-Г_k)= 115+(22-17,5)=119,5 тис.грн

     РП  _факт=119,5х1,032=123,3 тис.грн

     К_об.пл = 119,5/2,5 = 47,8

     К_{об.факт} = 123,3/1,7=72,53

     Т_об.пл = 360/47,8=7,5 дні

     Т_{об.факт} = 360/72,53=5 днів

     ∆S_ноз = (123,3/360)*(7,5-5)=0,343*2,5=0,858 тис.грн

     Відносне  вивільнення (в процентах) оборотних  засобів можна знайти через відношення денної реалізації продукції по плану  і фактично.

     100-(РП_{пл.денна} /РП_{фактденна})*100%= 100-(119,5/123,3)*100 =100-96,9=3,1%

     Отже, в результаті прискорення оборотності  оборотних засобів на 24,73 обороти за рік (72,53-47,8), фактична тривалість одного обороту скоротилась на 2,5 дня, а сума абсолютного вивільнення оборотних засобів склала 0,858 тис. грн. Відносне вивільнення дорівнює 3,1%.

     СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Афанасьєв М. В., Плоха О. Б. Економіка підприємства: Навч.-метод. посіб. / Харківський національний економічний ун-т. — Х. : ВД «Інжек», 2007. — 320 с.
2. Бойчик І.М. Економіка підприємства. Навч. посібник. – К.: Аті-ка, 2004. – 480 с.
3. Бондар Н. М. Економіка підприємства: Навч. посібник. — 2.вид., доп. — К. : А.С.К., 2005. — 400 с.
4. Гетьман О.О., Шаповал В.М. Економіка підприємства: Навчаль-ний посібник для студентів вищих навчальних закладів.- Київ: Центр навчальної літератури, 2006.- 488 с.
5. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. – Вид. 2-ге, перероб. та доп. – К.:КНЕУ, 2005. 528 с.
6. Економіка підприємства: Навч. посібник / за ред А.В. Шегди – К.: Знання-Прес, 2006. – 614 с.
7. Жнякін Б. О., Краснова В. В. Економіка підприємства: Навч. по-сіб. для студ. вищ. навч. закл.. — Донецьк : Альфа-пресс, 2005. — 160 с.
8. Кулішов В. В. Економіка підприємства: теорія і практика: Навч. посібник. — К. : Ніка-Центр, 2002. — 211с.
9. Макаровська Т.П., Бондар Н.М. Економіка підприємства: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Міжрегіональна академія управління персоналом. — К. : МАУП, 2003. — 304 с.
10. Осипов В. І. Економіка підприємства: Підручник для студ. ви-щих учбових закладів / Одеський держ. економічний ун-т. — О. : Маяк, 2005. — 724 с.
11. Плоха О. Б. Економіка підприємства: Конспект лекцій у схемах / Харківський національний економічний ун-т. — Х. : ХНЕУ, 2006. — 164 с.
12. Покропивний С.Ф., Колот В.М. Підприємництво, стратегія, орга-нізація, ефективність: Навч. посібник. – К.:КНЕУ, 1997. – 244 с.